Країнознавство - Мальська М.П. - Історико-культурні туристичні ресурси

Китайська Народна Республіка багата історичними та культурними пам'ятками. З 1985 р. Китай приєднався до конвенції ЮНЕСКО по збереженню світової культурної спадщини. За показниками об'єктів, що входять у "Список культурної та світової спадщини", Китай займає четверте місце в світі. Китайській цивілізації більше 5000 років. Завдяки старовині, ізольованості і історичній спадщині сформувалася одна з найоригінальні-ших культур світу. Культурне багатство Китаю - головний чинник, що притягує туристів зі всього світу. Це служить основою розвитку пізнавального, наукового, конгресного, фестивального і релігійного туризму. Китайська культура дуже багатогранна, але, безумовно, зовнішній вигляд країни визначає традиційний архітектурний стиль, який властивий різним спорудам (палаци, храми пагоди, фортечні мури).

Архітектурним символом країни і одним з найвідоміших творінь людства на Землі є Велика китайська стіна. Загальна протяжність цього грандіозного фортифікаційного спорудження складає не меншого 4000 км., за іншими даними - більше 6000 км. (зі всіма відгалуженнями), висота коливається від 3 до 8 метрів. Це один з світових пам'ятників культурної спадщини, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО. Початок будівництва фрагментів стіни відноситься до 4 ст. до н. е., наприкінці 3 ст. до н.е. вона відбудована, як єдина захисна система, надалі стіна неодноразово добудовувалася і реконструювалася (7 ст., 15 ст.). У окремі періоди на будівництві було задіяно до 1 млн осіб. Робота у важких умовах приводила до загибелі багатьох людей, похоронених в стіні, через що її нерідко називають "щонайдовшим кладовищем в світі". Стіна є земляним валом заввишки до 10 м і шириною до 5,5 м, фанерований цеглиною. Одночасно вона використовувалася як дорога, на якій могли роз'їхатися дві колісниці. В даний час багато ділянок стіни відреставровані для демонстрації туристам. Найчастіше відвідується іноземними туристами ділянка стіни, що знаходиться на відстані 90 км. від Пекіна біля гори Бадалін.

Аналогічні захисні фортечні стіни збереглися в старих китайських містах. Найбільш відомі і добре збереглися фортечні стіни в Пекіні і місті Сіань. Споруда палаців здійснювалася відповідно до певних правил. Окремі архітектурні елементи підкреслювали статус палацового комплексу. Палаци зводилися на штучних терасах, наприклад, палаци імператорів - на триярусних терасах. Комплекс палацових будівель оточувався цегляною стіною (захисний екран від злих духів) прямокутної форми з точним орієнтуванням по сторонах світу. Значущість палацу підкреслюється багато ярусністю ступінчастих карнизів, кольором (золото - ознака імператорського палацу), використанням фігур реальних і міфічних тварин (лев і дракон - ознака вищої влади). Кожна імператорська династія зводила свої палаци.

Найзнаменитіший палацовий комплекс Китаю - Гугун (Заборонене місто). З 1420 р. по 1644 р. Заборонене місто було центром Китайської імперії. Серед численних будівель Забороненого міста найзначніше - Палац вищої гармонії. Нині будівлі палацового комплексу перетворені на музей, який вважають одним з найбільших в світі. На південь від Забороненого міста знаходиться площа Тяньаньмінь ("площа комір небесного спокою") - найобширніша площа світу. На площі напроти музею Гугун розташовується мавзолей Мао Цзедуна, що проголосив тут на площі в 1949 р. утворення КНР. За 20 км. на північ від Пекіна знаходиться Літній палац - палацово-парковий ансамбль. Житлові споруди, храми і павільйонами Літнього палацу розкинулися на берегах озера. Перші споруди відносяться до 12 ст., а розкішний парк був розбитий у 18 ст. Вздовж озера тягнеться 728-метрова Крита галерея, а на воді стоїть знаменитий Мармуровий корабель. Площа парку Літнього палацу складає 300 га, це один з найбільших парків світу.

Будинок, храм і могила Конфуція в Цюйфу, включені в список ЮНЕСКО в 1994 році. Будинок Конфуція - насправді резиденція його внука. Будівлю цю називають також "будинком вчителя Яньшень", оскільки в 1055 році Кун Цзунюаню, представникові 46-го покоління нащадків Конфуція по чоловічій лінії, імператором Чжаочженем було присвоєно звання "вчитель Яньшень". Звання це передається по спадковості до сих пір. У резиденції знаходиться бібліотека, де зберігається більше 9 тис. томів, виданих з 1534 по 1948 роки.

