Теорія нотаріального процесу - Фурса С.Я. - 10.2. Види нотаріальних актів

Для більш глибшого вивчення особливостей нотаріальних актів доцільно провести класифікацію їх на види за різними критеріями.

В основу класифікації нотаріальних актів можуть бути покладені процесуальна форма нотаріального акту (1), його правовий характер (2), його процесуальна мета (3), форма вираження нотаріального акту (4) тощо. Можна провести й класифікації окремих груп нотаріальних актів (5).

1. Система процесуальних форм нотаріальних актів має досить розгалужений та хаотичний характер. Якусь цілісну логічну картину системи процесуальних форм нотаріальних актів дати досить складно. Фактично необхідність застосування тієї чи Іншої процесуальної форми нотаріального акту у нотаріальній дії визначається відповідними статтями Закону України "Про нотаріат" (наприклад, статтями 48, 80-83, 95, 96). Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністра юстиції України 22.02.2012 р. № 282/20595, та Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністра юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5.

Відповідно до зазначених нормативних актів за наслідками вчинення нотаріальних дій нотаріус виносить такі нотаріальні акти:

1) посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей тощо) - посвідчувальний напис;

2) вжиття заходів щодо охорони спадкового майна - акт опису майна;

3) видача свідоцтва про право на спадщину - свідоцтво про право на спадщину;

4) видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя - свідоцтво про право власності;

5) видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) - свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

6) видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися - свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

7) проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме - акт опису майна;

8) видача дублікату нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса-посвідчувальний напис на дублікаті документа;

9) накладення та зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації - заборона відчуження майна; зняття заборони відчуження майна;

10) засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них - посвідчувальний напис;

11) засвідчення справжності підпису на документах - посвідчувальний напис;

12) засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу - посвідчувальний напис;

13) посвідчення факту, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту - свідоцтво, яке посвідчує повноваження виконавця заповіту;

14) посвідчення факту, що фізична особа є живою - свідоцтво;

15) посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці - свідоцтво;

16) посвідчення часу пред'явлення документів - посвідчу-вальний напис;

17) передача заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам - свідоцтво про передачу заяви;

18) прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів - квитанція про внесок; напис про внесок;

19) вчинення виконавчих написів - виконавчий напис;

20) вчинення протесту векселів - акт про протест векселя;

21) вчинення морських протестів - акт про морський протест;

22) прийняття на зберігання документів - свідоцтво;

23) оголошення секретного заповіту - протокол про оголошення секретного заповіту.

Типові процесуальні форми окремих нотаріальних актів передбачаються Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністра юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5. Загалом зазначені Правила містять 83 форми різного роду нотаріальних актів.

Процесуальна форма кожного виду нотаріального акту обумовлюється характером та завданнями нотаріальної дії, яка вчиняється, та тими правовими наслідками, на досягнення яких вона спрямована. Кожна нотаріальна дія завершується винесенням нотаріального акту певної процесуальної форми та змісту.

Аналіз нормативних актів щодо нотаріальних актів дає можливість визначити таку існуючу на сьогодні систему процесуальних форм нотаріальних актів.

Нотаріальні акти залежно від своєї процесуальної форми поділяються на написи (посвідчувальні написи, виконавчі написи, напис про внесок), свідоцтва (свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності, свідоцтво, яке посвідчує повноваження виконавця заповіту, свідоцтва про посвідчення певних юридичних фактів, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів), акти (акт про морський протест, акти про протести векселів, акти опису майна), заборони (заборона відчуження майна), зняття заборони (зняття заборони відчуження майна), протоколи (протокол про оголошення секретного заповіту), квитанції (квитанція про внесок) та постанови (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, постанова про відкладення вчинення нотаріальної дії, постанова про зупинення нотаріальної дії, постанова про направлення документа до експертної установи, постанова про витребування доказів).

Написи - це нотаріальні акти, якими нотаріус посвідчує або ж певні встановлені ним юридичні факти, або ж які містять певне розпорядження нотаріуса. Цей нотаріальний акт видається шляхом нанесення нотаріусом на юридичні документи написів спеціального змісту.

