Країнознавство - Мальська М.П. - Історико-культурні туристичні ресурси

Історико-культурні туристичні ресурси - це сукупність створених у процесі історичного розвитку даної території пам'ятників матеріальної і духовної культури, які є об'єктами туристського інтересу. До групи історико-культурних рекреаційних ресурсів належать пам'ятки історії, історико-архітектурні пам'ятки, пам'ятки сучасної архітектури, унікальні споруди культури, спорту тощо.

Історико-культурний потенціал, матеріальні та духовні пам'ятки народу дуже важливі для формування світогляду народу, для задоволення матеріальних, в тому числі туристичних, потреб. У розвинених країнах світу цей туристичний ресурс активно використовують для отримання прибутку. Деякі країни, наприклад, Італія, Франція, значну частину прибутків, які дає рекреаційне господарство, отримують від вмілої експлуатації історико-культурного потенціалу. Цьому сприяє велика кілька пам'яток, їхня висока художня цінність, добра збереженість, вміла організація туристичних послуг. Всесвітньовідомі пам'ятки історії та культури Риму, Венеції, Флоренції, Парижа приваблюють щороку сотні тисяч туристів.

До популярних туристичних об'єктів належать середньовічні замки - укріплене житло середньовічних феодалів, королів, султанів, шахів, інших володарів. Багато замків у Європі і на Близькому Сході побудовані войовничими чернечими орденами. Для замків-фортець зазвичай обирали важкодоступні місця на крутих пагорбах і горах. Навколо замків концентрувалися селища, жителі яких ховалися в замках від ворогів. Замки, різноманітні за архітектурою і внутрішнім облаштуванням, могли витримати довгі місяці облоги і були практично неприступними. У XIV-XV ст. замки втратили своє оборонно-військове призначення і перетворилися на палаци знаті та аристократії.

Значна частина замкових споруд дійшла до наших днів у вигляді руїн, проте збережені й відновлені замки в Іспанії, Німеччині, Швейцарії переобладнані під музеї з багатими колекціями середньовічних картин, посуду, меблів, інших елементів інтер'єру. Замки є цікавим елементом туристичної програми, їх охоче відвідують туристи. Найбільша кількість старовинних замків є в Іспанії та Франції - Шовіньї, Фалес, Лош, Кусі, Лувр, Віландо та ін.

Бібліотека Гельсінкського університету культурний і науковий центр: університет (1640), музей-міцність Свеаборг (Суоменлинна), Національний музей, Художній музей "Атенеум", Музей етнографії, Музей Сеурасари (під відкритим небом в однойменному парку), Архітектурний музей, Фінський національний театр.

У систему ансамблів історичного центра столиці Фінляндії Гельсінкі входять Торгова й Сенатська площі, вигляд останньої нагадує архітектуру старого Петербурга, у місті домінують класичні будівлі першої половини 19 ст. Адміністративний і діловий центр оточений житловими кварталами. Світле фарбування багатьох будинків Гельсінкі дало йому назву "білого міста на півночі Європи". В другій половині 20 ст. стали забудовуватися міста-супутники Еспоо, Ванта, Порво, Керава.

Архітектурні визначні пам'ятки Гельсінкі: будинок колишнього Сенату (1818), кафедральний собор св. Миколи (1830-52), університет з обсерваторією й бібліотекою (1828) - усі архітектора К. Знгеля, "Лицарський будинок" (1856), будинок телефонної компанії (1905), Головний вокзал ("національний романтизм", поч. 20 ст., архітектор Е. Сааринен), палац "Фінляндія" (1967-71, архітектор А. Аалто), парламент (1924, архітектор Й. Сирен), комплекс Олімпійського стадіону (1934-1940 рр., архітектори Ю. Ліндегрен і Т. Янтти) і Олімпійського села (1938-1940 рр., архітектори Х. Екелунд і М. Вялікангас) для XV літніх Олімпійських ігор 1952 року.

