Теорія держави та права - Гіда Є.O. - 1.2.2.4. Форма державного режиму

Форма державного режиму дозволяє провести чітку межу між різними державами. Він є певною мірою "лакмусовим папірцем" за допомогою якого можна визначити відповідність між проголошеними положеннями, насамперед, форми державного правління та їх реальним втіленням у життя.

Як й інші складові частини форми держави, що розглядались вище - форма державного режиму має безпосередній зв'язок з владою. Однак, на відміну від інших елементів форми держави вона не асоціюється прямо ні з порядком формування вищих органів державної влади, ні з внутрішньою побудовою держави чи територіальною організацією влади. Форма державного режиму виступає як реальний прояв організаційно-оформленої влади, як процес її функціонування.

Форма державного режиму вказує на сукупність прийомів, методів і засобів здійснення державної влади. Вони дуже різні і конкретизують основні показники форми державного правління й устрою в конкретній країні.

Загальними показниками будь-якого державного режиму є:

- ступінь реальності забезпечення прав та свобод громадян;

- ступінь захищеності та забезпеченості гарантіями прав і свобод громадян (політичного й ідеологічного вибору, економічної свободи) та ступінь врахування інтересів різних соціальних груп (у тому числі меншин) тощо;

- роль права у житті суспільства та вирішенні державних справ;

- способи легітимації (узаконення) державної влади;

- співвідношення правових і неправових способів здійснення владних функцій;

- методи, інтенсивність і правова обґрунтованість використання силових структур, інших ресурсів влади;

- місце та роль у державному житті апарату примусу;

- участь громадян та їх об'єднань у політичному житті держави;

- основні способи вирішення конфліктів, що виникають у суспільстві;

- механізм ідеологічного тиску.

Для ґрунтовного розгляду форми будь-якої держави необхідно обов'язково звертатись і до державного режиму. Це пов'язано з тим, що і монархії і республіки можуть бути як реальними так і номінальними (формальними). Державний режим допомагає відрізнити демократичну форму держави, що реально забезпечує політичну свободу і антидемократичну, за якої політична свобода або ще не досягнута, або придушується. Різниця демократичних і антидемократичних режимів показує, що суб'єкти державного спілкування в номінальній монархії лише формально можуть бути підданими, але фактично вони є громадянами, які можуть активно приймати участь у формуванні та здійсненні реальної державної влади. І навпаки, можливими є випадки, коли за антидемократичного режиму у номінальній республіці більшість громадян фактично можуть перетворитися в пасивний об'єкт влади, в підвладних, які не здатні впливати на формування і здійснення влади'.

Поняття "державний режим", як правило, не ототожнюють з поняттям "політичний режим", хоча за значенням вони й близькі один одному. Останнє поняття має ширше значення і характеризує не тільки методи діяльності державних органів, що визначаються поняттям "державний режим", а й можливості та форми діяльності всіх елементів політичної системи - політичних партій, рухів, інших об'єднань громадян.

Таким чином, залежно від характеру засобів, методів та способів, які використовуються державною владою, розрізняють демократичний та антидемократичний державні режими.

Серед багатьох форм, засобів і методів реалізації державної влади в досягненні соціально-політичних, економічних та інших завдань і цілей є два основні способи:

- правильний, правовий, законний, моральний, який базується на правових формах, засобах і методах;

- неправильний, антиправовий, антизаконний, антиморальний (аморальний), який виражається в насильницьких, диктаторських, деспотичних, волюнтаристських формах і методах управління3.

Демократичний державний режим - це етап політичного життя суспільства, за якого державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об'єднань у формуванні державної політики, утворенні та діяльності державних органів, дотримання прав і свобод людини.

До основних ознак демократичного державного режиму належать:

- основне джерело влади у державі - народ (громадяни);

- законодавча влада здійснюється виборним колегіальним органом - парламентом;

- рівність громадян перед законом, гарантованість державою їх прав і свобод;

- виборність представницьких органів влади населенням;

- юридично визначена строковість повноважень представницьких органів;

- розвинена система демократичних інститутів;

- пряма участь громадян у вирішенні загальних справ;

- реальне здійснення поділу державної влади;

- відсутність єдиної державної ідеології, багатопартійна політична система;

- політичний плюралізм із врахуванням інтересів меншин.

