Географія промислових комплексів - Іщук С.І. - 5.2. Види, типи і таксономія промислових районів

Промислове районування посідає важливе місце в системі економічного районування й охоплює виробничу сферу народного господарства, зокрема головну її галузь - промисловість.

При виділенні (делімітації) промислових районів найважливішу роль відіграє система внутрішніх зв'язків, що фіксують відносини між галузями, пунктами і центрами, а також наявність мінерально-сировинних ресурсів, на базі яких формуються центри їх видобутку та переробки. Виявити межі промислового району можна лише за умови детального аналізу систем поселень і адміністративно-територіальних одиниць.

Районування промисловості поділяється на два основні види - інтегральне і галузеве. У процесі інтегрального промислового районування охоплюються всі галузі, виробництва і підприємства промисловості на території країни. Результатом такого районування є виокремлення інтегральних (основних) промислових районів на основі поєднань промисловості комплексного характеру.

Під час галузевого промислового районування враховують розміщення і взаємозв'язки між підприємствами великих комплексних галузей (паливна, металургійна, машинобудівна, хімічна, деревообробна і целюлозно-паперова, легка, харчова). Районування цих галузей називають комплексним галузевим.

Характерна особливість промислових районів - чітко виражена індустріальна спеціалізація і структура. Часто у випадку подібної спеціалізації промислові райони мають різну виробничу структуру, яка формується залежно від розвитку внутрішньо- і міжгалузевих зв'язків, рівня комплексності галузей, ступеня завершеності енерговиробничих циклів.

На території України вирізняють чисто індустріальні та індустріально-аграрні промислові райони, з переважанням промислових галузей. За спеціалізацією і структурою виробництва їх можна поділити на три групи:

1) райони індустріального напряму розвитку з досить високим рівнем забезпечення мінерально-сировинними ресурсами і чисельністю трудових ресурсів - Донецький і Придніпровський. Вони спеціалізуються на видобутку палива, сировини для обробної промисловості; на переробці мінерально-сировинних ресурсів і характеризуються різким переважанням виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання;

2) індустріально-аграрні райони з обмеженими запасами мінерально-сировинних ресурсів, браком палива, значними сільськогосподарськими ресурсами і достатньою чисельністю трудових ресурсів - Київський, Харківський, Причорноморський. Вони спеціалізуються на галузях обробної промисловості, зокрема на виробництві продукції машинобудування, легкої та харчової промисловостей;

3) індустріально-аграрні райони з недостатніми для розвитку промисловості паливними і мінерально-сировинними ресурсами і значною кількістю сільськогосподарських ресурсів - Подільський, Львівсько-Карпатський, Волинський. Головними галузями спеціалізації е: трудомістке машинобудування, харчова і легка промисловості та низка виробництв, пов'язаних з видобутком окремих видів мінеральної сировини.

Аналіз показників виробництва щодо основних промислових районів України показав, що на Донецький і Придніпровський райони припадало у 2000 р. понад 54 % виробленої промислової продукції. Порівняно з 1999 р., їх частина у промисловому виробництві України збільшилась на 13,5 %.

Інтегральний промисловий район - це складна виробничо-територіальна система, що функціонує в результаті взаємодії підприємств декількох галузей, розміщених в окремих пунктах, центрах, вузлах, які мають індустріальний напрям розвитку виробництва. Вони відрізняються низкою ознак: масштабами виробництва і території, умовами формування, забезпеченістю сировиною, трудовими ресурсами, а також спеціалізацією, характером внутрішніх і зовнішніх зв'язків, повнотою виробничих циклів.

На основі генетичних, функціональних і структурних ознак, а також аналізу розміщення промислових об'єктів концентрації промислового виробництва і населення виокремлюються різні типи промислових районів України. Зокрема, у межах України можна виділити групи промислових районів з певними спільними рисами.

Система інтегрального промислового району має забезпечувати високу економічну ефективність у процесі розвитку лише за умови єдності промислового районування з адміністративно-територіальним поділом країни. Тому під час виділення їх території, на нашу думку, потрібно дотримуватись адміністративних меж областей. Наприклад, Придніпровський промисловий район охоплює дві найбільші індустріальні області - Дніпропетровську і Запорізьку, а також ту частину Кіровоградської, що тяжіє до промислового Придніпров'я. Однак Кіровоградська область, значна територія якої розташована за межами зони переважного тяжіння, повністю входить до складу цього промислового району. За таким принципом можна виокремити всі інші промислові райони України.

