Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 7.2. Взаємодія громадськості в правоохоронними органами у профілактиці злочинів

Найважливішою умовою ефективності діяльності з охорони правопорядку, профілактики правопорушень є організація взаємодії органів внутрішніх справ і громадських формувань, що беруть участь в охороні громадського порядку й забезпеченні суспільної безпеки. Взаємодія передбачає узгодження цілей і об'єднання зусиль органів внутрішніх справ і громадських формувань для спільного розв'язання завдань у сфері громадського порядку та суспільної безпеки.

Оскільки на органи внутрішніх справ держава поклала функції щодо безпосереднього забезпечення охорони громадського порядку та суспільної безпеки, їм належить провідна роль в організації взаємодії із громадськістю, що бере участь в охороні правопорядку.

Взаємодія органів внутрішніх справ із громадськими формуваннями здійснюється на основі загальних принципів державного управління. Ці принципи й форми взаємодії органів внутрішніх справ із громадськими формуваннями з охорони правопорядку закріплені у нормативних актах, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ і громадських формувань, а також інших актах.

Найбільш широко у правоохоронній практиці застосовуються такі форми взаємодії органів внутрішніх справ із громадськими формуваннями, що беруть участь в охороні правопорядку:

1. Обмін інформацією про стан громадського порядку й суспільної безпеки. Ця інформація необхідна для визначення актуальних завдань щодо профілактики й припинення правопорушень, планування роботи, підвищення її ефективності та оцінки кінцевих результатів.

Обсяг і отримання інформації, якою органи внутрішніх справ забезпечують громадські формування, визначаються керівниками, відповідних органів внутрішніх справ.

2. Смільне планування та проведення заходів щодо забезпечення охорони громадського порядку й суспільної безпеки та профілактики й припинення правопорушень.

3. Надання органами внутрішніх справ сприяння й підтримки громадськими формуваннями у виконанні покладених на них завдань щодо правопорядку.

4. Навчання співробітниками органів внутрішніх справ членів громадських формувань методам і формам профілактики правопорушень; проведення з ними роботи із правового навчання; падання методичної та іншої допомоги у плануванні й обліку їх діяльності.

5. Направлення органами внутрішніх справ матеріалів про правопорушення у громадські формування для розгляду і здійснення відповідних заходів громадського впливу до правопорушників.

6. Направлення громадськими формуваннями матеріалів про правопорушення в органи внутрішніх справ, якщо при розгляді справи про правопорушення громадське формування буде переконане у необхідності притягнення правопорушника до кримінальної або адміністративної відповідальності.

7. Співробітництво громадян з органами внутрішніх справ щодо охорони правопорядку на договірно-оплачуваній основі здійснюється за рахунок коштів органів внутрішніх справ.

Взагалі взаємодія громадськості і органів внутрішніх справ - дуже важлива, адже підтримка тісних зв'язків з населенням і громадськістю - одна з умов успішного виконання службових обов'язків працівниками міліції, зокрема дільничного інспектора міліції, який не може не опиратися у своїй роботі па підтримку громадян. Він просто не в змозі один підтримувати на дільниці обслуговування правопорядок, устигати бувати скрізь сам і робити все особисто. Особливо гостро це відчувається у сільській місцевості, де найчастіше всі служби органів внутрішніх справ представлені лише дільничним інспектором міліції. Від того, наскільки він уміло опирається на допомогу громадськості, багато у чому залежить його внесок в охорону громадського порядку та профілактику злочинів.

Старшин дільничний або дільничний інспектор міліції, як правило, є одночасно заступником голови ради громадського пункту з охорони порядку або керівником однієї з його секцій. Такий статус дозволяє дільничному інспекторові відігравати у раді організуючу роль і тим самим забезпечувати єдність дій міліції і громадськості у профілактиці правопорушень.

Дільничний інспектор повинен буквально завантажувати роботою представників громадськості - членів ради громадського пункту з охорони порядку, товариських судів, будинкових комітетів, жінрад та ін., залишаючи за собою ті заходи, які стосуються виключно до його компетенції. Члени ради щодня повинні чергувати у громадському пункті охорони порядку, самостійно здійснювати індивідуально-профілактичні заходи, брати участь у різних рейдах.

