Товарознавство продовольчих товарів - Бірта Г.О. - 7.2. Хлібини на дереві

Всім добре відомо, якими корисними для здоров'я людини являються плоди таких рослин, як фінікова пальма, банан, ананас, манго тощо. Та не всі знають, що у тропічних країнах зростає дерево, яке дає людині хліб. Йдеться про хлібне дерево, поширене на островах Тихого океану, яке також зустрічається в культурі у тропіках обох півкуль. Хлібне дерево належить до роду артокарпус родини шовковичних. Рід артокарпус включає до 40 видів, розповсюджених переважно в Індо-Малезійській флористичній області.

Хлібне дерево надзвичайно красиве^і своєю розложистою пишною кроною здалека нагадує наш каштан. Його розводять тепер майже у всіх країнах тропічної смуги: воно годує багато людей у світі.

Хлібне дерево невисоке, до 10-20 м заввишки, довговічне, з великими овальними від 0,3 до 0,6 м завдовжки шкірястими, біля основи цільнокраїми, на верхівці розділеними на 3-9 загострених лопатей листками, схожими на листки фікуса. Рослина однодомна, але чоловічі та жіночі квітки зібрані в окремі суцвіття: чоловічі - в густі жовті дуби-ноподібні сережки, а жіночі - у досить великі колючі голівки, кожна з яких за формою нагадує булаву. Після запилення квітки протягом кількох місяців розвиваються, а потім зростаються у суцільну м'ясисту масу, яка і є "плодом", а насправді - супліддям хлібного дерева.

Плід хлібного дерева формується так само, як і супліддя шовковичного дерева, але замість цукру та соку в ньому міститься крохмаль. Плід збірний і складається з великої кількості дрібних плодиків, має круглу або овальну форму, у діаметрі досягає 10-25 см. Незрілі плоди - зелені, а стиглі набувають буроватого відтінку з жовтими смужками. Плід хлібного дерева дещо нагадує плід маклюри Зовнішня оболонка плоду часто вкрита невеличкими восьмикутними випуклинами, проте є й бородавчасті плоди, і такі, що вкриті лусками або шпичками, трапляються також і гладенькі. М'якуш волокнистий, білий та твердий у незрілих плодів і жовтий, м'який та тістоподібний у стиглих. Плоди розміщуються на дрібних гілках і коротких товстих плодоніжках, часто групами по два-три

Культура хлібного дерева, можливо, виникла в Малайзії і є дуже древньою. До цього часу тут у лісах зустрічається чимало диких форм хлібного дерева, супліддя яких містять насіння, подібне до каштана. Кращі культурні різновидності цього дерева насіння не утворюють і їх розмножують вегетативним способом. Зустрічаються напівкультурні форми з насінням.

Плоди хлібного дерева містять у середньому близько 65% води, 12 цукру, 19 крохмалю, 1,5 білку, 0,2 жиру та 1% клітковини. їх вживають у їжу в сирому, вареному та печеному вигляді. Напівстиглі плоди йдуть на приготування різних напоїв, а стиглі - на пудинги, випічку хліба та бісквітів тощо. Крім того, стиглі плоди обгортають листям і запікають у вогні, після чого одержують паляниці, що за своїми властивостями не поступаються перед тим хлібом. Насіння хлібного дерева, як і м'якуш, остров'яни вживають в їжу.

Хлібне дерево відіграє велику роль у харчуванні народів Океанії: одне восьмирічне дерево дає 700-800 плодів щороку. Відомо понад 100 форм хлібного дерева, які культивуються у багатьох тропічних країнах світу. Чимале значення мають й інші два види: хлібне дерево кемпедак та індійське хлібне дерево, дерево джек, або джекфрут.

