Товарознавча характеристика продукції свинарства - Бірта Г.О. - 3. ВПЛИВ РІВНЯ І ПОВНОЦІННОСТІ ГОДІВЛІ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ СВИНИНИ

У процесі вивчення багатьох факторів живлення (протеїнового, мінерального, вітамінного) та виявлення ролі біологічно активних речовин було встановлено, що потреба свиней у багатьох поживних речовинах визначається рівнем енергетичного живлення як одним із основних факторів продуктивних якостей раціонів. Нестача енергії в кормах здебільшого є причиною низької продуктивності тварин, ніж нестача ряду інших компонентів раціону: вітамінів, мінеральних речовин, амінокислот. Крім того, із загальної вартості кормів більше половини припадає на долю основних джерел енергії - вуглеводів і жиру.

Водночас наявна енергія корму при недостатньому нормуванні годівлі й балансуванні раціонів використовується тваринами на відкладання в тілі надто неекономно. Так, в звичайних умовах годівлі використання енергії корму, як основного компоненту живлення, на утворення продукції у свиней становить лише 25 %.

Коефіцієнт корисної дії корму при годівлі свиней, тобто процент використаної загальної енергії раціону можна значно підвищити.

При достатній і збалансованій годівлі рівень трансформації поживних речовин корму в речовини продукції при відгодівлі свиней може становити 45-50 %. Головним методом в здійсненні цього є організація повноцінної збалансованої годівлі свиней, тобто використання раціонів, які за вмістом основних поживних і біологічно активних речовин найкраще відповідають потребам тварин.

Для раціоналізації годівлі свиней і більш ефективного використання кормів шляхом збалансованої годівлі виникає необхідність поліпшити проектування, розробку та перевірку кормових раціонів з врахуванням задоволення потреби тварин в основних елементах живлення. При цьому обов'язковими показниками, які слід регулювати і контролювати при складанні кормових раціонів для свиней, повинні бути такі: кормові одиниці (вівсяні або енергетичні), суха речовина, перетравний і сирий протеїн, лізин, метіонін + цистин, триптофан, кальцій, фосфор, натрій, калій, каротин, вітамін Б₂, рибофлавін, пантотенова кислота, нікотинова кислота, холін, вітамін В₁₂, клітковина, мікроелементи - залізо, мідь, цинк, кобальт, йод, марганець та інші. Всі ці елементи живлення треба регулювати у раціонах відповідно до потреб тварин за існуючими нормами, стосовно до типів годівлі та структури кормових раціонів, враховуючи хімічний склад і поживну цінність кормів. При цьому балансування раціонів за вказаними речовинами в основному можна забезпечити за рахунок доброякісних кормів, вирощених в господарствах. Нестача в протеїні поповнюється кормами тваринного походження, нестача в мінеральних речовинах та вітамінах - за рахунок відповідної кількості мінеральних кормів та вітамінних добавок.

Новий підхід до нормування годівлі свиней пов'язаний з необхідністю по-новому оцінювати й енергетичну поживність кормів, визначити в них потенціальну поживність, тобто доступну для тварин кількість енергії в тому чи іншому кормі. Показники енергетичної цінності корму повинні гарантувати вміст в ньому певної кількості доступної енергії, яка характеризує енергетичну поживність корму або раціону. Утилізація цієї енергії при виробництві продуктів свинарства характеризує всю організацію і техніку годівлі, якість тварин та інші умови.

Кращим показником доступної для тварин енергії є фізіологічно корисна, або обмінна, енергія. Фізіологічно корисна (обмінна) енергія засвоєних тваринами органічних речовин бере участь у біохімічних процесах, що відбуваються в середині клітин і тканин організму. В цих процесах обміну одні реакції пов'язані з трансформацією засвоєних речовин в енергії теплопродукції, інші - з синтезом структурного матеріалу, необхідного для росту, репродукції, відкладення в організмі резервних речовин і т.д.

Таким чином, обмінна енергія є науково обґрунтованим критерієм визначення енергетичних потреб тварин і енергетичної оцінки кормів.

Нова система оцінки поживності кормів і нерозривно пов'язана з нею система нормування забезпечать високі виробничі показники тільки при організації годівлі на основі обліку енергетичної поживності в раціонах, збалансованих за необхідними для тварин поживними речовинами.

Під нормою годівлі розуміють ту кількість поживних і діючих речовин, яка необхідна тваринному організму на добу для забезпечення фізіологічно-життєвих процесів та утворення продукції.