Аналіз розвитку основних промислових районів дає змогу виявити негативні процеси комплексоутворення, зокрема надмірну концентрацію промислового виробництва у великих центрах, нераціональні виробничі зв'язки всередині районів і між районами. Так, у межах території України сформувались промислові райони з надмірною концентрацією галузей важкої індустрії та недостатнім розвитком обробних виробництв. У п'яти областях (Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Київській) розміщена майже половина всіх промислово-виробничих фондів, у тому числі 66 % енергетики, 75 % паливної промисловості і 66 % хімічного комплексу. В такому випадку першочерговим завданням територіальної організації виробництва є здійснення виробничої і промислової деконцентрації у великих промислових вузлах та агломераціях з метою посилення промислового розвитку середніх і невеликих центрів.

Оскільки сфера промислового виробництва поділяється на великі комплексні групи галузей, доцільно здійснювати галузеве районування промисловості. Матеріальною основою галузевих районів є галузеві промислові комплекси.

Галузеве промислове районування відрізняється від інтегрального. Процес формування галузевого району полягає у тому, що будь-яка галузь промисловості розвивається в тих районах, де внаслідок сукупності природних і економічних умов забезпечується найвища ефективність виробництва. Так, підприємства добувних галузей тяжіють до джерел сировини, палива й енергії, а підприємства обробної промисловості перебувають під великим впливом багатьох факторів, зокрема трудового, споживного, технічного та ін. На основі проведеного галузевого районування виділяють галузеві промислові райони і територіальні системи споріднених підприємств певного напряму спеціалізації. До таких територіальних систем належать райони видобутку вугілля, чорної та кольорової металургії, машинобудування, хімічної, лісової, легкої та харчової промисловостей.

Виокремлення галузевих районів ґрунтується на вивченні особливостей розміщення підприємств окремих галузей (підгалузей) і зв'язків між підприємствами та стадіями єдиного виробничого процесу. Завданням цього напряму районування є аналіз територіальних аспектів виробництва в галузевому вимірі. Система галузевих районів формується внаслідок просторової концентрації виробництва цієї галузі промисловості та розташування підприємств з урахуванням природних, економічних, соціальних та інших факторів.

Характерно, що галузеві промислові райони територіально не збігаються з інтегральними. Інтегральний промисловий район розглядається як промисловий комплекс, але не є сумою галузевих промислових районів. Будь-який галузевий район своїми частинами може входити до складу різних інтегральних утворень. Наприклад, при галузевому районуванні Донбас зазвичай розглядається як район вугільної промисловості, або чорної металургії, або хімічної промисловості. Однак у його межах, зважаючи на територіальну концентрацію виробництва, вирізняються два інтегральні промислові підрайони - Донецький і Приазовський, де підприємства основних спеціалізованих галузей у процесі взаємодії утворюють своєрідні територіальні промислові комплекси.

Під час вивчення промислових районів застосовують різні методичні підходи. Одним із поширених в економіко-географічних дослідженнях є метод "циклів". Його застосування ефективне для виявлення структури, виробничих зв'язків, спеціалізації та рівня комплексності виробництва.

За спеціалізацією і поєднанням енерговиробничих циклів промислові райони України групують у такі типи:

1) вугільна промисловість - металургія-хімія - в районах видобутку вугілля і розвитку металургії з повним циклом;

2) металургія повного циклу - машинобудування - в районах гірничорудної промисловості і розвитку металургії з повним циклом;

3) металургія - машинобудування - хімія - в районах видобутку і хімічної переробки вугілля, розвитку металургії з неповним циклом та галузей машинобудування;

4) гідроенергетика і галузі, що до неї притягуються на основі гравітації - в районах функціонування великих і середніх ГЕС.

Таксономічна система промислового районування охоплює такі одиниці, як промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол і промисловий район.

Окремі таксони відрізняються один від одного кількісно та якісно. Однак між усіма таксономічними одиницями від промислового пункту до промислового району є взаємозв'язки. Так, промисловий пункт у міру насичення виробничими об'єктами може перерости у промисловий центр, а останній з часом за сприятливих умов розвитку - у промисловий вузол. Система взаємопов'язаних пунктів, центрів і вузлів утворює промисловий каркас територіальної структури промислових районів.