Основи конфліктології - Гірник А.М. - 2.2. Анатомія конфлікту

У І ст. до н. е. римський ритор Квінтиліан сформулював сім запитань, на які треба відповісти, щоб отримати більш-менш повне уявлення про подію чи явище. Це запитання: хто? що? де? ним? навіщо? як? коли? Застосовуючи такий підхід до аналізу конфлікту, ми маємо дати відповідь на запитання: 1) Хто є учасниками конфлікту? 2) Що вони не поділили, які питання є спірними? 3) Де відбувається конфлікт, у якому середовищі та за яких обставин він став можливим? 4) Чим, якими засобами користуються сторони у своєму протиборстві, які ресурси вони можуть залучити? 5) Навіщо цей конфлікт учасникам, які мотиви, інтереси й цілі учасників? 6) Як почався конфлікт? Як він розвивається? Які його функції? 7) Коли відбулося загострення конфлікту, який час найсприятливіший для атаки, а який – для початку переговорів?

Розглянемо виділені складники конфлікту докладніше.

Учасники конфлікту. Дуже важливо не обмежитись очевидними учасниками і продекларованими суперечностями, а виявити всі залучені до конфлікту сторони. Переконатися, що від вашого погляду не сховалися ті, хто, залишаючись у тіні, є справжніми ініціаторами конфлікту й зацікавленими особами (підбурювачі, пособники та організатори конфлікту). Зафіксувати офіційні стосунки конфліктантів (наприклад, начальник - підлеглий, лікар - пацієнт) і те, як ці стосунки впливають на конфлікт. Дослідити, чи існують інші, не вирішені раніше, проблеми між учасниками, які можуть впливати на конфлікт. У процесі конфлікту основні учасники часто прагнуть залучити собі на допомогу інших людей. Слід з'ясувати, наскільки успішні ці спроби, та зафіксувати ролі інших учасників (союзник, випадкова жертва, нейтральний спостерігач, посередник тощо). Іноді для розуміння конфлікту важливими є соціально-демографічні (вік, стать, належність до певного прошарку суспільства), психологічні (рівень домагань, самооцінка, егоцентризм, ригідність, упертість, агресивність, неврівноваженість, тип орієнтованості у часовій перспективі) та моральні (грубість, зверхність, пихатість, заздрість - або принциповість, правдивість, щирість) параметри особи.

Спірні питання. Розглядаючи спірні питання, аналізують предмет розбіжностей і домагання сторін конфлікту. Кожна зі сторін має своє бачення конфліктної ситуації та шляхів її подолання. Це бачення в чомусь збігається, а в чомусь діаметрально відрізняється. Тому сторони можуть мати різні уявлення щодо того, які питання є головними. Іноді глибинні відмінності у баченні ситуації не усвідомлюються сторонами, що веде до неадекватної оцінки дій іншої сторони. У процесі спілкування сторони можуть перейти від дискусій щодо предмета конфлікту до оцінки моральних і людських якостей супротивника, і внаслідок цього розбіжності між сторонами збільшуються.

Простір та обставини конфлікту. Конфлікт розгортається в певному просторі, що створює для учасників можливості маневрування, маскування, зміни дистанції взаємодії, сковування або ускладнення дій супротивника, прихованої концентрації сил для удару по вразливому місцю опонента з метою змінити баланс сил на свою користь. Обставини конфлікту впливають на його перебіг і можуть або сприяти ескалації, або стримувати її. Простір конфлікту – це не тільки обмежений фізичний простір, у якому розгортається конфлікт, а й весь простір можливостей, за які люди вступають у боротьбу. Це боротьба за статус і вплив, за владу й привілеї, за володіння людськими, фінансовими, інформаційними та природними ресурсами. Люди схильні захищати те, що, як їм здається, їм належить ("свою територію"). Наприклад, члени групи сприймають як свою прерогативу підтримання "неписаних правил" групи, можливість залучення до своєї групи нових членів або усунення з неї тих, хто порушив групові норми.