Розвиток вчення про нормативну годівлю свиней пов'язаний із завданнями підвищення продуктивності тварин, економії кормів та з визначенням потреби тварин у різних поживних, а також активно діючих речовинах. Нормування годівлі свиней та раціональне використання кормів для одержання продукції свинарства (м'яса, сала) треба вважати одним з головних завдань зоотехнічної науки. Використання встановлених норм годівлі свиней у господарствах дає можливість організувати годівлю на науковій основі та здійснювати контроль за одержанням продукції і витрачанням кормів.

При складанні раціонів за існуючими нормами, як правило передбачається нормування лише 6 елементів живлення: енергії, перетравного протеїну, кухонної солі, кальцію, фосфору і каротину, однак відомо, що тваринам не досить лише зазначених елементів. Тому збалансування протеїново-енергетичного співвідношення при добавках у раціони дефіцитних амінокислот, клітковини, деяких жирних кислот, мінеральних речовин, мікроелементів, вітамінів, антибіотиків забезпечує кращий ріст, розвиток і відгодівлю свиней без збільшення при цьому витрат кормів.

Численні дослідження останніх років у нашій країні і за рубежем по з'ясуванню фізіологічної ролі зазначених факторів у живленні свиней свідчать, що при використанні кормів з достатньою кількістю всіх необхідних поживних речовин можна одержувати високі показники відтворення, росту, розвитку та відгодівлі свиней. У дослідах при утриманні свиней на збалансованих раціонах (інтенсивний рівень відгодівлі) за період з 3,5- до 5,5-місячного віку свині давали приріст по 600, 800, 900 г при оплаті корму 295 г приросту на кормову одиницю. Це на 64 % більше в порівнянні з діючими нормативами. Така оплата корму відповідає затратам на 1 кг приросту 3,4 кормової одиниці повноцінного раціону, що свідчить про дуже високий коефіцієнт корисної дії корму.

Із всіх поживних речовин, які мають те чи інше значення для живого організму, протеїну належать провідна роль. Він є основою всіх життєвих функцій організму тварин.

Виняткове значення, що надається протеїновим речовинам в годівлі свиней, пояснюється не лише тим, що вони є специфічними носіями життєвих властивостей, входять до складу кожної клітинної субстанції, ферментів, деяких гормонів тощо, але й тим, що синтез білкової молекули в організмі може здійснюватись тільки за рахунок продуктів розщеплення самого протеїну до більш простих його складових частин - амінокислот.

Проблема повноцінного протеїнового живлення є однією із найважливіших у годівлі свиней. Вона вирішується як в напрямку збільшення виробництва протеїну за рахунок розширення площ під білковими культурами та пошуками нових джерел азотних речовин, так і в напрямку раціонального використання білкових ресурсів при годівлі свиней. Забезпечувати свиней протеїном слід регулярно, відповідно до фізіологічних потреб в ньому залежно від віку, фізіологічного стану і продуктивності тварин.

Організація безперебійної, різноманітної і біологічно повноцінної протеїнової годівлі є важливим фактором, який забезпечує нормальне відтворення стада, високу скороспілість, життєздатність і продуктивність тварин.

Використання протеїну тваринами залежить від багатьох факторів: співвідношення поживних речовин у раціоні, якості та повноцінності протеїнової годівлі, застосування біологічно активних речовин (вітамінів, антибіотиків, мікроелементів), загального рівня живлення та типу годівлі.

Із всіх сільськогосподарських тварин свині мають найбільш високу енергію росту. Ця енергія може проявлятися повністю лише тоді, коли тварини систематично одержують достатню кількість біологічно повноцінного протеїну, комплекс вітамінів і мінеральних речовин.

Одним із методів раціонального використання кормового протеїну при годівлі свиней є підвищення його повноцінності. Відомо, що повноцінність протеїнової годівлі залежить від багатьох факторів, передусім від того, наскільки наявний комплекс амінокислот в протеїні відповідає фізіологічним потребам тварин.

Біологічно неповноцінна і недостатня протеїнова годівля спричиняє у свиней пригнічення росту і зменшення продуктивності. У відгодовуваного молодняка свиней знижуються прирости, подовжується строк відгодівлі, витрата кормів підвищується на 25- 30 %, що призводить до зростання собівартості продукції. У маток падає молочність та життєздатність приплоду. При поліпшенні умов годівлі і утримання ріст тварин посилюється, продуктивність підвищується.

Інтенсивність росту свиней в різні вікові періоди значно змінюється, тому змінюється й потреба в протеїні. Загальна потреба по-росят-сисунів у протеїні винятково велика, в перші дві декади життя у поросят відкладається по 8-16 г білка на 1 кг живої маси. З віком ця потреба зменшується.

