Країнознавство - Мальська М.П. - Господарство

Фінляндія одна із найпівнічніших держав світу, 1/4 території якої лежить за полярним колом, що ускладнює господарський розвиток значної частини країни. Балтійське море дає їй вихід у Світовий океан. Несприятливий фактор при цьому - замерзання на тривалий період Ботнічної й Фінської заток.

Вихід території країни до Балтійського моря - найважливіша ознака її економіко-географічного положення. Міжконтинентальним морським шляхом країна з'єднана з усіма країнами Балтії, що становить основу її економічного та туристичного розвитку.

На транспорт у Фінляндії припадає понад 8 % валового внутрішнього продукту країни. Найбільшу частку внутрішніх перевезень вантажів (понад 70%) здійснює автомобільний транспорт. Автобусне сполучення між поселеннями здійснюється автомобільними дорогами, 90% яких є державними. Автомобільний парк країни інтенсивно збільшується.

Довжина всіх автомобільних доріг Фінляндії становить близько 78 тис. км. За останні двадцять років вона збільшилася на 3333 км, або в 1,04 рази, водночас рівень автомобілізації (кількість автомобілів на 1 тис. осіб) зріс у 1,57 рази. Необхідною є якнайшвидша інтенсифікація будівництва автомобільних доріг.

З року в рік зростають показники роботи автотранспорту (автопробіг, пасажирооборот, вантажооборот). Незважаючи на тривалі та морозні зими, всі автомобільні дороги країни утримуються в доброму стані. Здебільшого вони мають асфальтове чи бітумно-щебеневе покриття. Вздовж доріг, що пролягають крізь ліси, у місцях великої концентрації диких звірів для них збудовані захисні сітчасті огорожі. У небезпечних з цього погляду місцях стоять зазвичай попереджувальні знаки "Лосі та олені". Лось важить приблизно 500-600 кг, тому його зіткнення з автомобілем має серйозні наслідки, насамперед для автомобіля. У країні понад 300 тис. лосів, тому ймовірність зіткнень досить велика.

Автобусне сполучення Лапландії успішно замінює залізничне і є чудовим транспортом для подорожей у цьому мальовничому краї.

У Фінляндії непогано розвинений і залізничний транспорт. Загальна довжина залізничного полотна становить майже 6 тис. км. Більшість залізниць електрифіковані.

Всі найбільші міста Фінляндії сполучені залізницями. Між Гельсінкі й Турку курсує сучасний швидкісний потяг "Пендоліно С 220".

Величезна увага приділяється розвиткові морського транспорту, адже порти - це ворота країни у світ. До речі, Фінляндія - єдина з мореплавних держав світу, яка не має жодного порту, відкритого весь рік. Оскільки фінляндська економіка і добробут народу значною мірою залежать від експорту, у Фінляндії зроблено все можливе для того, щоб тримати власні порти відкритими в найлютіші морози. Для цього створено високоефективний криголамний флот (більше половини криголамів світу збудована у Фінляндії). Чимало країн закупили фінляндські криголами для власних потреб. Криголамний флот забезпечує цілорічну ефективну роботу фінляндського морського транспорту.

Повітряне сполучення у Фінляндії здійснюється завдяки компанії "ФІНЕЙР", довжина внутрішніх авіаліній якої найгустіша в світі. Регулярні авіаційні вантажні та пасажирські перевезення здійснюються із 22 фінляндських аеропортів. Один з найбільших аеропортів знаходиться у Гельсінкі.

В структурі економіки за валовим національним продуктом переважає сфера послуг (61 %), на частку промисловості та будівництва припадає 35 %, сільського і лісового господарства - 6 %. Сучасного рівня розвитку промисловості Фінляндія досягла завдяки надзвичайно інтенсивній індустріалізації, що мала у 80-х роках ХХ ст. вибухоподібний характер. За темпами приросту валового національного продукту Фінляндія вийшла тоді на друге місце у світі після Японії. З'явилися реальні можливості інтенсифікації процесів інтернаціоналізації фінляндської економіки та впровадження високих технологій. Все це зумовило значні зміни у структурі промислового виробництва країни. Традиційні галузі промисловості (деревообробна, виробництво паперу і картону) доповнилися новими галузями із сучасними технологіями.

У зв'язку зі змінами, що відбулися в галузевій структурі промисловості, продукція лісопаперової галузі втратила домінуючу позицію у фінляндському експорті. Тепер понад 40 % експорту становлять товари машинобудування і лише близько п'ятої частини - продукція лісопаперової промисловості. Однак Фінляндія і надалі залишилась одним із найбільших у світі виробників і експортерів пиломатеріалів, паперової маси, фанери.

