Цивільне право України - Дзера О.В. - 3. Правовий статус об'єднань юридичних осіб та транснаціональних корпорацій

За сучасних умов класифікація юридичних осіб не обмежується певними видами юридичних осіб різних правових систем, а включає і такі юридичні особи, що є міжнародними за своїм характером. Так, винаходом розвинутого західного суспільства є монополії. Процес монополізації протягом XX ст. охопив усі західні країни, але передусім США. Вихід монополізацій за межі національних кордонів є основою утворення багатонаціональних (БНК) та транснаціональних компаній або корпорацій (ТНК), які під впливом сучасних розвинутих економічних відносин стають транснаціональними монополіями (ТИМ).

Міжнародний характер монополій пов'язаний з тим, що основна їх діяльність здійснюється у кількох державах є наслідком того, що експорт капіталу призводить до ситуації, коли підприємства, створені в одній державі, належать повністю або частково великим компаніям іншої держави.

Сучасні міжнародні монополії, діяльність яких спрямована на регулювання багатьох важливих сфер світового господарства, можна поділити на такі групи:

1) транснаціональні компанії, до яких належать підприємства, створені за законом однієї держави, тобто мають відповідну державну належність ("національність"), проте здійснюють свою діяльність і поза межами своєї країни у формі філій, агентств, відділень, дочірніх товариств, які не є окремими юридичними особами. Отже, це монополії, які характеризуються певною "національністю" свого капіталу, але міжнародною сферою діяльності. До таких монополій належать, наприклад, відомі всьому світові "Дженерал моторз", "Форд моторз ", "Інтсрнешнл бізнес мешинз" (у США), "Фольксваген" та "Сіменс" (у Німеччині), "Філіпс" (у Нідерландах), "Брітіш Петролеум", "Імперіал кемікал індастріз" (у Великій Британії), "Нестле" (у Швейцарії) тощо;

2) транснаціональні корпорації, до яких належать підприємства, відділення та філії яких у сучасний час наявні практично в усіх країнах світу. Ці відділення та філії мають характерні особливості (економічну та юридичну): по-перше, вони є єдиним механізмом, тому їх діяльність регулюється одним материнським підприємством - головною фірмою, яка визначає стратегію та здійснює контроль; по-друге, ці відділення та філії є самостійними, незалежними компаніями, тобто юридичними особами. Отже, такі монополії є міжнародними як за сферою діяльності, так і за капіталом. На відміну від монополій першої групи, вони належать капіталу кількох держав. Такими монополіями, наприклад, є: англо-голландські концерни - нафтовий "Роял датч-Шелл" та хімічно-харчовий "Юнілевер"; англо-американо-канадський нікелевий трест "Інтернешнл нікл компані оф Кенала"; бельгійсько-франко-люксембурзький металургійний концерн "Арбед"; німецько-бельгійський трест фотохімічних товарів "Агфа-Геверт"; англо-італійський концерн гумотехнічних виробів "Данлоп-Піреллі". Регулювання діяльності транснаціональних корпорацій здійснюється як внутрішнім законодавством держави, так і двосторонніми та багатосторонніми угодами.

На сучасному етапі становлення міжнародних ринкових відносин ТНМ не є остаточним варіантом розвитку монополій. Сьогодні активно відбуваються структурні зрушення у господарських зв'язках світу, модифікація процесів інтернаціоналізації виробництва та капіталу. Саме ці процеси зумовлюють появу нових організаційних форм міжнаціональних юридичних осіб.

Такою, наприклад, є європейське об'єднання, яке має спільну економічну мету та сприяє процесу інтеграції в Європейському економічному співтоваристві (ЄЕС). Ця форма була легалізована регламентом Ради міністрів ЄЕС від 31 липня 1985 р., який було прийнято на підставі ст. 253 Договору про заснування ЄЕС. Останній був підписаний у Римі 25 березня 1957 р., у зв'язку з чим отримав назву Римський договір. У 1989 р. було визначено порядок реалізації цього регламенту у Великій Британії. Так, передбачено, що об'єднання з офіційним місцезнаходженням у Великій Британії, за умови їх належної реєстрації є юридичними особами. Засновниками такої форми об'єднання можуть бути лише компанії, фірми та фізичні особи з місцезнаходженням/місцем проживання у країнах Співтовариства. Створення європейського об'єднання із загальною економічною метою спрямовано на сприяння підприємницькій діяльності учасників об'єднання. Ця організаційна форма є результатом пристосування до економічних умов Співтовариства такого суб'єкта права, який було легалізовано задовго до прийняття регламенту ЄЕС в інших державах, наприклад, у Франції, - ще у 1967 р.

