У лабораторії Вундта навчались проводити дослідження американські психологи С. Холл, Д. М. Кеттел, Е. Тітченер. У той же час створює першу психологічну лабораторію у Гарвардському університеті Вільям Джеймс. У цій установі починають свою дослідницьку роботу перші американські експериментальні психологи Е. Торндайк, Д. Дьюї, Р. Вудвортс. У 1892 р. виникла Американська психологічна асоціація (АПА).
У Німеччині психологія виникла як академічна наука, її розробляли найкращі вчені, віддані пошуку істини заради неї самої. В товаристві перших німецьких психологів цінували філософську масштабність мислення, гостру критичність, релігійні переконання, романтичну жертовність та служіння ідеалам. На відміну від Німеччини, в США університетські діячі того часу проявляли ділову кмітливість і були віддані ідеї пошуку практичних знань. Вони бачили в психології нові можливості для управління суспільством та бізнесом. Психологія, яка прийшла із Німеччини, отримала в США надзвичайно сприятливі умови для свого розвитку. В 1912 р. Стенлі Холл писав: "Нам потрібна психологія корисна, дієтична, ефективна для мислення, життя і роботи, і хоча сьогодні ідеї Вундта успішно культивують в академічних садах, вони ніколи не акліматизуються тут, оскільки чужі американському духу і характеру". Психологія в США виникла і розвивалась як прикладна наука і згодом у такому вигляді поширилася всюди. Більшість сучасних психологів займаються саме прикладною психологією.
Едварт Тітченер
Особливий вплив на розвиток експериментальної психології в США мала діяльність Едварда Тітченера (1867-І 927). Він отримав науковий ступінь в Оксфорді (1885), після чого працював у лабораторії В. Вундта, вивчаючи час реакції в пізнавальних процесах та бінокулярний зір. У 1892 р. переїхав де США, де створив у Корнельському університеті наукову школу. Тітченер написав грандіозну "Експериментальну психологію" в 4-х томах, спираючись на вундтівське розуміння предмета, методів і завдань психології. Його інколи називають "американським Вундтом". Напрям, який він розробляв, називають структуралізмом, оскільки вчений вважав, що предметом психології є свідомість, упорядкована в певну структуру. Свідомість Тітченер розумів як людський досвід, що залежить від суб'єкта переживань. Учений склав список елементарних відчуттів, який нараховував більше 44 тисяч сенсорних властивостей (з них 32 820 зорових і 11 600 слухових). Свідомість, на його думку, це лише "екзистенційний термін", це зовсім не те, що дасться у звичайному самоспостереженні, властивому кожній людині. Свідомість має свою структуру та свій матеріал, що прихований за поверхнею Його явищ.
Тітченер вважав психологію фундаментальною наукою і заперечував можливість прикладного використання її даних. Він протиставляв свою школу іншим, відмовився увійти до Американської психологічної асоціації і створив власне наукове товариство "Експерименталісти", видавав науковий журнал.
Діяльність психологічних лабораторій була незвичною, а ентузіазм перших дослідників виходив інколи за межі пристойного. Наприклад, у лабораторії Тітченера для вивчення чутливості студентам вводили зонди у шлунок, з якими вони мали ходити увесь день. Упродовж дня студенти мали з'являтися в лабораторії, де їм вливали через зонд теплу або холодну воду, а вони мали спостерігати за своїми відчуттями та описувати їх. Іноді студенти отримували завдання описувати досить делікатні питання про себе, свої відчуття. Тож про ці дослідження аспіранти мали не розповідати зайвого. Однак в університеті завжди гуляли чутки, і тітченерівська лабораторія мала славу як місце із сумнівною репутацією. Дівчатам радили не відвідувати лабораторію. Деякі консервативні люди стверджували, що психологічна лабораторія - це місце, небезпечне для будь-якої нормальної людини.
У Корнельському університеті проводились регулярні тітченерівські зустрічі. Психологи, які брали у них участь, називали себе тітченерівськими експерименталістами. На зустрічах обговорювались результати досліджень. Неписане правило забороняло під час обговорення робіт присутність жінок. Сам учитель Е. Тітченер, як вважали його учні, прекрасно почувався тоді, коли міг диміти сигарами, слухати живі доповіді, ставити надто різкі запитання та використовувати не завжди ввічливі вислови. Жінки були недоречними в такому товаристві, бо при них не можна було палити і слід бути стриманим у висловлюваннях. Для того, щоб дізнатись, що таке психологія, якою займаються чоловіки, дівчата на чолі з нареченою відомого історика психології Е. Борінга проникли в сусіднє приміщення та сховались під стіл, щоб почути розмови експериментаторів. Та все ж саме Е. Тітченер був одним із перших, хто почав залучати до експериментальної роботи жінок. Він приймав аспіранток задовго до того, ніж це стали практикувати в інших університетах США, а також раніше ніж у Гарварді.
Роберт Вудвортс
1.8. В. М. Бехтерев та його експериментальні проекти
РОЗДІЛ 2. Експериментальний метод і його закони
2.1. Методи психологічного пізнання людини
2.2. Експеримент і його види
2.3. Бездоганний та хороший експеримент
2.4. Лабораторна культура, її розвиток та наслідки
2.5. Етичні ризики у психологічних експериментах
РОЗДІЛ 3. Класичні експерименти в різних галузях психологи