У місті Шеньян зберігся Маньчжурський імператорський палац періоду правління маньчжурської династії (1644-1911 рр.). У місті Чанчунь розташовується скромний палац імператора маріонеткової держави Маньчжоу-го (1932-1945 рр.). Над містом Тибету Лхаса підноситься Палац Потала. Три-надцятиповерховий білокам'яний палац був резиденцією розділу ламаїстської церкви з 17 ст. до 50-х рр. 20 ст. поки Далай-лама не був вимушений емігрувати до Індії. Тепер тут розміщується музей.

Унікальною стародавньою спорудою є Великий китайський канал, що з'єднує річки Янцзи і Хуанхе. Його будували з 6 по 13 ст. і експлуатують до цих пір зокрема і в туристських цілях для організації круїзів. Китай знаменитий своєю культовою архітектурою. По всій країні розкидані численні храми, пагоди, статуї Будд. Китай нерідко називають "Країною пагод і храмів". Пагоди з'являлися в країні у міру розповсюдження буддизму і мають різне призначення. У монастирях знаходяться пагоди, встановлені на згадку про настоятелів храмів. Так в храмі Шаолінь (найзнаменитіший храм буддиста в Китаї, заснований в 495 р., визнаний центр бойових мистецтв

- ушу), у провінції Хунань розташований "Ліс пагод" - 260 надгробних ступ (9 - 19 ст.). Частина пагод є сховищем священних книг і реліквій, інші встановлені на честь якихось подій або святих. Знаменита Біла пагода (Байта) встановлена в честь пам'яті візиту Далай-лами в 1651 р. до Пекіну. Пагода зведена із сліпучо білого черепашника і розташована в паренні Бей-хай поблизу від палацу Гугун. Пагоди споруджувалися з різних матеріалів. У місті Гуанчжоу знаходиться найстародавніша із залізних пагод (963 р.). Якнайдавніша цегляна (529 р.) - розташована в провінції Хенань.

На південній околиці Пекіна знаходиться Храм Неба (Тяньтань), нерідко званий "Вівтарем Неба". Він був збудований в 15 ст. одночасно із Забороненим містом. У 1914 р. тут востаннє було здійснено жертвопринесення на честь Неба. Імператор повинен був щорічно підтверджувати легітимність своєї влади і просити у Неба багатий урожай. Кругла форма вівтаря символізувала Небо, з яким спілкувався тут імператор.

Унікальний печерний храм розташований поблизу міста Лоян - одного з якнайдавніших центрів китайської цивілізації. У епоху розквіту (5 ст.) в гротах почалося створення статуй Будд. З часом тут в 2000 приміщеннях було створено майже 100 тис. статуй і рельєфів. Найбільш відомі Гроти Лунменя. У провінції Ганьсу розташовані знамениті Дуньхуанські печери - скарбниця мистецтва буддиста 6-11 ст. (2 тис. дерев'яних і глиняних скульптур, фрески). Біля шахтарського міста Датун (пров. Шаньсі) знаходяться печери Юнган - це близько 500 штучних печер 4-14 ст., де розміщуються 2,5 тис. статуй до15 м заввишки. У Китаї збереглися численні імператорські поховання, що включають гробниці, храми, ритуальні споруди. Найбільш відоме стародавнє поховання китайських Імператорів розташоване за 50 км. на північ від Пекіна - Тринадцять усипалень (Шісаньлін).

У 1974 р. поблизу міста Сіань були виявлені теракотові статуї воїнів

- піхотинців, вершників, стрільців. Теракотове військо - одне з головних археологічних відкриттів світу в 20 ст. і одна з головних визначних пам'яток Китаю. Це 8000 воїнів (піших і кінних) у повний зріст і жоден з них не схожий на іншого. Теракотова армія створена була для охорони гробниці імператора Цінь Шіхуанді (3 ст. до н. е.). Тоді Сіань був столицею Стародавнього Китаю, а в епоху імперії Тан став найбільшим містом світу, що налічувало більше 1 млн жителів. Історичний музей провінції Шаньсі - кращий археологічний музей Китаю. Інтерес для туристів представляють також Велика і Мала Пагоди Диких Гусаків (Даяньта і Сяояньта).

