Географія промислових комплексів - Іщук С.І. - 4.7. Будівельний комплекс

Будівельний комплекс охоплює систему підприємств і галузей, продукція яких використовується для капітального будівництва у сферах промисловості, сільського господарства, транспорту, а також для потреб житлово-комунального господарства та всіх інших сфер людської діяльності. Нині на виробництво будівельних матеріалів припадає більше половини витрат, пов'язаних із будівельно-монтажними роботами в Україні. Про значення промисловості будівельних матеріалів свідчить той факт, що витрати на будівельно-монтажні роботи становлять 1/2 загального обсягу капітальних вкладень у народне господарство.

До складу будівельного комплексу входять три основні групи галузей:

1) видобуток і обробка мінерально-будівельної сировини (пісок, гравій, щебінь, бутовий камінь та ін.);

2) виробництво в'яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс);

3) виробництво стінових матеріалів, виробів і конструкцій (бетонні, залізобетонні та інші конструкції та блоки).

Усі ці виробництва розвиваються на території України. Найбільшого розвитку набуло виробництво збірного залізобетону, деяких стінових виробів, віконного скла і цементу.

Галузі будівельного комплексу поширені в усіх районах, однак переважна більшість підприємств тяжіє до районів індустріального будівництва. Тому на перший план виступає виробництво цементу, збірного залізобетону і заповнювачів для бетону. В різних районах освоєні родовища мінерально-будівельної сировини - джерел природних будівельних матеріалів. Використовуються відходи окремих галузей важкої індустрії (шлаки в металургійному виробництві, відходи золи в електроенергетиці). Це привело до виникнення комплексів підприємств на основі комбінування виробництва будівельних матеріалів з чорною і кольоровою металургією, електроенергетикою та галузями, що виробляють мінеральну сировину. Використання золи і шлаків теплових електростанцій, відходів вуглезбагачувальних фабрик, металургійного виробництва посилює зв'язки промисловості будівельних матеріалів з галузями важкої індустрії і розглядається як один з головних резервів зростання виробництва продукції.

На розміщення підприємств будівельного комплексу, зокрема виробництво будівельних матеріалів, найбільший вплив має сировинний фактор. Наближення виробництва до сировинних баз зумовлюється великими обсягами витрат сировини на одиницю продукції та її низькою транспортабельністю. Наприклад, перевезення піску або гравію автотранспортом на 50 км коштує в 10 разів дорожче, порівняно з їх видобутком. На виробництво 1 т цементного клінкеру витрачається 1,5-2,5 т вапняку і глини, 1 т вапна - 2 т вапнякового каменю, а 1 т керамічних труб - до 1,5 т глини. Частка витрат на сировину становить 15-25 % у структурі собівартості продукції.

Багато галузей промисловості будівельних матеріалів тяжіє до споживача, зокрема виробництво залізобетонних виробів і конструкцій та виробництво в'яжучих матеріалів. їх продукція менш транспортабельна, ніж сировина. Однак часто перевага віддається таким варіантам їх розміщення, які дають змогу враховувати тяжіння до сировинних баз і споживачів.

Зважаючи на значення сировинного і споживного факторів, розрізняють дві групи галузей:

1) переважно сировинної орієнтації - виробництво цементу, азбестово-цементних і шиферних виробів, вогнетривів, скла, керамічних труб, вапна та ін.;

2) переважно споживної орієнтації - виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м'якої покрівлі, санітарно-технічних виробів та ін.

Підприємства, пов'язані із сировинними базами, мають повний цикл виробництва (наприклад, виробництво цементу, скла, цегли). Низка підприємств у районах споживання працює на довізних напівфабрикатах (бетонні та залізобетонні заводи, підприємства, що виробляють санітарно-технічні вироби) (табл. 4.7).

Таблиця 4.7. Виробництво найважливіших видів продукції будівельного комплексу

Основна галузь будівельних комплексів - цементна промисловість. Вона розвивається у тих районах, де сировина (глини, мергелі, вапняки) територіально суміщена з мінеральним паливом або залягає вздовж головних напрямків його транспортування. В багатьох районах цементні заводи працюють на відходах чорної та кольорової металургії (Донбас). Цементна промисловість характеризується високим рівнем виробничої концентрації. її сучасні підприємства мають потужність понад 1 млн т на рік.