Хлібне дерево кемпедак - високе довговічне вічнозелене дерево з густою кроною темно-зелених, опушених довгими волосками простих еліптичних листків, кожний із яких буває від 4 до 25 см завширшки. Стовбур дерева прямий, з сірувато-коричневим відтінком, деревина жовта, при надрізанні витікає клейкий білий молочний сік. Квітки одностатеві, однодомні, з простою оцвітиною, зібрані у кауліфлорні (що ростуть на стеблах) суцвіття, які з'являються на стеблах і гілках. Супліддя до 20-35 см завдовжки і 10-15 см завширшки, видовжено-циліндричні, кремово-жовті або злегка коричнуваті, мають неприємний запах. Пульпа плодів схожа з плацентою гарбуза, вона золотисто-жовтого кольору, напівпрозора, хрумка. Плоди їдять сирими, варять або печуть. Вони нагадують гарбуз або картоплю. Насіння за своїм смаком нагадують каштани. На одному дереві у середньому дозріває понад 100 плодів.

Хлібне дерево кемпедак - культурний вид, поширений у Малайзії, на островах Океанії, Антільських островах і в Бразілії. Проте у лісах півострова Малакка і Молуккських островів зростає дике хлібне дерево, дикий кемпедак, що має сіруваті листки і видовжено-еліпсоподібні без запаху плоди. Пульпа у них кислувато-солодка. Цей вид хлібного дерева надзвичайно цінується завдяки твердій деревині, яка йде на виготовлення меблів, різних музичних інструментів, використовується для будівництва. Деревина не пошкоджується білими мурашками та грибками.

Близьким родичем кемпедака є хлібне дерево джек, що зростає переважно в Індонезії і рідше - у Полінезії. Хлібне дерево джек відрізняється від кемпедака меншою вибагливістю до умов вирощування і значно кращою пристосованістю до мусонного клімату. Воно велике, красиве, до 15-20 м заввишки, з видовженими овальними або еліпсоподібними до 10-18 см завдовжки і 7-8 см завширшки листками, блискучими, шкірястими, темно-зеленими. Листки та молоді пагони опушені дрібними волосками. На міцних гілках або просто на самому товстому стовбурі виростають гігантські довгасті кремово-золотисті плоди, які за своєю формою нагадують диню або величезну грушу. За розміром вони бувають 30-100 см завдовжки і 25-50 см у діаметрі. Це, власне, і є "хлібини", які важать 8-16 кг кожна, а інколи навіть і 32 кг.

Зовнішня оболонка плодів джекфрута блідо-зелена у недозрілому стані та кремова або кремово-жовта у стадії стиглості. Зверху вона вкрита твердими шпичками. Всередині плід розділений на окремі плодики, кожний із яких має насінину, оточену пульпою. Пульпа напівпрозора, приторно солодка, має своєрідний гострий, досить приємний запах.

Походження цього культурного дерева пов'язують з Індією, хоча воно широко поширене в усіх тропічний країнах. Плід джекфрута складається із 75% події, 20 крохмалю, 15 цукру, 0,5 жирів при 1% клітковини, У насінні міститься 49% води, до 24 крохмалю, 2 цукру, 5 білків та 0,25 жирів при 2% клітковини.

Населення Індії дуже любить ці плоди, особливо їм подобається підсмажене на кокосовій олії насіння.

Росте дерево джек надзвичайно швидко і інколи починає плодоносити на третьому році життя, досягаючи при цьому до 9 м заввишки.

Достигають плоди хлібних дерев протягом тривалого часу, з листопаду по серпень місяць. Починаючи з серпня дерево продовжує рости, цвіте, щоб знову дати плоди. Хлібні дерева плодоносять понад 70 років. Жителі острова Таїті кажуть, що три хлібні дерева можуть прогодувати двох-трьох чоловік, а 5-7 дерев забезпечують їжею велику сім'ю протягом цілого року.

Під час збирання врожаю остров'яни вирушають на своєрідні хлібні плантації. Плоди знімають з дерев довгими роздвоєними на кінцях палицями. Потім загостреними з одного кінця палицями наколюють кожний плід і залишають на ніч до наступною дня.

