Історія релігії в Україні - Колодний А. М. - Ставлення масонства до канонічного християнства, атеїзму і матеріалізму

Спираючись на позиції ірраціональної, містичної філософії, масонство неминуче вступало в суперечність з канонічною доктриною православної церкви, являючи собою різновид нетрадиційного релігійного вчення з яскраво виявленим прагненням до толерантності в міжконфесійних стосунках. Цьому слугувала своєрідна інтерпретація проблеми християнства, що виступала теоретичним підґрунтям проповіді віротерпимості, проголошуваної в масонській ідеології. Християнином, згідно з тлумаченням, прийнятим у середовищі ма-сонів, може вважатися не той, хто прийняв християнське хрещення, а кожний, хто "має в собі Христа", хто, незалежно від віросповідання, наслідує в житті правила релігійної моралі, яка обґрунтовувалася масонами. "Що є віра? — писалося в одному з масонських документів. — Віра є розум Христа, а з цього й випливає, що де дух чи розум Христа, там і свобода; немає різниці між іудеями і греками, обрізаним і необрізаним, вільним і рабом, оскільки Христос є в усьому" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. —С. 66).

Проголошувана масонами віротерпимість використовувалась як привід для звинувачення їх в атеїзмі, звинувачення, досить поширеного у колах ортодоксального православного духівництва того часу. Звичайно, достатніх підстав для такої кваліфікації масонства не було. Як форма позацерковного релігійно-містичного вчення масонство рішуче протиставляло себе атеїзмові. В статуті масонських лож прямо стверджувалося: "Хто атеїстом був, тому заборонено вхід у ложу за прикладом давнини, коли заборонялася посвята велев-зинських містерій всім безбожникам, бродягам, смертовбивцям, нечестивцям" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. — С. 78). Заперечуючи проти характеристики масонів як безбожних атеїстів, один із російських масонських авторів писав: "З усіх наклепів найбільш непристойний є той, коли звинувачують масонів у тому, що вони навчають безбожництва і безвір'я" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. — С. 78).

Не менш рішуче, ніж атеїзм, масони заперечували матеріалістичні вчення свого часу. Спираючись на вчення представників ірраціоналістичних, містичних напрямів тогочасної західноєвропейської культури, вони сприяли популяризації цих ідей в Україні. А це збагачувало філософську культуру України не лише досягненнями діалектичної думки, репрезентованої у вченні Я.Беме та ін. Воно служило проясненню історичної обмеженості картини світу, яка обґрунтовувалася в матеріалістичних вченнях західноєвропейських мислителів XVIII ст.

Окремі положення масонської доктрини були співзвучними з передовою, опозиційною щодо уряду ідеологією, яка в той час розвивалася в Росії та в Україні. Цим пояснюється, зокрема, участь у діяльності масонських лож таких передових суспільних діячів, як М.І.Новиков, І.С.Гамалія, І.Котляревський. До київської Ложі з'єднаних слов'ян входили О.Трубецькой, майбутній декабрист С.Г.Волконський. 1818 р. на засіданні цієї ложі, до якої, як зазначалося, крім російських, входило багато представників української шляхти та польського дворянства, С.Г.Волконський виголосив промову про "велике благо від з'єднання в ім'я загальної мети" братніх слов'янських народів. Як правило, участь представників прогресивних, радикальних кіл громадськості в діяльності масонських лож не була тривалою. Спроби скористатися масонськими організаціями для реалізації найбільш радикальних програм перебудови тогочасного суспільства досить швидко виявлялися неспроможними. В цьому розумінні масонство відіграло роль своєрідної проміжної ланки на шляху до утворення в Україні більш радикальних і послідовніших у своїх програмах політичних організацій. Проте навіть такої ролі було достатньо для того, щоб масонство стало підозрілим в очах самодержавства. 1819 р. масонські ложі в Україні заборонили. Це сталося на три роки раніше аналогічної заборони діяльності масонів у Росії, де відповідний акт проголошено 1 серпня 1822 р. Мабуть, те спрямування, якого набирав масонський рух в Україні, з огляду на визрівання тут потягу до національного визволення та національного самоствердження, особливо непокоїло російське самодержавство. Невипадково в царському указі обгрунтуванням заборони масонства проголошувалося прагнення уникнути "заворушень і спокус, які виникали в інших державах від існування різних таємних товариств" (Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. —С. 19).

Контрольні завдання і запитання

1. Розкажіть про склад масонських лож в Україні.

2. Яким було ставлення масонів в Україні до національного питання?

3. Розкрийте філософські засади та релігійно-етичні програми масонства.

4. Яким було ставлення масонів до канонічного християнства, атеїзму, матеріалізму?

5. Яку роль відіграло масонство в Україні? Тематика рефератів

1. Особливості феномену масонства в Україні.

2. Суспільно-політичні погляди і релігійно-етична програма масонів.

3. Ставлення російського самодержавства до масонства.

Рекомендована література

1. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. — Львів, 1991.

2. Плимак Е.Г. Масонская реакция против материализма в России (70—90-е гг. XVIII в.) // Вопр. философии. — 1957. — №2.

3. Соколовская Т. Русское масонство и его значение в истории общественного движения. — СПб., б.р.в.