Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 7.1. Профілактична діяльність громадськості

7.1. Профілактична діяльність громадськості

Створення ефективної системи профілактики злочинності, зниження ступеня впливу криміногенних факторів на розвиток демократичних засад і суспільних відносин є стратегічним напрямом державної політики у протидії злочинності. Зміцнення правопорядку у країні потребує не лише цілеспрямованих та високоорганізованих дій з боку владних структур і сил правопорядку, а й консолідації зусиль громадськості у цій діяльності. Охорона громадського порядку і забезпечення безпеки суспільства, дотримання законності та зміцнення правопорядку у будь-якій країні, зокрема й в Україні, неможливі без участі у цій діяльності громадян.

Опора на підтримку громадян і громадських об'єднань - одна з потрібних умов ефективної діяльності правоохоронних органів щодо профілактики правопорушень.

Організація роботи із залучення населення до участі у профілактиці злочинів розглядається як важлива складова досягнення позитивного результату у протидії злочинності, адже уміння працівників міліції будувати взаємовідносини з громадянами свідчить, з одного боку, про їх високий професійний рівень, а з іншого - про довіру населення до міліції та ефективність її профілактичної діяльності у протидії злочинності.

Високий рівень ефективності у протидії правопорушенням, охорони громадського порядку досягається на тих ділянках роботи органів внутрішніх справ, де працівники міліції опираються у своїй діяльності на добровільних помічників .

Громадяни сприяють правоохоронним органам, зокрема органам внутрішніх справ, в охороні громадського порядку та забезпеченні громадської безпеки як індивідуально - на добровільній основі, так і через громадські об'єднання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону" громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції та Державній прикордонній службі України, асоціації громадських формувань тощо.

Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону відповідно до своїх статутів мають соціальні, політичні, культурні, виховні та інші суспільно корисні цілі. Органи Держави надають підтримку таким громадським формуванням у їх соціальнокорисній діяльності, а громадські формування з охорони громадського порядку беруть участь у реалізації завдань і функцій органів державної влади. Багато таких громадських формувань здійснюють виховну роботу, організують культурне дозвілля своїх членів, ведуть боротьбу з дитячою бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх, безпосередньо беруть участь у забезпеченні правопорядку.

Найважливішу допомогу органам державної влади та місцевого самоврядування у забезпеченні охорони громадського порядку та суспільної безпеки, у профілактиці правопорушень і протидії злочинності надають органи, що створені на засадах громадської самодіяльності (зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції, асоціації громадських формувань тощо). Метою цих органів є спільне розв'язання різних соціальних проблем, що виникають у громадян за місцем проживання, роботи або навчання, задоволення потреб необмеженого кола осіб, інтереси яких пов'язані з досягненням статутних цілей і реалізацією програм, що прийняті на зборах органів.

Громадські формування з охорони громадського порядку формуються з ініціативи громадян, які заінтересовані у вирішенні проблем профілактики злочинів і планують свою діяльність на основі самоврядування відповідно до статуту, що приймається на зборах засновників. Такі формування не мають над собою вищих органів або організацій. У разі державної реєстрації громадського формування з охорони громадського порядку воно набуває прав та бере на себе обов'язки юридичної особи відповідно до статуту.

Організаційними формами громадських формувань з охорони громадського порядку є ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети, органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), об'єднання, зібрання громадян, інші форми народовладдя. Виховну роботу серед молоді проводять ради сприяння родині та школі, батьківські комітети, ради ветеранів війни та праці, громадські вихователі неповнолітніх та ін. Ці формування складаються із представників громадських об'єднань і громадян.

Діяльність ряду громадських формувань безпосередньо пов'язана з профілактикою правопорушень, охороною правопорядку. Так, громадські вихователі служб у справах дітей спільно з органами внутрішніх справ, педагогічними колективами, адміністраціями підприємств, установ і організацій, громадськими організаціями за місцем навчання та проживання неповнолітнього, лікарями й іншими фахівцями надають допомогу батькам або особам, що їх заміняють, у вихованні неповнолітніх.

Функції щодо надання, па постійній договірній основі, послуг фізичним і юридичним особам у захисті прав і законних інтересів клієнтів здійснюються особами (організаціями), що займаються приватною охоронною діяльністю.

