Цивільне право України - Дзера О.В. - 4. Цивільно-правові договори та судова практика у сфері права інтелектуальної власності

Підставами виникнення прав інтелектуальної власності є юридичні факти, з якими пов'язано надання охорони праву інтелектуальної власності. Стаття 422 ЦК України закріплює положення про те, що право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених ЦК України, іншими законами та договорами. Для різних об'єктів інтелектуальної власності вони неоднакові.

Так, право інтелектуальної власності на об'єкти авторського права і суміжних прав виникає з моменту створення твору, тобто надання творам науки, літератури, мистецтва об'єктивної форми.

Право інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав виникає: на виконання - з моменту його першого здійснення; на фонограми і відеограми - з моменту їх вироблення; на передачу (програму) - з моменту її першого здійснення.

Майнові права інтелектуально власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, на компонування інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, географічні зазначення є чинними від дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону. Виключні майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування інтегральних мікросхем виникають від дати подання заявки на зазначені об'єкти до відповідного державного органу.

Майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин і породи тварин виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. Виключні майнові права на сорти рослин і породи тварин - зі січня року, що настає за роком державної реєстрації цих прав.

Майнові права інтелектуальної власності на географічні зазначення виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. На географічні зазначення виключні права не виникають.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого його використання та охороняється без обов'язкового подання заявки на останнє чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Майнові права на торговельну марку є чинними від дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку. Щодо виключних майнових прав інтелектуальної власності на вказану марку, то вони виникають від дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку.

Оскільки визначення дати виникнення права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію ЦК України не містить, такою вважається дата визнання пропозиції раціоналізаторською і початку її використання. Дата виникнення правової охорони комерційної таємниці також не визначена в ЦК України.

Отже, ЦК України уніфікував моменти виникнення права інтелектуальної власності на різні її об'єкти. Право інтелектуальної власності на її об'єкти може виникати на підставі цивільно-правових договорів. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані іншій особі повністю або частково, а умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначаються договором.

4. Цивільно-правові договори та судова практика у сфері права інтелектуальної власності

Розглядаючи справи у сфері права інтелектуальної власності, Вищий господарський суд України розробив ряд рекомендацій щодо практики договірних відносин у зазначеній сфері. Так, якщо позивач на час вирішення спору у справі не має можливості подати на вимогу суду оригінали договорів на підтвердження своїх авторських майнових прав, суд з метою встановлення обставин справи витребовує необхідні докази за правилами ст. 38 Господарського процесуального кодексу України від інших підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі.

Таких висновків Вищий господарський суд України дійшов, розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "С" (далі - TOB "TPК "С") на рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду зі справи за позовом TOB "ТРК "С" до товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Л" (цапі - TOB "ТРК "Л") про стягнення компенсації за порушення авторського права в сумі 82500 грн.

Слід зазначити, що у 2003 р. постановою Вищого господарського суду України було скасовано попередні судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів з даної справи, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Мотивом постанови касаційної інстанції зазначено неповне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до вказівок, що містилися у постанові касаційної інстанції, суд першої інстанції під час нового розгляду справи повинен був з'ясувати ряд питань: 1) який саме обсяг авторських прав передавався компанією "RM" компанії "IF" і останньою - TOB "ТРК "С" та стосовно якого періоду часу і чи дотримано при цьому вимоги Закону щодо авторського договору; 2) яким у зв'язку з цим є обсяг авторського права TOB "ТРК "С" щодо аудіовізуального твору - телесеріалу.

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в задоволенні позову відмовлено. Мотивами рішень судових інстанцій по суті спору зазначено те, що: 1) договір про співробітництво в організації українського телебачення та додаткова угода до цього договору, укладені TOB "ТРК "С" і компанією "IF", не є авторським договором про передачу виключного права на використання твору, оскільки не містять визначеного обсягу виключних авторських прав позивача; 2) позивачем не доведено належності йому майнових прав автора, оскільки ним не подано на вимогу суду оригіналів авторських договорів, що підтверджують ці права.

TOB "ТРК "С" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило зазначені судові рішення зі справи скасувати. Касаційну скаргу мотивовано тим, що судові інстанції дійшли помилкового висновку про відсутність у позивача майнових прав автора на використання твору, оскільки, на думку скаржника, наявність цих прав підтверджується державним посвідченням на прокат, тиражування, розповсюдження та публічний показ чи демонстрування кіно- і відеофільмів, виданим йому в установленому порядку Міністерством культури України (далі - прокатне посвідчення).

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування прийнятих у справі рішення і постанови та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.