Потреба ростучих свиней в перетравному протеїні з розрахунку на кормову одиницю раціону з віком змінюється так: у 2-4 місяці - 120-130 г, в 4-7 місяців - 110-120 г і в 7 місяців і старше - 100-115 г. У раціонах, збалансованих за амінокислотами, кількість перетравного протеїну може бути на 15-20 % зменшена.

Добова потреба ростучого, відгодованого молодняка свиней в перетравному протеїні підвищується з віком і збільшенням живої маси. Так, добова потреба в перетравному протеїні для 2-місячних поросят становить 165-190 г, для 4-місячних - 180-225, для 7-місячних - 260-330, для 10-місячних - 300-350, для 12-місячних - 340-405 г. Проте в перерахунку на 1 кг живої маси добова потреба в перетравному протеїні поступово зменшується з 9-10 г в 2-місячному віці до 4-6 г в 4-місячному, 3-4 г в 7-місячному і 2 г в 12-місячному віці, тобто зменшується за 10-місячний період росту в 5 разів.

Дослідами доведено, що рівень протеїнової годівлі у раціонах ростучих свиней має значний вплив на величину приросту, його склад і калорійність.

У нових умовах кормовиробництва в більшості областей України, за яких в раціонах свиней значне місце займають кукурудза та цукрові буряки, багаті на вуглеводи, але бідні на протеїн, вирощування кормів, багатих на білок, набуває особливо важливого значення. Серед культур, які можуть забезпечити свиней рослинним протеїном, основне місце займають зернобобові (горох, соя, люпин, чина). Важливим джерелом протеїну є також доброякісне трав'яне борошно та сіно з бобових культур (люцерни, конюшини, еспарцету), кормові дріжджі, макуха, шроти, пшеничні висівки та ін.

Найбільш повноцінний протеїн за складом амінокислот містять корми тваринного походження, такі як збиране молоко та молочні відходи, рибне, кров'яне, м'ясне та м'ясо-кісткове борошно. Тому поєднання протеїнових кормів рослинного та тваринного походження дає найкращий зоотехнічний ефект при годівлі свиней.

Тварини в складному процесі обміну речовин будують білки свого тіла в основному з амінокислот тих білків, що потрапляють в організм з кормом, але деякі амінокислоти можуть синтезувати в організмі і перетворюватись одна в одну. Тепер відомо більше як 80 природних амінокислот, з них найбільш поширені в кормових протеїнах 22 амінокислоти. Деякі з них обов'язково повинні надходити з кормом. Це, так звані, незамінні амінокислоти - їх 10, вони мало або зовсім не синтезуються в живому організмі. До них належать валін, лейцин, ізолейцин, тирозин, метіонін, фенілаланін, триптофан, лізин, гістидин, аргінін. Згодом виявилося, що поділ амінокислот на замінні і незамінні має відносне значення. Відомо, що деякі з амінокислот можуть бути в одних випадках незамінними, а в інших можуть синтезуватися в організмі в достатній кількості.

Дослідженнями встановлено, що коли корми підібрані так, що амінокислоти раціону повністю відповідають потребі тварин (без нестачі й лишку), то при інших нормальних умовах досягається найвищий ефект в рості, продуктивності та використанні протеїну. Корми, які використовують для годівлі свиней у наших господарствах, сильно різняться між собою за амінокислотним вмістом. Протеїни основних рослинних кормів для свиней дефіцитні за лізином, метіоніном і триптофаном. Тому при балансуванні раціонів користуються перш за все даними амінокислотного складу кормів та підбирають їх так, щоб уникнути дефіциту в основних амінокислотах. Для цього використовують різні корми тваринного походження, а також кормові дріжджі, макуху, трав'яне борошно та ін.

Потреба свиней в амінокислотах визначається по-різному: в процентах до рівня енергії в раціоні, в грамах на голову на добу, в грамах на кормову одиницю, в процентах до повітряно сухої або сухої речовини раціону, в процентах до сирого або перетравного протеїну раціону.

Контроль за вмістом амінокислот в раціонах для свиней за тими чи іншими нормами та вибір норм амінокислотного живлення при балансуванні раціонів проводяться залежно від структури раціону та типу годівлі. Так, якщо використовується раціон концентратного типу, що складається лише з концентрованих зернових кормів, макухи та кормів тваринного походження. Розрахунок наявності амінокислот й балансування раціону зручно проводити за нормами, якими передбачено потребу в амінокислотах в процентах від сухої речовини раціону або в процентах від сирого чи перетравного протеїну. При годівлі тварин за раціонами, до яких входить велика кількість соковитих і грубих кормів, нормування амінокислот краще проводити з розрахунку на голову на добу.