У деяких областях утворені та діють координаційні ради (центри) соціально-профілактичної спрямованості". До їх складу входять голови рад ветеранів війни та праці, представники підприємств, установ і організацій, працівники правоохоронних органів. Ці центри вирішують завдання щодо профілактики правопорушень, проводять виховну роботу з неповнолітніми, надають іншу допомогу органам внутрішніх справ. Фінансове й матеріально-технічне забезпечення соціально-профілактичних центрів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

Громадські формування безпосередньо беруть участь в охороні громадського порядку та профілактиці злочинів. Важлива роль в охороні громадського порядку, у забезпеченні безпеки суспільства та протидії злочинності та іншим правопорушеннями належить спеціальним громадським формуванням: добровільним народним дружинам з охорони громадського порядку; товариським судам; громадським пунктам охорони правопорядку; позаштатним співробітникам міліції, громадським помічникам дільничного інспектора міліції тощо.

Громадські формування, з якими взаємодіє міліція, можна поділити на дві групи. По-перше, це ті, які спеціально були створені для боротьби з правопорушеннями, охорони порядку та захисту прав громадян. До них відносять: ради громадських пунктів охорони порядку, ради профілактики правопорушень трудових колективів, добровільні народні дружини і їх спеціалізовані формування, товариські суди, їх внесок у правоохоронну практику оцінюється, насамперед, рівнем і ефективністю боротьби з правопорушеннями, станом охорони громадського порядку па територіях і в сферах їх функціонування.

По-друге, це ті, для яких охорона громадського порядку, захист прав громадян, боротьба з правопорушеннями виступає як функція, супутня їх основній господарській або соціально-культурній діяльності. До них відносять: громадські, селищні, сільські, вуличні, квартальні, дільничі, домові комітети; ради ветеранів війни і праці; батьківські комітети; агітаційні колективи по роботі серед населення і інші. Беручи участь у рішенні інших важливих питань державного і суспільного життя, ці формування водночас займаються і правоохоронного діяльністю .

Розгляньмо кожне громадське формування та його внесок у профілактику злочинності.

1) Громадські пункти охорони порядку є організаційно-правовою формою взаємодії державних органів, трудових колективів і громадськості у керуванні процесами морального виховання, сприяють соціально-правовій активності громадян, профілактиці правопорушень, вихованню громадян у дусі свідомої дисципліни, дотримання законів і поваги до існуючих правил гуртожитку. Громадські пункти охорони порядку мають метою об'єднання зусиль штабів добровільних народних дружин, товариських судів, комітетів (вуличних, сільських) громадських інспекцій у справах неповнолітніх, інших органів громадської самодіяльності населення і трудових колективів у діяльності з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень на закріпленій за ними території. Органи громадської самодіяльності, представлені у громадському пункті охорони правопорядку, зберігають свою організаційну самостійність, діючи у межах установленої компетенції. Службові обов'язки дільничних інспекторів міліції і представників інших громадських організацій, пов'язані з роботою у громадському пункті охорони порядку, визначаються відповідними нормативними актами. Державні органи і службові особи усіляко сприяють громадським пунктам охорони порядку в їх діяльності. У громадських пунктах охорони порядку створюються необхідні умови дільничним інспекторам міліції та іншим службовим особам для виконання ними своїх обов'язків щодо зміцнення правопорядку.

Порядок організації та діяльності громадських пунктів охорони порядку визначений спеціальними положеннями про них. Громадські пункти охорони порядку створюються і ліквідуються органами місцевого самоврядування міст, районів, об'єднаних сільських поселень і інших місцевих територіальних утворень за пропозицією громадських організацій, органів громадської самодіяльності і трудових колективів. Громадські пункти охорони порядку створюються у містах, як правило, у межах територій житлово-експлуатаційних об'єднань (домоуправлінь), у сільській місцевості - у межах території декількох поселень або окремих населених пунктів.

