Географія промислових комплексів - Іщук С.І. - Електроенергетика

Розміщення електроенергетики залежить в основному від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів та споживачів електроенергії. її розвиток ґрунтується на таких головних принципах, як концентрація виробництва електроенергії на великих районних електростанціях; комбінування виробництва електро- і теплової енергії з метою теплопостачання міст і промислових вузлів; освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного вирішення завдань територіальної організації виробництва; розвиток атомної енергетики в районах із напруженим паливно-енергетичним балансом. Загальна потужність електростанцій об'єднаної енергетичної системи України становить 54 млн кВт.

Найпоширеніші в Україні теплові електростанції (ТЕС). Перевагою цих підприємств є те, що вони можуть розміщуватись у будь-якому районі, і вартість капіталовкладень на їх будівництво, порівняно з іншими типами електростанцій, значно нижча.

Основна частина електроенергії, виробленої тепловими електростанціями, зосереджена в енергогенеруючих компаніях. Найбільшою за потужністю є компанія "Дніпроенерго" (8160 МВт), до складу якої входять Криворізька, Запорізька, Придніпровська електростанції. Друге місце посідає компанія "Донбасенсрго" (7610 МВт), до котрої належать п'ять найбільших електростанцій: Зуївська, Слов'янська, Луганська, Старобепіевська, Курахівська. Далі йде енергогенеруюча компанія "Центренерго" (7550 МВт), до складу якої увійшли Вуглегірська, Трипільська і Зміївська ТЕС. На заході України діє компанія "Західенерго" (4700 МВт), що об'єднує Бурштинську, Ладижинську і Добротвірську ТЕС.

Найважливішою характеристикою енергогенеруючих компаній є потужність. Однак в умовах кризи компанії не можуть забезпечити повне завантаження потужностей. У цьому випадку найкраща ситуація простежується на електростанціях компанії "Донбасенерго", але у цієї самої компанії найвища частка затрат палива, адже електростанції використовують неякісне вугілля Донецького басейну.

Енергопостачальні компанії розміщені у кожній області, Автономній Республіці Крим і містах Києві та Севастополі. Вони е власниками електричних мереж відповідного регіону, а також ремонтних, автотранспортних та інших допоміжних підрозділів. Крім того, до складу багатьох з них входять теплоелектростанції невеликої потужності і теплоелектроцентралі.

В умовах загального дефіциту палива посилилась роль атомних електростанцій. Атомна енергетика України представлена такими станціями: Запорізькою, Південноукраїнською, Рівненською, Хмельницькою. Чорнобильська АЕС у зв'язку з катастрофою, що сталася на першому енергоблоці в 1986 р., була закрита. У 2000-2002 рр. атомні електростанції виробляли 44-48 % електроенергії від загального ЇЇ виробництва в Україні. Зростання частки виробництва електроенергії на АЕС пояснюється насамперед стабільністю їх роботи і зменшенням обсягів виробництва тепловими електростанціями внаслідок дефіциту палива. Однак подальший розвиток атомної енергетики в Україні проблематичний, оскільки в зонах радіоактивного забруднення від діючих АЕС може опинитись майже половина території держави з населенням 25 млн осіб.

Розвитку гідроенергетики в Україні сприяло створення каскаду ГЕС на Дніпрі та деяких інших річках. Дніпровський каскад об'єднує такі гідроелектростанції, як Дніпрогес, Кременчуцьку, Каховську, Дніпродзержинську, Канівську і Київську. Загальна їх потужність становить 3,8 млн кВт. Велика гідроелектростанція побудована на р. Дністер (Дністровська). Інші ГЕС е малопотужними, їх частка у виробництві електроенергії незначна (на річках Рось, Південний Буг та близько сотні інших електростанцій) (рис. 4.1).

Перспективи розвитку паливно-енергетичного комплексу України пов'язані насамперед із розширенням геологічних розвідок на території районів залягання палива, а також із реконструкцією вугільного басейну Донбасу. Показниками, що характеризують енергетичне становище країни, є енерго- та електроємність внутрішнього валового продукту. Так, у 2000 р., порівняно з 1990 р., енергоємність в Україні зросла в 1,2 раза, зокрема у чорній металургії вона на 45 % більша, ніж в індустріально розвинених країнах. У 1996 р. прийнята "Комплексна державна програма енергозбереження України", в якій містяться конкретні найважливіші заходи щодо створення енергозберігаючих технологій в

Рис. 4.1. Електроенергетика

енергоємних галузях економіки, а також ефективних систем управління енергозбереженням. Нагальна проблема електроенергетики - створення нових видів устаткування з переорієнтацією галузі на спалювання низькосортного вугілля українських родовищ. Це дасть змогу відновити енергетичний потенціал галузі: ліквідувати залежність від зовнішніх поставок паливних ресурсів з одночасним розв'язанням екологічних і техніко-економічних проблем.