Балансування раціону за амінокислотним складом як шляхом комбінування кормів, так і додаванням синтетичних амінокислот може бути успішним лише тоді, коли в раціоні міститься достатня кількість енергії в безазотистих речовинах, а також коли протеїн не витрачається в організмі на забезпечення енергетичних потреб. Треба, щоб калорійність корму не лімітувала кількість амінокислот, які можуть бути використаними для синтезу білків тіла тварин.

Споживання корму також залежить від рівня та амінокислотного складу протеїну. Встановлено, що з підвищенням вмісту протеїну збільшується потреба в амінокислотах, якщо її виразити в процентах до сухої речовини раціону. Отже, рівень протеїну може впливати на кількість дефіцитних амінокислот, які необхідно додати для балансування протеїну.

Незбалансованість протеїну може бути викликана як нестачею, так і лишком однієї або декількох незамінних амінокислот. Нестача тієї чи іншої амінокислоти неминуче обмежує використання й інших амінокислот в раціоні, внаслідок чого погіршується синтез протеїну в організмі та ефективність всього раціону, створюються такі умови, як і при нестачі протеїну в раціоні.

Інколи причиною незбалансованості є включення до раціону порівняно великої кількості неповноцінного протеїну або суміші амінокислот, в якій відсутня яка-небудь незамінна амінокислота. Оптимального співвідношення замінних і незамінних амінокислот не встановлено, замінні амінокислоти повинні становити 35-40 %.

Використання протеїну тваринами і потреба їх в амінокислотах лімітується також співвідношенням амінокислот і вітамінів. Нестача вітаміну В₁₂, та холіну збільшує потребу в метіоніні; нестача ні-ацину впливає на потребу в триптофані; піридоксин потрібен для нормального обміну триптофану і т.д.

Самим раціональним способом регулювання амінокислотного складу кормів є добавка чистих амінокислот до комбікормів. В таких країнах, де налагоджено промислове виробництво амінокислот, цей спосіб ввійшов у практику кормовиробництва і сприяє одержанню високих показників.

Норми амінокислот для молодняка свиней визначають з врахуванням норм вмісту протеїну в раціоні. При наявності повноцінних за амінокислотами кормів можна відгодовувати свиней на раціонах із зниженим рівнем протеїну (на 15-20 % в порівнянні з існуючими нормами). Якщо немає повноцінних за амінокислотами кормів (рибного, м'ясо-кісткового борошна, соєвого шроту, зернобобових та ін.), знижувати норму протеїнового живлення не слід. При нестачі в раціонах вітамінів групи В (пантотенової кислоти, холіну, рибофлавіну, нікотинової кислоти, піридоксину та інших) погіршується використання амінокислот. При нестачі вітаміну В₁₂ і холіну потрібно більше метіоніну. Якщо в раціоні не досить нікотинової кислоти, для її утворення витрачається триптофан. Дефіцит вітаміну А, В, В₂, В₆ та інших призводить до порушення обміну і погіршення використання тваринами всіх амінокислот.

В деяких кормах (макусі, шротах, м'ясо-кістковому борошні) при їх заводському виробництві під дією високої температури частина амінокислот, особливо лізин, приймає не засвоювану форму. Іноді втрата лізину внаслідок перенагрівання досягає 40-60 %. Особливо великими бувають втрати лізину при самонагріванні зерна або довгому його зберіганні (3-5 років). Перетравність протеїну такого корму низька. Засвоювання амінокислот свинями також знижується, якщо в раціонах багато клітковини.

Особливо чутливий до нестачі незамінних амінокислот в раціоні молодняк свиней. Тому раціони необхідно збагачувати повноцінними за амінокислотами кормами - горохом, соєвим і соняшниковим шротами, рибним, м'ясо-кістковим борошном, збираним молоком, сироваткою. Без цих кормів не можна успішно вирощувати молодняк. Потреба дорослих свиней в окремих амінокислотах і протеїні забезпечується легше.

При нестачі кормів, які містять в достатній кількості лізин і метіонін, доцільно застосовувати синтетичні амінокислоти. Вітчизняна промисловість виробляє синтетичний метіонін і лізин. Застосовувати їх як добавку найбільш доцільно для відгодівлі молодняка свиней. Добавка синтетичного лізину в кількості 2,5 кг на 1 т комбікорму із зерна, соняшникового, бавовникового, лляного шротів і макух для відгодівлі свиней сприяє підвищенню приростів на 10,9 %, знижує витрати кормів на 1 кг приросту на 10,4 %.

Короткий період супоросності (114-116 днів) в сполученні з другою важливою біологічною особливістю свині - багатоплідністю, дає можливість одержувати і вирощувати від однієї матки за рік по 20-25 поросят і більше.