Для забезпечення діяльності органів громадської самодіяльності, населення і трудових колективів, що входять у громадські пункти охорони порядку, створюється рада громадського пункту охорони порядку у складі голови, його заступників і членів ради з осіб, рекомендованих громадськими організаціями, трудовими колективами, а також державними організаціями, що беруть участь в охороні порядку на території, закріпленій за даним громадським пунктом. Рада громадського пункту охорони порядку затверджується органом місцевого самоврядування відповідної території.

Рада громадського пункту охорони порядку відповідно до чинного законодавства виконує такі основні обов'язки:

o вивчає стан громадського порядку на закріпленій за ним території;

o розробляє і вносить у відповідні органи та організації пропозиції з питань зміцнення правопорядку і профілактики правопорушень,;

o сприяє встановленню взаємодії й обміну досвідом у діяльності з охорони громадського порядку представлених у громадському пункті органів і організацій;

o сприяє органам внутрішніх справ, добровільним народним дружинам у забезпеченні охорони громадського порядку на відповідній території;

o бере участь у пропаганді правових знань серед населення;

o сприяє державним органам і громадським організаціям у виявленні осіб, які ведуть антигромадський, протиправний спосіб життя;

o надає допомогу державним органам і громадським організаціям у протидії пияцтву і алкоголізму;

o координує роботу представлених у громадському пункті органів і організацій щодо проведення індивідуально-виховної роботи з правопорушниками, установлення над ними шефства;

o сприяє державним органам і громадським організаціям у боротьбі з бездоглядністю і правопорушеннями малолітніх, вихованні дітей і підлітків;

o надає допомогу виконавчим органам місцевого самоврядування, житлово-експлуатаційним організаціям у проведенні загальних зборів, сходу громадян, за місцем їх проживання, для обговорення питань зміцнення громадського порядку й дотримання загальноприйнятих правил гуртожитку.

Рада громадського пункту охорони порядку організує у громадському пункті чергування членів ради для забезпечення взаємодії представлених у ньому органів, організацій і службових осіб, а також для вжиття відповідних заходів за заявами і повідомленнями громадян про порушення громадського порядку. Рада заслуховує повідомлення її членів про виконання покладених на них обов'язків щодо зміцнення громадського порядку і профілактики правопорушень, виходить з клопотаннями до органів місцевого самоврядування і відповідних органів та організацій щодо заохочення осіб, які активно беруть участь у охороні громадського порядку. Рішення ради мають рекомендаційний характер.

Керівництво роботою рад громадських пунктів охорони порядку здійснюють районні, міські (у містах без районного поділу), районні в містах, селищні та інші органи місцевого самоврядування.

Органи внутрішніх справ забезпечують громадські пункти охорони порядку інструктивно-методичними матеріалами і юридичною літературою, подають необхідну інформацію про стан правопорядку на території, закріпленій за даним пунктом. Безпосередню допомогу у діяльності громадських пунктів охорони порядку подають дільничні інспектори міліції, що входять до складу рал громадських пунктів. Вони, як правило, є заступниками голови ради громадського пункту охорони порядку.

2) Добровільні народні дружини з охорони громадського порядку (ДНД) створюються у районах, містах та інших населених пунктах. Порядок їх створення та діяльності, завдання, обов'язки і права, матеріально-технічне забезпечення, а також керівництво визначаються відповідним положенням про ДНД .

Державні органи, органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання та службові особи надають допомогу дружинам. Під час проведення органами внутрішніх справ і ДНД спільних заходів з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень оперативне керівництво роботою дружинників здійснюють відповідні службові особи органів внутрішніх справ.

Обов'язки добровільних народних дружин:

- беруть участь в охороні громадського порядку на вулицях, площах, у парках, скверах та інших громадських місцях;

- сприяють органам внутрішніх справ, прокуратурі, судам і органам юстиції в їх діяльності щодо зміцнення правопорядку;

- беруть участь у запобіганні хуліганським проявам, пияцтву, розкраданню власності та іншим правопорушенням;

- проводять виховну роботу у трудових колективах і серед населення щодо дотримання існуючих правил гуртожитку та запобіганню антигромадських вчинків;

- беруть участь у запобіганні дитячій бездоглядності і правопорушенням неповнолітніх;

- дбають про забезпечення безпеки руху транспорту та пішоходів;

- вживають заходів з надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків або правопорушень або перебувають у громадських місцях у безпомічному стані;

- беруть участь у порятунку людей, майна та підтриманні громадського порядку під час стихійних лих та інших надзвичайних обставин;

- проводять заходи з охорони захисту природних багатств, запобігають порушенням правил полювання і рибальства тощо.

