Предметом виконання є дії, які мають бути вчинені одним учасником зобов'язання на користь іншого. Якщо ці дії пов'язані з передачею певного майна, поняттям предмета виконання охоплюється і це конкретне майно.
ЦК України у багатьох випадках вживає термін "предмет", який однаковою мірою використовує не лише щодо окремих видів договорів (купівлі-продажу - ст. 656, найму - ст. 760, лізингу - ст. 807 ЦК України) і щодо забезпечувальних засобів (неустойки - ст. 551, застави - ст. 576 ЦК України), а й щодо конструкції зобов'язання (статті 539, 541, 653 ЦК України).
Так, згідно зі ст. 539 ЦК України боржник, за загальним правилом, має право вибору предмета альтернативного зобов'язання. В свою чергу, альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій. Таким чином, предметом зобов'язання (а не виконання) у цій статті ЦК України визнається дія.
Стаття 541 ЦК України встановлює один із випадків виникнення солідарного обов'язку або солідарної вимоги - у разі неподільності предмета зобов'язання (при цьому в статті не визначається, що слід розуміти під неподільністю предмета зобов'язання - дію чи річ).
Поряд з цим ч. І ст. 653 ЦК України передбачає, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Наведені норми свідчать про існування в ЦК України двох різних за змістом термінів - "предмет зобов'язання" і "предмет виконання".
При цьому предметом зобов'язання є конкретні дії учасників (щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг тощо), а предметом виконання зобов'язання - та річ, робота або послуга, яку відповідно до зобов'язання боржник зобов'язаний передати, виконати або надати кредитору (цю думку поділяють також і казахстанські вчені).
У прямій залежності від предмета виконання перебуває спосіб виконання зобов'язання: якщо предмет зобов'язання пов'язаний з якоюсь річчю, що за своєю природою є неподільною, виконання його не може бути проведене інакше, як шляхом передачі цієї речі боржником кредитору відразу і в цілому.
Спосіб виконання зобов'язання розкривається через характер дій (порядок, процедуру, послідовність їх вчинення).
Як і предмет виконання, спосіб виконання зобов'язання має бути належним, тобто відповідати умовам договору, вимогам Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - звичаям ділового обороту або іншим вимогам, що звичайно ставляться.
ЦК України не містить загальної норми, яка б визначала спосіб виконання зобов'язання, тобто розкривала характер (послідовність) тих дій, які є змістом цього поняття. Натомість в окремих статтях Кодексу, що регулюють особливості виконання окремих видів зобов'язання, можна знайти вимоги стосовно способу виконання певного зобов'язання. Передусім, переважна більшість авторів посилається на норму, що встановлює загальне правило, згідно з яким виконання боржником його обов'язку частинами надає право кредитору не приймати таке виконання. Винятки з цього правила можуть бути встановлені договором, актами цивільного законодавства або випливати із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 529 ЦК України).
Наприклад, поставка товару може здійснюватися окремими партіями (поквартально або помісячно) або згідно з погодженим сторонами графіком поставки (місяць, декада, доба тощо) - ч. 4 ст. 267 ГК України; прийняття замовником виконаних робіт за договором будівельного підряду, якщо це передбачено договором, може здійснюватися поетапно (ч. 1 ст. 882 ЦК України); частинами вноситься плата (сплачуються проценти), за користування грошовими коштами, отриманими за кредитним договором.
На думку М. І. Брагінського, виконання зобов'язання з множинністю осіб на стороні боржника і (або) кредитора також є способами виконання зобов'язання. Це стосується і часткових, і солідарних зобов'язань.
Таким чином, до способів виконання зобов'язань можна, зокрема, віднести:
- виконання зобов'язання одноразово або частинами;
- виконання зобов'язання з множинністю осіб на стороні боржника та/або кредитора;
- виконання часткових і солідарних зобов'язань;
- зустрічне виконання;
- виконання внесенням боргу в депозит нотаріуса. Спосіб виконання зобов'язання визначається, як правило:
а) умовами укладених договорів (навіть у тих випадках, коли він визначений положеннями актів цивільного законодавства, але сторони можуть відступити від них, не порушуючи вимог ч. 3 ст. 6 ЦК України);
б) загальними положеннями ЦК України (щодо неприпустимості виконання зобов'язання частинами, виконання часткових і солідарних зобов'язань, виконання зобов'язань внесенням боргу в депозит нотаріуса тощо);
в) нормами ЦК України та інших актів цивільного законодавства, що регулюють окремі види договорів (щодо виконання зобов'язань за договорами поставки, будівельного підряду, оренди тощо).
Строк (термін) виконання зобов'язання
Глава 3. Загальні засади забезпечення виконання зобов'язань
1. Поняття і способи забезпечення виконання договору
2. Правова природа забезпечувальних правовідносин
Глава 4. Неустойка
1. Загальні положення про неустойку в цивільному праві
2. Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов'язань
Види неустойки
3. Стягнення (сплата) неустойки як міра цивільно-правової відповідальності