Серед сільськогосподарських тварин свині відрізняються низькою скоростю росту в ембріональний і високою в постембріональний періоди. За даними досліджень абсолютна швидкість росту ембріонів у свиней поступається вівцям в 2,4 рази, кролям в 4,9, великій рогатій худобі в 11,8 і коням в 14 разів. В той же час напруженість їх росту після народження до 12-місячного віку в 3,4 рази вища, ніж у травоїдних і в 1,5 рази в порівнянні з кролями.

Як відомо, відгодівельні якості свиней характеризуються енергією росту, яка визначається величиною середньодобових приростів молодняку на відгодівлі. Однак облік енергії росту за середньодобовими приростами не можна взяти за істиний критерій, так як він змінюється в залежності від віку постановки тварин на відгодівлю: чим більш дорослим підсвинок поступає на відгодівлю, тим вищі у нього будуть середньодобові прирости в порівнянні із ровесниками, поставленими на відгодівлю в більш ранньому віці.

Ознаки, що визначають відгодівельні якості свиней, характеризуються достатньо високими показниками спадковості. За даними окремих авторів коефіцієнт спадковості в залежності від породи коливається за скоростиглістю в межах 41-81 %, середньодобовими приростами 24-77 % і оплатою корму - 20-72 %. Такий рівень показників спадковості дає можливість розрахувати на те, що вибором тварин за фенотипом можна надійно забезпечувати підвищення кожного із вказаних ознак в стаді.

При нормальній годівлі свині можуть бути покриті в 8-10-місячному віці, а в 12-14 місяців дати перший приплід. Саме виробнича скоростиглість свиней визначається віком тварин, з якого вони дають відповідну продукцію.

За даними державного породовипробування в аналогічних виробничих умовах утримання і годівлі на збалансованих раціонах за протеїном, незамінними амінокислотами, мінеральними речовинами і вітамінами, кращі середньодобові прирости мали велика біла, кемеровська і біла довговуха породи (771, 774 і 765 г) при оплаті корму відповідно: 3,94; 4,06 і 3,91 кормової одиниці. Ландраси за енергією росту займали 12 місце (середньодобові прирости 707 і оплата корму 3,97 корм. од. на 1 кг приросту).

Мінеральні речовини в організмі тварин знаходяться в різних формах. Роль їх дуже велика, вони утворюють опорні тканини організму (скелет), входять до складу тканин і органів, приймають активну участь в загальному обміні речовин.

Свині одержують основну кількість мінеральних речовин з кормом, незначну кількість з питною водою, а решту в спеціальній мінеральній підгодівлі. На потребу в мінеральних речовинах і їх використання у свиней впливає вік, жива маса, фізіологічний стан та продуктивність, а також склад основного раціону, вміст в ньому протеїну, вуглеводів і вітамінів.

Мінеральні речовини постійно використовуються організмом і виділяються з нього. Без них не можлива діяльність будь-якого органу. У тварин без мінеральних солей швидко затримується ріст, вони виснажуються і навіть гинуть.

Потреба в мінеральних речовина залежить значною мірою від продуктивності тварин і умов годівлі. До складу живого організму, за сучасними даними, входить близько 60 мінеральних елементів, з яких для нормальної годівлі свиней вважаються необхідними близько 13 елементів: кальцій, фосфор, натрій, хлор, калій, магній, сірка, залізо, мідь, кобальт, марганець, цинк і йод. При годівлі свиней необхідно постійно стежити за тим щоб вони систематично одержували достатню кількість кальцію, фосфору, натрію, а також заліза, міді, кобальту, цинку, марганцю і йоду.

Кальцій і фосфор є найважливішими мінеральними речовинами. У свиней вони становлять близько 65-70 % всіх мінеральних речовин в тілі і близько 2 % маси тварин. Майже весь кальцій, а також і 80-85 % фосфору міститься в кістках і тільки 1 % кальцію та 15- 20 % фосфору - в решті тканин. До складу кісткової тканини фосфор і кальцій входять як структурний матеріал і, крім того, в значній кількості можуть бути відкладені в ній як мінеральний резерв.

Фосфор входить до складу ядерних речовин всіх клітин в формі нуклеопротеїдів і бере участь в жировому обміні. Не менш значна роль фосфору, який знаходиться в тілі в формі неорганічних сполук - фосфатів натрію і калію. Вони є важливими буферними речовинами, що підтримують потрібну концентрацію іонів в крові і тканинах тіла, беруть участь в механізмі всмоктування поживних речовин та виведенні продуктів клітинного обміну.

