Сугестивні технології маніпулятивного впливу - Петрик В.М. - 3.8. Нейролінгвістичне програмування і специфіка силових структур

Специфіка роботи з особовим складом силових структур і МНС (особливо в спецпідрозділах) зумовлює високу ефективність комплексного застосування методів НЛП.

Особовий склад частин і підрозділів (ЗС, СБУ, МВС, МНС) - це віддані Присязі й підготовлені фахівці з розвинутим професійним мисленням. Вони за обов'язком служби повинні бути психологічно готові вирішувати специфічні завдання (залежно від місця несення служби) в будь-якому регіоні та будь-якій обстановці. Так, багато фахівців спецпідрозділів вільно володіють двома-трьома мовами, навичками конгруентної поведінки з практичним умінням свідомої демонстрації транскультурних відмінностей під час виконання службових обов'язків.

Такі спеціалісти не втрачають своїх навичок, коли залишають місце служби з тих чи інших причин.

Професіонали найвищого рівня, як правило, володіють майстерністю ведення "малих воєн", знають зсередини методи та форми спеціальних операцій як на суші, так і на морі. Підготовка фахівців такого рівня повинна включати мотивацію, яка унеможливлює їх залучення до організованих злочинних угруповань (ОЗУ), формує нетерпиме ставлення до перебування в злочинному, асоціальному середовищі.

Повертаючись до характеристики осіб, які звільняються в запас із діючих підрозділів, необхідно підкреслити, що вони повинні залишатися повноправними членами суспільства й, разом із тим, знаходити законне застосування своїм навичкам у цивільній трудовій діяльності. Натомість, як засвідчує практика, антисоціальна трансформація колишніх службовців такого рівня підготовки пов'язана з недостатніми соціальними гарантіями в період несення ними служби, відсутністю альтернативи застосування своїх знань і навичок поза службою. У них немає стійкої мотивації до нормального соціального життя, на їхні дії впливають психологічні наслідки посттравматичного синдрому.

Особливо це стосується осіб, які брали участь у збройних конфліктах і таємних операціях, тих, котрі мають досвід виконання спеціальних завдань: виведення з ладу й знищення об'єктів оперативного управління, тилу та Інфраструктури; організації партизанського і повстанського руху; знищення політичного, Інженерно-технічного та стройового особового складу противника.

Участь у конфлікті із застосуванням зброї - завжди випробування для будь-кого. "Всі люди різні", - говорить один із постулатів психології. "Карта не територія", - стверджує перша пресупозиція НЛП. Люди по-різному ставляться як до самого факту особистої участі в конфлікті, так і до різноманітних непередбачуваних подій, у які вони потрапляють іноді зненацька -внаслідок фактора непередбачуваності навколишнього середовища, часто проти власної волі - як результат непередбачуваності наслідків дій або власної бездіяльності.

У військовослужбовців, учасників конфліктів із застосуванням зброї в структурі посттравматичного стресового розладу найбільш яскраво виражені такі дезадаптаційні реакції, як почуття провини, підозрілість, негативізм; менше спостерігаються образа, фізична агресія, роздратування.

Ера індустріального виробництва, сучасний тип суспільного виробництва - інформаційно-індустріальні технології - продукують не тільки стабільний розвиток та зміцнення ресурсної бази. їх наслідками стають: надмірний тиск на навколишнє середовище, техногенні катастрофи, утворення техногенних відходів виробництва, у тому числі радіоактивних. Перероблення та утилізація деяких із них ускладнена багатьма чинниками або взагалі на сьогодні неможлива.

Учені забезпечили політиків зброєю, здатною знищити все живе на планеті, однак не з'ясували, як її позбутися та що робити далі. Вони, науковці, винайшли нові джерела енергії й створили проблему знищення радіоактивних відходів укупі з цілком реальною загрозою тероризму, зокрема ядерного, бактеріологічного, із застосуванням отруйних речовин. Учені подарували світу антибіотики, врятували мільйони життів, але тим самим прискорили природний відбір у світі мікроорганізмів, що призвело до появи штамів, стійких до всіх створених препаратів. Цей список можна продовжити. Медаль завжди має зворотний бік, І люди ставляться до цього по-різному.

