Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 7.3. Правова основа профілактичної діяльності громадськості

У сучасних умовах - становлення й розвитку демократичної, правової держави - профілактика злочинності розглядається як важливий напрям внутрішньої політики України. Залучення населення до охорони громадського порядку та профілактики правопорушень є одним з пріоритетних шляхів протидії злочинності, зменшення масштабів її розповсюдження, покращення криміногенної обстановки. Це суттєвий резерв у сприянні роботі працівників органів внутрішніх справ в охороні правопорядку, що вимагає належного правового забезпечення.

Базовим законодавчим документом, на який повинні спиратися працівники ОВС у справі залучення населення до охорони громадського порядку та профілактики правопорушень, є Конституція України, норми якої є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу. Згідно зі ст. 36 Основного Закону, громадянам України надається право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Водночас, у ст. 27 визначено, що кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. У розвиток цих норм Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ передбачено, що міліція має право для виконання покладених на неї завдань залучати громадян за їх згодою до співробітництва у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється (ст. 6 ЗУ "Про міліцію"). Крім цього, оперативним підрозділам міліції Законом надане право встановлювати конфіденційне співробітництво з громадянами на засадах добровільності та використовувати їх добровільну допомогу (ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХІГ). Наведені норми є правовою основою залучення населення до охорони громадського порядку та профілактики правопорушень, а також підставою для розроблення інших законодавчих актів, прийняття підзаконних, відомчих нормативних документів, втілення спеціальних програм і заходів.

Останнім часом набули чинності законодавчі та інші нормативно-правові акти, що стосуються участі населення в боротьбі зі злочинністю і іншими протиправними проявами. Одним з основних є Закон України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22 червня 2000 р. № 1835-ІІІ. Цей документ визначає повноваження органів державної влади, у тому числі й органів внутрішніх справ щодо залучення населення до протидії протиправним вчинкам, організації взаємодії між ними, порядку здійснення нагляду і контролю за діяльністю громадських формувань тощо. Закон визначає статус і роль громадських формувань, що виконують завдання у сфері охорони громадського порядку, механізм їх створення та реєстрації, форми й методи роботи таких формувань, регулює питання набуття громадянами членства в них, встановлює обов'язки і права членів цих об'єднань, а також визначає засади правових гарантій та соціального захисту осіб, залучених до охорони громадського порядку, тощо.

Встановлюючи порядок залучення населення до охорони громадського порядку та профілактики правопорушень, визначаючи основні функції, права та обов'язки громадян, які беруть участь у цій діяльності, Закон окреслює чіткий обсяг умов виконання такої роботи та повноважень як членів громадських формувань, так і органів виконавчої влади та органів внутрішніх справ. Так, згідно із зазначеним Законом громадські формування з охорони громадського порядку можуть створюватися на засадах громадської самодіяльності у вигляді:

а) зведених загонів громадських формувань;

б) спеціалізованих загонів (груп) сприяння міліції;

в) асоціації громадських формувань .

В окремих випадках можуть створюватися й інші типи громадських об'єднань з охорони громадського порядку.

Громадські формування з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень створюються за місцем роботи, навчання або проживання. Проте, як свідчить практика, такі громадські формування створюються не лише за формально визначеними законом підставами, а й за спільністю інтересів їх членів. Так, існує чимало прикладів, коли громадяни об'єднуються з метою охорони присадибних ділянок, дачних територій, садівницьких чи городніх товариств. У цьому плані Закон дещо звужує ініціативу громадян і потребує відповідного доповнення даної частини.

Відповідні громадські формування створюються за рішенням громадян, прийнятим на їх зборах (конференціях). Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та органи внутрішніх справ повинні всіляко сприяти такій ініціативі громадян, підтримувати, заохочувати та надавати їм необхідну допомогу. На етапі залучення громадян до участі в охороні громадського порядку та профілактики правопорушень і створення зазначених громадських формувань підтримка і допомога з боку працівників органів внутрішніх справ може полягати у: а) пропаганді необхідності боротьби з правопорушеннями; б) роз'ясненні переваг таких об'єднань на шляху досягнення поставленої мсти; в) допомозі в оформленні необхідних статутних документів; г) визначенні спеціалізації діяльності формування, особливостей його функціонування, компетенції; г) визначенні перспектив діяльності створеного формування; д) висвітленні наявного досвіду роботи у боротьбі з правопорушеннями, організації навчання та підготовки громадян до належного виконання покладених на них завдань.