Суд апеляційної інстанції у справі дійшов суперечливих висновків про обставини справи. Спочатку в оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції було констатовано встановлення таких фактичних даних у справі:

- відповідно до договорів від 15 вересня 2000 р., договору від 18 вересня 2000 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Н" доручило і отримало сценарій, режисерську розробку і постановку, оригінальну музику "пілотної серії багатосерійного телевізійного художнього фільму під умовною назвою "А";

- за договором від 17 серпня 2001 р. про передачу виключного права на використання серій телефільму "А", укладеним товариством з обмеженою відповідальністю "Н" і товариством з обмеженою відповідальністю "П", останнє вправі розпоряджатися переданими правами, в тому числі укладати від свого імені договори з переуступки прав;

- виключні права на демонстрування серій телефільму "А" передавалися послідовно за договорами від 21 серпня 2001 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "П" і товариством з обмеженою відповідальністю "Ф"; від 16 жовтня 2001 р. - між товариством з обмеженою відповідальністю "Ф" і товариством з обмеженою відповідальністю "ФФ"; від 16 жовтня 2001 р. - між товариством з обмеженою відповідальністю "ФФ" і компанією "IF" (п. 1.4 договору);

- за ліцензійною угодою від 24 грудня 2001 р. компанія "1F" передала компанії "RM" виключне право на показ телесеріалу "А" з правом переуступки виключного права третім особам;

- за ліцензійною угодою від 4 січня 2002 р. компанія "RM" (ліцензіар) передала "IF" (ліцензіату) виключне право на триразовий телевізійний показ телесеріалу "А" на території України з правом дозволити TOB "ТРК "С" показ цього твору;

- згідно з договором про співробітництво в організації українського телебачення та додатковою угодою до цього договору компанія "IF" передала TOB "ТРК "С" виключне право на демонстрування на території України аудіовізуального твору - телесеріалу "А" терміном до 1 липня 2004 р.;

- згідно з протоколом від 25 червня 2002 р. зафіксовано трансляцію однієї з серій телесеріалу "А" з телеканалу "РТР" на відеокасеті із записом трансляції, який зроблено на квартирі абонента TOB "ТРК "Л" з 19 год 55 хв до 20 год 46 хв через належні йому мережі кабельного телебачення;

- за прокатним посвідченням TOB "ТРК "С" належить ексклюзивне право на триразовий показ телесеріалу "А" на території України без права передачі дозволу третім особам.

Однак після констатації цих фактів в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції зазначено, що позивачем не доведено належність йому майнових прав автора на телесеріал "А", оскільки ним не подано на вимогу суду оригіналів авторських договорів, що підтверджують ці права. Причиною спору зі справи стало питання про наявність порушення майнових авторських прав TOB "ТРК "С".

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права"1 первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

Частиною 1 ст. 31 цього Закону передбачено: "Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково з оформленням такої передачі авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані".

Відповідно до приписів ст. 32 вказаного Закону: "Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими особами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону (ч. 1 ст. 32 Закону).

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору" (ч. 2 ст. 32 Закону).

У ч. 8 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що всі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення з позовом до господарського суду пов'язується з порушенням або оспорюванням прав і охоронюваних законом інтересів позивача. За новим розглядом справи відповідно до вказівок Вищого господарського суду України господарським судам першої та апеляційної інстанцій необхідно було з'ясувати обсяг авторських майнових прав на телесеріал "А", отриманих TOB "ТРК "С" відповідно до авторського договору. Однак у встановленні цієї обставини суд апеляційної інстанції дійшов суперечливих висновків, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. У встановленні обставин справи судовими інстанціями не було використано всіх можливостей для витребування необхідних доказів.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 36 ГПК України: "Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду".

Якщо TOB "ТРК "С" на час розгляду спору у справі не мало можливості подати на вимогу суду оригінали договорів на підтвердження своїх авторських майнових прав, судові інстанції мали витребувати необхідні докази за правилами ст. 38 ГПК України від інших підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі. Крім того, судами не обгрунтовано з посиланням на вимоги чинного законодавства необхідність подання позивачем виключно оригіналів цих договорів, а не їх належним чином засвідчених копій.

Отже, на думку ВГС України, судові інстанції припустилися порушення вимог ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи і ч. 1 ст. 43 названого Кодексу - стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Тому ВГС України дійшов висновку, що судовими інстанціями достатньо повно з'ясовані обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору зі справи. Відповідно до ч. 1 ст. IІІ 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Касаційна інстанція відповідно до ч. 2 ст. ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У повторному новому розгляді справи суду першої інстанції слід було витребувати необхідні докази відповідно до правил ГПК України, належним чином оцінити їх, встановити обставини справи та дати їм правову оцінку відповідно до вимог матеріального права.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України касаційну скаргу задовольнив частково: рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційного господарського суду з цієї справи скасував; справу передав на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Договори про передачу права інтелектуальної власності на винахід чи корисну модель вважаються дійсними, якщо вони укладеш в письмовій формі і підписані сторонами; вони вважаються дійсними для інших осіб від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені.

Підставою виникнення прав інтелектуальної власності може бути перехід цього права у спадщину - за законом чи за заповітом. Момент відкриття спадщини є моментом виникнення права інтелектуальної власності у спадщину.