Народним дружинникам надані відповідні права. Дружинники мають право:

- вимагати від громадян додержання правопорядку, припинення адміністративних правопорушень і злочинів, додержання режиму державного кордону, в тому числі на територіях, що межують з державним кордоном, де прикордонну смугу не визначено;

- у разі виникнення підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;

- разом з працівниками органів внутрішніх справ та військовослужбовцями Державної прикордонної служби затримувати і доставляти до органу внутрішніх справ, підрозділу Державної прикордонної служби, штабу формування або громадського пункту охорони порядку осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам члена формування і не виконують вимог щодо припинення адміністративного правопорушення;

- складати протоколи про адміністративні правопорушення;

- входити до клубів, кінотеатрів, стадіонів, інших громадських місць і приміщень за згодою власника чи уповноваженого ним органу для переслідування правопорушника, який переховується, або припинення адміністративних правопорушень чи злочинів;

- у невідкладних випадках використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям або громадянам (за їх згодою), крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення, для доставляння до лікувальних закладів осіб, що перебувають у безпорадному стані, а також осіб, які потерпши від нещасних випадків або правопорушень і потребують термінової медичної допомоги;

- у разі порушення водіями Правил дорожнього руху, створення реальної загрози життю або здоров'ю громадян вживати заходів до припинення цього правопорушення, здійснювати перевірку документів у водіїв на право користування та керування транспортними засобами, а також не допускати осіб, які не мають документів або перебувають у стані сп'яніння, до подальшого керування транспортними засобами;

- під час виконання обов'язків члена формування використовувати за власним бажанням свій або інший приватний транспортний засіб за згодою власника або особи, у володінні якої він перебуває;

- проводити серед населення роботу щодо роз'яснення законодавства про відповідальність за вчинення правопорушень та злочинів, тощо;

- застосовувати в установленому порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони .

Дружинники наділені й іншими правами, передбаченими чинним законодавством. Протидія законній діяльності народних дружинників, зазіхання на життя, здоров'я, честь і гідність дружинників, у зв'язку з їх діяльністю з охорони громадського порядку, згідно із законодавством приводять до відповідальності.

Основними формами та методами роботи ДНД є:

- патрулювання і виставляння постів на вулицях, площах, парках, скверах та інших громадських місцях;

- проведення рейдів щодо виявлення правопорушень і осіб, які їх вчинили;

- проведення індивідуальної виховної роботи з особами, що вчиняють правопорушення, встановлення шефства дружинників над такими особами;

- роз'яснення громадянам законодавства та правил гуртожитку;

- оформлення матеріалів на правопорушників і направлення їх у відповідні державні органи та громадські організації;

- випуск сатиричних плакатів і фотовітрин, використання засобів друку, радіо і телебачення з метою профілактики правопорушень і впливу на порушників;

- обговорення поведінки порушників на засіданнях штабу ДНД. Положення про ДНД передбачають створення спеціалізованих

народних дружин або спеціалізованих груп у складі дружин з метою кращої організації роботи із запобігання окремим видам правопорушень. Такі дружини, загони, групи можуть створюватися для майнової безпеки громадян, збереження власності юридичних осіб; безпеки дорожнього руху тощо. Спеціалізація дружинників сприяє більш ефективній роботі із запобігання та припинення правопорушень.

В останні роки поширились і такі організаційні форми особистої участі громадян в охороні громадського порядку, як асоціації добровільних дружин, козацькі дружини, загони сприяння міліції, об'єднання громадян з охорони будинків, садівничих товариств, стоянок автотранспорту тощо.