Посвідчувальний напис є найбільш поширеним в нотаріальній практиці написом. Цим написом нотаріус засвідчує існування тих юридичних фактів, які, виходячи з їх особливостей, можуть бути засвідчені шляхом напису на документах, які підтверджують його існування. Так, посвідчувальний напис застосовується при вчиненні таких нотаріальних дій як посвідчення правочинів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі дублікатів.

Зразок форми посвідчувального напису на договорі, укладеному фізичними особами, (форма № 29) виглядає, наприклад, так:

Загалом Правила ведення нотаріального діловодства передбачають 47 форм вчинюваних посвідчувальних написів (форми №№ 29-75 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства). Кожна з форм посвідчувальних написів у своєму змісті поряд із загальними характеристиками нотаріальної дії відображає й певні її особливості (наприклад, окремі форми мають посвідчувальні написи на договорах, укладених фізичними та юридичними особами, посвідчувальні написи про укладення договору представником чи управителем майна тощо).

Правове значення посвідчу вального напису в юридичній практиці полягає в тому, що факт, про посвідчення якого нотаріусом вчинено посвідчувальний напис, вважається офіційно встановленим, та може бути підтверджений за необхідності в окремих правовідносинах.

Виконавчий напис - це акт нотаріуса про стягнення з боржника на користь кредитора у випадках, встановлених законом, заборгованості у безспірному порядку. Виконавчий напис вчиняється нотаріусом безпосередньо на оригіналах документів, що встановлюють заборгованість боржника (наприклад, на договорі), за наслідком вчинення однойменної нотаріальної дії - вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис на відміну від посвідчувального напису має розпорядчий характер. За своєю правовою природою він подібний до наказу суду. Для примусового стягнення заборгованості за виконавчим написом не потрібно звертатися до суду. Виконавчий напис є одним з виконавчих документів, які виконуються в примусовому порядку органами державної виконавчої служби.

Напис про внесок - це акт нотаріуса, яким засвідчується факт прийняття нотаріусом у депозит грошових сум або цінних паперів. Він виноситься нотаріусом за наслідком вчинення такої нотаріальної дії як прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів. Цей акт нотаріуса є необов'язковим за наслідком вчинення зазначеної нотаріальної дії, він виноситься лише на прохання боржника, а факт прийняття у депозит грошових сум або цінних паперів може посвідчувати й квитанція, видана боржнику нотаріусом.

Напис про внесок робиться на документі, що встановлює заборгованість, або з якого випливає внесення грошових сум або цінних паперів у депозит.

Згідно зі ст. 537 ЦК України у разі винесення нотаріусом напису про внесок боржник вважається таким, що виконав своє зобов'язання, якщо: у місці виконання зобов'язання відсутній кредитор або уповноважена ним особа; кредитор або уповноважена ним особа ухиляється від прийняття виконання або є інше прострочення з їхнього боку; відсутній представник недієздатного кредитора.

Свідоцтва - це нотаріальні акти визначеного законодавством змісту, які видаються нотаріусом на підтвердження певного юридичного факту чи права. На відміну, наприклад, від посвідчувальних написів, якими засвідчується існування виключно юридичних фактів, свідоцтва засвідчують як певні юридичні факти, так і насамперед певні права.

Свідоцтва викладаються нотаріусом на спеціальних бланках нотаріальних документів та повинні містити реквізити, визначені законодавством.

Свідоцтво про право на спадщину - це акт, який видається нотаріусом на засвідчення існуючого у особи права власності на спадкове майно. Свідоцтва про право на спадщину видаються на окреме індивідуально визначене майно, яке зазначається у свідоцтві.

Свідоцтва про право на спадщину видається нотаріусом за наслідками вчинення однойменної нотаріальної дії, передбаченої п. З ч. 1 ст. 34 Закону "Про нотаріат".

