Географія промислових комплексів - Іщук С.І. - Розділ 4. ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА У МІЖГАЛУЗЕВИХ ПРОМИСЛОВИХ КОМПЛЕКСАХ УКРАЇНИ

4.1. Сутність міжгалузевих комплексів і їх типологія

У процесі дослідження проблем розміщення і територіальної організації виробництва широко вживається категорія "міжгалузевий територіальний комплекс". Вчення про міжгалузеві комплекси стало особливо актуальним після того, як у наукових дослідженнях почали застосовувати системний підхід, а в практичній діяльності - метод міжгалузевих балансів.

Дослідження конкретних міжгалузевих комплексів у межах окремих держав, економічних районів, адміністративних областей набуває все більшої актуальності. Значний внесок у цей напрям зробили вчені України.

У працях українських учених - економіко-географів (А.Т. Ващенка, О.І. Шаблія) міжгалузевий комплекс розглядається як система економічно взаємопов'язаних галузей виробничої і (або) невиробничої сфер. Кожен міжгалузевий комплекс формується в конкретних соціально-економічних умовах унаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей.

Виокремлення міжгалузевих комплексів ґрунтується в основному на економічних факторах, у результаті дії яких взаємопов'язуються різні галузі. До них насамперед належать виробничі зв'язки, що виникають під час поставок сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також у процесі комбінування виробництва, кооперування галузей і підприємств. На основі виробничих зв'язків у межах кожного макроекономічного району функціонують такі міжгалузеві комплекси, як паливно-енергетичний, машинобудівний, агропромисловий, транспортно-економічний та інші, що характеризуються широкою спеціалізацією, мають велику сукупність взаємопов'язаних ланок виробництв. Окрім цих провідних комплексів широкої спеціалізації, вирізняють і вузькоспеціалізовані (будівельний, лісопромисловий, рибопромисловий та ін.). Усі міжгалузеві комплекси функціонують у межах TBK району як органічно взаємопов'язані елементи складного структурного утворення. Комплекс району при цьому розглядається як органічна єдність усіх структурних елементів на його території, а міжгалузеві комплекси є підсистемами TBK економічного району і його територіальних структурних частин.

Міжгалузеві територіальні комплекси визначаються як реальні явища. У більшості випадків такі комплекси називають підсистемами макрорайонів. Однак досить складно встановити характер внутрішніх частин (підсистем), що взаємодіють. В одних випадках виділяють взаємодіючі галузі та виробництва, в інших - взаємодіючі підприємства, а також первинні форми комплексного зосередження виробництва (елементарні комплекси), які взаємодіють. Не менш складним завданням є чітке розмежування характеру комплексоутворювальних зв'язків. Тут погляди не збігаються: одні автори акцентують увагу на економічних зв'язках, інші - на виробничих (техніко-економічних) або технологічних.

Варто зауважити, що міжгалузеві комплекси в економ і ко-географічній та економічній науці вивчались переважно як підсистеми сфери матеріального виробництва. При цьому увага науки і практики акцентувалась на дослідженні сукупностей взаємодіючих галузей і виробництв промисловості, сільського господарства, транспорту і зв'язку, що задовольняють виробничі потреби, матеріально-технічне постачання підприємств та ін. Об'єкти, що належать до невиробничої сфери, часто при цьому не враховувалися або входили до складу міжгалузевих комплексів як такі, що обслуговують основні виробничі ланки. В результаті спостерігається нечіткість у науковій інтерпретації власне поняття міжгалузевого комплексу.

На основі системного підходу вирізняють родові, видові та підвидові міжгалузеві комплекси (системи). Міжгалузеві територіальні системи, в яких компонентами є лише великі сфери людської діяльності без поглибленого їх галузевого поділу, утворюють окремий клас родових систем. Це переважно низка систем, що виокремлюються на основі попарного поєднання великих сфер господарської діяльності, наприклад, науково-виробничі міжгалузеві комплекси у вигляді об'єднань науки з виробництвом у межах держави або певних її регіонів. Другу групу міжгалузевих територіальних систем формують певні сукупності галузей однієї сфери господарства (виробничої або невиробничої), але різних його секторів, їх називають видовими системами. Агропромисловий комплекс України об'єднує такі сектори: виробництво сільськогосподарської продукції, її промислову переробку та реалізацію.