На території Китаю є стародавні археологічні знахідки: більше 7000 стоянок стародавніх людей епохи неоліту і палеоліту. У провінції Хейлунц-зян на південь від міста Муданьцзян знаходиться столиця середньовічної держави Бохай (7-10 ст.), у відреставрованому вигляді вона представляє інтерес як музей.

Літературні наслідки Китаю великі, але нажаль не перекладені на інші мови, що робить їх практично неможливими для західного читача. Традиційно література Китаю представлена у двох формах: класичній ( в більшій мірі конфуціанській) та простій, народній (наприклад, прозаїчний епос про династію Мінь). Китайський театр дуже схожий на оперу, так як музика відіграє в ньому величезне значення, він включає в себе такі жанри, як акробатика, військові єдиноборства, стилізовані танці. Багато людей "божеволіють" від китайських фільмів, покази яких мають величезний успіх на міжнародних кінофестивалях.

Привертає туристів традиційне китайське мистецтво: живопис, музика, театр. Стародавній китайський живопис має власну оригінальну манеру листа, істотно відрізняється від західної. Китайські картини, що пишуться тушшю, мінеральними і рослинними фарбами на шовку і особливому папері. Картини пишуться на стрічкоподібних горизонтальних і вертикальних свитах. Часто картина є серією сцен, які відокремлені каліграфічними написами - особливим видом образотворчого мистецтва. Подібне лист-малюнок має глибокий філософський сенс. Улюблені сюжети китайських художників - гірські пейзажі, пори року, рослини, тварини. Багато туристів купують як сувеніри зразки китайського живопису.

Гончарна справа у Китаї також відноситься до найдавнішого виду мистецтв, вартує сказати, що першим у світі виробником фарфору були китайці у 6 ст. н.е., досягнувши свого розквіту під час правління династії Сянь.

Китайці люблять співати і танцювати, при цьому музика і танці різних провінцій країни істотно відрізняються. На міських площах вечірньої пори часто можна спостерігати плавний танець-хоровод з віялами і хусточками. Цікаво спостерігати як вранці на площах, в сквериках, на спортивних майданчиках по одинакові і групами китайці займаються гімнастикою-ушу. Багато традиційних ремесел пристосувалися до туристичного попиту на сувеніри. Китай славиться різьбленням за різними матеріалами (нефриту, дереву, кости, кокосовому горіху та ін.) шовковим виробництвом, керамічними і плетеними (ширми, віяла, капелюхи, корзини, взуття, картини) виробами.

Славиться Китай східною медициною і фармакологією. У центри медицини Тибету нерідко приїжджають іноземні туристи для лікування, а лікарі на навчальні курси. Культурна спадщина країни, доповнена сучасними об'єктами індустрії розваг, при умілій організації показу визначних пам'яток привертають до Китаю з кожним роком все більше туристів.

Мистецтво каліграфії традиційно вважалося найвищою формою образотворчого мистецтва в Китаї, таким чином, що про характер людини судили по елегантності її почерку. Мистецтво декоративної каліграфії зустрічається всюди у Китайських храмах, на стінах печер, на схилах гір, на пам'ятниках. Основними інструментами для каліграфії служать пензлик та чорнило, які є також основними інструментами для традиційного китайського живопису, у основі якого лежить мистецтво ліній та відтінків. Китайська кухня широко відома та популярна, дуже різноманітна. Китайці говорять про свою кухню, що вони їдять все, що має чотири ноги. В більшості випадків це просто приготовлені вишукані страви з обмеженою кількістю інгредієнтів. Китайська кухня може бути умовно розділена на чотири регіональні категорії: пекінська і шандоньська (з розігрітими булочками та макаронами у вигляді скребок), катонізька і цяожоу (легко приготовлене м'ясо та овочі), шанхайська (родина "червоних" страв і м'яса на ребрах) та сіаньська (дуже гостра, з великою кількістю соусу чілі). Чай - один з найпоширеніших безалкогольних напоїв, окрім цього, кока-кола починає завойовувати все більше популярності, тоді коли пиво залишається найпопулярнішим алкогольним напоєм. Слово "вино" має велику кількість визначень, починаючи з напитків, настоянок на все можливих травах, закінчуючи рисовою горілкою і вином з ящірками, бджолами та маринованими зміями.

