Право Європейського Союзу - Муравйов В.І. - Контроль над концентрацією

Поняття концентрації (merger) включає два можливих випадки: об'єднання підприємств та отримання контролю над одним або кількома підприємствами. В обох випадках це незворотна або принаймні довгострокова зміна структури відповідних підприємств, іншими словами, реструктуризація.

Статті 101 та 102 ДФЄС спеціально не виділяють концентрацію різних підприємств. Стаття 102 регулює діяльність підприємств, які вже займають домінуюче становище на ринку, та передбачає механізм контролю після факту скоєння зловживання домінуючим становищем. Контроль за концентрацією в цьому сенсі можна назвати попереднім, оскільки ще до набуття домінуючого становища або скоєння дій, що призведуть до посилення існуючого домінування на ринку, необхідна перевірка майбутніх дій з концентрації на предмет спричинення ними значного негативного впливу на конкуренцію.

Конкурентне право Євросоюзу регулює:

- горизонтальне злиття (horizontal mergers) - об'єднання підприємств, які випускають подібну продукцію та працюють на тому самому секторі ринку;

- вертикальне злиття (vertical mergers) - об'єднання підприємств, що діють на різних рівнях розповсюдження (дистрибуції) того самого ринку товарів;

- змішані злиття (mixed merges) - об'єднання підприємств, які працюють на різних товарних ринках та на різних рівнях розповсюдження товарів.

Найбільш небезпечним для внутрішнього ринку Євросоюзу вважаються горизонтальні злиття, бо вони можуть суттєво знизити конкуренцію, особливо якщо ринок уже концентрований, а підприємства, що прагнуть злиття, є досить великими. У цьому випадку вони мають можливість установлювати економічно необґрунтовані ціни, контролювати випуск продукції, так само, як це робить монополіст, та з такими ж наслідками для споживача.

Більш спірним визнається значення вертикальної концентрації. Фактично, це - одна із форм вертикальної інтеграції: підприємство може налагодити зв'язки з іншими, що мають інший рівень розповсюдження товарів, у довільний спосіб (починаючи від укладання ексклюзивного договору та закінчуючи повним вертикальним об'єднанням). Такі дії можуть призвести до закриття торговельної мережі об'єднання підприємств для інших виробників, але водночас злиття поліпшує доставку та розповсюдження товарів, сприяючи цим внутрішньовидовій конкуренції.

Змішана концентрація дозволяє субсидіювати окремі галузі виробництва, що дає можливість послаблення конкуренції. Проте, як показує практика, субсидіювання найчастіше не є довготерміновим, триває протягом обмеженого часу, а відтак, не здатне заподіяти серйозної шкоди ринковим механізмам, їв.

Правове регулювання контролю над концентрацією міститься в Регламенті Ради 139/2004. Відповідно до нього концентрацією визнається злиття, поглинання підприємств або створення спільних підприємств, які на сталій основі виконуватимуть функції автономного економічного підприємства, що призводить до сталої зміни контролю. Регламент не дає визначення об'єднання. Воно включає будь-які дії, що призводять до заміни двох або більше підприємств новим підприємством, незалежним в економічному відношенні.

Отримання контролю може відбуватися внаслідок одержання більшості акцій або більшості акцій з правом голосу, внаслідок укладення угод, придбання активів, зайняття ключових постів в органах управління тощо. Головним критерієм є отримання контролюючим підприємством (вами) вирішального впливу на підконтрольне підприємство(ва). Простого факту придбання більшості акцій або надання позики недостатньо для виникнення концентрації. Однак існують справи, в яких формальна наявність виключного контролю не призводить до концентрації. У Регламенті наводяться такі випадки:

- коли кредитна (або фінансова) установа отримала більшість акцій або активів підприємства на деякий час та зі спекулятивною метою;

- у разі банкрутства або інших процедур ліквідації щодо повноважень виключного контролю, наданих особі, відповідальній за управління активами збанкрутілого підприємства;

- коли фінансовий холдинг отримав контроль над підприємством, за умови, що холдинг використовує свої права голосування тільки для захисту вартості інвестицій, але без втручання в рішення щодо конкурентної діяльності підприємства.

