Психологічне консультування та корекція - Цимбалюк І. М. - Середньотривале консультування

Цей вид психологічної допомоги здійснюється упродовж трьох-чотирьох зустрічей, кожна з яких триває приблизно годину.

Типовим варіантом такої роботи є випадки, коли клієнт потребує консультації просвітницько-рекомендаційного або діагностичного характеру. Досвід показує, що такі консультації проводяться переважно для молодих людей, що збираються брати шлюб; молодих сімей, які переживають перші труднощі у подружньому житті; батьків, котрі відчувають безпорадність у вихованні дітей; для підлітків та юнаків, які бажають краще пізнати себе, визначитися професійно.

В усіх цих випадках консультування будується на основі психодіагностичного обстеження клієнта, а інколи й оточуючих його осіб.

Так, скажімо, коли йдеться про консультування з приводу труднощів у сімейному житті, бажано обстежити не лише чоловіка або жінку, що звернулися до консультації, а й іншого члена подружжя; у випадку консультування батьківсько-дитячих стосунків обстежують дитину, батьків, а подекуди й інших членів сім'ї.

Розглянемо послідовність дій психолога у ході такого роду консультування.

1. Короткий контакт із клієнтом під час запису

Запис на прийом до психолога, коли йдеться про стаціонарну психологічну консультацію, як правило, здійснюється секретарем-регістратором. Але в деяких випадках, наприклад в умовах школи, це виконує сам психолог або соціальний працівник. Тоді вже в ході запису у консультанта і клієнта складається певне враження одне про одного, починають встановлюватися певні взаємовідносини. Дуже важливо, щоб уже на цьому етапі клієнт відчував довіру і прихильність до психолога, зміцнив свою мотивацію стосовно консультації. Підчас запису інколи буває необхідно також роз'яснити клієнтові характер психологічного консультування, його завдання й можливості Нарешті, у деяких випадках запис на консультацію використовують для опитування клієнтів, вручення їм спеціальних анкет, заповнення яких удома допомагає краще підготуватися до зустрічі з консультантом.

2 Перша зустріч з клієнтом

У ході першої зустрічі відбувається вже ґрунтовне знайомство з клієнтом. Він викладає свої скарги, причини звертання до консультації, свої очікування стосовно неї. Завданнями консультанта є, по-перше, встановлення психологічного контакту з клієнтом, по-друге, первинна діагностика, тобто складення враження про клієнта на основі аналізу його вербальної та невербальної поведінки і характеру спілкування з консультантом. Унаслідок діагностичного орієнтування психолог здійснює диференціацію клієнтів (визначає, чи зможе він сам надати допомогу конкретному клієнтові, чи його слід направити до іншого спеціаліста і якого саме), а також будує перші гіпотези щодо характеру проблеми клієнта і вибирає напрям подальшої діагностичної роботи.

3. Психодіагностичне обстеження клієнта

Результати первинної діагностики можуть висунути перед психологом завдання подальшої спеціальної діагностики особистості клієнта (або діагностики членів його сім'ї, їх міжособистісних взаємин, спілкування, взаємодії і т. д.). З великого й різноманітного кола методичних засобів, що є в розпорядженні сучасної психології, консультант має вибрати ті, що найбільше відповідають специфічним завданням обстеження конкретного клієнта. При цьому консультант повинен ураховувати, що: недоцільно застосовувати великий набір методик, оскільки це утруднює усвідомлення та узагальнення отриманої інформації; небажано застосовувати громіздкі за обсягом і часом проведення методики, оскільки це може викликати у клієнта лише втому й роздратування.

4. Заключна зустріч

Під час такої зустрічі проводиться бесіда за результатами обстеження, в ході якої обговорюються загальний психічний стан клієнта, виявлені труднощі та їхні причини, прогнозуються варіанти подальшого розвитку особистості клієнта, його стосунків з оточуючими, розкриваються умови, за яких цей розвиток може набути оптимальних форм. Іншими словами, предметом бесіди є психологічний діагноз, що відображає рівень актуального розвитку клієнта, і прогнозування цього розвитку.

Завдання психолога на заключній зустрічі такі:

o підтримка психологічного контакту з клієнтом, довірливих, відвертих взаємостосунків;

o залучення клієнта до співпраці, активності в обговоренні його проблем, їхніх причин, альтернативних варіантів розвитку його особистості та взаємостосунків з оточуючими;

o спільне вироблення програми дій, виконання якої сприятиме як профілактиці, так і подоланню негативних тенденцій і труднощів у розвитку. Просвітницька інформація та рекомендації психолога мають органічно вплітатися в контекст спільного обговорення системи заходів;

o мотивування клієнта на виконання розробленої програми, підтримка його віри в себе, в успіх своїх зусиль.

Наведемо типовий приклад психологічного консультування просвітницько-рекомендаційного характеру.