Фосфор міститься як у кормах тваринного походження, так і в рослинних кормах. Із рослинних кормів задовільним джерелом фосфору є зерно і насіння. Зернові корми - овес, кукурудза, ячмінь - містять в сухій речовині близько 0,3-0,4 % фосфору, технічні відходи, які одержують при переробці зерна і насіння містять в 2-3 рази більше фосфору, ніж до переробки. Трава, сіно, солома небагаті на фосфор: в середньому вони містять від 0,1 до 0,3 % фосфору від сухої речовини. Багато фосфору міститься в кормах тваринного походження - в м'ясо-кістковому і рибному борошні. Тому при складанні раціонів треба так підібрати корми, щоб повністю забезпечити тварин у потребі фосфору.

У тваринному організмі кальцій є матеріалом для побудови кісткових тканин, він знаходиться в усіх живих клітинах і відіграє важливу роль в регулюванні реакції крові та тканевих соків, у збудженні мускульної і нервової тканини. Ного обмін тісно пов'язаний з обміном інших катіонів, функціями деяких залоз внутрішньої секреції і вітамінами.

В сільськогосподарській практиці через нестачу кальцію і фосфору, через неправильне співвідношення цих елементів в кормах, а також при нестачі вітаміну D виникає ряд захворювань (рахіт, остеомаляція, остеопороз, остеофіброз, афосфоризис та ін.). Ці хвороби вражають кісткову тканину, порушують обмін речовин в організмі і різко знижують продуктивність тварин. Необхідно постійно дбати про те, щоб свині одержували достатню кількість мінеральних речовин.

Натрій разом з калієм тісно пов'язаний з обміном води в організмі та регулює його осматичний тиск. В обмінних процесах натрій часто діє як антагоніст калію. При згодовуванні тваринам великої кількості кухонної солі калій витісняється з організму. Оскільки роль калію в організмі багатобічна (він пов'язаний з обміном вуглеводів, знаходиться у всіх тканинних клітинах організму, активізує цілий ряд ферментів та ін.), слід постійно слідкувати за надходженням калію з кормами в раціонах свиней і за співвідношенням між натрієм та калієм.

Нестача натрію і хлору в кормах викликає втрату апетиту, зменшує приріст, негативно впливає на репродуктивні властивості, знижує ефективність використання корму та продуктивність свиней.

Серед речовин, які виконують важливу роль в життєдіяльності організму тварин, за останні роки велика увага надається мікроелементам, тобто хімічним елементам, які містяться в організмі в дуже малих концентраціях (в тисячних і менше долях проценту).

Більшість мікроелементів має життєво важливе значення для організму. Нестача, або надмірна кількість їх може викликати значні патологічні зміни в організмі тварин. До життєво важливих мікроелементів належать мідь, марганець, цинк, кобальт, кремнезем, фтор, йод, бром, алюміній, молібден, ванадій та ін.

Велика роль мікроелементів у регуляції обмінних процесів організму значною мірою визначається їх тісним взаємозв'язком з такими біологічно важливими речовинами, як ферменти, гормони, вітаміни, а також з іншими сполуками, яким належить відповідальна роль в регуляції фізіологічних функцій.

Підгодівля поросят-сисунів зазначеним комплексом мікроелементів як влітку, так і восени впливала на збільшення вмісту гемоглобіну в крові та кількість еритроцитів, підвищувала перетравність поживних речовин кормів, а також використання азоту.

Взимку підгодівля кнурів-плідників солями цинку та йоду сприяла підвищенню сперматогенезу, особливо добавка Ю. Добовий рівень спермоутворення при підвищеному статевому навантаженні кнурів збільшувалась на 10 % і на 21,3 %.

Під впливом мікродобавки йоду у тварин підвищувалась імуно-біологічна реактивність організму, збільшувалась величина фагоцитарної реакції лейкоцитів крові.

Встановити загальні правила підгодівлі свиней мікроелементами для всіх зон з різними місцевими геохімічними і ґрунтовими умовами неможливо, бо вміст мікроелементів в кормах різних зон неоднаковий. Так, вміст кобальту в кормах різних зон України коливається від 1 до 120 мкг %, при цьому в злакових - від 1 до 30, в бобових рослинах - від 10 до 120 мкг %. Як правило, виникають утруднення в правильному визначенні розмірів добавок мікроелементів, бо часто лишається невідомим вміст їх в раціонах.

Тому, складаючи раціони для свиней, слід підбирати корми так, щоб у добовій даванці завжди була достатня кількість не лише органічних, а й мінеральних речовин. Кількість мінеральних речовин, яких не вистачає тваринам в кормах, додають до раціонів у вигляді різних мінеральних солей та відповідних сумішок мінеральних підгодівель.

