Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - 6.1. Модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями

Цілеспрямована підготовка кадрів для роботи з громадськими дитячими та молодіжними організаціями є однією з найважливіших передумов успішного розвитку дитячого та молодіжного руху, створення і функціонування дитячих та молодіжних об'єднань різної спрямованості. Частково розв'язати її може поширення інституту соціальних педагогів. На відміну від шкільного вчителя соціальний педагог у своїй професійній діяльності має справу з дитиною та підлітком у процесі їхнього розвитку, соціального становлення в позаурочний час у неформальному спілкуванні чи під час спеціально організованих форм роботи, які властиві діяльності дитячих та молодіжних організацій.

6.1. Модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями

Багатовекторність практичної діяльності соціального педагога дає йому змогу працювати в різних закладах та установах: загальноосвітніх і спеціалізованих школах різного типу, школах-інтернатах, дитячих будинках, будинках для дітей-інвалідів, будинках і центрах дитячої освіти та виховання, культурологічних центрах, соціально-виховних службах та клубах за інтересами, за місцем проживання, центрах технічної та екологічної освіти, центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрах молодої сім'ї; соціальних притулках для дітей і підлітків, соціальних службах у справах дітей, соціально-реабілітаційних центрах для дітей та ін. На базі багатьох із цих закладів та установ діють сучасні громадські дитячі та молодіжні організації, тому взаємодія, співпраця з ними соціального педагога є об'єктивною необхідністю. Підтверджується це і змістом кваліфікаційної характеристики соціального педагога, і постійним інтересом із боку науковців до цього напряму соціально-педагогічної діяльності.

Російський соціальний педагог Марина Шакурова визначає такі можливі напрями співпраці соціального педагога з дитячими і молодіжними організаціями:

- допомога у створенні спеціальних програм для привернення уваги до проблем організації;

- створення умов для розвитку лідерського і творчого потенціалу, що сприятиме становленню особистості неповнолітньої дитини, її здатності протистояти різним негативним впливам;

- привернення уваги державних та муніципальних органів до розв'язання проблем дитинства, дитячих об'єднань, організацій;

- налагодження взаємодії дитячих та молодіжних організацій з іншими соціальними інститутами для організації соціальної допомоги дітям і молоді;

- залучення дітей і молоді до розв'язання проблем через спеціально створені органи дитячого самоуправління;

- організація роботи дітей і підлітків для надання соціальної допомоги ровесникам та іншим людям;

- підготовка членів організації до соціального самозахисту, тобто формування в них тих соціальних знань та вмінь, які забезпечать єдність соціального захисту і самозахисту;

- здійснення педагогічної корекції соціальної поведінки і зв'язків;

- профілактика асоціальної поведінки.

Серед різних форм взаємодії соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями (партнерство, посередництво, координація, наставництво) значну увагу приділяють розгляду соціального педагога як керівника, лідера дитячої чи молодіжної організації. Зокрема, різним аспектам спеціальної підготовки соціальних педагогів як керівників громадських дитячих та молодіжних організацій присвячені дослідження, російських науковців Олени Сорочинської, Р. Литвак та ін. Модель підготовки соціальних педагогів, яка діє в Україні, теж включає підготовку соціального педагога як керівника громадської дитячої чи молодіжної організації. Проте в більшості ВНЗ України, де навчають майбутніх соціальних педагогів, роботу з громадськими дитячими та молодіжними організаціями розглядають лише як один із напрямів соціально-педагогічної діяльності. Тобто йдеться не про безпосередню постійну роботу соціального педагога в дитячій чи молодіжній громадській організації, а саме про налагодження контактів, постійну взаємодію, співпрацю, наставництво, посередництво, координування діяльності.

На основі аналізу професіограми соціального педагога, наукових концепцій його співпраці з дитячими та молодіжними об'єднаннями, практики діяльності сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій було розроблено модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями (рис. 6.1).

Складовими цієї моделі є:

- об'єкт діяльності (громадські дитячі та молодіжні організації);

- суб'єкт діяльності (соціальний педагог);

- мета діяльності (сприяння створенню та функціонуванню громадських дитячих та молодіжних організацій і перетворенню їх на ефективний соціально-виховний інститут);

- функції соціального педагога (діагностична, прогностична, консультативна, захисна, профілактична, соціально-перетворювальна, організаційна);

Рис. 6.1. Модель професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями

- напрями роботи соціального педагога (проведення соціально-педагогічної діагностики; здійснення профілактичної діяльності; надання соціально-педагогічної допомоги членам організації; сприяння соціально-педагогічній діяльності громадської організації; надання допомоги керівництву організації у створенні і реалізації спеціальних програм і проектів; налагодження взаємодії дитячих та молодіжних організацій з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами; сприяння формуванню колективу в організації);

- зміст, форми та методи роботи, які визначені в межах кожного з напрямів.

Загалом робота соціального педагога в межах цієї моделі спрямована на надання діяльності громадських дитячих та молодіжних організацій соціально-педагогічного змісту, створення оптимальних умов соціалізації особистості в процесі функціонування сучасної громадської організації. Реалізація цього завдання можлива за системного підходу. Під соціально-педагогічною системою громадського молодіжного об'єднання український педагог Юрій Поліщук розуміє "формалізовану соціально-психологічну контактну групу молодих людей, котра функціонує в рамках організованої структури і продукує виховні та соціалізуючі впливи". Умовами трансформації громадської організації в соціально-педагогічну систему є: інтеріоризація всіма членами організації окресленої перспективи, на реалізацію якої має бути спрямована колективна діяльність; максимальна опора на принцип взаємодоповнення і взаємозбагачення; вдосконалення структури діяльності організації за рахунок включення до неї різних за своїм змістом і характером видів роботи та інтеграція їх в єдину діяльність колективу; вихід за межі традиційних інтересів і потреб організації, включення їх членів у діяльність, спрямовану на вдосконалення зовнішнього соціального і природного середовищ, на розв'язання завдань створення в Україні громадянського суспільства.

Отже, саме соціальний педагог у своїй професійній діяльності має сприяти виведенню сучасних громадських дитячих та молодіжних організацій на рівень функціонування соціально-педагогічної системи з пріоритетністю соціально значущої і суспільно корисної діяльності, оптимальним поєднанням особистісних і колективних інтересів, активною взаємодією цієї системи із соціумом. Такий підхід становить концептуальну основу пропонованої моделі професійної діяльності соціального педагога з громадськими дитячими та молодіжними організаціями.