Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 2. Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов'язань

В ЦК України 2003 р. норми про неустойку розмішені у главі 49 "Забезпечення виконання зобов'язань". Тобто на законодавчому рівні неустойка віднесена до способів забезпечення виконання зобов'язань, під якими розуміються "основані на законі способи впливу на суб'єктів з метою їх примушення до дотримання прав (законних інтересів) інших осіб та належному виконанню зобов'язання...".

Чинний ЦК України вперше на законодавчому рівні надав визначення таких форм неустойки, як штраф та пеня. Так, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. У свою чергу, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи положення зазначеної статті, можна виділити такі кваліфікуючі ознаки штрафу як форми неустойки:

а) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

б) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо).

У свою чергу, така форма неустойки як пеня характеризується такими ознаками:

а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях, тобто зобов'язаннях, об'єктом яких є грошові кошти;

б) можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки);

в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання;

г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення. Слід відмітити, що законодавець визначив ви те перераховані ознаки штрафу

та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати. При цьому поза увагою залишилися неустойки, що визначаються у твердій сумі або у кратному розмірі до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, триваючі неустойки за прострочення виконання негрошового зобов'язання (наприклад прострочення передачі речі); неустойки, що нараховуються не за кожний день, а за кожний тиждень, місяць прострочення тощо. Керуючись загальним принципом свободи договору, що діє в цивільному праві, можна говорити, що застосування вищезазначених форм неустойки допустимо. Єдине, що необхідно, це чітко прописувати особливості стягнення тієї чи іншої неустойки в договорі та для запобігання невідповідності положень договору нормам закону варто відмовитися від використання термінів "штраф" та "пеня" при встановленні неустойки у формах, які за своєю суттю не відповідають ознакам штрафу та пені, зазначеним у ст. 549 ЦК.

ЦК України (статті 549, 551) розширив коло предметів, що можуть передаватися боржником в якості неустойки в разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання. Частина 1 ст. 551 ЦК України визначає, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. А оскільки відповідно до ст. 190 ЦК України поняття "майно" включає в себе не тільки речі, а і майнові права та обов'язки, відповідно предметом неустойки можуть бути також майнові права.

Оскільки штраф як різновид неустойки визначається або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, або у твердій сумі, а відтак його розмір, як правило, відомий в момент виникнення забезпеченого штрафом зобов'язання, неустойка в виді штрафу може бути встановлена яку вигляді речі, визначеної родовими ознаками (ч. 2 ст. 184 ЦК), так і у вигляді індивідуально-визначеної речі (ч. 1 ст. 184 ЦК), в тому числі у вигляді нерухомого майна. Водночас пеня - це триваюча, зростаюча неустойка, загальний кінцевий розмір якої заздалегідь невідомий, тому в якості пені можна застосовувати лише родові речі, кількість яких до передачі також буде змінюватися залежно від часу прострочення. Визначаючи неустойку у вигляді майнової цінності, сторони мають встановити грошову оцінку такої неустойки.