Регламент 139/2004 закріплює обов'язок підприємства у відповідних випадках отримувати дозвіл Комісії ЄС на здійснення концентрації. Лише концентрація масштабу Євросоюзу (concentration with a Union/ Community dimension) підлягає обов'язковій попередній нотифікації до Комісії ЄС та потребує отримання дозволу на її здійснення (ст. 4 Регламенту). Окрім цього, Комісія прийняла Регламент № 802/2004 щодо імплементації Регламенту 139/2004, у додатках до якого містяться форми звернень до Комісії ЄС.

За загальним правилом положення Регламенту 139/2004 поширюються на концентрацію підприємств, якщо:

1) загальний сукупний світовий обіг усіх учасників концентрації становить більше 5 млрд євро, при цьому сукупний обіг у межах Євросоюзу кожного хоча б із двох учасників концентрації має перевищувати 250 млн євро, або

2) загальний сукупний світовий обіг усіх учасників концентрації становить понад 2,5 млрд євро; при цьому у кожній з трьох держав-членів загальний сукупний обіг усіх учасників концентрації становить понад 100 млн євро, а сукупний обіг кожного з щонайменше двох учасників концентрації перевищує 25 млн євро (в цих самих державах-членах) та сукупний обіг у межах Євросоюзу кожного з щонайменше двох учасників концентрації становить понад 100 млн євро.

Незалежно від того, застосовується перше чи друге правило, вважається, що масштаб Євросоюзу не досягнуто, якщо кожне з відповідних підприємств реалізує більше 2/3 свого загального товарообігу в Євросоюзі в лише одній державі-члені.

Масштаб Євросоюзу - це критерій для юрисдикції Комісії. Дія цих правил поширюється за межі території Євросоюзу, а Регламент застосовується до випадків концентрації підприємств, що не розташовані в Євросоюзі та не здійснюють там свою основну економічну діяльність. Юрисдикція не залежить, як у разі застосування статей 101 та 102 ДФЄС, від існування шкідливого впливу на торгівлю між державами-членами.

Якщо концентрація не досягає встановленого Регламентом 139/2004 фінансового розміру, а також у випадку, якщо всі учасники концентрації мають понад дві третини сукупного обігу в одній і тій самій державі-члені, то така концентрація нотифікується до національного конкурентного органу відповідно до внутрішніх норм конкурентного права держави-члена. Таким чином, виключається ситуація, коли учасники майбутньої концентрації мають звертатися за дозволом до Комісії ЄС або до національного конкурентного органу, принцип паралельного застосування (розгляду) не діє.

У липні 2007 р. Комісія видала Консолідоване юрисдикційне повідомлення (Consolidated Jurisdictional Notice), яке замінило чотири попередні повідомлення. Консолідоване повідомлення містить рекомендації щодо економічної калькуляції сукупного обігу, щодо поняття повнофункціональних підприємств та інших питань, пов'язаних із контролем над концентрацією.

Регламент 139/2004 уповноважує Комісію ЄС приймати рішення щодо накладення штрафів та періодичних штрафних платежів за порушення норм концентрації. За порушення матеріальних норм, тобто за ненадсилання нотифікації про концентрацію, запровадження концентрації після повідомлення, але до рішення Комісії ЄС, запровадження концентрації визнаної несумісною із внутрішнім ринком Євросоюзу, невиконання рішень Комісії ЄС, на підприємство-порушника накладається штраф у розмірі до 10% агрегованого (сукупного) обігу підприємства.

За порушення процесуальних норм, тобто за ненадання або надання недостовірної інформації у нотифікації, запитах, підтвердженнях, порушення зобов'язань, надання некоректних фінансових документів на вимогу Комісії ЄС підприємство-порушник сплачує штраф у розмірі до 1% сукупного обігу.

Періодичні штрафні платежі накладаються у розмірі, що не перевищує 5% середнього денного сукупного обігу підприємства або асоціації (об'єднання) підприємств за кожен день затримки надання інформації за запитом Комісії ЄС, за кожен день відкладання інспектування Комісією ЄС та за невиконання рішень Комісії ЄС.

У зв'язку з можливістю накладання відповідальності на підприємства-порушників слід зазначити, що доктрина єдиного економічного суб'єкта господарювання поширюється і на сферу регулювання відносин концентрації.