Правила ведення нотаріального діловодства передбачають існування 17 форм (форми №№ 1-17 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства) свідоцтв про право на спадщину (наприклад, свідоцтво про право на спадщину на обов'язкову частку, свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, яке переходить до єдиного спадкоємця, свідоцтво про право на спадщину за заповідальним розпорядженням, свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно померлого спадкоємця, який не встиг прийняти спадщину, тощо).

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя - це акт, який видається нотаріусом чоловіку (дружині), та підтверджує його право власності на визначену нотаріусом частку у праві спільної сумісної власності на набуте подружжям за час шлюбу майно.

Зазначене свідоцтво видається нотаріусом, зокрема, за наслідками вчинення нотаріальної дії, передбаченої п. 4 ч. 1 ст.34 Закону "Про нотаріат".

Існує дві форми таких свідоцтв - свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видається за спільною заявою подружжя, та свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них.

Форма свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, що видається за спільною заявою подружжя, на даний час нормативно не закріплена. Форма свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них та його зміст передбачаються формою № 18 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства.

Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) - це акт нотаріуса, який видається ним покупцю майна у передбачених законодавством випадках та підтверджує його право власності на набуте внаслідок прилюдних торгів майно.

Існує дві форми цих свідоцтв - свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) (форма № 27 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону), якщо прилюдні торги (аукціон) не відбулися (форма № 28 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства). Ці свідоцтва видається нотаріусом за наслідками вчинення нотаріальних дій, передбачених п.п. 5,6ч. 1 ст. 34 Закону "Про нотаріат".

Як правило, окремі види майна, насамперед, нерухомого, не можуть бути об'єктом цивільного обігу без оформлення за особою згідно з законом права власності на нього, отримання відповідного свідоцтва про це та державної реєстрації права особи на майно, зазначене у свідоцтві.

Таким чином, правове значення свідоцтв про право на спадщину, свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) полягає в тому, що вони підтверджують право власності особи на визначене у свідоцтвах майно та розглядаються законодавством як правовстановлюючі документи на це майно (Додаток № 2 "Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно" до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, затвердженого наказом Міністра юстиції України № 7/6 від 07.02.2002 р., ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Свідоцтво виконавця заповіту - це акт, який видається нотаріусом особі, призначеній виконавцем заповіту, на підтвердження його повноважень у відносинах з третіми особами. Свідоцтво виконавця заповіту підтверджує, що виконавець заповіту наділений правом від свого імені вести справи, пов'язані з виконанням заповіту, в судових органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, галузевої належності та підпорядкування (п.п.5.4 глави 14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Перелік повноважень виконавця заповіту зазначається у свідоцтві згідно з тими, що зазначені у самому заповіті та визначені як такі ст. 1290 ЦК України.

Свідоцтво виконавця заповіту видається за наслідком вчинення нотаріусом такої нотаріальної дії як посвідчення факту, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту (п. ІЗ ч. 1 ст. 34 Закону "Про нотаріат"). Форму цього свідоцтва та його зміст містить форма № 20 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства

Значення свідоцтва, яке посвідчує повноваження виконавця заповіту, полягає в тому, що саме з моменту його отримання особа набуває повноважень виконавця заповіту.

Свідоцтва про посвідчення окремих юридичних фактів - це акти нотаріуса, якими він посвідчує окремі юридичні факти, які за своєю правовою природою не можуть бути посвідчені шляхом вчинення посвідчувального напису (наприклад, через відсутність спеціальних документів, на яких можна було б вчинити такий напис).

Законодавство передбачає винесення нотаріусом, наприклад, свідоцтв про посвідчення факту, що фізична особа є живою (1), про посвідчення тотожності фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці (2), про посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці (3), про прийняття на зберігання документів (4), про передачу заяви (5). Форми таких свідоцтв передбачені формами №№ 21-26 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства.

Свідоцтва про посвідчення окремих юридичних фактів видаються за наслідком вчинення нотаріусом нотаріальних дій, передбачених, зокрема, п.п. 14, 15, 17, 22 ч. 1 ст. 84 Закону "Про нотаріат".

