Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 2. Види поруки

Різноманітні правові моделі побудови правовідносин поруки, які передбачені в чинному цивільному законодавстві, а також мають місце на практиці, можуть бути класифіковані із застосуванням різних критеріїв поділу.

1. Залежно від змісту основного обов'язку поручителя існують:

o заміщаюча порука, або порука-виконання - має місце, коли поручитель бере на себе зобов'язання виконати обов'язок боржника в натурі (сплатити грошову суму, виконати роботи, надати послуги замість боржника);

o компенсаційна порука, або порука-відповідальність - має місце, коли поручитель бере на себе обов'язок лише відшкодувати кредитору заподіяні невиконанням або неналежним виконанням збитки, сплатити неустойку, проценти тощо, проте не бере зобов'язання щодо виконання основного обов'язку боржника;

o заміщаючо-компенсаційна порука - має місце, коли поручитель бере на себе обов'язок виконати зобов'язання, яке забезпечується, в натурі, а також відшкодувати заподіяні невиконанням або неналежним виконанням збитки, сплатити проценти, неустойку тощо.

2. Залежно від обсягу зобов'язання поручителя порука може бути:

o повна - існує за умови, що поручитель взяв на себе обов'язок виконати зобов'язання за боржника повністю, без жодних обмежень.

Варто зазначити, що в жодному випадку поручитель не може зобов'язатися в обсязі, що перевищує обсяг основного зобов'язання боржника, оскільки додаткове зобов'язання не може перевищувати основного. Тому навіть якщо поручитель через будь-які причини поручився в обсязі більшому, ніж боржник, він буде відповідати перед кредитором тільки в межах основного зобов'язання;

o часткова - виникає тоді, коли поручитель поручився не за все зобов'язання боржника, а лише в певній частині, обмеженій наперед визначеним обсягом (сумою, кількістю, обсягом робіт, послуг тощо). Наприклад, поручитель зобов'язується відшкодувати кредитору збитки в розмірі, що не перевищує 10000 грн або сплатити відсотки за користування кредитом, але не більше як 110 % річних тощо. .

3. Залежно від черговості заявлення вимог кредитора порука може бути:

o солідарна, за якої кредитор вправі вимагати виконання як від боржника та поручителя разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, сутність солідарного обов'язку поручителя та боржника полягає у тому, що кожен з них, до кого пред'явлена вимога кредитора, повинен виконати зобов'язання у повному обсязі. При цьому кредитор, вирішуючи питання щодо пред'явлення вимоги до боржника та поручителя разом чи до кожного з них окремо, діє на свій власний розсуд та не зобов'язаний дотримуватись будь-якої послідовності;

o субсидіарна, за якої кредитор вправі вимагати виконання від поручителя лише після звернення з відповідною вимогою до основного боржника і лише у випадку, якщо той відмовився від її задоволення, задовольнив її частково або якщо кредитор не отримав на неї відповіді в розумний строк.

4. За характером відносин між поручителем і боржником та критерієм від-платності порука поділяється на:

o некомерційна, при якій наявність фактичних відносин між боржником і поручителем має значення для її виникнення. Такі відносини можуть мати як цивільно-правовий, так і інший характер. Наприклад, сімейні (родинні) зв'язки, трудові відносини - роботодавець і працівник, відносини підпорядкування тощо. Вони можуть базуватися на договорі страхування, договорі про спільну діяльність, членстві в організації, інших правових засадах. У зазначених випадках порука, як правило, надається на безвідплатній основі.

Слід звернути увагу, що на правове регулювання поруки характер взаємовідносин між поручителем і боржником не впливає. Навіть незаконність правочину між боржником і поручителем, що був підставою видачі поруки, не впливає на дійсність договору поруки. Проте наявність чи відсутність таких взаємовідносин істотно впливає на можливість отримати відплатну чи безвідплатну поруку. Так, наявність договірних, дружніх, родинних і інших відносин між боржником і майбутнім поручителем може бути підставою для отримання безвідплатної поруки. У протилежному випадку боржнику нічого не залишається, як тільки звертатися до спеціальних (професійних) суб'єктів, які надають поруку виключно на відплатній основі;

o комерційна, або фінансова, що здійснюється на платній основі суб'єктами, для яких надання поруки є видом їх підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Фактичні взаємовідносини боржника та поручителя у цьому випадку не мають жодного значення і на умови поруки ніяким чином не впливають. Тут діє виключно заінтересованість боржника у отриманні поруки та можливість одержати прибуток від її надання зі сторони поручителя.

В умовах сьогодення вона набула значного поширення. Як свідчить договірна практика найчастіше порукою забезпечуються грошові зобов'язання, що виникають із кредитних договорів. Останнім часом великого значення набула порука зі сторони банків, для яких укладення договорів поруки є одним із видів банківських операцій1. До того ж порука стала професійним інструментом на ринку фінансових послуг. У зв'язку з чим на практиці досить часто вживається новий термін - "фінансова порука".

Фінансовій (комерційній) поруці притаманні такі характерні ознаки, які у сукупності визначають її правову сутність:

1) зобов'язання поручителя за договором фінансової поруки носить грошовий характер і зводиться до сплати грошової суми кредитору. Правова природа цієї суми може бути різною: безпосереднє виконання грошового зобов'язання боржника, сплата неустойки, процентів за користування чужими грошовими коштами, відшкодування збитків тощо;

2) фінансова порука - це вид послуги, що надається на засадах підприємництва з метою одержання прибутку і на професійній основі;

3) спеціальний суб'єктний склад у договорі фінансової поруки на стороні поручителя:

o фінансові установи - банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Всі вищеперелічені суб'єкти, крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів зобов'язані зареєструватися в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг та отримати свідоцтво;

o юридичні особи;

o фізичні особи-підприємці.