Найголовніші центри лісопильної промисловості розташовані на південному березі озера Сайма (м.Лаппенранта), а також у гирлах лісосплавних рік Кюмійокі (м.Котка), Кокемяенйокі (м.Порі), Оулуйокі (м.Оулу), Кемійокі (м.Кемі). По цих ріках в наш час сплавляють лише четверту частину лісу, що переробляється, решту довозять переважно автотранспортом.

Великі фанерні заводи розташовані здебільшого у внутрішніх озерних районах країни в містах Ювяскюля, Куопіо, Лахті та ін. Центри меблевої промисловості зазвичай збігаються з центрами фанерної галузі. Найголовнішим центром меблевої промисловості Фінляндії є м.Лахті.

Підприємства целюлозно-паперової промисловості сконцентровані переважно в південно-східній частині країни (міста Кусанкоскі, Котка та ін.), а також у південно-західній частині Озерного краю (м. Тампере). Майже вся деревна маса переробляється на папір і картон всередині країни, а значна частина целюлози вивозиться за кордон.

У Фінляндії більшість компаній і корпорацій належать приватним особам. Гідроелектростанції і залізниці - державна власність, і держава значною мірою регулює підприємницьку діяльність. Передача землі від одного власника до іншого також суворо контролюється державою. В руках кооперативів зосереджена приблизно 1/3 роздрібної торгівлі, але провідну роль у торгівлі відіграють великі приватні маркетингові компанії. Фінські фермери користуються послугами споживчих, виробничих і збутових кооперативів. Крім того, кооперативні банки надають позички на покупку землі і модернізацію ферм з метою збільшення випуску продукції. Через Фінляндський банк уряд встановлює процентні і дисконтні ставки і в такий спосіб ефективно контролює кредитні операції. У Фінляндії проводиться політика активного залучення іноземних капіталовкладень.

Запаси корисних копалин у Фінляндії невеликі, а їх видобуток почався відносно недавно. Серед корисних копалин найбільш важливе значення має цинк, але частка Фінляндії в його світовому виробництві невелика. Наступне місце посідає мідь, яку добувають на рудниках Оутокумпу і Пю-хясалмі, потім залізна руда і ванадій. Металеві руди становлять приблизно 40% вартості продукції гірничодобувної промисловості. У Торніо ведеться видобуток хрому і нікелю.

Фінляндія має великий гідроенергетичний потенціал, але він використовується лише наполовину, оскільки в умовах невеликих перепадів висот освоєння цих ресурсів ускладнюється. Більше ніж половина гідроенергетичних потужностей Фінляндії зосереджена на ГЕС, побудованих на ріках Кемійокі, Оулуйокі і Віронкоскі. Майже вся важка індустрія Фінляндії базується на споживанні великої кількості електроенергії. Залізниці країни в основному електрифіковані. Фінляндія посідає друге місце у світі з видобутку торфу. Атомна енергетика почала розвиватися в 1970-х роках ХХ ст., коли були побудовані дві АЕС недалеко від Гельсінкі. Реактори і паливо для них були поставлені з колишнього СРСР. У 1980-х роках ХХ ст. були споруджені ще дві атомні станції, закуплені у Швеції.

Великий сучасний металургійний комбінат знаходиться в Раахе, а невеликі заводи є в багатьох містах південно-західної Фінляндії. Випускаються машини й устаткування для целюлозно-паперових підприємств, сільськогосподарська техніка, танкери і криголами, кабель, трансформатори, генератори й електромотори.

Хімічна промисловість також почала розвиватися після Другої світової війни. Ця галузь виробляє синтетичні волокна і пластмаси з відходів деревообробної промисловості, фармацевтичну продукцію, добрива і косметику. Фінляндія популярна також високоякісними кустарними виробами - декоративними тканинами, меблями і скляним посудом.

На сьогодні у Фінляндії переважають невеликі селянські господарства. Механізація ферм призвела до значного скорочення числа зайнятих у цій галузі, а доходи фермерів суттєво зросли. Фінляндії довелося скасувати традиційні обмеження на імпорт сільськогосподарської продукції, оскільки це було обов'язковою умовою вступу в ЄС. Виробництво молочних продуктів, м'яса і яєць перевищує попит на внутрішньому ринку, і ці товари домінують в експорті сільськогосподарської продукції. Експортуються також деякі специфічні товари, наприклад, копчена оленина. Загалом на частку сільськогосподарської продукції припадає всього 1,3% доходів від експорту.