Наукою і практикою доведено, що нестача вітамінів у раціоні призводить до затримки росту молодняка, погіршення якості сім'я плідників, а також до високих прохолостів маточного поголів'я, зниження продуктивності свиней. Гостра нестача будь-якого вітаміну призводить до розладу обміну речовин внаслідок порушення діяльності ферментних систем, що спричиняє своєрідні захворювання, які називаються авітамінозами. Захворювання, спричинені нестачею кількох вітамінів, називають поліавітамінозами. Найбільш часто в практиці спостерігаються авітамінозні захворювання в скритій формі (гіповітамінози), які виникають внаслідок часткової нестачі того чи іншого вітаміну в раціонах свиней. Вони проявляються головним чином в зниженні репродуктивних функцій та продуктивності тварин, низькій оплаті корму, а також знижують стійкість організму проти різних захворювань.

Тип годівлі свиней зумовлюється системою кормовиробництва в тій чи іншій ґрунтово-кліматичній зоні і характеризується процентним співвідношенням кормів різних видів за поживністю у загальному річному балансі кормів для цього виду тварин. Розробка типових кормових раціонів для свиней проводиться відповідно до типів годівлі та структури кормових раціонів для різних виробничих груп свиней. Система кормовиробництва для свиней в різних зонах зумовлює три основних типи годівлі.

1. Концентратно-коренеплідний з використанням комбінованих силосів, сіна і трави бобових культур при середньому рівні концентрованих кормів в межах 65-70 % раціону за поживністю. Цей тип годівлі свиней характерний для більшої частини території України.

2. Концентратно-картопляний з використанням картоплі і комбінованого силосу з картоплі, коренеплодів, сіна та зеленої трави бобових культур при середньому рівні концентрованих кормів у раціонах за поживністю 50-60 %. Цей тип годівлі поширений в основному в районах зони змішаних лісів України та в передгірній зоні Українських Карпат.

3. Концентратний тип годівлі при середньому рівні концентрованих кормів в раціонах в межах 75-80 % за поживністю. Цей тип годівлі свиней характерний для степової зони України.

У межах кожного типу годівлі структура кормових раціонів для різних виробничих груп свиней по окремих групах мікрорайонів може бути різною. Це залежить від виду кормів, вирощених в тому чи іншому мікрорайоні, а також від інтенсивності технології виробництва свинарської продукції.

Типи годівлі повинні бути прогресивними, мобілізовувати господарство на досягнення більш високої продуктивності тварин, на поліпшення якості свинини. В той же час тип годівлі повинен бути доступним для господарства, пов'язаним з його кормовою базою та з заходами по їх розширенню, а також поліпшенню.

Потреба і використання кормів і особливо протеїну, дуже пов'язані з якістю м'ясо-сальної продукції свиней. Виділяють наступні періоди у вирощуванні і відгодівлі свиней, що пов'язані з інтенсивністю розвитку їх м'язових волокон: швидкого росту (приблизно до 80 дня), коли волокна найдовшого м'яза свині збільшується більше ніж на 50 %, що здійснюється в основному за рахунок розвитку м'язової тканини; перехідний (81-120 днів), характерний сталістю відкладання білка в тілі, уповільнення росту м'язових волокон і підвищення інтенсивності процесів жироутворення; ожиріння (від 120 днів до дозрівання), коли ріст м'язових волокон на 75 % закінчений, відносний вміст білка в тілі починає падати, а кількість жиру збільшується майже прямолінійно.

Слід також відмітити, що здатність утворення м'язових тканин, а також потреба тварин в протеїні тісно пов'язана з їх спадковими задатками: при рівних умовах тварини м'ясних порід більш інтенсивно синтезують білок, ніж сальних і напівсальних.

Добра м'ясна свинина може бути одержана навіть при умові відгодівлі тварин не тільки м'ясних порід, але й при організації правильної загальної їх протеїнової годівлі. При годівлі тварин вволю в перші 112 днів життя і при послідуючій помірній годівлі одержали м'ясний тип свиней (в туші 44,9 % м'яса і 33,4 % жиру) і, навпаки, помірна годівля в перші 4-5 місяців, з послідуючою годівлею вволю, сприяла формуванню сального типу (в туші 36,3 % м'яса і 44,1 % жиру).

Відгодівля молодняку свиней до живої маси 110 кг при середньодобових приростах 551 г, забезпечує щоденний приріст м'яса на рівні 183, а жиру - 157 г.

