Товарознавство продовольчих товарів - Бірта Г.О. - 2.2. Рослини-хижаки

Ще до того, як Ч. Дарвін зацікавився і детально описав процес споживання пійманих комах, на листках болотних росичок знаходили рештки померлих мушок і дрібних жучків, проте ніхто не уявляв, що рослина може в такий спосіб полювати за поживою. Виявляється, що не лише росички, а й чимало інших рослин полюють за тваринами.

Однак і досі росички залишаються одними з найунікальніших рослин-хижаків, які відомі у флорі.

Серед росичок налічується близько 100 видів, які найбільше поширені в Австралії та Новій Зеландії. На Україні є лише три види росичок: круглолиста, англійська та середня. Всі вони ростуть на болотах Полісся, хоч зрідка зустрічаються і в інших областях.

Це багаторічні трав'янисті рослини - типові представники верхових сфагнових боліт. Вони утворюють невеличкі розетки з круглих чи видовжених листків, покритих характерними червонуватими залозками. На кінцях залозок виділяються клейкі крапельки рідини, падаючи рослині своєрідного вигляду: здається, що чистки густо вкрили крапельки роси. Звідси і назва рослини. Ці крапельки рідини приваблюють комах, насамперед дрібних мушок. Сідаючи на листок, комахи приминають до нього і вже не можуть звільнитись.

Кожна залозка листка росички має складну будову. По краях листка ростуть довгі волоски, а в середині - короткі. Верхівка волоска-залозки розширюється в голівку, яка складається з двох шарів клітин, які виробляють клейку, подібну до меду речовину. Як тільки до якоїсь частини листка прилипла комаха, інші волоски-залозки згинаються в бік комахи. Голівки залозок повністю охоплюють жертву, покриваючи її своїми виділеннями. Позбавлена можливості дихати, комаха гине. Клітини залозок починають виділяти сильнодіючі ферменти, що розчиняють білок комахи. Згодом на поверхні листка лишається лише неперетравлений хітиновий покрив комахи, її крильця та ніжки. Листок розпрямляється, і згодом рештки комахи зносяться вітром чи краплями дощу. За деякий час листок знову являє собою привабливе сідало, покрите медяними краплями роси.

Процес травлення у росички відбувається порівняно швидко. Наприклад, велику муху вона повністю "з'їдає" за кілька днів, дрібну - протягом дня. Разом з тим, можна помітити, що листки, які перетравили жертву, мають дещо постарілий вигляд. Вони вже не вирівнюються повністю, і крапельки рідини на них утворюються неоднорідно. Такі листки, як правило, швидше відмирають. Мабуть, складний процес виділення ферментні знесилює тканини, і вони перестають добре виконувати свої функції.

Останнім часом встановлено, що комаха, потрапляючи на листок росички, не просто прилипає. Від кількох крапельок клейкої рідини вона б ще могла звільнитись. Вся справа в тому, що в складі крапельок роси містяться паралізуючі речовини. Вони і не дають змоги жертві активно вивільнюватись з пастки. Пізніше, коли більшість залозок оточать комаху з усіх боків, параліч і смерть практично настають одночасно. Вони, як і інші представники сфагнових боліт, ростуть разом з моховим покривом. Якщо обережно вилучити з-під моху довге стебло росички з тоненькими корінцями, то можна легко встановити швидкість наростання мохового покриву. Справа в тому, що з кожним роком цей покрив підростає дещо вгору. Рослинки, які живуть на поверхні сфагнів змушені вслід за ними підніматись все вище і вище. Росички - рослинки розеткові. Тому на стеблі залишаються досить чіткі позначки щорічних розеток. По відстані між ними легко встановити і швидкість, з якою приростає моховий покрив сфагнів на болоті.

Досить подібні до росичок за способом живлення та умовами проростання товстянки їх теж три види у флорі України: звичайна, двоколірна та альпійська. Вони зустрічаються на торфовищах або на болотистих луках. Листки товстянок теж мають залозки, що діють приблизно так, як і листки росичок. Тільки в останньому випадку вони більш активно скручуються. Росички та товстянки систематично різні між собою. Перші належать до родини росичкових, другі - до пухирникових.

Це ще один приклад паралельної еволюції рослин у подібних умовах зростання.