До консультації звернулася мати 8-річного Максима Н. Основним моментом її запиту було прохання допомогти розібратися, чому син із деяких пір почав її обманювати, хитрувати. Мати вважала, що слід якомога раніше покласти край таким діям, оскільки надалі це може стати згубною звичкою. У ході першої зустрічі була проведена детальна розмова з матір'ю. З'ясувалося, що Максим був узятий батьками з дитячого будинку у віці одного року. Спочатку він був дуже нервовий, хворобливий, майже до трьох років не розмовляв. У дошкільному віці став спокійніший, у дитсадок ходив з 5 років, з дітьми контактував добре. Ідучи у школу, умів трошки читати, але не писав. Зараз вчиться непогано. Батько, за словами матері, піклується про сина, але буває з ним мало, оскільки багато працює. Мати теж працює, причому на відповідальній роботі Отже, хлопчик найчастіше буває вдома сам, найбільше любить дивитися телевізор, нічим Іншим особливо не захоплюється. Батьки ставляться до Максима вимогливо, особливо не пестять. Обманює і хитрує Максим в основному тоді, коли йдеться про школу, його стосунки з учителями, однокласниками. У розмові мати неодноразово поверталася до обставин, за яких вона взяла хлопчика з дитячого будинку, висловлювала занепокоєння, чи не проявляється у його поведінці погана спадковість. На наступній зустрічі було проведене психологічне обстеження хлопчика. Бесіда з матір'ю дала психологові підстави сумніватися, чи все так гарно у Максима із навчанням, як то вважають батьки. Крім того, виникло припущення, що у хлопчика можуть бути переживання, пов'язані з сім'єю, своїм місцем у ній, стосунками з матір'ю і батьком. Тому для діагностичного обстеження були вибрані методика диференційованої діагностики інтелектуального розвитку дітей (Н. Сгадненко), а також методика "Малюнок сім'ї". Хлопчик почав виконувати завдання, коли з ним уже був установлений контакт, і досить непогано призвичаївся до нової обстановки, але при тому помітно нервував, виявляв невпевненість і головне - дуже швидко втомлювався. У Максима виявилися труднощі з узагальненнями, просторовою орієнтацією, запасом лексики, що свідчило про серйозні проблеми, з якими він, очевидно, стикається у навчанні. Результати виконання "Малюнка сім'ї" засвідчили явну незадоволеність основних психологічних потреб у сім'ї, зокрема потреби у близьких емоційних контактах.

Певне обстеження пройшла й мати, зокрема, їй був запропонований тест-опитувальник батьківського ставлення (А. Варта, В. Столів). Виявилося, що її батьківська позиція близька до авторитарної гіперсоціалізації, коли від дитини вимагають беззаперечної слухняності, дисципліни, соціальних успіхів, суворо карають за будь-яку провину. На заключній зустрічі, яка проводилася з матір'ю (батько не зміг прийти), були обговорені результати обстеження. Для матері було цілковитою несподіванкою дізнатися, що Інтелектуальний розвиток сина зовсім не такий високий, як їй здавалося, і що він, напевно, відчуває труднощі у навчанні Такою ж несподіванкою було для неї почути, що хлопчикові вдома бракує любові, ласки, що він відчуває себе відчуженим, невключеним у сім'ю. Психолог пояснив матері, що хитрощі й обмани хлопчика можуть бути викликані тим, що, з одного боку, він дорожить батьками, любить їх, хоче, щоб вони його теж любили, при цьому знає, що вдома його найбільше хвалять за успіхи в школі, а з Іншого - йому стає дедалі важче вчитися на "5" і "4". Отже, щоб мати не сердилася, її краще обдурити (заховати щоденник, не сказати про батьківські збори і т. д.). Обговорювалися з матір'ю і причини труднощів у навчанні Максима, її батьківська позиція. Врешті-решт дійшли висновку: якщо ситуація не зміниться, то труднощі хлопчика як у навчанні, так І у стосунках з батьками будуть наростати.

Матері було рекомендовано, по-перше, змінити свою тактику стосовно навчання Максима: менше вимагати, а більше допомагати, змінити режим праці й відпочинку, не допускати надмірної втоми, не форсувати його успіхи. При цьому має бути постійний контакт з учителями, аби допомога хлопчикові надходила з різних боків. По-друге, І мати й тато повинні більше бути з хлопчиком, дати йому відчути їхню любов, упевнити його, що вони люблять його таким, яким він є, а не за якісь особливі успіхи.

У ході короткотермінового консультування може здійснюватися також допомога людям у нормалізації їхніх міжособистісних стосунків. Таке консультування може бути зорієнтоване на батьків, які переживають труднощі у взаєминах з дітьми, особливо підлітками та юнаками; на підлітків і юнаків, що відчувають складнощі у контактах з дорослими та однолітками; на дорослу людину, яка має проблеми у спілкуванні; на подружню пару, що переживає різного роду конфлікти, складнощі у спілкуванні, проблеми, пов'язані зі зрадою, розлученням тощо.

