Конфліктологія - Прибутько П.С. - 7.2. Причини внутрішньоособового конфлікту

При розгляді причин внутрішньоособового конфлікту їх можна умовно розділити на три види взаємопов'язаних причин. 1. Внутрішні причини.

Внутрішні причини внутрішньоособового конфлікту кореняться в суперечностях між різними мотивами особи за відсутності узгодженості між складниками її внутрішньої структури. При цьому чим складніший внутрішній світ людини, чим більше розвинені її почуття і сформовані цінності, чим вище її здібність до самоаналізу, тим більшою мірою особа схильна до конфлікту. Серед основних суперечностей, що викликають внутрішній конфлікт, можна виділити такі:

- суперечність між потребами особи й існуючими соціальними нормами;

- суперечність мотивів, інтересів і потреб (і на побачення хочеться сходити, і до семінару треба підготуватися);

- суперечність соціальних ролей (і на заняттях необхідно бути, і хвору бабусю необхідно відвідати);

- суперечність соціальних цінностей і норм (і насилля не чинити, і захистити друзів від хулігана).

Для виникнення внутрішньоособового конфлікту вказані суперечності повинні набути глибокого особистісного сенсу, інакше людина не надаватиме їм значення. Крім того, різні сторони суперечностей за силою своєї дії на особу мають бути приблизно рівними, інакше людина з двох бід легко обирає менше, а з двох благ — більше, і ніякого конфлікту не буде.

2. Зовнішні причини.

А. Зовнішні причини внутрішньоособового конфлікту, що обумовлені положенням особи в групі.

їх загальна ознака полягає в неможливості задоволення потреб і мотивів, що мають у даній ситуації глибокий внутрішній сенс і значення для особи:

фізичні перешкоди, що не дають можливості задовольнити нагальні потреби: неможливість встигнути до початку занять через аварію на дорозі;

- відсутність об'єкта, необхідного для задоволення звичних потреб (я хочу випити чашку кави, однак магазини закриті, а вдома кави більше не лишилося);

- біологічні обмеження (люди з фізичними вадами, прикуті до інвалідного візка, самостійно не можуть самостійно здійснити прогулянку);

- соціальні умови - головне джерело найбільшої кількості наших внутрішньоособових конфліктів (неможливість якісно підготуватися до занять через мешкання в гуртожитку; коли наша потреба в пошані не зустрічає розуміння; якщо ми відчуваємо себе чужими у своїй навчальній групі через ставлення до нас деяких людей).

Б. Зовнішні причини, що викликають внутрішньоособовий конфлікт, на рівні організації можуть бути представлені такими видами суперечностей:

- суперечність між великою відповідальністю і недостатніми правами для її реалізації (старосту навчальної групи наділили певними обов'язками, а прав для їх виконання не надали);

- суперечність між жорсткими вимогами щодо якості виконання завдання та існуючими умовами (необхідно написати якісну наукову роботу, а часу й літератури бракує);

- суперечність між двома взаємовиключними вимогами або завданнями (вимоги одночасно підвищити якість навчання і, разом з тим, збільшення навчального навантаження);

- суперечність між жорстко поставленим завданням і погано роз'ясненими умовами його виконання (необхідність написання наукової роботи на конкурс на першому курсі й недостатня увага керівника до студента);

- суперечність між прагненням до творчості, кар'єри, самоутвердження і можливостями реалізації цього в межах організації (через прагнення стати відмінником навчання і нерозуміння цього одно-групниками може розвинутися внутрішньоособовий конфлікт);

- суперечності, викликані несумісністю соціальних ролей особи (статус старости навчальної групи пред'являтиме одні вимоги та норми поведінки щодо одногрупників, а статус близького друга - інші).

В. Зовнішні причини внутрішньоособового конфлікту, що обумовлені положенням особи в суспільстві.

Ці причини пов'язані з суперечностями, які виникають на рівні соціальної макросистеми і кореняться в характері суспільного устрою та економічного життя. До них належать:

- суперечності між суперництвом і особистим успіхом, з одного боку, і братською любов'ю і людяністю - з іншого;

- суперечності між нашими потребами й існуючими перепонами на шляху їх задоволення;

- суперечності між задекларованою свободою людини й існуючими фактичними обмеженнями (вибір роботи, друга, відпочинку).

Таким чином, особа в системі загального панування ринкових відносин і відчуження роздвоюється. Вона відчуває себе на цьому суцільному ринку одночасно і продавцем, і товаром. Людина відчуває, що її цінність залежить не від її людських якостей, а від успіху на конкурентному ринку з постійно змінною кон'юнктурою. Тому вона вимушена безперервно боротися за успіх, і будь-яка перешкода на цьому шляху представляє серйозну загрозу для її внутрішнього стану і породжує внутрішньоособовий конфлікт.

Все це характерно і для України, коли мова заходить про вплив ринкових відносин на формування особи. До випробувань, пов'язаних із збільшенням внутрішньоособових конфліктів, стресів і неврозів, слід бути готовим і нам. Тим паче що негативні наслідки впливу ринкових реформ на психіку людини, на розвиток внутрішньоособових конфліктів проявляються вже досить відчутно.

Велику роль у цьому зіграла стрімка переоцінка цінностей. Ціле покоління людей виявилося нездатним адаптуватися до ринкових цінностей або не захотіло їх прийняти. Виявилось, що ідеали, якими воно жило, в які вірило впродовж десятків років, стали не актуальними та нікому не потрібні. Ця ситуація не могла не викликати відчуття розчарування, апатії та нікчемності.

Слід зазначити, що внутрішні та зовнішні причини внутрішньо-особових конфліктів тісно взаємопов'язані. Так, люди, що перебувають у стані внутрішньоособового конфлікту, представляють потенційну небезпеку для міжособових відносин у групі.