Психологія управління - Ходаківський Є.І. - Розділ 19. Маніпуляція суспільною свідомістю (мсс)

19.1. Основні положення МСС

Кінець XX - початок XXI століття, людство - учасники і свідки подій космічного масштабу. На очах одного покоління вдалося підірвати і зруйнувати величезну цивілізацію, що з'єднувала і врівноважувала два головних блоки людського світу - Захід і Схід.

По тому, що відбувається навколо (життя народу за минулі роки незалежності суттєво не поліпшується, а стає все більше і більше жебраків) можна зробити висновок, що смута - надовго, і людей чекають ще неймовірні пригоди, - усе, що з ними зробили, називається терміном: "маніпуляція суспільною свідомістю" (МСС).

Приймемо це як факт: деяка впливова й організована частина людства якимсь чином домоглася того, що наше суспільство, у цілому майже 300 млн. чоловік, активно діяло за програмою, що приносить величезні вигоди цій групі та величезні втрати нам самим.

За своїми масштабами, витратами, тривалістю і результатами ця програма не має аналогів в історії. Вона змінила вигляд не тільки географічної карти, вигляд світу, але і торкнулася майже всіх жителів планети.

Люди, незалежно від їх ідеології та політичних вподобань, поділяються на два типи.

9) Перші вважають, що людина - це велика дитина і маніпуляція її свідомістю (МС) освіченим і мудрим політиком - "прогресивний засіб". Адже не потрібно примушувати і змушувати людину, а тільки правильно маніпулювати її свідомістю, приводячи її до потрібних дій. Батіг - це боляче, а духовний наркотик - приємно.

10) Другі вважають, що воля людини - величезна цінність. Вони відкидають МС, вважаючи, що фізичне насильство менш руйнівне для роду людського, ніж "зомбування", роботизація людей.

Ці дві позиції визначаються цінностями, ідеалами людини.

Сперечатися про те, яка позиція вірна, даремно. Це все одно, що сперечатися про те, що важливіше - душа чи тіло. Краще говорити про справи - їх можна і потрібно оцінювати з позицій совісті, оскільки вони торкаються нашого життя.

Коли людина, яка себе поважає, чує про маніпуляцію свідомістю, вона думає, що її вже неможливо надурити [11]. Вона - індивідуум, вільний атом людства. Атом-то атом, але й атом розщепили.

Увагу привертає не стан спокою, а ситуації зламування стабільної системи. Спричиняє сильне враження те, що маленький, навіть по крапельці, струмочок може розмити величезну греблю. І якщо люди хочуть щось зберегти, ні в якому разі не можна допускати такого струмочка, тому що він запустить ланцюговий процес, що самоприско-рюється, (як з атомною енергією - якщо до шматка урану додати 1 протон, то відбудеться ядерний вибух). Таких прикладів граничних ефектів у природі дуже багато.

Але головний інтерес становить сама Людина. Вона - не просто соціальна істота, вона має розум, здатний до абстрактного мислення, і мову. Має складну психіку, важливою частиною якої є уява. Вона розвинута настільки, що людина живе одночасно у двох вимірах, у двох реальностях - дійсній та уявній. Уявний світ здебільшого визначає поведінку людини. Але він хиткий і податливий, на нього можна вплинути зовні так, що людина цього впливу і не помітить.

Можна програмувати поведінку людей шляхом зовнішнього впливу, наприклад, вжививши електроди в мозок, чи за допомогою фізичних полів і хімічних засобів впливати на вищу нервову систему. Лоботомування (хірургічні операції в лобовій частині головного мозку, після чого людина втрачає бунтарський дух і стає усім задоволена), стерилізація жінок і кастрація чоловіків (активно застосовувалася нацистами при боротьбі із семітами) - усе це змінює психіку і поведінку людей.

Закладена біологічна програма поведінки недостатня для того, щоб бути людьми (наприклад, Мауглі). Вона доповнюється програмою, яка записана в знаках культури. І ця програма - колективний здобуток.

У цьому ракурсі потрібно встановити, який саме вид впливу визначається як маніпуляція.

У словниках європейських мов це слово тлумачиться як звертання до об'єктів з визначеною метою, наміром. Сучасне переносне значення слова - спритне відношення до людей як до об'єктів, речей.

Оксфордський тлумачний словник англійської мови трактує маніпуляцію як "акт впливу на людей або керування ними зі спритністю, особливо зі зневажливим підтекстом, як приховане керування чи обробка". Метафора "спритність рук і ніякого шахрайства" заснована на сприйнятті й увазі, на знанні психології людини. Якщо фокусник-маніпулятор володіє майстерністю, то помітити маніпуляцію дуже важко, хоча всі дивляться дуже пильно.

Поняття маніпуляції також розглядається як нав'язування маніпулятором своєї волі у формі прихованого впливу. Основа маніпуляції - експлуатація емоцій людини.