Значно підвищують ефективність своєї діяльності ті дільничні інспектори, які домагаються створення ДНД з охорони громадського порядку, членами яких є власники собак; спеціалізованих ДНД (груп) по боротьбі з пияцтвом, з профілактики правопорушень у сімейно-побутовій сфері. Неоціненну допомогу дільничним інспекторам подають позаштатні співробітники міліції. їм доручається обслуговування мікроділянок (будинків, кварталів), вони залучаються до прийому громадян і чергування у громадському пункті охорони порядку, перевірки дотримання правил паспортно-реєстраційної системи, вручення повісток, розбору побутових конфліктів, роботи із заявами громадян, індивідуально-профілактичної роботи з підобліковими особами. У сільській місцевості дільничний інспектор повинен мати позаштатного співробітника у кожному населеному пункті. Бажано, щоб позаштатний співробітник був на кожному об'єкті ділянки (багатоквартирний будинок, квартал, підприємство або установа).

З метою підтримки тісних зв'язків з населенням дільничний інспектор організує планомірне профілактичне відпрацьовування ділянки. Це - важлива форма роботи дільничного інспектора. Вона передбачає регулярне відвідування всіх домоволодінь, квартир, готелів, гуртожитків, підприємств, установ і організацій, розташованих на ділянці, й особисте знайомство з населенням і трудовими колективами. Основна увага при цьому приділяється особистому знайомству дільничного інспектора з жителями ділянки, установленню з деякими із них довірчих відносин, з метою одержання інформації, необхідної для профілактики злочинів, а саме: виявлення організаторів кубел; осіб, які зловживають алкоголем, наркотиками; осіб, які вчиняють правопорушення у сфері побуту; осіб, які мають вогнепальну зброю; осіб, які прибули з місць позбавлення волі; інших громадян, схильних до вчинення правопорушень.

Під час обходу будинків (квартир) дільничний інспектор веде також роз'яснювальну роботу, пов'язану із забезпеченням особистої та майнової безпеки громадян, складає списки осіб, які бажають обладнати квартиру засобами сигналізації, перевіряє умови зберігання особистого автотранспорту, залучає пенсіонерів і домогосподарок у спеціалізовану ДНД щодо профілактики квартирних крадіжок тощо - тобто здійснює віктимологічну профілактику. Свою візитацію дільничний інспектор закінчує врученням візитної картки, де зазначені його адреса, телефон, дні й години прийому громадян.

Установлення тісних зв'язків з жителями дільниці сприяє організація дільничним інспектором прийому громадян і розгляд їх скарг, заяв і повідомлень про правопорушення. Приймання здійснюється не рідше двох раз на тиждень у зручний для населення час. Дільничним інспекторам доводиться розглядати більш як дві третини листів і заяв громадян, що надходять в органи внутрішніх справ. Якщо дільничний інспектор користується у населення авторитетом, основна кількість заяв і скарг громадян надходитиме не у РВВС, а безпосередньо до дільничного інспектора. Підвищенню авторитету громадського пункту охорони порядку й дільничного інспектора сприяє організація регулярного прийому у ньому громадян не тільки дільничним інспектором, а й керівництвом органів внутрішніх справ, прокурорськими працівниками, депутатами.

Дільничний інспектор не рідше одного разу на півріччя повинен звітувати про пророблену роботу перед жителями дільниці, що обслуговується. Це - одна з важливих форм забезпечення у роботі дільничного інспектора гласності, яка стимулює населення до надання допомоги міліції у розв'язанні завдань щодо охорони громадського порядку та профілактики злочинності.

У цілому ефективність забезпечення правопорядку багато в чому залежить від безпосереднього зв'язку міліції із трудовими колективами, населенням і засобами масової інформації. Правоохоронна практика показує, що, опираючись на підтримку трудових колективів, населення й засобів масової інформації, міліція більш успішно вирішує завдання щодо забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки.

Працівники міліції проводять у трудових колективах і серед населення інформаційно-консультативну діяльність. Роз'яснюють закони й інші правові акти з питань забезпечення правопорядку, особистої і громадської безпеки, охорони власності від протиправних посягань. Вони інформують населення про стан правопорядку в місті або іншому населеному пункті, тобто на території обслуговування.

Взаємодію із трудовими колективами (незалежно від форм власності) і населенням підтримують: підрозділи патрульно-постової служби міліції - у процесі охорони громадського порядку на вулицях, парках, скверах, площах і в інших громадських місцях, а також при проведенні масових заходів; підрозділи Державної автомобільної інспекції щодо безпеки дорожнього руху - із трудовими колективами автотранспортних організацій із забезпечення безпеки дорожнього руху; дільничні інспектори міліції - із трудовими колективами підприємств, організацій і населенням з питань профілактики правопорушень на території, що обслуговується ними; працівники дозвільної служби - з колективами приватних охоронних об'єднань, а також підприємств, де зберігаються вогнепальна зброя й вибухові матеріали, що використовуються у господарській діяльності; підрозділи державної служби охорони - з колективами об'єктів, які вони охороняють; працівники кримінальної міліції, дізнавачі і слідчі - із трудовими колективами й населенням при проведенні заходів щодо профілактики, припинення й розкриття злочинів.