При залученні громадян до охорони громадського порядку і профілактики правопорушень працівники органів внутрішніх справ повинні дотримуватися вимог Закону, яким визначено, що членами громадських формувань можуть бути громадяни України, які досягли 18-річного віку, добровільно виявили бажання брати участь у зміцненні правопорядку та здатні за своїми діловими та моральними якостями і станом здоров'я виконувати взяті на себе зобов'язання. Членами зазначених громадських формувань не можуть бути особи, які порушують громадський порядок, особи, судимість яких не знята і не погашена у встановленому законом порядку та раніше засуджені за умисні злочини, визнані у судовому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, ті, які зловживають спиртними напоями, наркомани та інші особи у випадках, передбачених законами України.

Основними завданнями громадських об'єднань у сфері охорони громадського порядку є: надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобігання адміністративним проступкам і злочинам; інформування органів внутрішніх справ про вчинені злочини або такі, що готуються, місця концентрації злочинних угруповань; сприяння органам внутрішніх справ у виявленні та розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх. Члени громадських формувань можуть залучатися до патрулювання, виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ і організацій, навчальних закладах.

Хоча законодавство і не визначає переліку правопорушень, у профілактиці яких мають брати участь члени громадських формувань, але, з огляду на складність вищевказаних завдань, можна дійти висновку, що виконання ними визначених Законом завдань при застосуванні відповідних форм і методів роботи можливе лише під контролем та керівництвом працівників відповідних структурних підрозділів органів внутрішніх справ, зокрема: управління (відділу) адміністративної служби міліції, карного розшуку, Державтоінспекції тощо. Тобто, існує необхідність як у визначенні можливостей і нахилів кожного з членів громадських формувань, так і у певній їх спеціалізації стосовно напрямів правоохоронної діяльності.

Закон надає право членам громадських формувань застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії (ст. 14 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону), а також пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (Тимчасова інструкція, затверджена наказом МВС України від 13.06.2000 року № 379-дск, з останніми змінами, внесеними наказом МВС України від 29.07.2003 року № 815-дск).

З урахуванням підвищеної суспільної небезпеки, що виникає при застосуванні заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, члени громадських формувань під керівництвом працівників органів внутрішніх справ попередньо мають пройти відповідний навчальний курс. У процесі навчання працівники міліції повинні роз'ясняти членам громадського формування надані їм права та обов'язки, що реалізуються при застосуванні заходів фізичного впливу та спеціальних засобів індивідуального захисту, які саме заходи і засоби і коли вони мають право застосовувати, порядок їх застосування, а також повинні попереджати про наслідки та відповідальність за неправильне їх застосування.

При залученні членів громадських формувань до безпосереднього виконання обов'язків з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень працівники органів внутрішніх справ повинні провести з ними інструктаж, зосереджуючи увагу на таких питаннях:

1) при застосуванні сили або спеціальних засобів члени громадських формувань мають попередити осіб, до яких вони мають намір їх застосувати (якщо дозволяють обставини). Без попередження зазначені заходи й засоби застосовуються лише у разі виникнення безпосередньої загрози для життя або здоров'я члена громадського формування, іншого громадянина або працівника міліції;

2) не дозволяється застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, членів громадських формувань, працівників міліції;

3) перевищення повноважень із застосуванням сили, а також спеціальних засобів тягне за собою настання відповідальності згідно з чинним законодавством України.

При інструктажі особливо слід наголошувати на тому, що у разі неможливості уникнення застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів члени громадських формувань не можуть перевищувати міри, необхідної для припинення правопорушення, а також зобов'язані звести до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров'ю правопорушника та інших громадян.

Закон дозволяє органам внутрішніх справ, у разі потреби, надавати членам громадських формувань на період чергування або проведення цільових заходів мобільні радіотехнічні та спеціальні засоби, інші предмети екіпіровки нарядів і водночас забороняє членам громадських формувань використовувати холодну та вогнепальну зброю, у тому числі мисливську, яка, згідно з чинним законодавством, перебуває в їх особистому користуванні.

Залучення громадян до охорони громадського порядку є безпосереднім обов'язком органів державної влади і місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону" місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування спільно з органами внутрішніх справ організовують діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку шляхом залучення їх членів до проведення патрулювання та інших спільних заходів, надання відповідної інформації, залучення їх членів до правового навчання та ознайомлення з формами та методами боротьби з правопорушеннями. Крім зазначеної функції, на органи державної влади покладено здійснення координації та контролю за діяльністю цих формувань. Стимулом залучення громадян до участі у правоохоронній діяльності є норми Закону, якими членам громадських формувань надаються правові гарантії, забезпечується їх соціальний захист та встановлюються заходи заохочення. Зокрема, ст. 17 цього Закону гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна члена громадського формування та членів його сім'ї від злочинних посягань та інших протиправних дій. У разі смерті чи каліцтва члена громадського формування цим Законом передбачено одноразову матеріальну допомогу. Крім того, за членами громадських формувань, які потерпіли від злочинного діяння, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами.