Мотиви, інтереси й цілі учасників. На активність учасників конфлікту й на характер їхніх дій можуть впливати рівень домагань учасників, привабливість об'єкта конфлікту, суб'єктивна ймовірність досягнення перемоги для кожної зі сторін, можливості впливу на інші сторони. Водночас важливими мотивами сторін можуть бути: "довести свою правоту", "домогтися справедливості", "зберегти обличчя", "покарати іншу сторону" тощо. Метою поведінки буває як прагнення вирішити справу на свою користь, так і прагнення "морально перемогти", довести неправоту іншої сторони. Треба враховувати, що, коли люди не можуть отримати бажаного, вони прагнутимуть заволодіти більшою частиною того, що можуть отримати. Яскравим вираженням цього є надмірний захист своїх привілеїв, статусу тощо [99, с. 86].

Рис. 2.5. Уявлення першої сторони про простір взаємних результатів з другою стороною [155. с. 36]

Перед тим як інтереси однієї сторони зіштовхуються з інтересами іншої, ці інтереси трансформуються у домагання, тобто у прагнення чогось досягнути. На думку Дж. Рубіна та співавторів, конфлікт починається з того моменту, коли одна зі сторін починає вважати, що домагання іншої несумісні з її власними. Ця несумісність залежить від того, якою мірою альтернативи, що існують, могли б задовольнити домагання як однієї сторони, так і іншої. Чим менше ці альтернативи відповідають домаганням сторін, тим серйознішим буде конфлікт.

З'ясувати, що розуміють під несумісністю домагань, нам допоможе схема. На рис. 2.5 зображено, як одна сторона уявляє спільний з іншою простір досягнення результатів.

Горизонтальна вісь позначає рівень чи комбінацію рівнів цінності для однієї сторони, вертикальна вісь свідчить про рівні цінності для іншої. Пунктирні лінії позначають очікувані домагання. Лінія "Р" позначає домагання першої сторони; лінія "О" - домагання другої сторони, якими їх бачить перша. Точки на полі символізують різні альтернативи, що можуть бути наслідком поведінки першої сторони, поведінки другої чи їх спільних дій. Точки "А" та "В"-альтернативи, що приносять користь тільки одній (А) або тільки іншій стороні (В). "С"-альтернатива, що до певної міри задовольняє обидві сторони, форма компромісу, a "D" - надзвичайно вигідна для обох сторін інтегративна альтернатива, що задовольняє домагання обох сторін.

Засоби. Тактика сторін та ресурси, які вони залучають.

Перебіг та функції конфлікту" Перебіг - це коротка історія конфлікту з виокремленням таких подій, як виникнення передконфліктної ситуації, початок конфлікту, подальші дії та завдана іншій стороні шкода, застосовані конфліктантами стратегії, динаміка ставлення до супротивника і зміни (або незмінність) вимог, залучення до участі в конфлікті нових учасників тощо. Аналіз перебігу конфлікту дає змогу виявити ті ситуації, які сприяють загостренню боротьби, і ті, що сприяють її ослабленню.

Часові виміри. Успіх у боротьбі часто зумовлений умінням вибрати найсприятливіший момент для дій. Давні греки називали такий оптимальний момент кайрос і зображували його у вигляді бігуна з довгою чуприною спереду й лисою потилицею. Коли бігун наближається, його можна в певний момент схопити за чуприну; коли він пробіг, за голу потилицю його не вхопиш. Так само у конфлікті є моменти, вигідні для: зміни тактики, здійснення маневру або початку атаки на супротивника, для переходу від протиборства до переговорів, для завершення конфлікту. Затягування з відвертим обговоренням спірних питань у разі, коли вони мають суттєве значення для сторін, здебільшого призводить до погіршення ситуації.

Один із простих методів з'ясування складників конфлікту полягає у відповіді на низку запитань, що стосуються конфлікту.

Учасники конфлікту

· Хто є основними сторонами конфлікту?

