Патопсихологія - Мартинюк І.А. - 3. Оптимізація соціальної ситуації розвитку дитини шляхом диференціювання навчання

Неблагополучність соціальної ситуації розвитку дитини може бути детермінована не лише сферою сімейних стосунків, а й шкільними проблемами.

Ситуація в школі може бути оцінена як абсолютно несприятлива у випадках, коли дитина навчається за програмою, яка не відповідає її інтелектуальним можливостям; коли дитина виявляє психотичні чи невротичні реакції на перебування у даному навчальному закладі. У таких випадках необхідно негайно змінити умови навчання: перевести у школу з відповідною навчальною програмою, перевести до іншого класу чи школи, тимчасово навчати вдома, використати екстернат.

Рішення про направлення дитини до того чи іншого типу спеціальної школи в Україні належить до компетенції психолого-педагогічної консультації, бо для правильного вибору місця і форми навчання дитина має бути обстежена всіма фахівцями, мають бути з'ясовані особливості її психічного та інтелектуального розвитку, стиль засвоєння шкільних знань, умінь, навичок.

За сучасним законодавством, звернення у консультацію є справою добровільною і залежить від бажання батьків даної дитини. Шкільна адміністрація, лікар-психіатр чи шкільний психолог можуть лише запропонувати батькам змінити місце навчання й рекомендувати відвідати психолого-медико-педагогічну консультацію (ПМПК).

Часто батьки ігнорують особливості психічного розвитку дитини, наполягають на тому, щоб їх дитина вчилась у масовій школі, навіть якщо вона нездатна опанувати її програму. Причини:

- викривлена чи недостатня поінформованість про типи спеціальних шкіл (вони сприймаються як школи для "неповноцінних"), що перебування там послаблює контакт дитини з сім'єю;

- хвилює думка родичів та сусідів;

- хвилюють проблеми працевлаштування після закінчення спецшколи та ін.

Психолог, соціальний педагог, соціальний працівник повинен бути проінформованим про те, які спеціальні школи є в районі чи місті, проводити роз'яснювальну роботу серед батьків.

Якщо диференційоване навчання здійснюється в масовій школі, то відбір дітей у класи підвищеної педагогічної уваги звичайно проводить шкільний психолог разом з педагогами молодших класів. Така форма допомоги доцільна для дітей з нескладною затримкою психічного розвитку, мінімальною мозковою дисфункцією. Але не можна покладати на ці класи обов'язки навчання дітей з олігофренією.

Для направлення дитини у психолого-медико-педагогічну консультацію необхідні досить серйозні підстави. Для дітей, які раніше не навчались, це, передусім, - перебування на обліку та лікування у психіатра з приводу захворювання, що порушує психічний розвиток дитини (олігофренія, органічне ураження центральної нервової системи, затримка психічного розвитку і т.д.). У випадку, якщо дитина раніше на обліку не перебувала, а під час обстеження перед вступом до першого класу психолог виявив виражені порушення психічного розвитку (недорозвиток мови, моторики, інтелекту, порушення функції спілкування), психолог повинен направити дитину на обстеження до дитячого психіатра, а той, у свою чергу, у ПМПК.

Якщо дитина вчиться у масовій школі, то її направлення у ПМПК може бути обґрунтоване неможливістю опанування шкільної програми, вираженими порушеннями поведінки.

За направлення дитини у консультацію потрібні такі документи: - витяг з історії розвитку дитини з результатами обстеження усіх спеціалістів (особливо отоларинголога (ЛОР) та окуліста, а якщо є підозра щодо порушень слуху, то й у сурдолога);

- висновок про стан психічної хвороби - від районного лікаря-психіатра;

- зі школи: педагогічна характеристика, табель успішності (якщо дитина раніше навчалась), та, за можливістю, висновок психолога й логопеда.

Психолого-педагогічна характеристика повинна задовольняти такі вимоги:

1. Бути підсумком спостережень. У ній має бути вказано, які заходи здійснювались вчителями, щоб допомогти дитині, яка відстала, якою була динаміка її розвитку протягом навчання.

2. Підбирати й систематизувати факти. Вони мають бути характерними для поведінки даної дитини й викладатись послідовно.

3. Уникати абстрактних та оцінних суджень. Висловлювання типу "порушує дисципліну", "займається своїми справами" несуть мало інформації і неконкретні.

4. Зазначити позитивні риси дитини.

У характеристиці обов'язково мають бути:

1. Формальні дані. Якщо дитина навчалась у школі декілька років, то характеристики даються за кожен рік окремо. На характеристиці обов'язково повинна бути дата й підписи вчителя, директора школи та шкільного психолога. Необхідно точно вказати дату, коли дитина була віддана до школи, в яких школах навчалась раніше, чи залишалась на другий рік, чи були довготривалі пропуски занять та з яких причин. Обов'язково слід вказати причини направлення дитини на комісію.

2. Стан шкільних знань і навичок дитини. Тут мають бути відповіді на такі питання:

- що засвоїла дитина з пройденого матеріалу;

- як ставиться дитина до своїх невдач у навчанні;

- які види допомоги застосовувались вчителем для подолання труднощів;

- яких результатів вдалось досягти;

- розуміння дитиною вимог вчителя;

- участь у роботі класу;

- втомлюваність;

- збудливість.

Загальна характеристика особистості дитини та особливостей її поведінки у школі сприяє більш глибокому розумінню причин поганої успішності.

Разом з педагогічною характеристикою бажано подати у ПМПК також продукти діяльності дитини - зошити, контрольні роботи, малюнки, результати патопсихологічного обстеження.

Діти з порушеннями психічного розвитку можуть навчатись не лише у спеціальних школах, а й вдома, у приватній школі, екстерно, за індивідуальною програмою.

Навчання дитини вдома може бути пов'язане з її тяжким психічним чи фізичним станом. їх навчання проводиться на основі висновку лікувального закладу та з дозволу районного (міського) відділу народної освіти. Навчання вдома організовується найближчою школою, що контролює роботу вчителя і піклується про школярів, які навчаються індивідуально або у спецшколі за допоміжною програмою.

Індивідуальне навчання дозволяється за таких психічних станів, як:

- виражений психопатоподібний стан з руховою розгальмованістю;

- стан після перенесеного нападу шизофренії;

- епілептичні напади тощо.