Психологія праці - Баклицький І.О. - ПЕРЕДМОВА

Гуманізація і демократизація українського суспільства, необхідність оптимального розв'язання народно-господарських проблем потребує від керівників і менеджерів глибоких знань закономірностей функціонування психіки особистості працівника, її можливостей, різноманітних соціально-психологічних явищ трудового колективу та раціонального їх використання у виробничій діяльності.

Зміна освітньої парадигми з когнітивно-орієнтованої на особистісно-орієнтовану призводить до перегляду ролі та значення викладача ВНЗ. На перший план висуваються особистісні характеристики викладача, його здатність бути суб'єктом професійної діяльності.

Це видання — перша спроба вітчизняної психології представити теоретичні та практичні питання психології праці з позицій особистісного підходу, який спрямований на вирішення конкретних завдань, розроблення спеціальних практично-орієнтованих технологій.

У вирішенні практичних завдань психологія праці спирається на досягнення загально-психологічної теорії діяльності, психології розвитку, психології особистості та свідомості. Взаємовідношення психології і праці як соціально-економічного процесу перетворення навколишнього світу будується на основі положень, що спрямовують психологічну науку на вирішення проблеми практики.

З позицій взаємозв'язку людини та праці, по-перше, формуються уявлення про психологічні закономірності становлення суб'єкта діяльності, розвитку особистості професіонала, ролі індивідуально-психологічних особливостей у цьому процесі, в шляхах і методах його регуляції, по-друге, з цих позицій розглядаються питання про відповідність самої праці, тобто змісту засобів, умов і організації діяльності, психологічним особливостям і можливостям людини, про закономірності взаємодії людини з виробничим середовищем тощо, які ґрунтуються на вивченні широкого спектра психологічних, психофізіологічних, фізіологічних особливостей людини, яка включена в процес управління складними соціо-технічними системами і, по-третє, особливості процесу взаємодії людини з об'єктом праці визначають постановку проблеми взаємної адаптації, пристосування на основі узгодження їх характеристик на етапах проектування і експлуатації складних систем "людина — діяльність", створення систем інтелектуальної і функціональної підтримки раціональних рівнів активності суб'єкта діяльності, резервування функцій соціо-технічних систем, забезпечення їх оперативного контролю тощо.

Цим питанням і присвячений запропоноване читачам видання.

"Психологія праці" — обов'язковий навчальний предмет у системі вищої освіти У країни при підготовці професійних психологів. З огляду на те, що потрібної навчальної літератури українською мовою не було, укладено підручник з психології праці. Тематично і змістовно текст видання максимально наближений до Державного стандарту викладання психології праці, розробленого Міністерством освіти і науки України.

Підручник складається із сімнадцяти розділів. З першого по п'ятий розділи висвітлено питання виникнення і становлення психологи праці як самостійної науки, сучасні методологічні та теоретичні основи психології праці, предмет і завдання, зв'язок психології праці з іншими науками. Автор детально розглядає поняття ергатичної системи "людина — праця — професійне середовище", робочого поста, його структури (предмет, засоби, знаряддя, умови праці та соціальне середовище). Висвітлено суб'єкт праці та його структуру, зокрема, природні властивості, індивідуально-психологічні якості, домінуючий емоційний фон та особистісні характеристики працівника, статево-вікову мінливість суб'єкта праці. Значну увагу приділено методам психології праці: методам побудови теорії психології праці, найменуванням, інтерпретації, визначенням, індуктивним, дедуктивним, логічного обґрунтування і пояснення, верифікації. Також розглянуто емпірико-пізнавальні методи (спостереженню, експерименту, анамнезу, експертних оцінок, аналізу продуктів діяльності, опитуванню, анкетуванню і перетворюючим методам). Досить повно і детально охарактеризовано математико-статистичні методи опрацювання та інтерпретації даних (описова математична статистика, різні типи шкал, групування, табулювання, графічне зображення та кількісний опис даних); теорії статистичного висновку, які використовують у психологічних дослідженнях для передбачення результатів за даними обстеження вибраної сукупності; теорії планування експериментів, які застосовуються для знаходження і перевірки причинних зв'язків між змінними; багатомірний статистичний аналіз даних для діагностики, прогнозування. Висвітлюється результативна інтерпретаційна схема результатів дослідження, а також автоматизоване робоче місце психолога (АРМ).