Уночі м'якуш плодів починає бродити. Вранці з них знімають шкірку і в такому вигляді "хлібне тісто" вже можна заготовляти на майбутнє, тобто до нового врожаю. Перед цим викопують не дуже глибокі ями (1x1,5 м), стінки і дно яких ретельно обкладають камінням і банановим листям. Очищені плоди хлібного дерева складають у ями, добре спресовуючи їх. Зверху ями накривають листям і кладуть на них каміння. На цьому і закінчується вся процедура заготівлі незвичайного хлібного "тіста", яке може зберігатися місяцями, не втрачаючи своїх якостей. Коли воно перебродить, яму відкривають, беруть потрібну порцію тіста, додають води, трохи кокосової олії, кладуть у спеціальне дерев'яне корито і довго замішують, розминаючи пальцями, а яму знову закривають.

Невеликі, за розміром з наш хліб, кавалки тіста загортають у листя і кладуть у піч або на розжарені камені. Спечені таким чином хлібини майже не відрізняються від нашого справжнього хліба, а за смаком вони нагадують м'якуш печеного хліба, змішаного з картоплею. Слід зазначити, що тропічні булки мають не тільки високі харчові властивості, а й благотворні лікувальні якості, бо містять вітаміни В і Е, які зберігаються в них і після випічки. Споживають також і недозрілі плоди хлібного дерева, спікши їх у попелі, як картоплю.

Та хлібне дерево не лише годує. Жителі Океанії з давніх давен помітили, що всі 40 видів цих дерев - надзвичайно цінні рослини. Так, з луб'яних волокон молодих дерев одних видів виготовляють одяг, з інших - папір, мотузки, риболовні снасті або білий віск, з тичинкових суцвіть роблять трути та ґноти, молочний сік, що виділяють рослини, використовується як клей. Листки деяких видів хлібного дерева вживають при лікуванні виразки шлунку, туберкульозу, квітки позбавляють від зубної болі. Лікуються також корою та корінням цього дерева. Не пропадають марно і його великі шкірясті листки, з яких полінезійці майстерно виготовляють чудові легенькі капелюхи. Крім того, листками деяких видів годують худобу, коней та слонів. Надзвичайно високо ціниться деревина певних видів хлібного дерева. Вона використовується для будівництва суден, жител, з неї виготовляють стійку жовту краску. Кору мавп'ячого хлібного дерева в Ассамі жують як сурогат бетеля. І взагалі, чого тільки не виготовляють з цього чудового творіння природи!

Цікаві ще два види: хлібне дерево різнолисте і хлібне дерево пру-жисте. Перше зростає у низинах півострова Малакка і називається "деревом слави". Це красиве вічнозелене дерево, його метрові листки унікальні. Головна жилка несе дванадцять пар листочків, з яких перша пара - коротка (приблизно 5 см), наступна - довга (до 15 см), потім знову коротка, знову довга і т. д. Такої чудернацької форми не має жоден листок у світі.

У прадавні часи хлібне дерево, що вважається реліктовою рослиною, було поширене і в наших широтах, навіть на півночі. Так, відбитки його листків, чоловічих квіток і плодів знайдено у закутій кригою Гренландії, де дерево жило у крейдяному періоді.

Полінезійці і в наші дні обов'язково садять біля своєї домівки хлібне дерево - уру. На островах Туамоту біля кожної хатини росте хоча б одне з них. Уру - символ родючості.

Соковиті плоди хлібного дерева до цього часу залишаються основною їжею жителів атолів. їх споживають з консервами, рибою, з м'ясом, запікаючи протягом десяти-п'ятнадцяти хвилин на вогнищі. Але хлібне дерево уру, на відміну від кокосових пальм та інших рослин, що ростуть на коралових ґрунтах, може прижитися й плодоносити лише на родючій землі, якої на атолах немає. Тому жителі атолів, щоб посадити це дерево, повинні купити три-чотири мішки землі, яку туди доставляють на шхуні з інших островів. А така земля ціниться на вагу золота.

Жителям островів Туамоту за допомогою хлібних плодів уру вдається виловлювати в океані тигрових акул, шкіра яких коштує надзвичайно дорого.