У кожному виді системи виділяються підвиди. Вони представлені кількома галузями певного сектору економіки - промисловості, сільського господарства чи транспорту. Прикладом підвидової системи може бути виноградарсько-виноробний, цукробуряковий, плодоовочеконсервний, молокопереробний та інші міжгалузеві утворення в системі АПК.

Можна стверджувати, що в територіальній організації виробництва є найрізноманітніші комбінації системоутворювальних відносин в одній і тій самій множині галузей. Досить поширені територіальні сукупності підприємств і галузей, що розвиваються на основі спільності їх походження (генетична ознака). Вони пов'язані послідовною і паралельною переробкою певного типу сировини, включаючи її видобування (вирощування). До них належать arpo-, рибо- та лісопромислові комплекси з найрізноманітнішими комбінаціями виробничих процесів. Ці комплекси утворюються на основі взаємозв'язків тих галузей (підгалузей) виробничої і невиробничої сфер, які мають загальну вихідну вершину розвитку.

Міжгалузеві комплекси вирізняються також на основі сукупності кількох галузей. Діяльність підприємств цих галузей спрямована на розв'язання певної народногосподарської або регіональної проблеми. Одним із таких міжгалузевих комплексів може бути продовольчий комплекс держави чи її окремих регіонів. Він є частиною агропромислового комплексу й охоплює такі головні ланки:

1) виробництво сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження;

2) виробництво засобів виробництва для всіх галузей продовольчого комплексу;

3) харчова промисловість, що переробляє сільськогосподарську сировину;

4) рибне господарство;

б) обслуговуючі виробництва: виробнича інфраструктура, роздрібна торгівля продовольчими товарами, громадське харчування, підготовка кадрів для всіх сфер комплексу, науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектні та проектно-технологічні організації, дослідні станції.

У практиці територіальної організації виробництва увагу дослідників привертають програмні міжгалузеві комплекси. До їх складу входять галузі, що пов'язані між собою для досягнення певної мети, заданої їм економічною, соціальною, екологічною або науково-технічною програмами. Це можуть бути різні програми - енергетична, продовольча та ін., що розробляються науковими закладами і впроваджуються (реалізуються) в процесі управління господарством країни.

Міжгалузеві комплекси формуються на основі галузей, що виступають як комплексоутворювальні та виконують головні економічні й соціальні функції. У комплексоутворенні беруть участь галузі виробничого і невиробничого призначення, тобто ті, що безпосередньо виготовляють певний продукт, і ті, які обслуговують основні виробничі процеси.

Найважливішими ознаками формування міжгалузевих територіальних комплексів більшість дослідників вважають: виробничу (економічну) і територіальну (географічну). Виробнича ознака - спеціалізація (функція) і структура міжгалузевих комплексів, територіальна - територіальна організація їх продуктивних сил. Головна ознака - виробнича. Вона дає змогу визначити функції міжгалузевих комплексів, їх роль у географічному поділі та кооперуванні праці, характер взаємозв'язків підприємств і виробництв. Територіальна є доповнювальною і розкриває особливості організації та тяжіння території (периферії) до центрів господарської діяльності, що виступають ядрами у виробничому процесі.