Інакше розвивались такі представники родин росичкових і товстянкових, як альдрованда і пухирник. Обидві рослини зустрічаються в стоячих водоймах чи у заглибленнях боліт - тобто це типові водні рослини.

Альдрованда не має коренів. її пагони плавають біля поверхні води. Широкі черешки листків закінчуються щетинками. Листова пластинка складається з двох напіввідкритих половинок, що мають залози і дуже чутливі волоски. Дрібні плаваючі організми (рачки, інфузорії) торкаються цих волосків - і в ту саму мить обидві половинки листка закриваються. Першими змикаються краї листової пластинки. Тому деякий час спіймані тварини ще вільно плавають всередині. Вода поступово замінюється повітрям, що його виділяють клітини рослини. Тоді спіймані організми нагромаджуються біля травних залоз.

Процес закривання листової пластинки у андрованди миттєвий. Він відбувається за 0,2 с. Тому практично жодна з тваринок не встигає виплисти із оточення. Іноді над водою можна побачити дрібні білі квітки андрованди. Однак насінням вона розмножується рідко. Щовесни зимуючі бруньки утворюють велику кількість молодих рослин. їх легко переносять водоплавні птахи на інші водойми. Цей спосіб розмноження виявився найбільш результативним.

У товстянки теж є плаваючі "родичі". Вони належать до роду пухирників. У флорі України їх чотири види: звичайний, середній, малий та пухирник Брема. Вони плавають або прикріплюються до ґрунту. Листки пухирників розсічені на тонкі нитковидні частинки. Деякі з цих частинок мають форму пухирців. Кожен пухирець спереду має отвір з рухомою кришечкою і щетинками. Як тільки дрібна водна тварина, наприклад дафна, торкнеться такої щетинки, кришечка різко відгинається в середину пухирця, втягуючи за собою воду. Разом з водою в пухирець потрапляє жертва. Після цього кришечка повертається на своє місце, закриваючи вхід у пухирець з середини. Деякий час спіймана істота ще вільно плаває в пухирці. Як вона засвоюється пухирником - ще досі неясно. Одні вчені вважають, що цьому сприяють залози, які містяться в середині пухирця. Другі пояснюють травлення простим розкладанням померлої від голоду жертви.

Гриб емпуза - це швидше гриб-мисливець. Проте мисливець відмінний. Емпуза білою цвіллю пронизує тіло комахи і висмоктує з нього поживні речовини. Через деякий час на поверхні тіла жертви, що гине від виснаження, з'являється білий наліт. Якщо поруч з мертвою мухою проповзе або навіть пролетить інша, емпуза вмить "обстріляє" її своїми конідіями. "Постріли" сягають на відстань кількох сантиметрів. Для такого мікроскопічного гриба це неабияке явище. Як тільки кулі емпузи потрапляють поміж волосинки на тілі мухи, вони негайно проростають. Грибниця швидко проникає в комаху, яка поступово слабне і гине. Ті конідії, які не влучили в комаху, проростають і теж перетворюються на мисливців.

Вчені емпузу називають ентомофторою мушиною, а хворобу - осінньою хворобою мух. Грибів, подібних емпузі-ентомофторі, досить багато. В окремі роки вони можуть викликати масову загибель мух та інших шкідливих комах. Наприклад, у 1957 р. ці мисливці знищили осінню популяцію золотогузки, яка об'їдала дубові ліси. Полює грибок і на комарів, яких восени можна побачити мертвими у великих кількостях. На комахах легко розпізнати ознаки хвороби: роздуте черевце і білуватий наліт спороношення. Вчені встановили, що "постріли" гриба пов'язані з тиском плазми під перетинкою конідії. Це означає, що в основі цього руху діє принцип тятиви. Цікава і тактика полювання ентомофтори Смерть вражених комах настає у досить строго визначений час, приблизно між 15-ю та 17-ю годинами дня. За ніч їх тіла обростають новими спороносцями-"рушницями", а полювання починається, як у справжніх мисливців, вдосвіта. Зараз гриби з порядку ентомофторових вивчають для застосування в боротьбі з шкідливими комахами. На Закарпатті такі досліди показали позитивні результати у знищенні попелиць на посівах люцерни.