Психологія управління - Ходаківський Є.І. - Розділ 7. Зміст соціально-психологічної роботи менеджера

Кожна організація має багато різноманітних цілей. Організації зосереджені головним чином на виробництві товарів, наданні послуг, виконанні робіт та отриманні прибутку.

До другої половини XX ст. серед організацій-виробників, інших бізнесових організацій панував орієнтир на максимізацію прибутку і задоволення інтересів власників. Можна сказати, що найбільше орієнтувалися на інтереси акціонерів акціонерні компанії. У другій половині XX ст. ситуація у світі різко змінилася. Громадськість усіх розвинених країн почала активно втручатися у захист навколишнього середовища, захист інтересів споживачів, боротьбу за громадські права, національну оборону. До цієї боротьби стали залучатися політичні та ділові організації. Під впливом цієї боротьби стала поступово складатися концепція соціальної відповідальності бізнесу, тобто концепція обов'язкової участі бізнесу у розв'язанні проблем суспільства. При цьому соціальна відповідальність не зводиться тільки до благодійних акцій, вона стає органічною складовою менеджменту компанії.

У сфері соціальної відповідальності кожна організація визначає напрями цієї роботи, оприлюднює їх, створює відповідні управлінські підрозділи, широко залучає громадськість.

У 1975 р. професор Гарвардського університету К. Девіс запропонував концепцію соціальної корпоративної відповідальності, яка складається з п'яти положень, і є сьогодні цілком актуальною і для українських підприємств.

1. Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.

2. Бізнес має діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, становище на ринку, а з іншого, бути відкритим у своїй діяльності для громадськості.

3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення тієї чи іншої продукції.

4. Соціальні витрати, що розподіляють за кожною продукцією, видом діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються споживачем.

5. Бізнесові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв'язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їхньої діяльності.

Дослідники з менеджменту, вивчаючи діяльність багатьох корпорацій, дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвиткові компанії, створює для її діяльності довгострокові перспективи, змінює потреби і сподівання широкої громадськості, залучає додаткові ресурси для надання допомоги у розв'язанні соціальних проблем. Сьогодні, незважаючи на додаткові витрати на соціальну відповідальність та порушення принципу максимізації прибутку, внесення змін у менеджмент, додержання принципу соціальної відповідальності спостерігається як стійкий феномен у практиці бізнесу.

Дотримання концепції соціальної відповідальності є одним із головних пріоритетів діяльності менеджерів всіх рівнів.

У цій роботі менеджерам необхідно доносити положення даної концепції до усіх учасників виробничого та невиробничого процесів, до усіх кінцевих виконавців. Реалізуючи цю функцію, у роботі доведеться використовувати певні психологічні знання та практичні навички. Адже психологічна та психотерапевтична діяльність освітлює вершину гештальту менеджера, і в першу чергу діяльність як контактора і соціального працівника.

Один із провідних авторів психологічного менеджменту Д. Карнегі писав, що "навіть у такій технічній галузі, як інженерна справа, близько п'ятнадцяти відсотків успіху, досягнутого спеціалістом, слід віднести на рахунок чисто технічних знань і близько вісімдесяти п'яти - на рахунок його мистецтва в людській інженерії, особливостей його характеру і здібності керувати людьми".

Щоб бути інструментом аналізу й інструментом дії, соціально-психологічна робота повинна включати в себе:

1. пояснення;

2. розуміння;

3. інструментальний аспект;

4. імперативний аспект.

Пояснення передбачає, по-перше, можливість пояснення проблем конкретного підлеглого в чітких причинних термінах за допомогою теорії. По-друге, попередження ефекту, який може йти після зміни певних конкретних обставин.

Розуміння, крім здорового глузду, співчуття, переживання, передбачає обгрунтування виявлених причинно-наслідкових зв'язків. Таким чином, розуміння проблем підлеглого - це суб'єктивне та інтерсуб'єктивне розуміння. З одного боку, неможливо зрозуміти підлеглого, його проблеми, не уявивши себе на його місці. Але, з іншого боку, підлеглому неможливо обгрунтувати реальне співвідношення причин та наслідків його складностей, залишаючись на його позиціях. Тому другий рівень розуміння - це повернення до своєї особистої позиції та звеличення до рівня об'єктивізованих інструкцій, положень і законів. Ці два рівні розуміння - відповідно суб'єктивний та інтерсуб'єктивний.

Під час переходу з одного рівня розуміння на інший, створюються основи терапевтичної дії: корекція оцінки та поведінки, адаптація до вимог дійсності, формування адекватної оцінки та самооцінки.

Інструментальний аспект - використання теорії соціально-психологічної роботи як інструменту діяльності. Соціально-психологічна робота ставить на меті досягнення змін психічної особливості підлеглого, його емоційного ставлення до складностей, зниження рівня стресів, управління розвитком конфлікту.

Для вміння створювати потрібні зміни необхідне розуміння їх походження. А для цих цілей використовується весь інструментарій методів психології, в тому числі:

1. Спостереження - цілеспрямоване фіксування поведінки підлеглого, його реакцій, установок, динаміки настроїв. Спостерігач повинен постійно відслідковувати коло чинників, що спричинюють той чи інший вплив на підлеглого, та ті зміни, які відбуваються в його установках, стереотипах, реакціях.

Спостереження може бути спостереженням "з боку". Тут спостерігач особисто не бере участі у спостереженнях. Він дивиться наче "з вікна", і той, за ким він спостерігає, може знати про це.

Спостереження-участь - коли спостерігач становить частину ситуації, що спостерігається. У такому випадку між спостерігачем і тим, за ким спостерігають, здійснюється мовна взаємодія. Спостерігач фіксує використані фразеологічні кластери того, за ким спостерігають, його лексику, семантику, аналізує зміст висловлювань, помічає нюанси невербально! експресивної поведінки.

Для того щоб спостереження було цілеспрямованим і результативним, спостерігач повинен мати план спостереження та контролювати розвиток ситуації.

2. Самоспостереження (інтроспекція) - метод, який полягає в описі "чинників свідомості", що спостерігаються у самого себе.

3. Експериментування - складається з того, що свідомо викликаються ті чи інші факти, ситуації, які піддаються спостереженню. Цей метод не означає експериментування на живій людині. Він передбачає надання спостерігачеві раніше запланованих ситуацій.

4. Тести - є своєрідними психологічними завданнями, що запро-поновуються із способами їх рішення, та дозволяють визначити ті чи інші психологічні здібності. Вони можуть бути засновані на змінах швидкості або стійкості психологічних реакцій (психонометрія); можуть бути опитувальниками, на основі відповідей яких тестовану особу можна віднести до тієї чи іншої психічної групи.

Крім зазначених соціально-психологічних методів можуть використовуватись методи соціодрами, інтерв'ювання, активні досліди тощо.

Імперативний аспект складається з вказівок, припущень, порад відносно використання теорії у якості інструменту соціальної роботи. Окрім даних вказівок, включає етичний аспект, який полягає у передбаченні й оцінці етичних наслідків реалізації імперативного аспекту.