Профілактика злочинів - Джужа О.М. - 12.3. Заходи профілактики професійної злочинності

У запобіганні професійної злочинності заходи боротьби з кримінальним професіоналізмом. Розгляньмо діяльність правоохоронних органів щодо запобігання професійній злочинності на трьох основних рівнях: І) управлінському; 2) організаційному; 3) організаційно-тактичному.

Управлінські заходи насамперед включають економіко-правові, метою яких є нейтралізація протиправного збагачення професійних злочинців, оскільки основою їхнього існування є відповідна матеріальна база, яка, з одного боку, включає значні кошти самих кримінальних елементів, а з іншого - можливості її постійного поповнення . На сучасному етапі дуже важливо створити надійний економіко-правовий захист, що виключає чи усуває будь-які спроби зазіхання на державну чи приватну власність. Складність завдання полягає у запобіганні злочинам, учиненим з використанням

ЕОМ і комп'ютерної техніки. Звідси очевидно, що заходи економіко-правового характеру потребують дослідження багатьох сфер економіки з урахуванням умов їхньої перебудови і наукового прогнозування можливих причин і умов учинення злочинів у сфері економіки, нейтралізація яких є першим і, мабуть, основним фактором запобігання професійній злочинності. До економіко-правових заходів запобігання професійній злочинності варто також віднести централізовану діяльність правоохоронних і фінансових органів з виявлення і вилучення накопичених злочинцями великих коштів, що містяться у загальних злодійських та часткових кас.

До числа організаційних заходів запобігання професійних злочинів варто було б віднести такі:

а) розробити регіональні спеціальні плани боротьби з професійною і організованою злочинністю;

б) на базі оперативно-розшукових підрозділів органів внутрішніх справ створити службу індивідуального пошуку для боротьби з професійними злочинцями у громадських місцях і місцях зосередження кримінальних елементів.

Ідеологічний напрям у профілактиці професійної злочинності включає роботу з розвінчання кримінальних традицій, підриву авторитету лідерів кримінального середовища, а також формування у громадян певного ставлення до антигромадської субкультури з метою ослаблення механізму її впливу на неповнолітніх. Важливе значення при цьому надається систематичному використанню засобів масової інформації.

Щодо організаційно-тактичних заходів у запобіганні професійній злочинності, то, зауважимо, про це менше згадують в юридичній літературі. Можливо, цьому сприяло те, що протягом тривалого часу профілактика злочинів, учинених професійними злочинцями, частіше ототожнювалася з кримінальним покаранням. Дехто і досі дивиться на лаву підсудних як на ефективний засіб стримування девіантної поведінки. Звичайно, випадки добровільного відмовлення професійних злочинців від звичного їм заняття - нечасті. Це, найшвидше, може свідчити про вкрай низьку якість профілактичних заходів. Звідси випливає, що суспільство, яке прагне до правової держави, гуманізації кримінальної політики, має спрямувати свої зусилля на реальну профілактику злочинності, створивши для цього надійну правову базу. Адже профілактика не тільки гуманніше покарання, але й дешевше економічно.

Організації профілактичної роботи має передувати оцінка стану професійної злочинності та особливості переростання її в організовані форми. На це можуть указувати такі обставини:

а) збільшення розбійних нападів, грабежів і крадіжок, учинених із проникненням у житло громадян; вимагань, шахрайств при купівлі-продажу автомашин, розміну грошей, ігорних шахрайств та інших видів професіоналізованих злочинів;

б) використання злочинцями при вчиненні злочинів міліцейського форменого одягу, спеціально виготовлених чи пристосованих знарядь злочину (автоматична зброя, радіостанція, вибухові чи отруйні речовини);

в) наявність даних про те, що потерпілими є особи, які живуть на нетрудові доходи;

г) виявлення фактів зрошування кримінально-злодійських елементів з окремими працівниками правоохоронних чи інших органів;

ґ) дані про проведення на території сходок кримінальних елементів, кримінальних розборок, поділ сфер впливу між злочинними групами;

д) інформація з пенітенціарних установ про надходження в установу з "волі" через нелегальні канали продуктів харчування, наркотичних речовин, грошей зі злодійських фондів для "підігріву" лідерів, які перебувають у місцях позбавлення волі.

