Конфліктологія - Прибутько П.С. - 7. Внутрішньоособові конфлікти

7.1. Сутність і типологія внутрішньоособових конфліктів

Кожна людина постійно існує в конфліктній ситуації не лише з навколишнім соціальним середовищем, а й сама з собою. Для психічно здорового індивіда внутрішня конфліктна ситуація, що не виходить за межі норм, цілком природна. Людина, яка вважає себе завжди правою, на думку І. Канта, не може бути високоморальною.

Наукове вивчення внутрішньоособового конфлікту почалося наприкінці XIX в. і було пов'язане насамперед з ім'ям засновника психоаналізу - австрійського вченого Зиґмунда Фрейда, який відзначив, що людське існування пов'язане з постійною напругою і подоланням суперечності між біологічними бажаннями та соціально-культурними нормами, між несвідомим і свідомістю. У цій суперечності й постійній протидії названих сторін і полягає, згідно із 3. Фрейдом, сутність внутрішньоособового конфлікту.

Ситуація внутрішньої напруги і суперечливості у відомих межах не тільки природна, а й необхідна для розвитку й удосконалення самої особи. Будь-який розвиток не може здійснюватися без внутрішніх суперечностей, а там, де є суперечності, є і основа конфлікту. Якщо внутрішньоособовий конфлікт протікає в межах норм, він дійсно необхідний. Невдоволеність собою, критичне ставлення до себе є могутнім внутрішнім двигуном, що примушує людину самовдосконалюватися.

Категорія внутрішньоособових конфліктів об'єднує психологічні конфлікти, що полягають у зіткненні різних нашарувань (мотивів, цілей, інтересів тощо), представлених у свідомості індивіда відповідними переживаннями. Такі конфлікти являють собою протистояння двох начал в душі людини: сприймане і таке, що емоційно переживається людиною як значуща для нього психологічна проблема, що вимагає свого вирішення і що викликає внутрішню роботу, спрямовану на його подолання.

Великий внесок у вивчення проблеми внутрішньоособового конфлікту зробив німецький психолог Курт Левін (1890-1947), який виділив три типи конфліктних ситуацій:

- людина перебуває між двома позитивними силами приблизно рівної величини;

- людина перебуває між двома приблизно рівними негативними силами. Характерний приклад - ситуація покарання;

- на людину одночасно діють дві різноспрямовані сили приблизно рівної величини в одному й тому самому місці.

Теорія потреб А. Маслоу.

Широку популярність здобула концепція внутрішньоособового конфлікту американського психолога Аораліа Маслоу (1908-1968). Згідно з А. Маслоу, в основі внутрішньоособового конфлікту лежить розрив між потребами в реалізації здібностей і талантів та реальним результатом.

Згідно з концепцією австрійського психолога і психіатра Віктора Франкла, головною рушійною силою життя кожної людини є пошук нею сенсу життя і боротьба за нього. Неможливість досягнути сенсу життя породжує, як він називає, екзистенціальний вакуум, який і спричиняє в широких масштабах внутрішньоособові конфлікти.

Таким чином, внутрішньоособовий конфлікт - це стан структури особи, коли в ній одночасно існують суперечливі та взаємовиключні мотиви, ціннісні орієнтації та цілі, з якими вона не в змозі впоратися і виробити пріоритети поведінки, засновані на них.

Варто відзначити, що конфлікт, а внутрішньоособовий особливо, є складним явищем, що важко піддається класифікації. Існують різні підходи до типології такого роду конфліктів. Спираючись на теорію опису психіки людини 3. Фрейда, можна виділити такі типи внутрішньоособових конфліктів.

Мотиваційний конфлікт — це зіткнення мотивів і неусвідомле-них прагнень особи (вибір між "хочу" і "хочу").

Етичний конфлікт - зіткнення обов'язку і бажання, моральних принципів і особистих симпатій, особистих бажань і зовнішніх вимог (вибір між "хочу" і "необхідно").

Конфлікт нереалізованого бажання або комплексу меншовартості — це конфлікт між бажаннями і дійсністю, яка не дає можливості їх задовольнити (вибір між "хочу" і "можу").

Ролеві конфлікти. Внутрішньоролевий - це різне розуміння особою себе і своєї ролі (між "я" і роллю, яку належить виконувати) та між-ролевий (між необхідністю виконувати кілька ролей однією людиною). Інтенсивність ролевого конфлікту визначається ступенем сумісності-несумісності різних очікувань (між "потрібно" і "потрібно").

Адаптаційний конфлікт виникає через порушення рівноваги між людиною і навколишнім середовищем або через порушення процесу соціальної чи професійної адаптації (між "треба" і "можу").

Конфлікт неадекватної самооцінки базується на розбіжностях між самооцінкою та особистими домаганнями і реально існуючим станом речей - низька або висока самооцінка і низький або високий рівень домагань (між "можу" і "можу").

Невротичний конфлікт - це тривале існування будь-якого з вищеописаних видів конфліктів або їх сукупності.