· Яким чином приймаються рішення всередині кожної групи?

· Чи довіряють учасники один одному?

· Яка "ціна" перемоги або поразки в конфлікті для кожної зі сторін?

· Хто ще залучений до конфлікту? Яка роль цих учасників?

· Хто репрезентує позиції основних учасників на переговорах?

· Які повноваження мають представники сторін? Чи достатні ці повноваження для самостійного прийняття відповідальних рішень?

Спірні питання

· Які питання є спірними?

· Які вимоги кожної зі сторін?

· Які причини конфлікту?

· Чи можливе досягнення згоди на основі прецеденту?

· Чи вносять другорядні учасники нові інтереси й вимоги, розширюючи предмет конфлікту?

· Часткове вирішення яких питань могло б задовольнити учасників конфлікту?

· Чи є між учасниками згода щодо того, які питання є ключовими?

Простір та обставини конфлікту

· Де розпочалися ворожі дії? Як місце конфлікту впливає на баланс сил?

· Як зовнішні обставини впливають на вибір тактики учасниками?

· Чи обговорюють учасники спірні питання безпосередньо?

· Чи може один з учасників конфлікту суттєво ускладнити дії інших? Як саме він може це зробити?

· Чи маскують учасники свої дії щодо іншої сторони?

· Які ресурси впливу на зацікавлених осіб мають учасники?

· Чи має місце прихована концентрація сил, обхідні маневри?

Мотиви, інтереси й цілі учасників

· Які ще інтереси є у сторін?

· Чи розуміє кожна зі сторін основні інтереси іншої сторони?

· Чи є у сторін спільні інтереси?

· Чи зумовлені суперечності з окремих питань відмінностями в ідеологічних позиціях сторін?

· Чи існують вимоги, які сприймаються як виклик "усьому святому" або глибоким переконанням іншої сторони?

Засоби

· Якої тактики дотримується кожна зі сторін?

· Які ресурси впливу на зацікавлених осіб мають учасники?

· Чи має місце прихована концентрація сил, обхідні маневри, спроби заплямувати іншу сторону?

Перебіг конфлікту

· З чого почався конфлікт?

· Чи відбувається ескалація конфлікту?

· Якої стратегії дотримується кожна зі сторін?

· Чи змінюють сторони свої позиції в процесі розгортання конфлікту?

· Чи були спроби примирення?

· Що гальмує досягнення домовленості?

· Чи адекватно оцінюють сторони власні можливості й можливості іншої сторони досягти задоволення своїх інтересів?

Часові виміри

· Коли почався конфлікт?

· Хто більше втрачає від затягування конфлікту?

· Чи може затягування конфлікту вплинути на баланс сил?

· Хто виграє і хто програє за умов продовження конфлікту?

· Який момент може бути сприятливим для початку переговорів?

Цікавим у теоретичному аспекті й важливим у практичному плані є питання про рівні конфлікту. На думку канадського вченого Роберта Берта, конфлікт має чотири рівні: суперечка, прихований конфлікт, глибинний конфлікт і фундаментальний конфлікт. Суперечка є конфліктом позицій, її слід залагоджувати, виходячи з чинних правових та етичних норм (рис. 2.6).

За Р. Бертом, розв'язання прихованого конфлікту ґрунтується на врахуванні інтересів сторін, глибинного - на ідентичності, фундаментального - на т. зв. фундаментальному процесі.

Рис. 2.6. Врегулювання суперечки на основі норм (Р. Берт, 2000)

Рис. 2.7. Рівні конфлікту (Р. Берт, 2000)

Здебільшого конфлікт розгортається одночасно на декількох рівнях (рис. 2.7), хоча можливий випадок, коли суперечка не свідчить про відмінності в інтересах і цінностях. На думку Р. Берта, залагодження конфлікту відбувається на кожному рівні у властивій йому формі. Суперечки залагоджуються, приховані конфлікти розв'язуються, глибинні конфлікти розчиняються, а фундаментальні конфлікти полегшуються.