3) Іншою формою громадського формування є товариські суди, які забуті у нашому сучасному суспільстві та які варто відновити. Товариські суди - це мають бути виборні органи громадської самодіяльності, покликані активно сприяти вихованню у громадян сумлінного ставлення до праці, дбайливого ставлення до майна, дотримання правил гуртожитку, прищеплення почуття товариської взаємодопомоги, поваги, гідності й честі. Метою товариських судів є запобігати правопорушенням, застосовуючи методи переконання і громадського впливу, створювати атмосферу нетерпимості до антигромадських учинків. Порядок організації й діяльності товариських судів має бути визначений спеціальним положенням, а створюватися вони повинні на підприємствах, в установах, організаціях, навчальних закладах, будинках, що обслуговуються житлово-експлуатаційними об'єднаннями, дирекціями експлуатації будинків, домоуправліннями, а також у сільських населених пунктах і селищах.

До компетенції товариських судів пропонуємо віднести справи: про вживання спиртних напоїв на вулицях, у дворах і під'їздах, на стадіонах, у всіх видах громадського транспорту і в інших громадських місцях, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, яким продаж спиртних напоїв та розлив дозволено; про появу у громадських місцях нетверезим, що ображає людську гідність і порушує суспільну мораль; про вживання спиртних напоїв на роботі; про участь майстрів, начальників ділянок і інших керівників у вживанні спиртних напоїв з підлеглими; про дрібне, хуліганство; про дрібне розкрадання державного або колективного майна;

про вчинення вперше дрібної крадіжки малоцінних предметів споживання й побуту, що перебувають в особистій власності громадян, у випадку, коли винний і потерпілий є членами одного колективу; про образи, наклепи, побої і легкі тілесні ушкодження, що не призвели до розладу здоров'я, якщо ці діяння вчинені вперше; про лихослів'я; про невиконання або неналежне виконання батьками, опікунами або піклувальниками обов'язків щодо виховання дітей; про неналежне ставлення до батьків; про неналежну поведінку у родині; про неналежне ставлення до жінки; про псування житлових і нежитлових приміщень і комунального устаткування; про недотримання правил протипожежної безпеки; про порушення правил внутрішнього розпорядку у квартирах і гуртожитках; про спори мешканців щодо використання підсобних приміщень, будинкових служб, оплати комунальних послуг, оплати видатків на поточний ремонт місць загального користування; про порядок користування будовами, що становлять спільну власність двох або декількох громадян; про псування дерев та інших зелених насаджень та про стягнення заподіяного цим збитку; про майнові спори між громадянами на невелику суму за згодою учасників спору на розгляд справи у товариському суді; про інші адміністративні правопорушення, якщо органи (службові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визнають за необхідне передати матеріали на розгляд товариського суду для застосування до правопорушника заходів громадського впливу; про порушення трудової дисципліни й про інші правопорушення.

Товариський суд повинен застосовувати такі заходи впливу, зобов'язати принести публічне вибачення потерпілому або колективу; оголосити товариське попередження; оголосити громадський осуд; оголосити громадську догану з опублікуванням або без опублікування у пресі; накласти грошовий штраф; зобов'язати винного відшкодувати заподіяний неправомірними діями збиток на невелику суму, якщо законодавством не встановлений інший порядок стягнення збитку, тощо.

4) Позаштатні співробітники міліції - ними можуть бути громадяни України не молодші 18 років, які позитивно характеризуються за місцем роботи, навчання та проживання, здатні за своїми діловими і моральними якостями, станом здоров'я виконувати поставлені перед ними завдання.

Позаштатні співробітники міліції відбираються на добровільних засадах і в індивідуальному порядку, як правило, із числа народних дружинників, пенсіонерів - колишніх працівників органів внутрішніх справ, служби безпеки, юстиції, прокуратури та військовослужбовців. Відбір позаштатних співробітників здійснюють керівники, оперативний і начальницький склад підрозділів міліції, ретельно вивчають кандидата. Зараховуються позаштатні співробітники за наказом начальника органів внутрішніх справ, із зазначенням спеціалізації позаштатного співробітника, а також за яким конкретним працівником даного органу він закріплюється. Після зарахування позаштатному співробітникові видається під розписку посвідчення встановленого зразка, яке підписує начальник структурного підрозділу або його заступник, у міскрайорганах - начальник відповідного органу або його заступник.