Виділення спеціального суб'єктного складу пов'язано з професійною діяльністю цих суб'єктів в сфері підприємництва;

4) відплатність фінансової поруки;

5) спеціальне правове регулювання:

o Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. № 2664-111 (із змінами, внесеними згідно із Законом від 6 лютого 2003 р. № 485-ГУ)2. Відповідно до ст. 4 цього Закону порука є одним із видів фінансових послуг3;

o розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств" від 31 березня 2006 р. № 55554.

Отже, фінансову (комерційну) поруку можна визначити як особливий вид фінансових послуг, що надається фінансовими установами, юридичними особами або фізичними особами-підприємцями (поручителі), які поручаються перед кредитором третьої особи (боржника) виконати основне грошове зобов'язання, проценти за користування чужими грошовими коштами, сплатити неустойку, відшкодувати збитки замість боржника і надають поручительські послуги систематично на відплати і й основі з метою отримання прибутку.

5. Види поруки, пов'язані з множинністю осіб на стороні поручителя:

o співпорука має місце тоді, коли два або більше поручителі поручилися за боржника спільно. В межах даного виду поруки слід виділити три можливі варіанти взаємовідносин сторін:

а) співпорука в повному обсязі має місце тоді, коли два або більше поручителі поручилися за боржника спільно за одним договором поруки і кожен з них поручився за все зобов'язання боржника в цілому. В зазначеному випадку застосуванню підлягатиме норма ч. 3 ст. 554 ЦК України, яка визначає, що, за загальним правилом, особи, які спільно поручилися по одному і тому самому зобов'язанню, несуть солідарну відповідальність. Це означає, що у випадку невиконання боржником зобов'язання кредитор має право вимагати повного задоволення від будь-якого поручителя.

Питання про відповідальність поручителів, які поручилися за виконання одного і того самого головного зобов'язання незалежно один від одного за різними договорами поруки на сьогодні залишається неврегульованим.

Осіб, які поручилися незалежно одна від іншої за одного і того самого боржника за різними договорами поруки, не можна вважати солідарними боржниками із тих міркувань, що відсутня пряма законодавча вказівка на солідарність їхніх зобов'язань, яка згідно із ст. 541 ЦК України обов'язково повинна існувати. У той самий час солідарність може бути передбачена у договорі.

З огляду на вищевказане, у випадку невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, забезпеченого кількома незалежними один від одного договорами поруки, кредитор має право пред'явити вимогу до будь-кого з них або до всіх одночасно. Проте при цьому поручитель, який виконав зобов'язання боржника, не набуває права на регресний позов до іншого поручителя як це передбачено ч. 1 ст. 544 ЦК України для солідарних боржників.

Як випливає із ч. 3 ст. 554 ЦК України, сторони договору поруки з множинністю осіб на стороні поручителя можуть передбачити часткову (дольову) відповідальність співпоручителів, а також субсидіарну відповідальність одного чи кількох з них. Таким чином можна виділити:

б) часткову співпоруку, яка має місце тоді, коли зобов'язання боржника розподіляється між поручителями таким чином, що кожен з них ручається тільки в певній частині;

в) співпоруку із субсидіарною відповідальністю одного чи кількох співпоручителів. Наприклад, договором поруки може бути визначена субсидіарна відповідальність одного із співпоручителів і в той же час солідарна з боржником відповідальність інших. Не виключається виділення серед суб'єктів, що спільно поручилися, особи, до якої в першу чергу повинна бути звернена вимога кредитора у випадку невиконання з боку боржника (інші особи, які беруть участь у договорі на стороні поручителя, несуть відповідальність додатково до відповідальності вказаної особи (субсидіарну відповідальність);

o порука за поруку, або подвійна порука, також має місце тоді, коли праву кредитора кореспондує обов'язок декількох поручителів, проте в даному випадку порукою забезпечується зобов'язання поручителя, а не боржника (як при співпоруки).

Правова природа поруки за поруку нічим не відрізняється від звичайної поруки, лише з тією особливістю, що вона залежить не тільки від першої поруки, а й від забезпеченого нею (першою порукою) основного зобов'язання. Другий поручитель зобов'язується перед кредитором (а не перед першим поручителем) у тому, що у разі невиконання першим поручителем зобов'язання боржника, це виконання буде здійснено ним (другим поручителем). Таким чином, при подвійній поруці існує два договори поруки, але предмет забезпечення у кожному з них різний. Наприклад, А. позичив у В. певну грошову суму, за сплату визначеної її частини поручився С, а за С. поручився Д.: відповідальність Д. як поручителя поширюється не на всю суму боргу, а лише на ту її частину, за яку поручився С.

Варто зауважити, що при поруці за поруку кількість поручителів не обмежується двома. За поручителя може ручатися друга особа, а за цього другого поручителя може бути надана ще одна порука і т. д.;

o зворотна порука має місце тоді, коли забезпечується зобов'язання боржника перед поручителем, що виконав свій обов'язок за договором поруки. Фактично за цим договором нова особа ("зворотний поручитель") поручається за те, що поручитель, який виконав зобов'язання за боржника, заявивши зворотну вимогу, дійсно отримає задоволення. Відповідно, схема взаємовідносин між ними буде такою: А. виступає перед Б. поручителем В., а Г. виступає перед А. поручителем за те, що якщо А. буде змушений здійснити виконання на користь Б., його зворотна вимога до В. буде задоволена.