Так, перебування в зоні із сильним радіаційним забрудненням, що несе в собі загрозу життю й здоров'ю, викликає в людини психічне перенапруження, стрес і може служити джерелом психічної дезадаптації, її різних проявів у вигляді психотичних розладів та порушень непсихотичного характеру. За даними досліджень, проведених в ІП РАН, у 19,7% ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було виявлено посттравматичний стресовий розлад (РТБР). Навіть у тих випадках, коли такого розладу не спостерігалося, обстежувані відзначали, що стали в чомусь іншими людьми, що в них з'явилося відчуття власної зміни, причому ця зміна переживалася як негативна, пов'язана із внутрішнім дискомфортом, емоційно-особистісним неблагополуччям.

Отже, в обох випадках (участь у збройних конфліктах - надзвичайних ситуаціях) простежується явище дисоціативних феноменів і локальних психічних розладів особистості.

Дисоціативні феномени є важливою компонентою як ситуативної, так і відстроченої реакції на травматичний стрес. Відповідно до сучасних поглядів на роль дисоціації в подоланні травматичної ситуації розрізняють три відмінних, але взаємопов'язаних патерни дисоціативності. Первинна дисоціація виникає в перший момент потрапляння людини в травматичну ситуацію й характеризується дезінтегративністю та фрагментарністю сприйняття ситуації загрози, яка супроводжується інтенсивними емоціями страху й безпорадності. Вторинна або перитравматична дисоціація - подальша дезінтеграція особистого досвіду перед лицем триваючої серйозної загрози; третинна дисоціація - розвиток характерних его-станів, що містять травматичний досвід. Висока інтенсивність перитравматичної дисоціації є одним із найбільш суттєвих прогностичних факторів виникнення посттравматичного стресового розладу.

Досвід фахівців із роботи з військовослужбовцями, які виконували завдання із застосуванням зброї, та з персоналом, який брав участь у ліквідації техногенних катастроф, показує ефективність методик НЛП у ліквідації наслідків посттравматичних стресових розладів.

Застосування методів НЛП як інструменту комунікативного впливу доступне, практичне, невибагливе та не потребує значних витрат ресурсів. Вони дають змогу за відсутності "теплого кабінету" допомогти людині безпосередньо на місці травмуючої події та в багатьох випадках запобігти виникненню психотравм і, незважаючи на їхні наслідки, повернути таких осіб до повноцінного життя в суспільстві.

Під час інтенсивного впливу психотравмуючих факторів людина частково втрачає відчуття контролю над майбутнім. Відчуття постійної небезпеки зумовлює загальну перевтому, яка може призвести до нервово-психічної нестійкості.

Техніка НЛП "лінія часу" дає змогу потерпілому відновити хронологію подій, спланувати своє майбутнє. Використання цієї методики потребує наголошення на характері побудови численних ліній часу. У багатьох травмованих в уявленнях відсутнє минуле. Воно ніби "стерлося" зі свідомості. Ці спогади закінчуються Із початком особистої участі травмованих у діях стресового характеру. Побудова лінії минулого дозволяє згадати все, що для кожної людини важливо, без чого втрачається її сутність.

У проведенні профілактичної роботи з формування стійкості до психотравм, больового чи емоційного шокових станів високу ефективність має поєднання техніки постановки аудіальних "якорів" із методами "рефреймінгу контексту" й "рефреймінгу ситуації"; в деяких ситуаціях продуктивне застосування техніки "помах", як і при подоланні фобій. Використання НЛП та інших методів психотерапії потребує врахування стану конкретної людини, котра переживає посттравматичний стрес, та її індивідуально-психологічних особливостей.