Першою книгою, присвяченою МС, була книга соціолога з ФРН Гербера Франка "Маніпульована людина" (1964). Він дав визначення маніпуляції як "психічний вплив, що виробляється таємно, а отже на шкоду тим людям, на яких він спрямований. Найпростішим прикладом цьому може служити реклама".

Маніпуляція, як зауважив американський теоретик Герберт Шиллер (1919-2000), повинна залишатися непомітною. "Для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, у якій її присутність не буде відчуватися. Тому приховування, утаювання інформації - обов'язкова ознака, хоча деякі прийоми містять у собі граничне саморозкриття (гру в щирість, коли політик рве на собі сорочку і пускає по щоці сльозу)". Байка Івана Андрійовича Крилова (1769-1844) "Ворона і Лисиця" про шматочок сиру - яскравий приклад маніпуляції. Чи можна назвати лисицю брехухою і злодійкою? Вона ж всього-на-всього просить ворону заспівати. Ворона - жертва маніпуляції, тому що стала співучасницею дії (перестала їсти, стала співати), а якби вона засумнівалася в щирості лисиці, захистила свій дух - вона б не стала жертвою маніпуляції.

Отже маніпуляція - це не насильство, а спокуса. Кожній людині дані дух і воля. Виходить, вона навантажена відповідальністю - встояти, не піддаватися спокусі. Але люди найчастіше не слухають розумних доведень - вони начебто бажають бути обдуреними. Вже відомий російський письменник і революціонер Олександр Іванович Герцен (1812-1870) дивувався тому, "як мало можна взяти логікою, коли людина не хоче переконатися". Головна умова маніпуляції - небажання людей витрачати час, щиросердечні й розумові сили на сумнів у вірогідності інформації. Легше пасивно зануритися в потік інформації, ніж її критично переробити. На це не вистачить жодних сил, якщо людина не володіє деяким набором контролюючих "розумових інструментів", що самі собою, без зусиль свідомості і волі, аналізують інформацію з однієї ознаки: чи містяться в ній симптоми МС? Тобто необхідно виявити те повідомлення, з якого стирчить занадто багато "локшини", приготовленої, щоб навішати її на вуха об'єкта, і подумати над запитанням - а хто кухар, кому це вигідно?

Усім потрібно учитися науці герменевтиці. Герменевтика (від грецького слова "роз'яснюю") - має пряме відношення до герметизму ("закритість"). Зміст поняття іде до легендарного мудреця Гермесу Трисмегисту ("Тричі Найбільшому") - магу й астрологу, засновнику алхімії. Тексти, написані в традиції герметизму, доступні тільки посвяченому, знаючому символіку (Гомер, Джордано Бруно, Ніколо Ма-кіавеллі). Так, як вже було зазначено, Н. Макіавеллі створив вчення про державу, переписав по-новому роботи давньогрецького філософа Платона (Арістокла) (428 чи 427 р. до н.е. - 348 чи 347 р. до н.е.), римського вченого-енциклопедиста і письменника Марка Теренція Варрона (116-27 рр. до н.е.), римського історика Тіта Лівія (59 р. до н.е. - 17 р. н.е.), італійського поета Данте Аліг'єрі (1265-1321).

"...Есть речи - значенье темно иль ничтожно,

Но им без волненья внимать невозможно..."

Пошук прихованого змісту - психологічно важкий процес. Люди, які мають владу і "грошові мішки" (в основному вони мають потребу в МСС), завжди мають можливість найняти для передачі повідомлення улюбленого артиста, шановного академіка чи непідкупного бунтаря - для кожної категорії населення - свої ідеали.

Древні римляни відкрили найважливіший принцип соціальної герменевтики - "шукай, кому вигідно".

Основними видами маніпуляцій є:

o міжособистісні;

o масові;

o політичні.

Останній вид - це приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дії або бездіяльності всупереч їх власним інтересам. Способами політичного маніпулювання є: пряма підтасовка фактів, замовчування невигідної інформації, упереджена інтерпретація фактів, надання сфальсифікованої інформації, навішування ярликів для компрометації політиків, використанню! групових інтересів та ін.

Маніпуляція суспільною свідомістю. Основні засоби маніпуляції суспільною свідомістю є:

1. Мовні - використання певних штампів, термінів, ідеологічних та політичних кліше.

2. Немовні - блокування чи затримання "невигідної" інформації, викладання інформації у сприятливому для себе контексті.

3. Активні - насадження стереотипів і цінностей.

4. Пасивні - фрагментарність інформації.

Особливого значення маніпуляція набуває з удосконаленням інформаційних технологій, які суттєво розширюють спектр застосування маніпулятивних стратегій і тактик.

