Теорія і методика роботи з дитячими та молодіжними організаціями України - Лісовець О.В. - 6.2. Соціально-педагогічна діагностика в громадських дитячих та молодіжних організаціях

Важливими аспектами співпраці соціального педагога із дитячими та молодіжними організаціями є вивчення психолого- і медико-педагогічних особливостей членів організації (особливостей їхнього індивідуального розвитку, психіки, здоров'я, пізнавальних можливостей тощо), мікросередовища та умов життя; виявлення інтересів, потреб, проблем, конфліктних ситуацій, девіацій у їх поведінці, тобто здійснення соціально-педагогічної діагностики.

Соціально-педагогічна діагностика - комплексне вивчення та оцінювання статусу, потреб і можливостей особистості, особливостей соціальної ситуації і рівня соціального розвитку, найближчого оточення, соціокультурних факторів середовища, у якому вона перебуває, ступеню включення в різні кола соціальної взаємодії і широти соціальних контактів, базових цінностей і ціннісних орієнтацій, проблем міжособистісної взаємодії і самореалізації.

Діагностика допомагає вчасно виявляти й усувати індивідуальні та колективні проблеми. Крім того, середовище громадської організації є джерелом різноманітних та об'єктивних даних, оскільки дитина, підліток добровільно визначають свою участь у ній з огляду на власні інтереси і соціальні потреби. Це дає змогу вивчити особистість члена організації з різних боків, у природних умовах, вільному виявленні власного Я. Тому зміна соціальної позиції в діяльності дитини, яка ставить її перед вибором нової ролі, є основою вивчення особистості, прогнозування, програмування її розвитку.

Ефективне здійснення діагностики неможливе без спеціальної підготовки, оволодіння комплексом діагностичних методів (спостереження, бесіда, анкетування, тестування, аналіз документів, метод соціальних біографій та ін.) і методик (шкальні, карткові, проективні, асоціативні, експресивні та ін.), діагностичними та прогностичними технологіями. Фахівцем, професійно підготовленим до діагностично-прогностичної роботи, у т. ч, і в процесі взаємодії з громадськими дитячими та молодіжними організаціями, має бути соціальний педагог.

Зміст соціально-педагогічного діагностування у громадських дитячих та молодіжних організаціях як спеціально організованого процесу пізнання, під час якого відбувається збір інформації про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних і соціологічних факторів, становлять:

- виявлення індивідуальних особливостей, здібностей, соціальних потреб, ціннісних орієнтацій, потенціалу розвитку члена організації;

- дослідження умов та можливостей середовища проживання індивіда;

- складання комплексної характеристики громадської організації (мета, завдання, структура, форми і методи діяльності тощо).

Реалізуючи діагностичну функцію, соціальний педагог повинен дотримуватись:

1) загальних технологічних вимог: визначити мету, обрати найефективніший діагностичний інструментарій, безпосередньо отримати дані, опрацювати та інтерпретувати їх (здійснити статистичне оброблення і якісний аналіз), встановити діагноз, скласти прогноз розвитку ситуації і визначити зміст соціально-педагогічної діяльності;

2) етичних норм: забезпечити добровільність участі, відповідальність, конфіденційність інформації тощо;

3) принципу захисту інтересів досліджуваного: повідомляти обстежуваному мету діагностики; інформувати його про осіб, які будуть ознайомлені з отриманими даними; ознайомлювати його з результатами дослідження, надавати йому можливість певного коригування цих результатів.

Виявивши на основі одержаної інформації соціально-педагогічні проблеми організації загалом або її окремих членів, соціальний педагог здійснює адресне оцінювання їхніх потреб та окреслює напрями соціально-педагогічної допомоги. Для цього він застосовує технологію соціально-педагогічного прогнозування, яка передбачає здійснення на основі діагностичних результатів планування, проектування, програмування, моделювання, управління і вибір оптимального варіанта діяльності, контроль за результатами, рефлексію. Предмет соціально-педагогічного прогнозування охоплює: спрямованість та інтенсивність індивідуального розвитку членів організації; можливості їх соціального виховання, перевиховання, реабілітації, адаптації, професійної орієнтації та підготовки; здатність вихователя забезпечити оптимальний розвиток, навчання і виховання ,< дитини, досягти певної соціально-педагогічної мети.

Відповідно до соціальних пріоритетів у вихованні та індивідуальних особливостей об'єкта соціально-педагогічного впливу, оцінки власних педагогічних можливостей, умов виховання соціальний педагог визначає цілі та завдання власної соціально-педагогічної діяльності. На цьому ґрунтується моделювання, яке полягає в забезпеченні можливості вибору оптимального варіанта соціально-педагогічної технології, що сприяє досягненню прогнозованого результату.

Ефективне здійснення соціально-педагогічної діагностики в громадських дитячих та молодіжних організаціях можливе лише за умов комплексного підходу та допомоги інших фахівців (психологів, учителів, вихователів, правоохоронців та ін.). Це дає змогу точніше і повніше визначити соціально-педагогічні проблеми, сформулювати рекомендації для керівників громадської організації.