Позаштатні співробітники працюють під керівництвом працівників міліції, виконуючи їх доручення. Безпосередню роботу з позаштатними співробітниками здійснюють керівники, оперативний і начальницький склад підрозділів і служб охорони громадського порядку карного розшуку, державної автомобільної інспекції щодо безпеки дорожнього руху, дільничні інспектори міліції. Зазначені службові особи міліції можуть давати позаштатним співробітникам конкретні доручення, інструктувати про способи їх виконання; контролювати дії позаштатних співробітників; брати участь у навчанні позаштатних співробітників формам і методам роботи з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень, проводити заняття з вивчення основ законодавства; узагальнювати і поширювати позитивний досвід роботи позаштатних співробітників, вносити пропозиції щодо його удосконалення.

Доручення позаштатному співробітникові дає той працівник міліції, за яким він закріплений. Позаштатний співробітник здійснює тільки ті дії, які не виходять за межі даних йому доручень. Якщо виникає потреба для участі у виконанні окремих заходів, дозволяється направляти позаштатного співробітника (з його згоди) у вільний від роботи або навчання час у службові відрядження разом із працівниками міліції. При цьому видатки, пов'язані з відрядженнями, відшкодовуються органами внутрішніх справ.

Але працівники міліції не можуть доручати позаштатним співробітникам самостійне проведення карно-процесуальних і інших дій, оперативно-розшукових заходів, що належать виключно до компетенції працівників міліції. Забороняється залучати позаштатних співробітників міліції до участі у заходах, пов'язаних з ризиком для їх особистої безпеки, а також ознайомлювати їх з документами, що містять державну таємницю або службову інформацію обмеженого користування.

Результати роботи позаштатного співробітника, його особисті та ділові якості систематично, але не рідше одного разу на рік аналізуються працівником міліції, за яким він закріплений, і доповідаються рапортом (з висновком про доцільність його подальшого використання) керівникові відповідного органу, служби, підрозділу.

Робота позаштатного співробітника фіксується в обліковій картці. Позаштатні співробітники, які активно брали участь у виконанні доручень, можуть заохочуватися.

Види заохочень: подяка, грошова премія, коштовний подарунок та ін.

У разі несумлінного ставлення позаштатного співробітника до виконання доручень, кількаразових зауважень працівник міліції може поставити перед керівництвом питання про виключення того із числа позаштатних співробітників.

Правовий статус позаштатного співробітника міліції визначений нормативними актами МВС України; ними ж регулюються питання організації роботи позаштатних співробітників.

Позаштатні дільничні інспектори міліції на громадських засадах у вільний від роботи чи навчання час надають допомогу і сприяють дільничним інспекторам у здійсненні заходів щодо охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю, профілактики правопорушень, у тому числі з боку осіб, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ, вирішують інші завдання.

Обов'язки позаштатних дільничних інспекторів міліції:

- при участі у заходах з боротьби зі злочинністю і профілактики правопорушень, які проводить дільничний інспектор, виконувати його доручення у встановлений термін і в порядку, визначеному ним;

- захищати честь і гідність громадян, їх законні інтереси, права і свободи від протиправних посягань;

- надавати допомогу працівникам органів внутрішніх справ у запобіганні злочинним посяганням та іншим антигромадським діям;

- негайно інформувати правоохоронні органи про відомі йому факти підготовки чи вчинення злочинів, а також за можливості вживати заходів щодо їх запобігання, якщо це не загрожує його життю;

- охороняти місце пригоди з мстою збереження слідів злочину та інших речових доказів до прибуття працівників міліції;

- вживати заходів до надання невідкладної допомоги особам, які постраждали від нещасних випадків або правопорушень; брати участь у рятуванні людей, майна, а також у підтриманні громадського порядку під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин;

- у своїй діяльності неухильно дотримуватись законності, бути тактовним і ввічливим у поводженні з громадянами;

- при виконанні обов'язків з охорони громадського порядку мати при собі посвідчення позаштатного дільничного інспектора міліції і пред'являти його на вимогу громадян або посадових осіб.

Позаштатний дільничний інспектор йде право.

