Цивільне право - Майданик P.A. - 3. Цивільне і трудове право

В сучасних умовах відбувається переоцінка місця і значення трудового договору і цивільно-правових договорів про працю в системі регулювання відносин найманої праці. Наявні окремі свідчення того, що трудовий договір як організаційно-правова форма здійснення найманої праці в умовах ринкової економіки вичерпує себе, а його місце поступово займають цивільно-правові договори про працю.

Трудовий договір в Україні все більшою мірою набуває властивостей, притаманних усім договорам приватного права, перетворюється в універсальний інструмент регулювання взаємних зобов'язань сторін. Він досить близько знаходиться біля договорів на виконання робіт і надання послуг (договори підряду, на виконання науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських і технологічних робіт, перевезення, зберігання тощо), від яких його на практиці інколи важко відрізнити.

У сформульованих вітчизняною наукою трудового права положеннях щодо поняття трудового договору відсутні нецивілістичні ознаки, принципово неприпустимі для цивільно-правового договору, що робить можливим віднесення такого правочину до предмета цивільного права як договору про надання послуг особистого найму і різновиду договорів про надання послуг.

Зазвичай самостійність трудового договору пов'язують з двома основними його ознаками: по-перше, з підпорядкуванням працівників правилам внутрішнього трудового розпорядку і, по-друге, з відсутністю відповідальності працівника за результати роботи. Останнє має значення для протиставлення трудового договору цивільно-правовому договору підряду.

З приводу першої ознаки трудового договору правильно звертається увага на те, що необхідність підпорядковуватися волі іншої сторони цілком вкладається в межі будь-якого цивільно-правового зобов'язання взагалі і цивільно-правового договору зокрема. Мається на увазі те, що боржник у межах, визначених договором, підпорядковується волі кредитора. Не змінює цивільно-правовий характер правочину більш широкий характер цього підпорядкування працівника роботодавцеві. Цього підходу фактично дотримувався Л.С. Таль, який незважаючи на визнання ним повноважень роботодавця "владою", послідовно проводив ідею цивільно-правової природи трудового договору66.

Не перешкоджає визнанню цивільно-правового характеру трудового договору ознака, пов'язана з ризиком недосягнення результату, який не може покладатися на працівника. В разі визнання трудового договору цивільно-правовим договором такий правочин не повинен визнаватися різновидом договору підряду.

В цьому випадку трудовий договір має визнаватися договором про надання послуг з особистого найму, предмет якого становитиме праця як така, позбавлена відокремленого від неї результату.

Не випадково саме з договорів послуг виділився особистий найм, який став попередником того, що в сучасному праві розглядається як особливий трудовий договір.

Схожість трудового і цивільно-правового договорів дає привід окремим дослідникам розглядати трудовий договір різновидом цивільно-правового.

Заслуговують підтримки висловлені в літературі припущення, що в перспективі трудовий договір повинен трансформуватися в різновид договору цивільного права, коли всі трудові відносини регулюватимуться нормами цивільного права, які в сукупності становитимуть відповідний структурний елемент цивільного законодавства, його інститут (Н. Свиридова, А. Гончаров).

У цьому зв'язку слушною видається обґрунтована в доктрині позиція про необхідність поєднання в майбутньому трудового договору з цивільним, як і в цілому трудового права з цивільним правом (М.І. Брагінський, В. В. Вітрянський).