Усі ці випадки потребують допомоги, яка має власне психологічний характер, тобто пов'язана із корекцією установок, ставлень, поведінки клієнта і здійснюється через певним чином структурований процес спілкування між клієнтом і консультантом.

На відміну від разової консультації під час короткотермінового консультування психолог має змогу більш докладно зупинитися на кожному з етапів роботи, зустрітися з іншими учасниками конфлікту, застосувати ширший репертуар засобів психологічного впливу. До останнього належать, зокрема, тестування клієнта з метою виявити ресурси його особистості, сфокусувати увагу на його можливостях; використання чітко спланованих і зорієнтованих на проблему клієнта домашніх завдань; організація дискусій з приводу проблеми відповідальності клієнта, його розуміння себе і власної поведінки, здійснення ним конкретних дій для зміни ситуації; застосування спеціальних технік, запозичених з арсеналу психотерапії і спрямованих на поглиблення процесу консультування ("Експериментальний діалог", "Скульптура сім'ї" і т. д.).

Послідовність дій психолога у ході такого роду консультування може мати такий схематичний вигляд:

1. Первинний прийом

Характеризуючи консультування просвітницько-рекомендаційного характеру, ми говорили про завдання психолога під час контакту з клієнтом у ході запису і першої зустрічі. Фактично ці завдання залишаються актуальними і для консультування власне психологічного характеру. Однак тепер психолог орієнтується не на діагностичне обстеження клієнта (хоча й це може відбуватися в ході консультування), а на більш повне осмислення його труднощів та їх подолання через включення самого клієнта в активну роботу з самопізнання і побудови конструктивних висновків. Конкретно це може виглядати так; здійснивши упродовж годинної роботи з клієнтом необхідний обсяг дій (вислуховування клієнта, визначення проблеми, здійснення певного корекційного впливу і т. п.) і пересвідчившись, що клієнт бажає продовжити зустрічі з приводу обговорюваної ситуації, психолог разом з клієнтом визначається стосовно цілей і завдань подальшої роботи і пропонує клієнтові до наступної зустрічі виконати домашнє завдання, зміст якого відповідає його проблемі.

2. Подальша робота з клієнтом

У ході наступних зустрічей (їх може бути дві-три, а у разі сімейного консультування - до п'яти-шести) розглядаються виконані домашні завдання з тим, аби краще зрозуміти, що саме робить клієнт для існування своїх труднощів; застосовуються спеціальні вправи й завдання, спрямовані на прояснення почуттів і переживань клієнта, а отже, на більш глибоке розуміння ним себе і власної поведінки; обговорюються і програються можливі альтернативні варіанти поведінки клієнта у стосунках з оточуючими людьми.

Усі ці та інші засоби впливу, які може використовувати на повторних зустрічах психолог-консультант у відповідності з проблемою клієнта та особливостями його особистості, мають на меті:

o по-перше, якомога повнішу реалізацію загальних завдань психологічного консультування (вислуховування клієнта і надання йому емоційної підтримки; орієнтацію його на прийняття відповідальності за свою життєву ситуацію; розширення його уявлень про себе і оточуючих людей);

o по-друге, через реалізацію цих завдань - підвищення готовності клієнта до змін своєї поведінки;

o по-третє, ґрунтовну підготовку його до цих змін через планування не лише стратегічних шляхів, а й негайних конкретних кроків.

3. Завершення роботи

Заключний етап роботи з клієнтом може організовуватись або як окремий епізод однієї з робочих зустрічей, або як спеціальна окрема зустріч. У будь-якому випадку завершальний етап має містити в собі два моменти:

а) психолог підбиває загальний підсумок усієї роботи з клієнтом, акцентуючи увагу на її основних аспектах, прийнятих рішеннях, досягненнях клієнта (якщо такі є), мотивує його на подальші кроки;

б) психолог дає зрозуміти, що він завжди відкритий для нових зустрічей з клієнтом, якщо у останнього виникне у цьому потреба.

Наведемо приклад короткотермінового консультування власне психологічного характеру.

До психолога звернулася молода жінка, Людмила Я., з проханням допомогти їй налагодити стосунки з колегами. У ході першої зустрічі з'ясувалося, що Людмила працює лікарем, і конфлікт на роботі останнім часом так загострився, що це стало негативно позначатись на стосунках Людмили з пацієнтами. Людмила розповіла, що вона - людина вимоглива, до роботи ставиться сумлінно і не терпить, коли хтось нехтує своїми обов'язками, працює не так, як, на її погляд, має працювати лікар, особливо коли він обіймає відповідальну посаду. Виходячи з цього Людмила зайняла активну негативну позицію стосовно завідуючої відділенням, в якому вона працює, але ніхто Із колег її не підтримав, більше того, взаємини з ними теж погіршились. Узагалі Людмилі це було б байдуже, оскільки І завідуюча, І більшість колег -люди "недалекі, нецікаві, безпринципні", але вона з ряду причин дорожить своїм місцем роботи І не хотіла б його міняти. Отже, потрібно якось розв'язувати проблему.