- вимагати від громадян та службових осіб неухильного дотримання громадського порядку і негайного припинення правопорушень;

- вимагати від порушників громадського порядку пред'явлення документів, що засвідчують особу, у випадках, коли встановлення особи необхідне для вирішення питання про притягнення до відповідальності за допущене правопорушення;

- вживати заходів щодо припинення правопорушень .

5) Громадськими помічниками дільничних інспекторів міліції у сільській місцевості можуть бути (запропоновані на сходах громадян) лише члени громадських формувань з охорони громадського порядку, які позитивно характеризуються за місцем роботи, навчання та проживання, здатні за своїми діловими і моральними якостями виконувати поставлені перед ними завдання, виявили бажання до співпраці з органами внутрішніх справ та рекомендовані загальними зборами громадських формувань. Кількість громадських помічників дільничного інспектора міліції визначається наявністю сільських рад, з розрахунку: один-два громадських помічники дільничних інспекторів міліції на кожну сільську раду.

Громадські помічники дільничних інспекторів міліції на громадських засадах надають допомогу і сприяють дільничним інспекторам міліції у здійсненні заходів щодо охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю, профілактики правопорушень, у тому числі з боку осіб, які перебувають на обліку органів внутрішніх справ, у вирішенні інших завдань.

Організація роботи з громадськими помічниками дільничних інспекторів міліції в сільській місцевості і контроль за їх роботою покладається на начальників районних відділів внутрішніх справ, їх заступників - начальників міліції громадської безпеки та начальників відділів (відділень) дільничних інспекторів міліції. Безпосереднє керівництво громадськими помічниками здійснюють дільничні інспектори міліції, які за ними закріплені відповідно до наказу начальника районного відділу внутрішніх справ. Дільничні інспектори міліції, у межах своєї компетенції, зобов'язані контролювати діяльність громадських помічників дільничних інспекторів міліції з виконання покладених на них завдань, створювати необхідні для цього умови, надавати їм методичну і практичну допомогу у вирішенні конкретних завдань.

Основні завдання та обов'язки громадських помічників дільничних інспекторів міліції у сільській місцевості:

- захищати честь і гідність громадян, їх законні інтереси, права і свободи від протиправних посягань;

- надавати допомогу дільничним інспекторам міліції у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, профілактиці правопорушень у сільській місцевості;

- негайно інформувати дільничних інспекторів міліції, а в разі їх відсутності - чергових районних органів внутрішніх справ, про відомі йому факти підготовки чи вчинення злочинів, місця зосередження антигромадського елементу та груп нелегальних мігрантів;

- сприяти дільничним інспекторам міліції у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті майна сільськогосподарських товариств, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань;

- брати участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху;

- охороняти місце пригоди з метою збереження слідів злочину та інших речових доказів до прибуття працівників міліції;

- вживати заходів до надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень;

- брати участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Громадський помічник дільничного інспектора міліції має право:

- вимагати від громадян та службових осіб неухильного дотримання громадського порядку і негайного припинення правопорушень;

- вимагати від порушників громадського порядку пред'явлення документів, що посвідчують особу, у випадках, коли встановлення особи необхідне для розв'язання питання про притягнення до відповідальності за допущене правопорушення;

- доставляти до органу внутрішніх справ, у службові приміщення дільничного інспектора міліції, виконавчого органу селищної (сільської) ради або громадського пункту охорони порядку осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано інші заходи впливу, установлення особи порушника, складання протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим;

- проводити індивідуально-профілактичну роботу з особами, схильними до вчинення адміністративних правопорушень і злочинів, та тими, хто є на профілактичних обліках органів внутрішніх справ;

- складати протоколи про адміністративні правопорушення; застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби відповідно до статті 14 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону";

- виконувати інші службові доручення дільничних інспекторів міліції .

Варто зазначити: па громадських помічників дільничних інспекторів міліції, які відібрані з числа членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, у повному обсязі поширюються права, обов'язки, правові гарантії та соціальний захист відповідно до Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону". А також оцінка роботи громадського помічника дільничного інспектора міліції визначається з огляду на його вміння працювати з людьми, правильно використовувати обізнаність з особливостями населеного пункту і населення, що проживає на його території; з огляду на особистий вклад у профілактику правопорушень, а також рівень довіри до нього людей.