Члени громадських формувань можуть бути застраховані за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів на випадок загибелі або смерті та у разі поранення, контузії, травм або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням обов'язків з охорони громадського порядку. Роз'яснення громадянам цієї норми сприятиме їх залученню до участі в охороні громадського порядку.

За активну участь у забезпеченні охорони громадського порядку члени громадських формувань можуть заохочуватися органами внутрішніх справ, іншими органами виконавчої влади і місцевого самоврядування та у встановленому порядку бути представленими до державних нагород.

Законодавчо визначена система правових гарантій, соціального захисту та заохочень членів громадських формувань, які виконують обов'язки з охорони громадського порядку та профілактики правопорушень, є суттєвим чинником, що сприяє залученню населення до правоохоронної діяльності.

Конкретизація норм Закону України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" знайшла відображення у Типовому статуті громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України 20 грудня 2000 року. Зокрема, у ньому зазначається, що залучення громадян до об'єднання у громадські формування правоохоронної спрямованості має здійснюватись лише на добровільних засадах (п. 2). Підкреслюється, що громадяни, які залучаються до охорони громадського порядку, мають виконувати завдання стосовно: надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобігання адміністративним проступкам і злочинам; інформування органів і підрозділів внутрішніх справ про вчинені злочини або ті, що готуються, місця зосередження злочинних угруповань; сприяння органам внутрішніх справ у виявленні й розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участі у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх (п. 7).

Перелік завдань, визначених Типовими правилами, є вичерпним і розширеному тлумаченню не піддягає. Тобто, ставити інші завдання перед членами громадських формувань є неприпустимим.

Крім того. Типовим статутом регулюються питання набуття громадянами членства у громадських формуваннях, порядок і умови створення, функціонування та припинення діяльності громадських формувань, визначаються права і обов'язки членів формування, особливості застосування ними заходів фізичного впливу і спеціальних засобів при виконанні своїх функціональних обов'язків і т. ін.

Налагодженню дійової взаємодії органів внутрішніх справ з населенням сприяла й Програма розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 200О-2005 рр., схвалена рішенням колегії МВС України № 8км/1 від 28 грудня 1999 року "Про підсумки роботи ОВС у 1999 році та завдання відповідно до вимог Президента й Уряду України щодо поліпшення боротьби зі злочинністю і посилення охорони громадського порядку". Головною метою цієї Програми було налагодження партнерських стосунків між населенням і міліцією України для більш ефективного подолання анти-суспільних явищ, усунення причин і умов вчинення суспільно небезпечних діянь, профілактики правопорушень, забезпечення надійного захисту особи, суспільства, держави від протиправних посягань. Відповідно до рішення колегії одним з основних напрямів діяльності ОВС повинні стати цілеспрямовані зусилля щодо подолання соціальної апатії та пасивності значної частини громадян у сфері охорони правопорядку та боротьби з правопорушеннями.

Вищезазначеною Програмою передбачалось створення правових засад для функціонування, розвитку партнерських стосунків між міліцією і населенням; максимальне використання позитивних форм та методів взаємодії міліції та населення для подолання негативних протиправних явищ у суспільстві; налагодження ділового співробітництва міліції з населенням і громадськими інститутами тощо. Працівникам ОВС пропонувалось всіляко стимулювати, заохочувати громадську активність, засновану, насамперед, на природному прагненні людей до об'єднання з метою самозахисту.

На превеликий жаль, сьогодні відсутні такі програми, основною метою яких було би зближення і взаємодія міліції з населенням у всіх питаннях, що стосуються правопорядку в державі, зокрема охорони громадського порядку, профілактики правопорушень тощо.

Значна увага співпраці та взаємодій населення з органами внутрішніх справ приділяється на місцевому рівні. Державні адміністрації, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування самостійно або спільно з ОВС приймають нормативно-правові акти, розробляють комплексні програми чи спільні заходи щодо сприяння та забезпечення залучення населення до охорони громадського порядку, профілактики правопорушень, підготовки громадян до цієї діяльності. Громадяни мають усвідомити, що без їхньої допомоги міліція не зможе ефективно здійснювати профілактичні заходи, і тому, як це є у розвинених країнах Західної Європи, США, вони повинні брати активну участь в охороні громадського порядку і профілактиці злочинів.