Застосування методів НЛП у протидії новому виду викликів і загроз - тероризму - показує ефективні результати. Ісламський тероризм у його найбільш небезпечній, непередбачуваній і неконтрольованій формі добровільних самогубств смертників - "шахідів" - став однією з найбільш виразних тенденцій на зламі століть.
Як показує досвід, протидія тероризму надзвичайно складна - багато в чому це пояснюється консерватизмом поглядів тих, хто очолює організацію і здійснення антитерористичної боротьби. Терористів можна ненавидіти, але їх необхідно сприймати не лише як кровожерних монстрів, а як людей, які сповідують іншу, не загальноприйняту точку зору, інакше вихованих, з іншою ієрархією цінностей. Співпраця з психологами, соціологами, антропологами вкрай необхідна для своєчасного виявлення процесів формування таких загроз на початковій стадії. Навіть найбільш ефективні військові акції скоріше грають на руку терористам, ніж приборкують незримий "джихад". У цьому плані ефективними методами є профілактика та раннє запобігання проявам тероризму.
Методи НЛП у такому випадку допомагають без застосування дорогих технічних засобів, залучення уваги громадськості, використовуючи приховані (неявні) форми роботи, виявляти соціальні осередки, які виступають імовірним живильним середовищем виникнення тероризму, а також визначати представників соціуму, потенційно схильних до активної терористичної діяльності, включаючи акти самознищення, - осіб, які мають так званий "комплекс шахіда".
Психодинаміка ритуального самогубства або аналогічного асоціального акту самопожертви пов'язана з однією з основних домінант людської психіки, відомої в психоаналізі як "мортідо" - "прагнення смерті". Екстремальні види спорту й розваг, небезпечні професії, течії, пияцтво та наркотична залежність, депресії будь-якого виду та анорексія (хворобливе прагнення схуднути) - типові прояви мортідо. У цілому ж його можна описати як придушену, замасковану або відкриту аутоагресію, яка не має логічно пояснюваних причин і реалізується різними способами. Аутоагресія може виражатися також у прагненні страждань, самокатувань або - що парадоксально - катування інших.
Один із типових прикладів такого середовища - традиційний ісламський соціум. Сьогодні це досить закрита й малорухлива система, орієнтована за груповою ознакою. Індивід міцно закріплений у своїй групі, яка включена в загальну ієрархію груп: родина, клан тощо аж до "умми" - мусульманської громади в цілому. Життя в групі регулюється жорстким набором правил, установок, моральних і соціальних обмежень, порушення яких загрожує серйозними наслідками. Ієрархія груп має досить ригідний вертикальний характер; у ній дуже мало горизонтальних площин-шарів, які допускають багатоваріантність соціально прийнятної самоідентифікації. Індивід має право лише на те місце в системі, що нав'язано йому ієрархією: рольові антиномії "батьки - діти", "чоловік - жінка", "чоловік - дружина" не можуть бути переглянуті.
Людина, яка обрала "шлях шахіда", робить практично неможливий в інших, звичайних, умовах, стрибок усередині групової ієрархії. Шахід переходить до кола "обраних", яким у разі успішного завершення місії а ргіогі "уготований рай". Самоідентифікація здійснюється тепер за абсолютною ознакою: звичайна, нічим не примітна людина стає живим небожителем. Цей статус є "найвищим щаблем" в ієрархії, перевищує який тільки сам Аллах. Стосовно внутрішньогрупових відносин та релігійної догматики це найбільш вигідна з можливих позицій. Група активно підтримує шахіда, який стає гордістю сім'ї й клану; принісши таку жертву, група сама суттєво піднімається в загальній ієрархії, не докладаючи додаткових зусиль (така зміна на краще соціального статусу усієї групи принципово не можлива за звичайних умов життя умми). Тема спільного жертвопринесення тут дуже важлива: кров шахіда зміцнює колективний міф. Шахід - це мученик, якого спільно розпинають "за наші гріхи" і який, зрозуміло, негайно "воскресне" на небесах. Саме тому можна уважати, що терористи-самогубці - не що інше, як плід колективної аутосугестії - сугестивного впливу групи на саму себе.
Психологічно майбутній шахід також переходить в інший статус. Відтепер кожен його крок, кожен учинок набувають величезної важливості, він відчуває абсолютно нову мотивацію; зростає його самооцінка. Психічний горизонт такої людини звужується: вона живе лише думкою про майбутній подвиг і майбутнє перевтілення; її етичні установки й особистість у цілому, зазнають серйозних змін. Утім, це аж ніяк не означає, що шахід перетворюється на робота або зомбі: його функції сприйняття не порушено, відсутні розлади мислення чи емоційної сфери. Сумніви та страхи також нікуди не поділися, так само як і здатність до нормальної комунікації.
З точки зору психолога, терорист-смертник - заручник і жертва системи патогенних вірувань і групової змови; його смерть усіх влаштовує, його життя коштує набагато менше, ніж його загибель. Система відчуває свою нестійкість у сучасному, занадто швидкоплинному, мінливому світі, який тяжіє до більш відкритих суспільних форм. Систему роздирають внутрішні суперечності, і вона відчайдушно захищається, намагаючись відстояти свою закритість і статичність, приносячи в жертву далеко не найгірших своїх дітей.
Ці терористичні прояви можуть бути виявлені (та виявляються) шляхом застосування методів НЛП - постійного негласного моніторингу відповідного соціального середовища фахівцями, які освоїли практичні навички калібрування, підстроювання й ведення, що дозволить зберегти ресурси дорогих технічних систем спостереження та виявлення.
РОЗДІЛ 4.Політичний нейромаркетинг
РОЗДІЛ 5.Інформаційно-комунікативне суспільство як новий об'єкт сугестивного впливу
5.1. Наукові концепції інформаційного суспільства
5.2. Визначення поняття "інформаційне суспільство"
5.3. Від інформаційного до інформаційно-комунікативного суспільства
5.4. Досвід України у формуванні інформаційно-комунікативного суспільства
РОЗДІЛ 6. Чорний піар
6.1. Чорний піар як сугестивна технологія
6.1.1. Чорний піар: підходи, зміст, принципи