Сприйняття повідомлень залежить від номінативного аспекту подання інформації, оскільки процес номінації є одним із видів психологічного програмування масової свідомості

Графічні засоби організації тексту сприяють його чіткій візуалізації та розставляють акценти повідомлення, підсилюючи його певні частини. Ці засоби можуть використовуватись окремо або в поєднанні з іконічними засобами, підсилюючи маніпулятивний потенціал вербальної частини повідомлення. Зображення, що супроводжують текст, посилюють вплив вербальної аргументації завдяки добору іконічних елементів, що відповідає загальній маніпулятивній інтенції адресанта. Цьому також сприяють кольорові виокремлення, які привертають увагу до повідомлення та через властивості кольорів певним чином впливати на психіку людини налаштовують її на конкретне емоційне сприйняття інформації.

Так, ЗМІ використовують мову жестів як засіб маніпулювання свідомістю адресата, розміщуючи фотографії, яким притаманне певне оцінне значення невербальної поведінки об'єкта (наприклад, усмішка, відкриті долоні, стиснуті кулаки). Як правило, невербальні елементи підтверджують оцінку, що міститься у вербальній частині повідомлення, роблячи її більш ефективною.

Елементи аналізу маніпуляції з позицій вербальних засобів містяться в дослідженнях 80-х років минулого століття, коли Д. Болінджер, X. Вайнріх торкнулися маніпулятивних аспектів номінації. Інтерес до цієї теми оновився у зв'язку з політичним курсом СІНА на початку XXI століття і його відображенням сучасними англомовними ЗМІ.

У цілому, головною метою вербальних та невербальних маніпулятивних стратегій і тактик є формування позитивного чи негативного сприйняття інформації, що подається. А вдалі маніпулятивні стратегії забезпечують позитивне сприйняття. Для їх створення та впровадження залучається велика кількість фахівців різних галузей. Конкретне втілення їх вивчають політологи та соціологи. Прикладний аспект маніпуляції свідомістю має важливе значення для соціології, оскільки фактичні результати опитування громадської думки у ЗМІ можуть бути сфальсифіковані в інтересах зацікавленої сторони. Питання маніпуляції свідомістю є предметом вивчення і таких сучасних галузей наукового знання, як політичний маркетинг, іміджеологія, паблік рілейшнз (див. розділ 18). Методи впливу на підсвідомість грунтовно вивчаються також психологами і лінгвістами.

Аналіз мас-медійних матеріалів засвідчує, що стереотипи виступають своєрідною основою для маніпуляції свідомістю, оскільки вони є спрощеною формою сприйняття інформації. Завдяки використанню стереотипів маніпулятор має змогу залучити соціально-культурні установки аудиторії. Прилаштовуючись до наявних стереотипів, маніпулятор розраховує на те, що інформацію, яку він подає, буде сприйнято беззастережно (наприклад, будь-який представник Близького

Сходу є терористом -> боротьба на Близькому Сході є необхідною). Стереотипні уявлення, які спостерігаються в політичній сфері, є менш стійкими порівняно з іншими галузями життєдіяльності суспільства. Це пов'язано з досить високою динамікою змін на політичній арені. Можливою також є, наприклад, модифікація мовного оформлення стереотипу для його застосування за нових умов. Як-то, негативний образ низки східних країн у західному суспільстві підтримується завдяки стереотипному уявленню про "вісь зла", яке побудоване на іншому стереотипі - СРСР як "імперія зла".

Стереотипні уявлення є основою для сучасних ідеологічних міфо-логем - інструменту маніпуляцій, здійснюваних в інтересах владної еліти. Міфологеми виконують подвійну функцію: вони пояснюють існуючий лад і виправдовують його, репрезентуючи його як систему, засновану на праві.

Сучасне міфотворення є складником ідеологічних систем багатьох розвинених країн. Маніпуляції, спираючись на закони соціального функціонування та розвитку, виступають інструментом формування ідеології. Важливу роль в ідеологічних та інших маніпуляціях відіграє психологічний чинник, зокрема апелювання до почуттів та емоцій. Сучасні дослідження засвідчують, що найширше при маніпуляції свідомістю використовується почуття страху, оскільки страх є базовим чинником, що визначає поведінку людини (наприклад, "не роби цього, а то знаєш, що трапиться!"). Сприятливі умови для використання почуття страху створює криза, реальна або штучна, яка здійснює сильний вплив на почуття. Прикладом можуть слугувати події у Нью-Йорку 11 вересня 2001 року, коли уряд Сполучених Штатів сприяв появі своєрідного ланцюжка пропозицій: терористична атака ->■ всі арабські країни підтримують тероризм -> терористи -> терористична загроза іде з Іраку -> війна з Іраком. Через маніпулювання почуттями та уявою ЗМІ вдалося запевнити більшість американців, що війна з Іраком необхідна для самозахисту, до того ж вона принесе визволення іракському народу.

Сьогодні засоби МСС набувають все кольоровішого забарвлення завдяки використанню новітніх її механізмів.