Свідоцтва є належним доказом існування посвідченого нотаріусом юридичного факту та можуть використовуватися для підтвердження цього факту у окремих правовідносинах.

Акти - це вид нотаріальних актів, які спрямовані або ж на забезпечення доказів існування певних юридичних фактів, що мають значення у окремих правовідносинах, або ж на забезпечення реалізації особами у майбутньому певних прав. У актах найбільш повно у порівнянні з іншими видами нотаріальних актів знаходить свій прояв забезпечувальний характер нотаріальних актів.

Акт про морський протест - це такий акт нотаріуса, яким він забезпечує докази існування в період плавання або стоянки судна певної події, що може бути приводом для пред'явлення судновласнику майнових вимог.

Акт про морський протест складається нотаріусом за наслідками вчинення морського протесту (нотаріальної дії, передбаченої п. 21 ч. 1 ст. 34 Закону "Про нотаріат") та викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів. Форма акту про морський протест передбачена формою № 83 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства.

Акт про морський протест є документом, що використовується для підтвердження викладених у ньому фактів.

Акт про протест векселя - це такий акт, яким нотаріус засвідчує окремі факти вексельного права з метою надання їм характеру безспірних. Акт про протест векселя складається за наслідком вчинення такої нотаріальної дії як вчинення протесту векселя (п. 20 ч. 1 ст. 34 Закону "Про нотаріат").

Залежно від видів протесту векселя, яких є десять {наприклад, про неоплату векселя, про недатування акцепту, про неодержання векселедержателем платежу тощо), існує й десять різновидів актів про протест векселя.

Акт про протест векселя викладається на спеціальному бланку нотаріальних документів.

Одним з правових наслідків акту про протест векселя є можливість стягнення заборгованості із зобов'язаної за векселем особи у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" від 29.06.1999 № 1172 стягнення заборгованості за опротестованим векселем здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса. Для вчинення виконавчого напису обов'язковим є подача нотаріусу акту про протест векселя.

Акт опису майна - це такий акт, яким нотаріус засвідчує здійснену ним процедуру виявлення майна, яке внаслідок смерті його власника, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим залишилося без догляду, з метою забезпечення його збереження.

Акт опису майна складається нотаріусом за наслідком вчинення ним таких нотаріальних дій як вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону "Про нотаріат") та проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме (п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону "Про нотаріат").

Правове значення акту опису майна полягає в тому, що ним фіксується наявне станом на певну дату майно та факт передачі цього майна на зберігання визначеним нотаріусом особам. Акт опису майна є однією з правових підстав для видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину.

Заборона відчуження майна - це акт нотаріуса, яким він накладає публічну заборону відчуження особою майна, зазначеного у цьому акті.

Заборона відчуження майна виноситься нотаріусом за наслідком вчинення такої нотаріальної дії як накладення заборони на відчуження певного майна (п. 9 ч. 1 ст. 34 Закону "Про нотаріат"). Зазначена нотаріальна дія може мати як самостійний характер, так і їй може передувати вчинення іншої нотаріальної дії. Наприклад, при посвідченні договорів довічного утримання нотаріус одночасно вчиняє й таку нотаріальну дію як накладення заборони на відчуження майна, зазначеного у договорі.

Винесення нотаріусом такого акту як заборона відчуження майна вчиняється шляхом нанесення ним на правові документи напису певного змісту. Правила ведення нотаріального діловодства передбачають 5 форм заборон відчуження майна (форми №№ 76-80 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства).

Заборони на відчуження нерухомого майна реєструються нотаріусом у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а заборони щодо відчуження транспортного засобу - в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, та як такі є правовою перешкодою для посвідчення договорів відчуження такого майна до моменту зняття заборони.