На прохання психолога Людмила описала декілька конкретних ситуацій, у яких проявились її стосунки із завідуючою. Психолога цікавило: що саме відбулося і де, як розгорталися події, як вони набрали негативного характеру, хто що говорив, що відчувала Людмила і що, на її думку, відчувала інша сторона, як закінчилася ситуація, які наслідки вона мала. Обговорення ситуацій дало підстави психологові припустити, що основні причини труднощів Людмили полягають у завищених вимогах до оточуючих і у заниженому критичному ставленні до себе, що поєднується з ідеєю своєї значущості, яка, мовляв, не визнається іншими людьми. Подальша робота з Людмилою полягала в обговоренні з нею цих припущень, їх доведенні через простеження повторюваності однакових схем її поведінки у різних ситуаціях, у підкресленні протиріч в її розповіді, у розгляді обставин, що склалися, підрізними кутами зору і т. д. В результаті вдалося дещо змінити бачення Людмилою своєї ситуації, оцінку нею своєї ролі в ній і своєї відповідальності за те, що відбулося. Подальший корекційний вплив на даному етапі роботи здійснювався через визначення і обговорення ідеалу Людмили, тобто взірця у спілкуванні, якому вона б хотіла наслідувати, її можливостей у досягненні цього ідеалу, а також альтернативних варіантів поведінки у подібних ситуаціях. Наприкінці зустрічі Людмила висловила бажання продовжити роботу з психологом, аби краще розібратись у собі і, головне, разом Ь психологом намітити конкретні кроки виходу з ситуації. До наступної зустрічі клієнтці було запропоновано виконати таке домашнє завдання: письмово фіксувати всі неприємні ситуації, які виникали на роботі за тиждень; поміркувати над ними, аналізуючи за схемою, що була застосована до розгляду конкретних ситуацій під час консультації.

Друга зустріч із Людмилою розпочалася з аналізу домашнього завдання. Основна увага психолога була приділена уточненню емоційних переживань клієнтки під час сутичок з колегами, аби з'ясувати, що саме штовхає Людмилу на конфлікт, які її потреби задовольняються таким спілкуванням. З'ясувавши, що головною з таких потреб є потреба у визнанні, психолог далі організував обговорення питання про те, які Існують позитивні способи задоволення цієї потреби і які з них прийнятні для Людмили у даній ситуації. Спільними зусиллями була розроблена стратегія налагодження контактів у колективі і запланований (з розігруванням у ролях) перший крок її реалізації - розмова з колегою, що має значний вплив у колективі І, як здається Людмилі, ставиться до неї менш вороже, ніж інші.

Третя (і остання) зустріч була присвячена аналізу розмови з колегою та її результатів (як виявилося, позитивних), а також плануванню наступних кроків. При цьому значна увага була зосереджена на пріоритетах Людмили, саме які й визначатимуть її "мотивацію до зміни звичних способів реагування, без чого ці кроки будуть неможливими. Наприкінці зустрічі були підбиті підсумки всієї роботи, Людмилі була рекомендована деяка література з проблеми спілкування, обіцяні (при потребі) нові зустрічі.

Середньотривале консультування

Цей вид психологічної допомоги включає 10-15 зустрічей. Як правило, продовження зустрічей з клієнтом і перехід від короткотермінового консультування до середньотривалого і далі означають, що розпочинається більш глибока психокорекційна чи психотерапевтична робота з людиною (групою). Детальніше про особливості такої роботи йтиметься у наступних розділах.

Запитання й завдання для самоконтролю

1. Які позиції існують у визначенні поняття "психологічне консультування"?

2. За якими суттєвими ознаками відрізняється психологічне і консультування вад інших видів психологічної допомоги?

3. Назвіть загальні завдання психологічного консультування.

4. Схарактеризуйте принципи психологічного консультування.

5. Які види психологічного консультування Ви можете назвати?

6. Що являє собою разова консультація?

7. Опишіть алгоритм проведення разової консультації власне психологічного характеру.

8. Що таке короткострокове консультування, які його види?

9. Схарактеризуйте послідовність дій психолога у ході короткотермінового консультування просвітницько-рекомендаційного характеру. Сформулюйте завдання психолога на кожному з етапів роботи.

10. Якими є орієнтовна послідовність дій психолога та завдання кожного етапу роботи при короткостроковому консультуванні власне психологічного характеру?