Демократичний державний режим має кілька основних різновидів:

- ліберально-демократичний, заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, визначенні свободи людини, її діяльності, забезпеченні рівності всіх перед законом;

- консервативно-демократичний, побудований на переважному застосуванні таких принципів державного управління, які склалися історично, отримали закріплення у свідомості суспільства, є характерними саме для цієї держави, що не бажає перейти до нових форм і методів державного управління;

- радикально-демократичний, здійснюється шляхом постійного введення нових форм реалізації державної влади, використання рішучих заходів для підвищення ефективності державного управління.

Антидемократичні державні режими - це режими, за яких державна влада здійснюється шляхом обмеження і порушення формально проголошених прав і свобод людини.

До основних ознак антидемократичного режиму в умовах сьогодення належать:

- формальне закріплення в конституційних актах мінімуму прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення;

- надмірна централізація державної влади;

- тенденція до застосування неправових засобів здійснення влади;

- застосування примусових методів управління;

- протиправне використання силових структур;

- у деяких випадках авторитаризм може досягати крайнощів у прагненні держави повністю контролювати всі сфери суспільного життя (економіку, ідеологію, духовно-культурний розвиток і т. ін.).

Форми антидемократичного державного режиму:

- деспотичний державний режим-тобто режим необмеженої влади і свавілля в управлінні при відсутності його правових і моральних основ, повній безправності підданих. Нерозривно пов'язаний з деспотичними формами монархічного правління. Такий тип державного режиму був характерним переважно для рабовласницьких типів держав;

- авторитарний державний режим - інститути демократії існують формально, державні рішення приймаються правлячою елітою, функції якої не обмежуються законом, офіційно визнається пріоритет державних інтересів перед інтересами особи;

- тоталітарний державний режим є крайньою формою авторитарного та характеризується такими ознаками:

o повним або тотальним самодержавством диктатора - царя, тирана, фюрера, вождя;

o жорстким контролем держави у всіх сферах економічного і політичного життя, а також життя окремого громадянина; повним одержавленням усього громадянського життя;

o наявністю однопартійної системи, яка є пануючою в суспільстві, і відсутністю партійної опозиції або іншої легальної опозиції;

o наявністю однієї пануючої ідеології в усіх сферах життєдіяльності суспільства;

o догматичним підходом до всіх сфер суспільного і державного життя, який ігнорує і придушує науковий підхід у сфері управління економікою, політикою тощо;

o відсутністю або формальною (фальшивою) реалізацією різних форм демократії - безпосередньої та представницької; ліквідацією або суттєвим обмеженням демократичних і громадянських прав і свобод громадян;

o застосуванням репресій проти всіх демократичних, ліберальних, прогресивних і миролюбних сил;

o приматом держави і каральних органів стосовно до різних інститутів суспільства, ліквідацією громадянського суспільства. Його інститутів і принципів;

o мілітаризацією політичної та економічної системи, створенням військово-промислових комплексів, які домінують над усіма іншими сферами народного господарства;

o нетерпимістю до дисидентів та інакомислення, наявністю стереотипів, однієї віри - атеїстичної чи релігійної;

o ліквідацією права і правового режиму, свободи, рівності й рівноправності, справедливості в суспільному житті'.

Необхідно відзначити, що у реальному житті в будь-якому державному режимі завжди проявляються поєднання рис різних його видів, тобто "чистих" державних режимів практично не існує.

Яка ж форма державного режиму в Україні? Статтею І Конституції України Україна визначається як демократична держава. Народ визнається носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Лише він має право визначати і змінювати конституційний лад в Україні. Це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

На підставі аналізу статей Конституції України робимо висновок, що:

- права і свободи людини визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави (ст. 3);

- в нашій державі закріплені принципи розподілу влад (ст. 6) та верховенства права (ст. 8);

- багатоманітність, а також наявні широкі гарантії прав і свобод людини і громадянина (розділ II Конституції України).

- Нажаль, вищезазначені положення Основного закону нашої держави не в Україні заборонено цензуру, гарантовано політичну та ідеологічну не завжди належним чином втілюються у життя. Тому можемо визначити державний режим України як демократичний у стадії становлення.