Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - РОЗДІЛ 10. ПРАВОВА ПРИРОДА НОТАРІАЛЬНОГО АКТУ

10.1. Поняття нотаріального акту

Майже у будь-якому юридичному процесі повноважним органом чи службовою особою приймаються різного роду правові рішення (акти), які потребують свого зовнішнього оформлення. Нотаріальний процес як один з видів юридичного процесу не е у цьому аспекті винятком.

Наслідком вчинення будь-якої нотаріальної дії є винесений нотаріусом акт, який є завершальною складовою цієї нотаріальної дії. Правові акти, які є волевиявленням нотаріуса на вчинення нотаріальних дій та фіксують їх результати, оформляються нотаріусом згідно з законом у письмовій формі шляхом вчинення або ж різного роду написів, або ж оформленням певного свідоцтва чи складанням акту тощо.

Крім того, у процесі вчинення нотаріальної дії може виникнути необхідність у прийнятті правових актів допоміжного характеру, якими вирішуються лише окремі процесуальні питання, а не вчинення нотаріальної дії по суті.

Так, прийняття допоміжного правового акту вимагається, наприклад, у разі: необхідності витребування нотаріусом доказів чи призначенні експертизи; відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій; відмови у вчиненні нотаріальної дії тощо. Ці та інші подібні правові питання вирішуються нотаріусом шляхом прийняття відповідних вольових рішень, а волевиявлення нотаріуса в передбачених законом випадках повинне бути оформлене письмово у вигляді постанови нотаріуса.

Постанови, різного роду написи, свідоцтва, інші правові акти нотаріуса є процесуальною формою відображення правозастосовчої діяльності нотаріуса та у своїй сукупності складають нотаріальні акти. Нотаріальні акти різняться між собою за їх завданням, підставами винесення, наслідками, що й обумовлює передбачену законом їх різну процесуальну форму.

Термін "нотаріальний акт" у законодавстві з'явився відносно недавно. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" від 01.10.2008 р. було викладено в новій редакції статтю 60 Закону ("Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні"), згідно з якою нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. При цьому, тлумачення нового терміну Закон не надав1" що породило проблему визначення сутності цього терміну та його співвідношення з іншими суміжними поняттями.

Поняття "акт" (лат. actus - дія, actum - документ) у праві означає 1) дію, вчинок громадянина або посадової (службової) особи; 2) документ, який видається державним органом, органом місцевого самоврядування, посадовою (службовою) особою або громадською організацією у межах їх компетенції: закон, указ, постанова, наказ, розпорядження, а також інші документи, що засвідчують юридичні факти8.

Таке загальнотеоретичне розуміння поняття "акт", а також складна правова природа нотаріального процесу, проблеми визначення місця нотаріату в правовій системі держави, відсутність легального визначення поняття "нотаріальний акт", проблема співвідношення цього поняття з поняттям "нотаріальна дія", викликають спірність його визначення в науці нотаріального процесу.

У зв'язку з цим, нотаріальний акт розуміють і як письмовий доказ, що створений заздалегідь у спокійній атмосфері за сприяння сторін3, і як рішення нотаріуса з конкретної нотаріальної справи4, як письмовий документ, що складений нотаріусом та фіксує певне волевиявлення5, як документ або посвідчення його, що вказує на те, що нотаріальну дію було вчинено6 тощо.

При з'ясуванні поняття "нотаріальний акт" необхідно виходити з того, що як і будь-яке інше, зокрема, й правове, явище, нотаріальний акт має свої зміст та форму. Змістом нотаріального акту є його сутність, сукупність тих його суттєвих ознак, які характеризують його як певне правове явище та одночасно відрізняють його від інших подібних правових явищ. Формою нотаріального акту є його зовнішній прояв, доступний для сприйняття.

З'ясування сутності нотаріального акту необхідно розпочинати з того, що нотаріальний акт є одним з видів правових (юридичних) актів. У зв'язку з цим, сутність нотаріального акту найбільш повно усвідомлюється лише в загальній системі правових актів, які видаються органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими чи посадовими особами, іншими особами, які виконують публічні функції, та проявляється в його меті. Мета ж в свою чергу зумовлюються завданнями нотаріату.