Тваринництво, особливо розведення молочної худоби, свиней і бройлерів, - важлива спеціалізована галузь сільського господарства Фінляндії. Більша частина орної площі засівається кормовими травами, в основному травосумішшю з райграсу, тимофіївки і конюшини. Вирощують також картоплю і кормовий буряк.

Країна розташована за північними межами вирощування основних зернових культур. За винятком років з несприятливими вегетаційними умовами, Фінляндія на 85% забезпечує себе зерном (переважно вівсом, ячменем і пшеницею). Розвиткові зернового господарства сприяло вдосконалювання методів меліорації земель, широке застосування добрив і виведення холодостійких сортів. Пшеницю й інші зернові культури нарівні з цукровим буряком вирощують на родючих глинистих рівнинах південного заходу, яблука, огірки і цибулю - на Аландських островах, томати - у теплицях на півдні колишньої губернії Вааса (Естерботтена).

У Фінляндії сільське і лісове господарство нерозривно пов'язані між собою. Більшість селян нарівні з орними землями володіють значними лісовими ділянками. Понад 60% лісопокритих земель належить фермерам.

Ліси Фінляндії в основному складаються із сосен, ялинок і берез. Деревина використовується для виробництва фанери, целюлози, паперу.

Історично у Фінляндії склалося два великі райони, що суттєво розрізняються між собою не тільки за рівнем соціально-економічного розвитку, а й за параметрами соціального середовища, спеціалізацією і структурою господарських комплексів, характером і способом життєдіяльності населення. Це Південна Фінляндія і Північна Фінляндія. Межу між ними проводять зазвичай по лінії від м. Йоенсу на сході країни до м. Оулу на узбережжі Ботнічної затоки, південну Фінляндію часто називають "Освоєною Фінляндією", а Північну - "Неосвоєною Фінляндією". Практично весь промисловий, науково-технічний, туристичний та культурний потенціал країни зосереджений в Південній Фінляндії. Північна Фінляндія продовжує залишатися економічно слабоосвоєною і рідкозаселеною, хоча туристичні потоки є достатньо інтенсивними.

До складу великого економічного району "Південна Фінляндія" входять два підрайони - Південно-Західна Фінляндія й Озерний край.

Південно-Західна Фінляндія - район старої культури, найбільш заселений район і найбільш розвинутий в промисловому та соціально-економічному відношенні загалом. Тут розташовані найважливіші міста країни - Гельсінкі, Турку, які є водночас її найбільшими індустріальними та культурними центрами. Південно-Західна Фінляндія - історичне і політичне ядро країни. Площа району становить менше четвертої частини території країни. В його межах зосереджено понад 3/5 населення і випускається більше, ніж 2/3 промислової продукції. Промисловість спеціалізується на машинобудування: тут випускається 4/5 продукції цієї галузі Фінляндії. Сільське господарство спеціалізується на молочно-м'ясному тваринництві, вирощуванні зерна, цукрового буряка, приміському овочівництві. У Південно-Західній Фінляндії переважають великі фермерські господарства. На узбережжі розвинуте рибальство.

Озерний край - серце Фінляндії з унікальною аттрактивністю при-родноресурсного потенціалу завдяки величезній кількості мальовничих озер. Найбільшими промисловими центрами цього району є міста Тампере,

Лахті. Озерний край займає майже четверту частину країни. В його межах мешкає приблизно четверта частина населення. Підприємства району випускають майже четверту частину промислової продукції. Саме в цьому районі надзвичайно багато озер. На берегах найбільших озер розміщені містечка. Між ними вздовж звивистих доріг розкидані хутори. В Озерному краї розташована більшість підприємств лісопереробної промисловості. В районі добувають мідь та інші кольорові метали в одному з найбільших родовищ Оутокумпу, розташованого на сході Озерного плато. Ведеться розробка і мідно-нікелевих руд родовища Коталахті. Фермерські господарства займаються переважно тваринництвом, лісорозведенням і лісопереробкою.

Великий район "Північна Фінляндія" називають часто Лапландією. Лапландія оленярський край. Найбільші міста - Оулу, Лаппі. Площа Лапландії наполовину розташована за полярним колом. Район багатий лісом, рудами чорних і кольорових металів. Він найменше заселений. У Лапландії добре збереглися природні ландшафти у зв'язку з слабкою господарською діяльністю.

В найближчій перспективі пропорції в економічному розвитку Північної і Південної Фінляндії збережуться. Однак диференційований економічний розвиток окремих провінцій Південної Фінляндії зумовить можливість появи і виділення тут нових економічних підрайонів і центрів.