Неможливо не пригадати про велику кількість свят, які так полюбляють святкувати не тільки китайці, але й туристи. Найбільшим святом є - Свято Весни - (Китайський Новий рік за місячним календарем). Святкують 1-го числа 1-го місяця за місячним календарем. В основі Свята Весни лежить обряд жертвопринесень предкам і духам, що існував при первісно-общинному ладі. Як свято Весни наголошується з династії Ця (21-16 ст. до н.е.). Цей захід влаштовувався в останній місяць року після завершення польових робіт в подяку за багатий врожай. В даний час свято Весни - найголовніше традиційне свято китайців. Тоді ж виник китайський цикл з назв 12 тварин, обожнюючи їх і застосовуючи їх образи для позначення років, виходячи з астрономічних спостережень. Послідовність циклу тварин така: щур, бик, тигр, заєць, дракон, змія, кінь, вівця, мавпа, півень, собака, свиня. Напередодні свята люди роблять численні покупки, шиють новий одяг, здійснюють обряди жертвопринесень Богові вогнища і предкам, обов'язково збираються всією сім'єю за святковим столом, з величезною кількістю страв. У ці дні прийнято ходити в гості, відвідувати храми. Організовуються виступи танцюючих драконів, танцюючих левів, хороводи, виставки паперових ліхтарів, каліграфії і китайського живопису. У всіх цих заходах закладений єдиний сенс: проводжаючи старий рік, позбавитися від убогості, всіх неприємностей і хвороб, зустріти Новий рік, бажаючи багатства, багатого врожаю, здоров'я і благополуччя. У будинках прийнято наклеювати на вікна паперові вирізки з червоного паперу, лубкові картинки, що зображають рослини, птахів, тварин, казкові персонажі. Вирізки створюють атмосферу свята в будинку. Прийнято також вивішувати по обох сторонах входу в приміщення парні написи "Чунь лянь", сенс яких містить народну мудрість. Популярне запалення різноколірних свічок із зображенням ієрогліфів.

Свято Юаньсяо, час -15-й день 1-го місяця за місячним календарем. Офіційним святом був оголошений імператором Веньді в епоху Західна Хань. У 58-75 рр. при імператорові Мінді династії Східна Хань в імператорському палаці і буддійських монастирях стали вночі запалювати ліхтарі, прославляючи Будду, простолюдинам було наказано вивішувати до свята засвічені ліхтарі. З тих пір свято отримало назву "Святом ліхтарів". Основними заходами є масові гуляння по вулицях, де вивішуються барвисті різноколірні ліхтарі у формі птахів, тварин, персонажів з легенд, міфів і казок, а також приготування юаньсяо ( галушки з рисової муки з солодкою начинкою).

Свято Води відбувається 13-15 квітня. Місце проведення: р. Цзінхун, Сішуанбаньна, провінція Юньнань. Згідно з легендою, давним-давно в Сі-шуанбаньна жив жорстокий правитель, у якого було 7 дружин. Не у силах терпіти тирани правителя, дружини змовилися і убили його. Виявилось, що голова володіла магічною силою і від її дотику все спалахувало. Ради благополуччя людей дружини вирішили не випускати голову з своїх рук протягом року. Вдячні жителі стали обливати жінок водою, щоб полегшити їх страждання. Поступово голова стала стлівати і перетворилася на попіл. Звідси пішов звичай обливати один одного водою на знак побажання благополуччя. Під час свята проводяться змагання драконових човнів, запуск петард і саморобних ракет, виконання танців з барабанами, танців павичів, молодь обмінюється сумками, виражаючи таким чином свої симпатії один одному.

Фестиваль Пеонів. Час - 15-25 квітня Місце проведення - м. Лоян, провінція Хенань. Стародавня столиця Китаю - Лоян славиться своїми деревовидними пеонами більше тисячі років. Пеон є національною квіткою Китаю за розкішну пишноту і красоту своїх квіток. В даний час налічується понад 350 видів пеона. Особливо прекрасні квіти сорту "яохуан", визнаного "царем пеонів", і сорту "вейцзи" - "царицею пеонів". Під час фестивалю проводяться гала-концерти, виставки пеонів, картин, каліграфії, ліхтарів, семінари по культивації пеонів, ділові переговори. У міському парку Ванчен, Ботанічному саду крім виставки пеонів влаштовуються святкові банкети і кулінарні виставки.