Якщо говорити про технічні заходи запобігання, то при аналізі, наприклад, поширеності кишенькових крадіжок можна встановити, що вони тісно пов'язані з незадовільною роботою транспорту на певних маршрутах руху, скупченістю громадян у магазинах, відсутністю оперативних груп міліції в найбільш криміногенних місцях. Діяльність професійних квартирних злодіїв значно полегшує не тільки те, що: слабко укріплені двері, примітивна конструкція замків і недостатньо кодових замикаючих пристроїв у під'їздах, а віктимологічні умови (четверта частина таких крадіжок учиняється з використанням умов, які створюються самими мешканцями). Причому в різних містах ці обставини мають свої особливості, їхнє усунення - перший крок до запобігання діяльності професійних злочинців. Органи внутрішніх справ мають проводити рейди спецоперацій. Власне, це цільові заходи щодо виявлення і вилучення з громадських місць певних категорій осіб, які вчиняють злочини. Як правило, в результаті блокування районів області чи міста затримується значна кількість бродяг, "гастролерів", осіб, що вчиняють крадіжки і шахрайства, збувають наркотики тощо.

Заходи індивідуальної профілактики, на відміну від загальної, спрямовані безпосередньо на особу професійних злочинців й обставини, що формують їх антигромадську позицію. Індивідуально-виховний вплив на особу правопорушника пов'язаний із запобіганням протиправної поведінки осіб, які ще не мають міцної антигромадської установки. І це цілком зрозуміло. Інша річ - злочинець-професіонал, який вже пройшов іспит кримінальним покаранням. Однак і тут заперечувати можливість вживання педагогічних заходів, мабуть, не можна. Коли йдеться про запобігання злочинам з боку професіоналів, варто враховувати неминучість примусових заходів, оскільки багато осіб не піддаються вихованню і, власне кажучи,- невиправні. Вони навіть самі цього не заперечують. Ось чому так важливо поряд з індивідуальною профілактикою вживати комплексні заходи для припинення злочинної діяльності на стадіях підготовки чи замаху на злочини.

Кримінально-правовій боротьбі з професійною злочинністю сприяло б:

1) удосконалення інституту сукупності злочинів з метою індивідуалізації покарання і правильної кваліфікації діянь. Необхідно закріпити в законі реальну й ідеальну сукупність злочинів. При реальній сукупності доцільно надати судам право призначення покарання шляхом рівного чи часткового складання покарань у межах, установлених для даного виду покарання;

2) для посилення відповідальності осіб, які вчиняють повторні злочини, не утворюючи реальної сукупності, ввести в ряд статей Кримінального кодексу України кваліфікуючу ознаку - "вчинення злочинів у виді промислу";

3) з мстою об'єктивної оцінки вчиненого, особи злочинця й індивідуалізації покарання, варто було б у переліку обтяжуючих обставин передбачити спеціалізацію особи на вчиненні певних злочинів;

4) удосконалення ряду норм кримінально-виконавчого законодавства, зокрема:

а) заборонити переведення з однієї колонії в іншу "злодіїв у законі", інших професійних злочинців. Створити для цієї категорії засуджених спеціальні колонії;

б) створити централізований облік професійних злочинців за їх спрямованістю.

Загалом, посилення боротьби з професійною злочинністю потребує розроблення таких заходів, які дозволили б зробити економічно невигідними вчинення злочинів. Сприятиме цьому й удосконалення кримінально-процесуального, і цивільного законодавства, яке регулює питання відшкодування шкоди, спричиненої злочинною діяльністю.