Аналогічне співробітництво із трудовими колективами й населенням здійснюється й іншими службами органів внутрішніх справ.

Важливе значення в організації розглянутої взаємодії має зміцнення зв'язку із трудовими колективами й населенням на закріпленій за органом внутрішніх справ території. У цих цілях організовуються і здійснюються профілактичні заходи із залученням громадян. Населення інформується про стан громадського порядку, про припинені й розкриті злочини. Керівники органів внутрішніх справ, дільничні інспектори й інші працівники міліції звітують у трудових колективах, перед населенням, яке проживає на території, що обслуговується, про діяльність органів внутрішніх справ.

Органами внутрішніх справ практикуються письмові й усні (по радіо, телебаченню) звернення до населення міста,- району або до конкретної категорії громадян, які відповідають за виховання малолітніх. Ці звернення можуть містити: прохання про надання сприяння працівникам міліції у наведенні правопорядку на території мікрорайону, району, міста тощо; пропозиції про створення формувань із мешканців того або іншого будинку для охорони порядку у під'їздах, дворах у денний і вечірній час, а також для запобігання квартирним крадіжкам, викраденню автомототранспорту та інших злочинів; повідомлення номерів телефонів, за якими громадяни можуть цілодобово передавати необхідну інформацію про протиправні зазіхання на їх права, свободи, майно та інші законні інтереси.

Нерідко міліція звертається до населення із проханням про сприяння їй у: розшуку злочинців, безвісті зниклих; виявленні свідків, доказів у справі встановлення особистості із невпізнаних трупів; розшуку викрадених дітей; отриманні іншої інформації, корисної для боротьби зі злочинністю.

Підтримка зв'язку із засобами масової інформації є необхідною умовою виконання завдань і функцій, покладених на органи внутрішніх справ (міліцію). Контакти з журналістами та іншими представниками засобів масової інформації можуть сприяти: у наданні їм допомоги в одержанні й перевірці інформації (проведення інтерв'ю, ознайомлення з матеріалами, залучення представників преси для участі у рейдах, патрулюванні й інших заходах).

З найбільш актуальних і важливих питань діяльності органи внутрішніх справ проводять прес-конференції, брифінги, прийоми, зустрічі представників преси з керівництвом внутрішніх справ, керівниками служб і підрозділів органів; для більш ефективного інформування представників засобів масової інформації готуються прес-релізи. Прес-конференція - це зустріч керівників органу внутрішніх справ, його служб і підрозділів із представниками засобів масової інформації для бесіди з питань, що становлять значний суспільний інтерес, із приводу будь-якої важливої події. Як правило, після відповідної заяви керівник або інші службові особи органу відповідають на запитання присутніх кореспондентів. Брифінг - коротка нарада із представниками засобів масової інформації, де виражається позиція керівництва органу внутрішніх справ щодо питання, яке цікавить громадськість, надається інформація про події за певний період часу, подається інформація про конкретну роботу органу тощо. Прес-реліз - спеціальний бюлетень, підготовлений органом внутрішніх справ для працівників засобів масової інформації. Зазвичай у ньому містяться повідомлення, інформація про яку-небудь подію, проблему тощо.

Працівники органів внутрішніх справ виступають перед журналістами і представниками інших засобів масової інформації на радіо, телебаченні, у пресі; консультують редакції щодо публікацій, що готуються теле-, радіопередачами.

Велике значення у формуванні позитивної думки про роботу органів внутрішніх справ щодо зміцнення правопорядку мають зв'язки з депутатами, представниками політичних партій, рухів, релігійних об'єднань тощо.

Найпоширенішими формами зв'язку із представниками й лідерами зазначених об'єднань, як свідчить практика, є:

- підтримка з керівниками й лідерами національних земляцтв, релігійних об'єднань постійних відносин, координація зусиль щодо запобігання міжнаціональним конфліктам серед населення, зокрема через участь у засобах масової інформації;

- участь представників органів внутрішніх справ у з'їздах, конференціях, демонстраціях і інших заходах, що проводяться громадськими об'єднаннями;

- обмін інформацією з депутатами, лідерами громадських рухів і релігійних конфесій;

- інтерв'ювання лідерів партій, рухів, земляцтв із питань забезпечення громадського порядку і громадської безпеки у населеному пункті, що обслуговується тим або іншим органом внутрішніх справ, а також з метою з'ясування громадської думки про роботу органів внутрішніх справ (міліції).