Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 12.2. Причини та умови професійної злочинності

Професійна злочинність, природно, детермінується на загально-соціальному рівні, як і злочинність у цілому, криміногенними факторами - економічними, соціальними, організаційно-управлінськими, політичними та ін.

До економічних факторів належать такі явища і процеси: скорочення обсягів виробництва в країні, його технічна відсталість; існування у величезних обсягах (до 60%) тіньової економіки; залучення до неї тією чи іншою мірою значних верств населення через позабанківський обіг готівки та вуличну торгівлю, а також інші прояви "хворої" економіки і нестабільної кредитно-фінансової системи.

Криміногенні соціальні фактори - це: зниження рівня матеріального забезпечення більшості населення; зменшення можливостей для достатньо легального заробітку; поширеність корупції, соціально-майнові контрасти (йдеться про стрімку поляризацію населення за рівнем прибутків); поширення випадків, коли високий життєвий рівень досягається шляхом порушення законів та інших нормативних актів. У зв'язку з останньою тезою не можна не відзначити, що завдяки вільному ринку, активній зовнішньоторговельній діяльності, вільному обміну інформацією між Україною та іншими країнами в державі набули поширення стандарти життя і споживання, що існують у багатих країнах Європи та Америки. Всі вони стали життєвою метою деяких українців, особливо молоді. Але її досягнення легальним шляхом стає все більш проблематичним і досить часто задовольняється злочинними способами.

Низка негативних явищ є криміногенними факторами організаційно-управлінського характеру: порушення правил охорони державного майна; дезорганізація сфери господарської та банківської діяльності; недоліки в організаційній роботі податкової і митної служб; помилки при призначенні службовців на адміністративні посади і керівні посади в господарських структурах тощо.

Через дію зазначених факторів у країні загострюється криміногенна ситуація взагалі і збільшується професійна злочинність зокрема.

Причинами ж учинення конкретних злочинів кримінальними професіоналами необхідно вважати ті певні негативні явища, притаманні нашій дійсності, під впливом яких у свідомості винних виникають глибокі та стійкі антисуспільні погляди, звички, які породжують у них високий ступінь готовності займатися злочинним промислом. Назвемо принаймні декілька таких явищ:

1) наявність у структурі суспільної свідомості (у свідомості суспільства) таких негативних виявів, як користолюбство, егоїзм, паразитична психологія, прагнення обдурити іншого, поживитися за чужий рахунок. Це все лежить в основі майнових злочинів, які становлять ядро професійної злочинності;

2) живучість злочинних традицій і звичаїв, що виникли сотні років тому, передаються із покоління в покоління і в оновлених формах існують і сьогодні (злодійські закони, блатний жаргон);

3) перевантаження нашого суспільства великою кількістю неформальних соціальних груп, для яких характерні негативні норми поведінки і життєдіяльності. У такому середовищі культивуються "злочинна романтика" та настрій, що начебто можливо уникнути кримінальної відповідальності. Переймаються цим переважно неповнолітні та особи молодого віку, в очах яких все це має істотне значення для самоствердження особистості;

4) поява останнім часом великої кількості бездоглядних і безпритульних дітей; їх спосіб життя, який вони змушені вести, відкриває шлях до злочинного світу;

5) недоліки виховної роботи, покладеної на такі соціальні інститути, як сім'я, школа, заклади культури, спортивні організації тощо. Майже не використовуються з метою виховання такі впливові фактори, як література, кіно, телебачення, засоби масової інформації. На жаль, іноді мають місце факти, коли офіційні інститути виховання населення замість користі завдають шкоди;

6) криміналізація діяльності приватного бізнесу.

У цій сфері починають мати місце і відігравати негативну роль обман, шахрайство, недобросовісна конкуренція, ухилення від сплати різноманітних податків і зборів. Подібні "правила" засвоює багато хто з власників приватних і комунальних підприємств; іноді вони користуються послугами кримінальних структур.

Існуванню професійної злочинності сприяють і деякі специфічні умови. Вони, на відміну від причин, самі собою безпосередньо не можуть породжувати злочин, однак, будучи супутником його (злочину) причин, впливаючи певним чином на них, зумовлюють врешті-решт наслідок - злочин.

Негативні умови (фактори), що сприяють злочинності:

1) недостатня практична підготовленість працівників карного розшуку не забезпечує належного подолання злочинного професіоналізму. Свого часу у складі органів внутрішніх справ існували спеціалізовані оперативно-розшукові підрозділи, які займалися виявленням професійних злочинців і затриманням їх з доказами. Співробітниками цих підрозділів були досвідчені працівники-розшуковці, які володіли оперативним мистецтвом, що за своєю сутністю близьке до будь-якого іншого виду мистецтва. Свого часу ці підрозділи під різними приводами (відсутність вищої юридичної освіти, досягнення 50-річного віку, безперервні кампанії з реформування системи внутрішніх справ) - скасовані. В результаті - порушена наступність у передачі досвіду боротьби з професійною злочинністю, втрачені особисті картки на кримінальних професіоналів тощо. Разом з досвідченими кадрами пішли в минуле знання кримінального середовища, багато апробованих форм і методів боротьби з ним;

2) велика плинність кадрів у підрозділах органів внутрішніх справ. Наприклад, середній стаж роботи в апараті карного розшуку не перевищує 2,5-3 років, що вкрай негативно відбивається на діловій кваліфікації працівників;

3) недостатній рівень роботи правоохоронних органів, що також є наслідком невпинного скорочення коштів, передбачених бюджетом країни на їх утримання. Про це свідчить співвідношення передбачених коштів МВС до розрахункової потреби, кошти становлять лише близько половини від потреби в них;

4) проникнення в правоохоронну систему корупції, що різко погіршує стан справ, істотно підриває стабільність і послідовність її законної діяльності, порушує основу конспірації в оперативній роботі. Безпідставно припиняються кримінальні справи; під приводом неможливості тривалого зберігання знищуються справи засуджених, у тому числі й запеклих професіоналів, що полегшує їм приховувати сліди свого кримінального минулого;

5) недоліки в діяльності адміністрації місць позбавлення волі з проведення індивідуально-виховної роботи із засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів ("паханів"), роз'єднання злочинців-рецидивістів, припинення спроб з їхнього боку встановлювати "свої порядки" в бригадах і загонах та залучати до лав кримінальних угруповань інших засуджених з числа молоді, передавати їм злочинні знання, вміння та традиції. Не можна заперечувати, то пенітенціарні установи впродовж багатьох років були "університетами" кримінального професіоналізму. Не в усіх сучасних пенітенціарних установах вдалося покінчити з такими нездоровими явищами;

6) офіційна кримінально-правова статистика не містить необхідних відомостей про професійну злочинність, відсутня й розгорнута інформаційно-аналітична база, яка дозволяє стежити за кримінальними професіоналами. Вони розчиняються в загальній масі злочинного елемента, що ускладнює їх виявлення, вивчення, а також своєчасну профілактику їхньої незаконної суспільно небезпечної діяльності;

7) недосконалість чинного кримінального законодавства України. В законі спеціально не передбачено посилення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені кримінальними професіоналами. При призначенні покарання не завжди враховуються фактична спеціалізація і систематичність злочинної діяльності. Практично виходить так, що настає однакова відповідальність, наприклад, і за одну квартирну крадіжку і за двадцять, якщо в них відсутня колишня судимість. За такого підходу, безумовно, не спрацьовує ні загальна, ні спеціальна превенція покарання щодо цієї категорії злочинців.