Право Європейського Союзу - Муравйов В.І. - 7. Регулювання відносин із соціального діалогу в праві Європейського Союзу

Виникнення та розвиток соціального діалогу пов'язані з необхідністю погодження інтересів представників праці та капіталу, пошуком балансу в суспільстві та необхідністю долати соціальні наслідки економічних проблем. Узгодити всі соціально-економічні інтереси між індивідуальними суб'єктами дуже складно, тому більшість сучасних проблем у сфері трудового права вирішується за участю колективних суб'єктів шляхом соціального діалогу. Головною умовою функціонування соціального діалогу є активне співробітництво працівників, роботодавців та органів державної влади, законодавче та інституційне забезпечення соціального діалогу. Він відіграє важливу роль у досягненні соціальної злагоди, соціальної та політичної стабільності у суспільстві.

Перші спроби запровадження соціального діалогу в рамках ЄС було зроблено в 1960-х pp. З моменту укладення Римського договору про заснування ЄЕС було створено цілу низку механізмів для роботи соціальних партнерів. Утім, впровадження соціального діалогу на практиці розпочалося у 1985 р. за ініціативою Голови Комісії ЄС Жака Делора в процесі розробки та прийняття Єдиного Європейського Акта.

Виділяють декілька етапів розвитку європейського соціального діалогу:

- 1985-1991 pp. - діяльність соціальних партнерів характеризується підписанням спільних заяв, резолюцій, декларацій;

1991-2001 pp. - новий етап розпочався з підписання Маастрихтського договору та протоколу про соціальну політику, положення якого пізніше увійшли до Амстердамського договору. У цей період у результаті переговорів соціальних партнерів було прийнято перші угоди (зокрема, у 1995 р. - угоду про відпустку по догляду за дитиною), на підставі яких згодом прийнято Директиви;

- 2002-2009 pp. - автономність соціального діалогу було проголошено Лаєкенською Декларацією соціальних партнерів наприкінці 2001 р. її результатом стала розробка Системи заходів підвищення кваліфікації протягом життя та Угода про роботу за допомогою Інтернету 2002 p.;

- зі грудня 2009 р. розпочався новий етап, пов'язаний з набуттям чинності Лісабонською угодою, яка надала Хартії ЄС про основні права юридично обов'язкової сили. В Хартії ЄС закріплено всі основні соціальні та трудові права.

Правовою базою розвитку соціального діалогу в рамках ЄС є статті 151-156 розділу X "Соціальна політика" ДФЄС. Соціальний діалог визначено серед спільних цілей, які ставлять перед собою Союз та держави-члени (ст. 151 ДФЄС). Такий соціальний діалог може вестися за бажанням сторін до встановлення договірних відносин та укладення угод (ст. 155 ДФЄС). Головне значення мають колективні угоди, що укладаються між представниками європейських об'єднань профспілок та союзів роботодавців у сфері трудового та соціального права. Відповідно до ст. 152 ДФЄС Союз заохочує та сприяє діалогу між соціальними партнерами при повазі їхньої автономності з урахуванням особливостей національних систем. При цьому Комісія правомочна вживати будь-яких заходів з метою полегшення діалогу та, піклуючись про збалансовану підтримку сторін, має своїм завданням сприяти проведенню консультацій соціальних партнерів на рівні Союзу. Своєю чергою, держави-члени можуть доручати соціальним партнерам, за їхнім спільним запитом, реалізацію директив та рішень Ради, прийнятих згідно зі ст. 155 ДФЄС, коли це вважається доречним.

Таким чином, соціальний діалог в ЄС є процесом узгодження інтересів (консультації, переговори про укладення колективних договорів та угод, інші домовленості) між соціальними партнерами. До соціальних партнерів належать наймані працівники (як правило, їх представники - профспілки), роботодавці та, в певних випадках, органи ЄС. Враховуючи можливість участі інституцій ЄС у діалозі, існують такі поняття, як "трипартизм" (передбачається активна участь органів ЄС) та "біпартизм" (коли активна участь органів ЄС не передбачається). На підставі цього соціальний діалог може відбуватися на різних рівнях: підприємства, галузі, регіону, держави, загальноєвропейському рівні тощо. А тому європейський соціальний діалог має декілька рівнів: міжгалузевий (який складається з елементів трипартизму та біпартизму) та галузевий.