Спеціальні та галузеві соціології - Пилипенко В.Є - Функції релігії

Термін "релігія" латинського походження (rеligio), що означає благочестя, побожність, предмет культу. Поняття "релігія" піддається визначенню настільки, наскільки людина здатна охопити своє ставлення до Бога (надприродного, сакрального) — спілкування, взаємовідносини, предметні стосунки, акт містичного переживання та єднання. Релігія є унікальним своєрідним явищем духовної сфери життєдіяльності окремої людини і водночас формою суспільної свідомості. Що є предметом релігійного переживання: філософська абстракція буття Бога чи реальна фізична сутність за межами людського розуміння і досягання? Яке визначення може задовольнити як безпосередніх суб'єктів релігійного досвіду, так і вчених-дослідників?

Неоднозначність цього поняття, складність його визначення і трактування знайшло відображення в науковій літературі з релігієзнавства, соціології, психології та філософії релігії. Перше, що слід зазначити, релігія - це складне багатогранне явище, яке має дві сторони: "земну" (культурний, суспільний, індивідуальний вимір) і "сакральну" - трансцендентний. Трансцендентне виявляється в мові, ритуалах, міфі, святому письмі, містичному акті комунікації, натхненні та мудрості, трансі людини, яка намагається подолати невизначеність і конечність земного буття.

У межах соціологічного аналізу представники теорії інтеракціонізму розглядають релігію як систему взаємозв'язків, взаємовідносин та символічних дій людини чи соціальної групи, які спрямовані на те, що лежить за межами матеріального світу (Бога, богів, надприродних сил), або чому надано священне та сакральне значення. Функціональна теорія акцентує увагу на функціях, які релігія виконує в суспільстві, а структуралістський напрям досліджує місце релігії в системі суспільних відносин, розкриває взаємозв'язки інституціональної релігії з іншими формами людської діяльності.

Існують два підходи до визначення поняття "релігія" — змістовний та функціональний. Перший намагається знайти головні властивості і ознаки, які відрізняють релігію від інших соціальних явищ (що є релігія?); другий — визначити, яку роль вона виконує в системі суспільного життя (як вона працює?). Перше визначення відображає віру людини в надприродні створіння, явища, і їх реальні вияви в житті людини, друге — реалізацію вірувань в системі особистих і суспільних відносин.

Таким чином, релігія визначається як:

· соціальний феномен, що відображає певну сферу життя індивіда та суспільства;

· форма суспільної свідомості;

· засіб практичного духовного освоєння світу;

· світоглядна система координат;

· життєва позиція і діяльність.

Функції релігії

Місце та роль релігії в суспільстві визначається низкою функцій:

Інтегративна — релігійні вірування та норми в системі інституцій забезпечують соціальну солідарність, здатність утворити безконфліктне суспільство, злагоду, згуртованість, рівновагу суспільних відносин;

1. Світоглядна (смислоутворююча) - релігійні вчення та догми допомагають людині визначити своє місце в суспільстві і всесвіті, сформувати відповідні поняття про світоустрій, соціальні інститути і структури, форми поведінки і норми людської діяльності за допомогою вкладених змістів, показати значення життєвих подій в світі розуміння кінцевих цілей та устремлінь;

2. Ідеологічна - релігія виправдовує/осуджує і узаконює соціальні устої, які відображають інтереси керуючого класу або еліти за допомогою вчення та доктрини;

3. Компенсаційна - характеризує процес зняття життєвих суперечностей і проблем шляхом ідеалізації "іншого" світу, що відображається в релігійних доктринах (всі земні страждання і несправедливості праведних людей закінчаться в майбутньому житті (Царство Боже), і кожен там знайде заспокоєння) і дозволяє впевнено орієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях;

4. Комунікативна — забезпечує спілкування, соціалізацію, передачу релігійного досвіду, обмін, засвоєння інформації суб'єктів релігійного життя (віруючими, релігійними громадами, духовенством, релігійними організаціями тощо);

5. Легітимуюча — норми поведінки людини в суспільстві чи соціальній групі (морально-етичні, сімейні та ін.) стають загальноприйнятими завдяки їх схваленню в релігійних вченнях і церкві;

6. Функція соціального контролю дозволяє орієнтуватися населенню в своїх діях і вчинках згідно з загальноприйнятими суспільно-релігійними цінностями і очікувати покарань або винагород за їх дотримання (або недотримання);

7. Регулятивна - характеризує нормативно-установчий вплив релігії через систему вимог до поведінки віруючих за допомогою релігійних установок, переконання, норми, ціннісні орієнтири.

Функціональна роль релігії в суспільстві визначається через результати її впливу на особисте чи соціальне життя: на макрорівні - ступінь практичного впливу релігії в межах конкретного суспільства, держави, нації, етносу, великої соціальної групи; на мікрорівні - впливу на особистість, малі соціальні групи.

В одному і тому ж суспільстві релігійні традиції, почуття, дії можуть бути позитивними (функціональними) для одних соціальних груп і негативними (дисфункціональними) для інших.