Враховуючи те, що при інтенсивній відгодівлі середньодобові прирости свиней за вказаними періодами складають в середньому 400-500, 500-600 і 600-700 г, а також те, що використання азоту корму за цими періодами дорівнює в середньому приблизно 40, 30 і 25 %, то щоденно на голову потрібно при живій масі від 20 до 40 кг - 150-190 г, від 60 до 80 кг - 220-260 г і від 100 до

120 кг - 265-310 г перетравного протеїну, або 16, 14 і 12 % сирого протеїну від сухої речовини раціону.

При недостатньому рівні протеїну (74 % від потреби) інтенсивність відкладення м'язової тканини сповільнюється, в тілі починає відкладатись жирова тканина. Велике значення має також поживна цінність протеїну, особливо наявність в ньому незамінних амінокислот. Так, з підвищенням в раціоні рівня метіоніну в тушах молодняку збільшується вміст жиру, а при добавці міозину - м'язової тканини.

Свині, які одержують в раціоні необхідну кількість білку, не можуть повністю проявити свої спадкові якості по синтезу м'язової тканини, якщо в раціоні не буде забезпечене правильне співвідношення амінокислот та відповідна їх кількість.

Правильне енерго-протеїнове співвідношення компонентів раціону сприяє кращому використанню азоту корму і змінює склад приросту маси. Ці дані свідчать про можливість спрямованого управління формуванням м'ясних якостей свиней.

М'ясопродукти, одержані від тварин при годівлі їх рідкими кормами і харчовими відходами, мають збільшену кількість вологи, що небажано для тривалого зберігання м'яса, його копчення та консервування. Концентратний тип годівлі призводить до зайвого ожиріння, а комбінована годівля, коли в раціонах концентрати доповнюються зеленими і соковитими кормами, сприяє кращому росту м'язової тканини і підвищенню якості м'яса.

Одним із шляхів підвищення м'ясної продуктивності є схрещування та гібридизація. При вивченні причин, що обумовлюють їх ефективність, встановлено ряд фізіологічних і біохімічних особливостей помісних свиней порівняно з вихідними генотипами.

Підвищення життєдіяльності помісей і гібридів зумовлено підсиленням обмінних процесів в порівнянні з вихідними породами, особливо в молодому віці.

При нормальних умовах годівлі, утримання і підбору порід, заводських типів та ліній, що добре поєднуються, помісі відрізняються підвищеною життєздатністю, кращим засвоєнням корму, інтен-сивнішим ростом і розвитком, високою відтворювальною здатністю, а також більш високою стійкістю до різних захворювань. Ефект від схрещування в середньому складає по приросту маси 10-15 % і по оплаті корму 8-10 відсотків.

Але в умовах недостатньої годівлі, за окремими даними, помісні тварини (ВБ х Л) знижували прирости на 24,5 %, тоді як чистопородні тварини (ВБ) лише на 15,7 відсотка.

Значним резервом збільшення виробництва свинини є підвищення передзабійної маса тварин. Однак, залишається до кінця не вирішеним питання про оптимальні кондиції свиней для забою. Результати ряду досліджень показали, що відгодівля свиней до великих вагових кондицій (120-130 кг) приводить до збільшення затрат корму на одиницю приросту і підвищення собівартості та осалювання свинини.

Збільшення кінцевої живої маси при відгодівлі від 100 до 125 та особливо до 150 кг супроводжується природним подовженням часу і помітним зростанням кормових витрат та інших засобів на одиницю приросту. Більш м'ясні туші можна одержати від помісей, батьківські форми яких є м'ясні генотипи, при відгодівлі до 100- 125 кг, а більш жирні - до 150 кг.

Підвищення забійної маси свиней до 110-120 кг дозволяє збільшити виробництво свинини в переліку на одну матку і знизити її собівартість.

Забій свиней при більш низьких вагових кондиціях сприяє зниженню кормових затрат і збільшенню виробництва м'ясних туш. Економічно це більш виправдано, особливо при інтенсивних технологіях відтворення молодняку. Одночасно, з збільшенням живої маси свиней при забої від 100 до 140 кг відносна кількість м'яса в тушах знижується з 55,9 до 51,0 %, а кількість жиру збільшується з 27,4 до 33,5 %. При цьому доля високоякісних м'ясних частин в тушах зменшується до 42,1 %, що суттєво впливає на їх класність та ціну на свинину. Фізико-хімічні дослідження якості м'яса і сала свиней з урахуванням віку свідчать про збільшення відсотку внут-рішньом'язового жиру і сухої речовини в м'ясі, підвищення вмісту вологи і поліненасичених кислот в салі.

На основі контрольних забоїв піддослідних тварин різних вагових кондицій, прийшли до висновку, що підсвинки великої чорної і миргородської порід можуть дати м'ясну свинину тільки масою 80-85 кг, так як в подальшому йде інтенсивне осалювання.

Так