Відомо, що в системі публічних органів нотаріат виконує завдання охорони та захисту прав фізичних та юридичних осіб, забезпечення законності цивільного обороту, забезпечення безспірності та доказової сили юридичних документів. Саме нотаріальні акти в об'єктивній дійсності виконують ці покладені на нотаріат завдання.

Засвідчуючи права, а також факти, що мають юридичне значення, вчиняючи інші нотаріальні дії, передбачені законодавством, нотаріус за допомогою нотаріального акту (яким власне фіксується весь результат нотаріальної діяльності) запобігає їх порушенню з боку інших учасників правовідносин, створює правові умови для належної реалізації особами належних їм прав.

Існування в правовій дійсності формально вираженого нотаріального акту формує в учасників правовідносин переконання в існуванні засвідчених нотаріусом прав чи фактів. Посвідчені нотаріальним актом факти чи права розглядаються в правовому обороті як безспірні, законність яких встановлена публічною особою - нотаріусом.

Нотаріус в силу специфіки нотаріальної діяльності не вправі видавати нотаріальні акти, які носять нормативний характер. Нотаріальний акт регулює правовідносини на стадії реалізації особою належних їй прав. Він має виключно індивідуальний характер, його дія розрахована на конкретизацію правового регулювання щодо певного життєвого випадку. І цим нотаріальний акт як один з видів правових актів відрізняється від тих правових актів, які мають нормативний характер та сфера дії яких не обмежується одним випадком.

Нотаріальна діяльність є одним з видів правозастосовчої діяльності. Нотаріус за наслідками цієї діяльності вирішує певні юридичні справи, застосовуючи в окремих правовідносинах норму права до встановлених фактичних обставин.

Як один з видів правозастосовчого акту нотаріальний акт, з урахуванням в кожному конкретному випадку його специфіки, має такі свої особливості.

1. Необхідність у винесенні нотаріусом нотаріального акту виникає тоді коли є: потреба в публічному встановленні юридичного факту для здійснення пов'язаного з ним права (виконання обов'язку); необхідність публічної перевірки дій адресатів норм щодо реалізації їх приписів, законності набуття прав та покладення обов'язків; юридичний конфлікт, що перешкоджає нормальній реалізації норми або вимагає застосування заходів примусового впливу до порушника норми у випадках, встановлених законом.

2. Нотаріальний акт як і будь-який інший правозастосовчий акт має юридичну силу, тобто здатність породжувати юридичні наслідки. Юридична сила винесеного нотаріального акту не залежить від того, приватним чи державним нотаріусом вчинена нотаріальна дія.

Нотаріальний акт породжує правові наслідки з моменту його вчинення. Лише скасування чи визнання недійсним нотаріального акту у передбаченому законом порядку можуть позбавити нотаріальний акт юридичної сили та правових наслідків, породжених ним. Всі суб'єкти права до скасування нотаріального акту повинні враховувати його в своїй діяльності на предмет встановлених ним фактів.

Із здатності нотаріального акту породжувати правові наслідки випливає висновок, що нотаріальний акт як акт застосування норми права завжди є юридичним фактом. Він спричиняє виникнення, зміну чи припинення юридичних прав та обов'язків суб'єктів правовідносин.

Нотаріальний акт в аспекті юридичних фактів має подвійну природу - з одного боку він може засвідчувати виникнення в учасників матеріальних правовідносин певних матеріальних прав та обов'язків та як такий є юридичним фактом матеріального права, з іншого - він завжди є юридичним фактом нотаріального процесу, тобто процесуальним за своїм змістом, який фіксує результат вчиненої нотаріальної дії.

Так, згідно з ч. З ст.640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Моментом же нотаріального посвідчення договору фактично є момент вчинення нотаріусом на договорі нотаріального акту (посвідчувального напису). Таким чином, саме з винесенням нотаріального акту у сторін договору виникають права та обов'язки.