Перший цементний завод споруджено в 1896 р. у Донбасі (Амвросіївна). Тут залягають високоякісні карбонатні породи, що нині використовує Амвросіївський цементний комбінат (до нього належать п'ять заводів і чотири кар'єри). У Донецькій області діють також Краматорський і Єнакіївський заводи. Донбас у 1990 р. посідав перше місце в Україні за виробництвом цементу. Крім природної сировини, на заводах використовували відходи чорної металургії (шлаки). Однак за період з 1991 до 2001 р. виробництво цементу в Донецькій області скоротилось майже у сім разів. Потужні цементні підприємства функціонують на Дніпропетровщині (Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг) та Харківщині (Балаклія), у Львівській (Миколаїв), Рівненській (Здолбунів), Хмельницькій (Кам'янець-Подільський) областях. Зі значно меншою потужністю діють підприємства у Бахчисараї (Автономна Республіка Крим), Миколаївській, Одеській, Івано-Франківській областях. Всього в Україні нараховують 15 підприємств із виробництва цементу.

У 2001 р. цементні заводи України виробили 5786,3 тис. т цементу, що на 16 942 тис. т менше, ніж у 1990 р. Найбільшу кількість цементу виробляли заводи Дніпропетровської області - майже одну четверту частину від загального виробництва в Україні. Друге місце за виробництвом посідала Хмельницька область (Кам'янець-Подільський цементний завод), а третє - Донецька. За ними йдуть Харківська, Івано-Франківська, Рівненська і Львівська області.

Якщо виробництво цементу тяжіє до сировинних баз, то промисловість збірного залізобетону - до місць споживання готової продукції (9/10 всього обсягу виробництва). Для виробництва залізобетону потрібна велика кількість заповнювачів (щебеню, піску), а також сталевої арматури й цементу.

Основні потужності залізобетонної промисловості концентруються у великих промислових центрах і районах, а також у місцях, де відбувається значне індустріальне будівництво. В Україні діють великі виробничі об'єднання з виготовлення комплектів збірних залізобетонних конструкцій і деталей. Низка підприємств виготовляє збірний залізобетон для гідротехнічного будівництва, для мостів та шляхового будівництва, а також опори та конструкції для спорудження ліній електропередач і зв'язку. В усіх областях України працюють домобудівні комбінати, що спеціалізуються на випуску залізобетонних деталей для зведення великопанельних житлових будинків. Найпотужніші з них розміщені у містах-мільйонерах і великих промислових центрах (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Львів та ін.).

Однією з найстаріших галузей будівельного комплексу України є цегельна промисловість. Виробляється глиняна та силікатна цегла. Для цегельного виробництва властива висока матеріаломісткість: на виробництво 1000 шт. цегли витрачається 2,5 м3 глини. Оскільки сировину для виробництва цегли мають майже всі райони, розташування підприємств орієнтується на споживача. Головні центри виробництва будівельної цегли - великі міста. Тут функціонують підприємства, оснащені високопродуктивними кільцевими тунельними печами. Заводи меншої потужності працюють у сільській місцевості.

У будівельному комплексі широко використовують природні нерудні матеріали - сировину для виробництва цементу, цегли, черепиці, скла, легких наповнювачів бетонів, в'яжучих матеріалів. Родовища бутового каменю розробляються в багатьох районах. Особливо великі його запаси в Житомирській, Вінницькій, Кіровоградській, Запорізькій та інших областях. Цінні й унікальні родовища гранітів, габро, лабрадоритів, які видобуваються не лише для потреб України, а й вивозяться в інші держави.

На сьогодні у будівництві особливо цінними є легкі пористі бетони, з яких виготовляють стінові панелі житлових будинків. Для їх виробництва використовують керамзит, термозит, сипкий перліт, що виробляються з легкоплавких глинистих порід, а також зі шлакової пемзи (термозит). У деяких областях України виробляють черепашник. Окрім цих матеріалів, розвинене виробництво будівельної кераміки: керамічної плитки для фасадів, плитки для підлоги, облицювальної глазурованої плитки. Найбільші підприємства розміщені у Харкові, Слов'янську, Часовому Яру (Донбас). В областях України працюють також підприємства з виробництва будівельного фаянсу і фарфору, будівельного вапна, гіпсу та крейди. Фарфорова промисловість зосереджена у Житомирській області (Коростень, Баранівка, Городниця, Кам'яний Брід, Довбичі), у Дружківці (Донецька область), Полтаві, Кіровограді, Сумах, Синельниковому та інших центрах.

Важливою галуззю є виробництво віконного і технічного скла. Віконне скло виробляється на заводах Донецької та Луганської областей, на Запорізькому та Львівському склоробних підприємствах. Завод технічного скла "Автоскло" діє у Костянтинівні.

У перспективі розвиток галузей будівельного комплексу пов'язаний з реконструкцією технічної бази. Низькі темпи оновлення техніки на підприємствах комплексу зумовили накопичення в машинному парку значної кількості морально застарілої й фізично зношеної техніки. Однак застарілі й зношені фонди та їх використання не дають результатів, які очікуються в господарській діяльності підприємств.

Отже, необхідність вирішення великомасштабних соціальних завдань потребує цілеспрямованої роботи з розвитку матеріально-технічної бази будівництва.