Зняття заборони відчуження майна - це акт нотаріуса, яким він знімає раніше накладену ним заборону на відчуження зазначеного у акті майна. Цей акт виноситься нотаріусом за наслідком вчинення такої нотаріальної дії як зняття заборони відчуження певного майна. Як і заборона відчуження майна, зняття цієї заборони полягає у нанесенні нотаріусом на правові документи (наприклад, договори) написів певного змісту. Процесуальна форма зняття заборони відчуження майна передбачається формами № 81-82 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства.

Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна реєструються у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Після зняття заборони відчуження майна особа вправі розпоряджатися цим майном на загальних підставах.

Протокол - це акт нотаріуса, яким засвідчується процедура оголошення секретного заповіту та Його зміст. Відповідно до ст. 1260 ЦК України та п.п.4.4 п. 4 гл. З Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України протокол складається за наслідком вчинення нотаріусом такої нотаріальної дії як оголошення секретного заповіту. Форма протоколу про оголошення секретного заповіту передбачена формою № 19 Додатку 25 до Правил ведення нотаріального діловодства.

Протокол є правовою підставою для подальшої реалізації спадкоємцем своїх прав на спадкове майно, що виникли з секретного заповіту.

Квитанція - це акт нотаріуса, яким засвідчується факт прийняття нотаріусом у депозит грошових сум або цінних паперів (квитанція про внесок). Квитанція про внесок видається нотаріусом особі за наслідком вчинення такої нотаріальної дії як прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів. На прохання боржника поряд в видачею квитанції про внесок нотаріус може зробити на документі, що встановлює заборгованість або з якого випливає внесення грошових сум або цінних паперів у депозит, й напис про внесок.

При прийнятті нотаріусом у депозит грошових сум або цінних паперів, посвідченого квитанцією про внесок, боржник, за наявності умов, визначених ст. 537 ЦК України, вважається таким, що виконав своє зобов'язання.

Квитанція про внесок є фінансовим документом, а тому її форма та зміст повинні відповідати вимогам до фінансових документів.

Постанови - це акти нотаріуса, які приймаються ним з різного роду допоміжних процесуальних питань, що виникають при вчиненні нотаріальних дій, питань, пов'язаних з рухом нотаріальної справи, а також при відмові у вчиненні нотаріальної дії. На відміну від інших нотаріальних актів, постановою не оформляється вчинення нотаріусом нотаріальної дії по суті.

Законодавство передбачає у деяких випадках необхідність (можливість) винесення нотаріусом постанов.

Так, згідно з ч. 4 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" при відмові нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. В цій постанові нотаріус зобов'язаний викласти причини відмови і роз'яснити порядок оскарження. Можливість винесення нотаріусом постанови про направлення документа до експертної установи передбачав п. 30 вже не чинної на даний час Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20/5. Діючий Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України цього не передбачає.

Виходячи з того, що діяльність нотаріуса (насамперед та, що породжує права чи обов'язки для осіб, які не беруть участь у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з чим може навіть порушувати права цих осіб) повинна бути формалізована, є необхідність у оформленні і таких правових актів нотаріуса, якими вони, наприклад, витребують докази (ст.ст. 4, 42, 46 Закону "Про нотаріат"), відкладають вчинення нотаріальної дії (ст. 42 Закону), зупиняють нотаріальну дію (ст. 42, 46 Закону) тощо. Винесення постанов у цих та інших аналогічних випадках надасть нотаріальним процесуальним правовідносинам правової визначеності, яка є характерною для будь-якого юридичного процесу. Така визначеність дозволить, наприклад, заінтересованим особам оскаржити постанови нотаріуса до суду, що сприятиме й ефективному захисту прав цих осіб в разі їх порушення з боку нотаріуса.

Процесуальні форми постанов як актів нотаріуса (на відміну від інших правових актів нотаріуса) не затверджені нормативними актами. У зв'язку з цим нотаріус при їх оформленні повинен враховувати як вимоги щодо окремих постанов, які містить законодавство про нотаріат (наприклад, окремі вимоги до змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії містить ч. 4 ст. 49 Закону України "Про нотаріат"), так і загальні вимоги щодо оформлення правових актів, що містяться у іншому законодавстві, та сформульовані як такі юридичною практикою.

