Цивільне право України - Дзера О.В. - 5. Сучасна українська наука цивільного права

На сьогодні потужні цивілістичні школи в Україні наявні в основних наукових центрах країни - Києві, Харкові, Одесі, Львові, інших містах.

У Києві цивілістичні школи існують на базі кількох вищих юридичних закладів і науково-дослідних установ. У Київському національному університеті імені Тараса Шевченка активно розвивається цивілістична школа цивільно-правового регулювання особистих (немайнових) і майнових відносин у суспільстві (в Україні). Науковий керівник школи - Н. С. Кузнецова, доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України. Школу заснували в 1952 році професори С. Н. Ландкоф та Г. К. Матвєєв.

Видатні вчені школи: професори С. Н. Ландкоф, Г. К. Матвєєв, П. Д. Індиченко, В. І. Бошко, О. А. Підопригора, Ю. Г. Матвєєв, Д. В. Боброва, доценти В. К. Дроніков, В. А. Золотар, Н. П. Лешенко, Т. П. Коваленко.

Сьогодні на юридичному факультеті цього університету плідно працює нове покоління вчених-цивілістів: професори Н. С. Кузнецова, О. В. Дзера, І. А. Безклубий, Т. В. Боднар, О. В. Кохановська, Р. А. Майданик, Ю. Д. Притика.

В інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка активно розвивається школа міжнародного приватного права, яку представляють професори А. С. Довгерт, В. І. Кисіль, С. Я. Фурса.

Авторським колективом вчених-цивілістів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка видано підручники за редакцією О. В. Дзери і Н. С. Кузнєцової у двох томах "Цивільне право України" (1999, 2000, 2001, 2002, 2004, 2006, 2009), науково-практичні коментарі Цивільного кодексу України (2004-2008), "Цивільне право: Практикум" (за ред. Р. А. Майданика, Н. С. Кузнєцової, О. В. Дзери (2008, 2009), "Альманах цивілістики" (вип. 1; за ред. Р. А. Майданика, 2008).

Значні традиції і наукові результати має школа цивільного права в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького, представниками якої є професори Я. М. Шевченко та І. М. Кучеренко.

Колективом вчених-цивілістів цього інституту видано за редакцією професора Я. М. Шевченко підручник у двох томах "Цивільне право України. Академічний курс" (2003, 2006), науково-практичний коментар Цивільного кодексу України (2004).

Активно розвивається цивілістична школа в Інституті приватного права і підприємництва АПрН України, представниками якої є професори В. В. Луць та М. К. Галянтич.

Традиційно сильна харківська цивілістична школа, представлена відомими Вченими-ЦИВІлістами: професор І. В. Жилінкова, професор І. В. Спасибо-Фагеєна, професор В. Л. Яроцький, професор Р. Б. Шишка, професор С. М. Бервено.

Колективом вчених-цивілістів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого видано за редакцією професорів В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького підручник у двох томах "Цивільне право України" (2004, 2007).

Одеську цивілістичну школу представляють професор Є. О. Харитонов та професор І. С. Канзафарова.

Колективом вчених-цивілістів Одеської національної юридичної академії видано за редакцією професора Є. О. Харитонова підручник у двох томах "Цивільне право України" (2008), науково-практичний коментар Цивільного кодексу України (2006).

Львівська цивілістична школа представлена професорами В. М. Коссаком та 3. В. Ромовською.

Колективом вчених-цивілістів юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка видано за редакцією професора В. М. Коссака науково-практичний коментар Цивільного кодексу України (2006).

На етапі формування перебувають цивілістичні школи в Івано-Франківську, представлена професором В. А. Васильєвою, та в Хмельницькому в особі вченого-цивіліста, професора Р. О. Стефанчука.

Вітчизняна цивілістика розвивається у тісній співпраці з російськими вченими (професори М. І. Брагінський, В. В. Вітрянський, Л. О. Новосьолова, О. П. Сергеев, Є. О. Суханов), вченими-цивілістами Казахстану (професори М. К. Сулейменов, А. Г. Діденко), Білорусі (професор В. С. Каменков), постійні контакти підтримуються з представниками цивілістичної науки країн далекого зарубіжжя (Італії, Німеччини, Сербії тощо).

Характерна особливість сучасного стану української цивілістики переважно визначається потребами тлумачення нових Цивільного кодексу і Господарського кодексу України (2003 р.), чим пояснюється популярність коментаторської юридичної літератури (коментарі ЦК, ГК, інших актів цивільного законодавства).

Інша тенденція полягає в надмірному впливі вищих судових інстанцій, які нерідко змушені у своїй діяльності присвоювати своїм рішенням обов'язкову силу для всіх судів. Такі дії певною мірою спровоковані благою метою хоча б часткового усунення наслідків юридичних колізій у законодавстві (зокрема, між ЦК і ГК України).

Така тенденція лише підтверджує сформовану в минулі часи (починаючи із зародження цивілістики Російської імперії) і поширену донині традицію, за якою судова організація не допускала впливу науки на судову діяльність. Це призвело до того, що "теорія і практика йшли у нас кожна своєю дорогою, самостійно піклувалися про свої існування і цуралися одна одної". Така ситуація негативно впливає, охолоджує порив юристів до науки. Внаслідок цього судді, практикуючі юристи не мають достатніх стимулів займатися наукою, яка нерідко стає непотрібною для практики, оскільки достатньо "..ловити кожне зауваження судових інстанцій". Така ситуація не може не впливати на якісний і кількісний рівень вчених-цивілістів. Незважаючи на значну кількість захищених останнім часом дисертацій з приватноправових юридичних наук, рівень цивілістичних досліджень зростає не пропорційно числу нових вчених з науковим ступенем, а за власними, неписаними законами, які переважно відображають реальний рівень наукових керівників своїх молодих колег. У результаті відчуження від практики юридичні дослідження мало цікавлять практиків, тоді як видання кодексів з рішеннями судових інстанцій розходяться багатотисячними тиражами. Суди страждають тією самою вадою: їх рішення погано мотивуються і зазвичай прикриваються посиланнями на норму права, яка нерідко не дає прямої відповіді на питання, нібито вирішені рішенням суду.

У цьому контексті вихід з такої ненормальної для цивілістики ситуації та усунення розбрату між теоретичною і практичною юриспруденцією вбачається в активізації наукою цивільного права догматичної, історично-філософської розробки українського цивільного законодавства, права загалом і звільнення судових інстанцій від штучної ізоляції юридичного інтелекту шляхом звернення за науковою допомогою при формуванні правозастосовної практики.