Крім того, такий посвідчувальний напис є одночасно і юридичним фактом нотаріального процесуального права оскільки з його вчиненням нотаріальна дія вважається завершеною, а це тягне й певні процесуальні права та обов'язки сторін та нотаріуса.

Нотаріальні акти завжди є юридичними фактами нотаріального процесу, оскільки завжди тягнуть процесуальні наслідки для учасників нотаріального процесу.

Юридична сила нотаріального акту полягає також в тому, що ці акти розглядаються в правовій дійсності як такі, які згідно з законом підтверджують встановлені нотаріусом факти чи посвідчені права. Таким чином, нотаріальний акт має доказову силу. Не дивлячись на те, що згідно з законодавством про судочинство ніякі докази для суду не мають наперед встановленої сили, а факти, встановлені нотаріусом, можуть бути спростовані, нотаріальні акти з більшим ступенем ймовірності підтверджують існування посвідченого факту чи права ніж докази з простою письмовою формою.

Будь-який правозастосовчий акт є обов'язковим для суб'єктів конкретних правовідносин. Обов'язковість нотаріального акту ЯК правозастосовчого має свою специфіку. Загалом нотаріальний акт не підлягає виконанню у зв'язку з його декларативним характером. Обов'язковість нотаріального акту у цих випадках полягає в обов'язковості тих правових наслідків, які потягнув нотаріальний акт для правової дійсності - встановлені нотаріусом факти є підставою для виникнення у особи прав та обов'язків, а посвідчені ним права можуть бути реалізовані особою у разі, якщо нотаріальні акти не були спростовані у встановленому законом порядку. Поміж тим, деякі нотаріальні акти мають не декларативний, а розпорядчий характер, у зв'язку з чим підлягають виконанню суб'єктами правовідносин, а виконавчий напис нотаріуса згідно з законодавством про виконавче провадження має також й виконавчу силу, є одним з видів виконавчих документів, а тому підлягає виконанню навіть в примусовому порядку.

3. Як правозастосовчий акт нотаріальний акт ґрунтується насамперед на застосуванні норм матеріального права, та вчиняється на підставі норм нотаріального процесуального права.

Так, при вчиненні нотаріальної дії нотаріус, наприклад, застосовує ті матеріально-правові положення, які визначають коло фактів, що підлягають встановленню для посвідчення певного права, чи коло обставин, з якими пов'язується встановлення певного юридичного факту. Сама ж процедура вчинення нотаріального акту регулюється нормами нотаріального процесуального права.

. 4. Нотаріальний акт як і будь-який інший несудовий правозастосовчий акт може бути оскаржено до суду. Це випливає з положень ст. 124 Конституції України та ст. 50 Закону "Про нотаріат". Заінтересована особа, яка сумнівається в юридичних наслідках нотаріального акту, дотриманні процедури при його винесенні, може звернутися до суду з позовом про визнання його недійсним чи його скасування. В разі задоволення позову вважається" що нотаріальний акт не породив тих правових наслідків, на які він був спрямований.

Поряд із змістом нотаріальні акти також мають й свою зовнішню форму, яка залежно від вчинюваної нотаріальної дії набуває ознак визначеної законом процесуальної форми. Зовнішня форма нотаріального акту, як правило, є письмовою, а сам нотаріальний акт має вигляд письмового документу з визначеними законом реквізитами.

Процесуальними формами нотаріальних актів згідно з нотаріальним процесуальним законодавством є написи, свідоцтва, акти, заборони, зняття заборони, протоколи, квитанції та постанови, кожна з яких використовуються нотаріусом залежно від вчинюваної ним нотаріальної дії. Кожна процесуальна форма має свої визначені нотаріальним процесуальним законодавством реквізити та правові атрибути.

З урахуванням наведеного, нотаріальний акт це виражене в процесуальні формі правозастосовче рішення нотаріуса по окремій справі, яке містить його волевиявлення на вчинення нотаріальної дії чи вирішення окремого процесуального питання, прийняте ним на підставі норм матеріального та нотаріального процесуального права.