Правове значення постанов нотаріуса полягає, таким чином, у тому, що ними нотаріальні процесуальні правовідносини набувають визначеності, ними оформляються рішення нотаріуса з окремих процесуальних питань, пов'язаних, наприклад, з рухом нотаріального процесу, постанови створюють права та обов'язки для окремих осіб з метою досягнення цілей нотаріального процесу.

2. За своїм правовим характером нотаріальні акти поділяються на акти декларативного характеру (наприклад, посвідчувальний напис, свідоцтво про право на спадщину, акт про протест векселя) та акти розпорядчого характеру (наприклад, виконавчий напис, заборона відчуження майна, постанова про витребування доказів). Акти декларативного характеру загалом лише засвідчують існування певного факту чи права, не створюючи певного правового обов'язку, що виникав би безпосереднього з цього акту. Акти ж розпорядчого характеру містять певне розпорядження нотаріуса, що або обмежує можливу поведінку особи, або ж вимагає від неї певної поведінки. З актів розпорядчого характеру виникає безпосередній обов'язок особи діяти певним чином або утриматися від вчинення певних дій. Досить часто нотаріальний акт розпорядчого характеру стосується осіб, які не є безпосередніми учасниками нотаріального процесу, а обов'язки для них створює саме цей нотаріальний акт.

3. За процесуальною метою нотаріальні акти поділяються на основні (завершальні), якими закінчується нотаріальне провадження по суті, та допоміжні, якими в нотаріальному процесі вирішуються окремі процесуальні питання.

Основними нотаріальними актами є всі завершальні акти, якими нотаріус оформлює вчинену нотаріальну дію (написи, свідоцтва, акти тощо), а також постанова про відмову у вчинення нотаріальної дії. Допоміжними нотаріальними актами є всі інші види постанов нотаріуса (про витребування доказів, зупинення вчинення нотаріальної дії, відкладення вчинення нотаріальної дії тощо), якими вирішуються окремі процесуальні питання та завданням яких є забезпечення прийняття обґрунтованого завершального акту.

4. За формою вираження нотаріальні акти можуть бути письмовими або усними.

Як правило, форма нотаріального акту є письмова. Письмова форма нотаріального акту вимагає спеціальних атрибутів нотаріального акту. Нотаріальний акт викладається у формі або ж самостійного письмового документу, або ж спеціальних написів на документах. Ці написи можуть бути зроблені нотаріусом або ж безпосередньо, або за допомогою спеціальних штампів. Письмова форма нотаріального акту вимагає також його спеціального змісту.

Усна форма нотаріального акту застосовується лише в одному випадку-при відмові особі, яка звернулася до нього, у вчиненні нотаріальної дії. Однак, і в цьому разі, якщо особа, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, вимагає винесення письмово акту про це, нотаріус зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту відмови винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у письмовій формі.

5. Класифікації можуть підлягати й окремі групи нотаріальних актів.

Так, наприклад, залежно від правової мети нотаріальні акти, якими оформляється вчинена нотаріальна дія, можна поділити на акти охорони та акти захисту.

В основу цієї класифікації покладене питання функцій нотаріату, а також розмежування понять "охорона права" та "захист права".

Так, найбільш поширеною в науці є думка про те, що охорона права є сукупністю діянь, спрямованих на запобігання порушенню права, метою ж захисту права є вчинення діянь, спрямованих на відновлення вже порушеного права.

Таким чином, актами охорони є нотаріальні акти, правовою метою яких є запобігання порушенню прав учасників правовідносин. Всі нотаріальні акти, за винятком виконавчого напису нотаріуса, є актами охорони. їх правова мета обумовлюється виконанням нотаріатом правоохоронної функції.

Актами захисту є нотаріальні акти, правовою метою яких є відновлення порушених прав учасників правовідносин (захист права). Актом захисту є виконавчий напис нотаріуса, правовою метою якого є відновлення вже порушених прав учасників правовідносин. Правова мета акту захисту обумовлюється виконанням нотаріатом правозахисної функції.