У шостому, сьомому і восьмому розділах викладено професіографію, її цілі та методи, використання професіограм у виробничій і психологічній практиці. Описано багаторівневу психологічну класифікацію професій за предметом праці та за мотиваційними факторами. Більш широко розглянуто питання трудової мотивації, класифікація та структура мотивів, проблеми трансформування мотивів у процесі професійної переорієнтації працівників, методи дослідження мотивів та мотиваційні тренінги.

У дев'ятому, десятому й одинадцятому розділах розкрито питання формування професійних кадрів, основи професійного відбору, розміщення та атестації, технології професійного підбору працівників, організацій у центрах оцінки, психологічні проблеми виробничого навчання, активні методи навчання працівників.

Розділи дванадцятий, тринадцятий, чотирнадцятий і п'ятнадцятий підручника об'єднують психологічні питання трудової адаптації і стабілізації робочих кадрів, підвищення професійної працездатності, безпеки праці, психологічні засоби підвищення безпечної поведінки працівників у професійній діяльності.

Автор широко висвітлює питання формування розвитку і корекції резервних можливостей працівників, зокрема, нейролінгвістичне програмування, методи психологічної релаксації і відновлення, а також соціально-психологічний тренінг як засіб ефективного використання потенціалу спеціаліста.

Останні розділи — шістнадцятий і сімнадцятий — присвячені проблемам соціально-психологічних взаємовідносин у трудовому колективі, методам забезпечення результативного спілкування, міжособовим конфліктам, причинам виникнення та їх вирішення, переговорам про розвиток відносин у процесі професійної діяльності, розроблення стратегії і тактики переговорів, методам ведення переговорів, аналізу поведінки партнерів по переговорах, підведення підсумків.

Третя частина підручника присвячена психологічному практикуму з психології праці. Тут основний акцент зроблено на технологічній системі дослідження. Особистість працівника як системного явища охарактеризовано багаторівневістю, багатокомпонентністю, поліфункціональністю і широким діапазоном прояву. Тому автор орієнтує читача на комплексний підхід і пропонує декілька психодіагностичних методик, які б могли дати інформацію за тими темами, що розглянуті в розділах підручника. І, нарешті, зроблено спробу розкрити проблему організації якісного оцінювання успішності студентів. Запропоновано автоматизовану атестаційну систему "Психологія праці. Збірник тестових питань і відповідей для здачі курсу". Після кожного розділу подано контрольні питання і перелік літературних джерел.

У кінці видання представлено глосарій і тести перевірки так званих остаточних знань студентів. У додатках подано тести психодіагностичних методик, представлено рекомендації щодо їх використання, обробки отриманих даних та їх інтерпретації.

Появу підручника з психології праці українською мовою можна вважати своєчасною і вельми актуальною. Робота має новаторський храктер, приверне увагу як початківців, так і досвідчених спеціалістів. Може бути корисною психологам-практикам, педагогам професійних навчальних закладів, спеціалістам у галузі економіки і менеджменту, соціальним працівникам.

Підручник відображає багатолітній досвід викладання курсу психології праці на психологічному відділенні Львівського національного університету імені Івана Франка. Його розділи висвітлюють усі блоки програми курсу, розробленого автором.

Особливу вдячність автор висловлює доктору психологічних наук професору, декану факультету психології ДУВС М. Й. Варію; доктору біологічних наук, кандидату технічних наук, завідувачу кафедри інженерно-педагогічної підготовки Національного університету "Львівська політехніка", директору Дослідницького центру Міністерства освіти і науки України, професору Л. Д. Казименко; доктору психологічних наук, завідувачу кафедри психології розвитку людини університету "Львівський Ставропігіон", професору М. В. Савчину.