Спираючись на ці ознаки (виробничу і територіальну), всі міжгалузеві комплекси можна згрупувати у такі основні типи: промислові, агропромислові, лісовиробничі, акваторіальні. Кожен тип, у свою чергу, поділяється на підтипи. Так, промислові міжгалузеві комплекси охоплюють гірничодобувну промисловість, рудно-металургійну, паливно-енергетичну, машинобудівну, хімічну, будівельну, легку та ін.; агропромислові - галузі рослинництва і тваринництва разом з підприємствами, що переробляють сільськогосподарську сировину та реалізують її споживачам. Лісовиробничі комплекси функціонують на основі виробничо-економічної й технологічної єдності лісових галузей і відповідних підприємств механічної обробки та хімічної переробки деревини. Акваторіальні охоплюють заготовку і переробку рибних ресурсів, видобуток і переробку морських солей, водоростей, а також цикл виробництв на базі видобування та послідовної переробки нафтогазової сировини.

Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси поділяють на народногосподарські і територіальні.

Народногосподарські міжгалузеві комплекси формуються і функціонують як міжгалузеві утворення у структурі всього народного господарства країни. Головне їх завдання полягає у розв'язанні важливих загальнодержавних проблем. З метою ефективного вирішення певних проблем розробляються програми (програма розвитку паливно-енергетичного, машинобудівного, продовольчого комплексів та ін.). Такі комплекси називаються програмними.

Міжгалузеві територіальні комплекси - це підсистеми інтегральних територіально-господарських комплексів і в багатьох випадках відповідних їм народногосподарських комплексів. Наприклад, паливно-енергетичний комплекс Донбасу є одночасно елементом галузево-компонентної структури цього економічного району і підсистемою паливно-енергетичного комплексу України.

Серед територіальних міжгалузевих комплексів вирізняють спеціалізовані та багатогалузеві, які поділяються на регіональні та локальні. Так, у багатогалузевому агропромисловому комплексі Київського регіону взаємопов'язано функціонують такі галузеві утворення (підсистеми): льонопереробне, овочепереробне, хмелепереробне, цукропереробне, картоплепереробне, зернопереробне, молокопереробне та м'ясопереробне. Будь-який спеціалізований агропромисловий комплекс є складовою міжгалузевої структури багатогалузевого АПК.

Регіональні міжгалузеві комплекси розглядають на макро-, мезо- і мікрорівні. Найскладнішим є державний комплекс. Макрорайон у межах України - це система, у складі якої функціонують TBK декількох адміністративних областей, а будь-яка адміністративна область розглядається як мезорайон. Останній, у свою чергу, поділяється на мікрорайони. Крім комплексів у межах адміністративних областей, визначають ще міжгалузеві утворення декількох областей (міжобласні).

Локальні міжгалузеві комплекси функціонують у межах внутрішньообласних низових адміністративних районів, економічних вузлів та центрів. На локальній території досить чітко виявляється взаємодія економічних, демографічних і соціальних структурних елементів. Це особливо помітно у процесі формування економічних вузлів, де утворюється моноцентричний ареал, пов'язаний з ядром доцентровими силами. Ядро вузла - організаційно-господарський центр, що обумовлює його існування і розвиток як цілісної стійкої системи.

Дослідження територіальної організації міжгалузевих комплексів у межах різних їх типів дає можливість встановити ступінь освоєння території країни, відповідність спеціалізації комплексу природним ресурсам, визначити необхідні зміни у перспективі і з'ясувати роль кожного з них у системі географічного поділу праці. Аналіз структури міжгалузевих комплексів та їх просторових утворень дає змогу значною мірою обґрунтувати районні системи міського і сільського розселення, рівень розвитку виробництва, транспорту, сфери обслуговування, чисельність і розподіл трудових ресурсів, рівень споживання локальних ресурсів, а також сумарні витрати на розвиток усіх виробничих і невиробничих підрозділів. Результат аналізу передбачає розробку територіальної моделі народногосподарського комплексу регіону. Така модель має враховувати ефект територіальної концентрації, комбінування і кооперування виробництв різних міжгалузевих комплексів, раціональність внутрішньовузлових і внутрішньорайонних зв'язків з урахуванням сировинних ресурсів і збуту готової продукції.