Міжнародний фестиваль паперових зміїв. Час - 20-25 квітня Місце -р. Вейфан, провінція Шаньдун. Вейфан-батьківщина китайських повітряних зміїв. Мистецтво виготовлення повітряних зміїв тут досягла високого рівня. Починаючи з 1984 року у Вейфані щорічно проводяться міжнародні фестивалі зміїв, в яких беруть участь представники понад 30 країн світу. Програма фестивалю передбачає міжнародний конкурс, чемпіонат Китаю з паперових зміів, відвідини Музею паперових зміїв, демонстрація виготовлення зміїв китайськими майстрами.

Міжнародний фестиваль ушу в Шаоліні - 10-15 вересня. Місце проведення - м. Чженчжоу, провінція Хенань. Монастир Шаолінь існує більше 1500 років, з яких понад тисячу років ченці Шаоліня вивчають і практикують мистецтво ушу. У програмі фестивалю - показові виступи майстрів ушу, змагання, семінари, цікаві екскурсії.

Китай має багатовікову історію. На сьогоднішній день у Китаї існує багато музеїв, які повідують нам про життя цієї дивовижної нації та культури. Так у Сіані знаходиться музей провінції Шеньсі. Колись музей був храмом Конфуція, сьогодні тут знаходиться велика цікава експозиція, присвячена, в основному, історії Великого шовкового шляху. Серед унікальних експонатів - Ліс Стел, найважчі збори книг в світі - 2300 великих кам'яних книг у вигляді висічених висловів на стелах про синову шанобливість.

У Лояні є Монастир Шаолінь. Заснований індійським ченцем Бодіхар-мой в 527році, монастир Шаолінь служив місцем медитації і вдосконалення бойових мистецтв, збагнення особливої техніки дихання, тренування тіла і духу не для одного покоління послідовників вчень буддизму. Утихомирююча краса і гармонія гір Суншань, романтика старовини, атмосфера минулих століть з її філософією поглибленого самоспоглядання і самоти додають цьому місцю особливу значимість.

Навколо озера Ситху розташовані плантації найзнаменитіших і найдорожчих сортів чаю сподіваючись. Історія чаю "Місяців Цзін", що в перекладі означає "Колодязь Дракона", налічує більше 1200 років. У музеї можна не тільки познайомитися з процесом створення різних сортів напою, історією чаївництва і різними типами чайних посудин і чашок, але можна також взяти участь у зборі чаю, продегустувати елітні сорти, а також придбати все необхідне для чайної церемонії. Музей шовку знайомить нас з історією розвитку шовкового виробництва. Вона налічує більше 5000 років. У музеї представлені численні вироби з шовку, батьківщиною якого є Ханчжоу.

Меморіальний музей "Дуфуцаотан" у Куньмінь - рідний дім танського поета Ду Фу в Ченду. В саду росте бамбук. Великий поет написав тут 240 віршів, саме тут він написав рядки "Осінній вітер вивіз солом'янний дах". Основні споруди включають приміщення "Дасе", павільйон історії віршів, двері з дров, павільйон Губуці. Кожний із пам'ятників своєрідний та неповторний. У Женьчжень є парк "Прекрасний Китай" ("Діснейленд по-китайськи") - це великий парк, де зібрані всі визначні пам'ятки Китаю в зменшеному масштабі: Заборонене місто Пекіна, Велика китайська стіна, палац Потала у Лхасі, монастир Шаолінь, сади Сучжоу, скелі Гуйліня, гори Тяньшань з Сіньцзяна, Кам'яний Ліс з Юньнані, а також деякі визначні пам'ятки Тайваню.

У Гонконзі знаходяться морський парк і Серединна Держава. Один з найкрупніших морських парків розваг в світі займає площу 10 кв. км.

і розташований на двох рівнях - в долині і на високому горбі, з якого відкривається прекрасний вигляд на Південно-Китайське море. Дві частини сполучено підвісною дорогою з рухомими кабінками, схожою на гірськолижні підйомники. Подорож захоплює, а для любителів гостріших відчуттів споруджені неймовірні атракціони типу "американські гірки". У морському парку 3 рази на день проходять шоу з акулами людоїдами, морськими левами, рідкісними рожевими дельфінами. Далі ескалатором можна доїхати до парку "Серединна Держава". Тут відтворено життя Китаю 5000 років тому. Якнайдавніші храми у натуральну величину, пагоди, площі, костюмовані шоу відображають традиції і звичаї стародавньої китайської держави.