Одночасно з Римським договором було підписано договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом). Ці два договори та договір про утворення Європейського об'єднання вугілля та сталі (ЄОВС) 1951 р. створили правову базу західноєвропейської економічної інтеграції1.

В юридичній літературі протягом багатьох років точиться дискусія з питання юридичної природи та правового статусу ТНМ як міжнародних корпорацій, суб'єктів національного та міжнародного права. Доктрина традиційно розмежовує чотири правові форми монополістичних об'єднань: картель; синдикат; трест; концерн.

Картель - це стійкий союз самостійних підприємців. За допомогою монополістичних угод вони розроблюють загальну політику на економічному ринку. В картелі відбувається поділ території серед його учасників, контингенти обсягу товару та встановлення єдиних цін. Синдикат - це об'єднання юридично та виробничо самостійних підприємців, які спільно ведуть комерційну діяльність. Відмінною рисою трестів є те, що в них учасники-підприємства втрачають як комерційну, так і виробничу, а іноді і юридичну самостійність. Концерн - це складна форма монополістичного об'єднання, яка є найбільш поширеною. З допомогою фінансового контролю у концерні об'єднані в єдиний комплекс різнорідні підприємства.

Законодавче закріплення поняття "концерн" отримало, наприклад, у Законі про акціонерні товариства Німеччини від 6 вересня 1965 р. У § 18 цього Закону встановлено, що якщо панівне та одне або декілька залежних підприємств об'єднані під єдиним керівництвом контролюючого підприємства, то вони утворюють концерн; окремі підприємства є підприємствами концерну2.

Водночас такі взаємозв'язки підприємств не враховуються статистикою, у зв'язку з чим встановити точну кількість концернів у кожній країні важко, що є суттєвим недоліком сучасної світової економіки. Хоча сьогодні відомо, що у високорозвинутих країнах кількість таких взаємозв'язків є досить значною. В літературі наголошено, що, наприклад, наприкінці 1970-х рр. у Німеччині більше 70% підприємств входили до складу концернів. А в США місцевий або національний ринок вважається монополізованим, коли його частка становить не менше 60%3. Відомий факт, що монополії властива така риса, як гальмування конкуренції, навіть поряд з її породженням. Саме з цієї причини па окремих територіях або в певних регіонах багатьма державами було прийняте досить давно та приймається антитрестовське або конкурентне законодавство (наприклад, у США - Закон Шермана, офіційна назва - Закон, спрямований на захист торгівлі та промисловості від незаконних обмежень та монополій, від 2 липня 1890 р.. Закон від 26 вересня 1914 р. про утворення Федеральної торгової комісії та Закон Клейтона від 15 жовтня 1914 р., який доповнив попередні закони4; у Німеччині - Закон про недобросовісну конкуренцію від 7 червня 1909 р.5; а у Франції, Італії питання недобросовісної конкуренції вирішується шляхом застосування загальних норм цивільного права про деліктну відповідальність, зокрема, на підставі ст. 1382 ЦК Франції та ст. 2598 ЦК Італії).

Слід зауважити, що анти монопольне законодавство не ставить перед собою завдання боротьби з існуванням великих корпорацій як виробничо-економічних і правових об'єднань фінансового капіталу, а головною його метою є лише обмеження недобросовісної конкуренції.

Поряд із багатонаціональними організаціями на територіях іноземних держав діють також інтернаціональні організації, наприклад Організація Об'єднаних Націй, Банк міжнародних розрахунків тощо. Ці організації утворюються шляхом укладення договорів між державами та стають суб'єктами приватного права через оформлення свого заснування в одній будь-якій державі. Так, наприклад, Міжнародне бюро міри та ваги у Парижі було засновано у м. Парижі та оформлено відповідно до Конвенції від 20 травня 1878 р., у зв'язку з чим вважається французьким товариством.

Крім того, на підставі міжнародних договорів можуть створюватись: а) міждержавні організації, учасниками яких виступають держави, правове положення яких регулюється міжнародним публічним правом; б) міжнародні господарські організації, учасниками яких виступають юридичні особи; при цьому міжнародні господарські організації можна поділити на міжнародні господарські об'єднання та спільні підприємства.

Слід додати, що на підставі національного закону іноземної держави можуть створюватись юридичні особи, які можуть мати правління в даній державі або мати правління та здійснювати господарську діяльність в іноземній державі.

Важливо також, що при цьому юридичні особи з правлінням у даній державі мають капітал, який повністю належить цій країні. Своєю чергою, юридичні особи з правлінням та веденням господарської діяльності за межами держави, на підставі законодавства якої її створено, можуть бути: а) зі змішаним капіталом, тобто таким, що належить громадянам та юридичним особам різних держав; б) з капіталом однієї країни-засновниці.