Фінська мова разом з рядом інших мов утворює угро-фінську мовну групу, що входить в уральську сім'ю. Вона є близькою до естонської і карельської мов і має загальне коріння з мовою суомі, а також з мовами, на яких говорять деякі народи, що живуть в басейні Волги.

Найпоширеніша мова угро-фінської групи - угорська, але схожості з фінською у неї дуже мало. 6 % населення країни говорить по-шведськи, тому Фінляндія офіційно є двомовною країною. Фінська шведська, дуже схожа на мову шведів, але в місцевих діалектах присутньо багато фінських слів.

У фінській їжі є елементи і шведської, і російської кухні, проте існують і варіації місцевих блюд. Картопля - основний продукт, який подають зі всілякою рибою або м'ясом. Деякі національні блюда включають дичину.

Фінська культура багата на традиції. Такі фактори як географія, геологія і культурний обмін впливали на формування традицій з покоління в покоління. Різноманітна географія Фінляндії стала причиною того, що фіннам довелося пристосовуватися до природних умов, таким чином створивши багату палітру місцевих традицій, що тісно переплітаються з національними темами.

Фінська культура зазнала впливу культур інших країн. Однорідність багатьох народних фестивальних традицій пов'язана з впливом християнської церкви. Майже всі традиційні фінські фестивалі мають церковну основу.

Музеї Фінляндії відіграють важливу роль у культурному житті країни, задовольняючи смаки та інтереси більшості відвідувачів. Найпопу-лярнішим є музей-міцність Свеаборг (Суоменлинна), Національний музей, Художній музей "Атенеум", Музей етнографії, Музей Сеурасари (під відкритим небом в однойменному парку), Архітектурний музей.

Основу найбільшого музею Фінляндії "Атенеум" складають твори, що належать державі і Національній академії наук. Доповнюють її експонати, даровані Музею приватними колекціонерами. Вперше експозиція Атенеума була відкрита для огляду відвідувачів восени 1863 року, а через декілька років Музей перевели в спеціально побудовану для нього будівлю. Нижній поверх будівлі був відведений під вищу художню школу, на другому поверсі розміщується власне Музей, експонати якого складаються з творів живопиши і скульптури.

В музеї Атенеум представлені не тільки живописні полотна, але і витвори фінського скульптурного мистецтва, зародження якого відноситься лише до початку XIX століття. Основою для нього певною мірою став досвід розвитку дерев'яної скульптури Фінляндії.

В 80 містах країни створені музеї, що демонструють предмети народної творчості. Найбільший з них - Національний музей в Гельсінкі.

Національний музей, схожий на церкву у стилі барокко або на казковий замок. Над його створенням трудилися три знамениті архітектори: Елієль Саарінен, Армас Ліндгрен і Герман Гезелліус. Він був збудований в 1910 р. в стилі нового фінського мистецтва.

Музей прикладного мистецтва Фінляндії був створений в 1873 р. професором пластики Карлом Густавом Естландером. В епоху, коли вірили в тріумф техніки і необмежені можливості прогресу, метою музею було привносити естетику в промислову продукцію і створювати учбові моделі для шкіл прикладних мистецтв, що вчилися. Кожна з колекцій, розташованих в хронологічному порядку, містить меблі, посуд, кришталь і промислові вироби. Тут представлені всі художники, що внесли внесок до історії фінського дизайну. Музей влаштовує також щомісячні експозиції.

Музей фінської архітектури знаходиться неподалік від Музею прикладного мистецтва. Тут зберігається велика колекція архівів і документів: фотографії, статті, книги. Макети і фільми знайомлять відвідувачів з досягненнями фінських архітекторів минулого.

Національні музеї об'єднані в групи за принципом їх діяльності, яка координується загальнонаціональною системою музеїв. Кожний округ має музей, який є центром музейної діяльності у регіоні. Сільські асоціації культурної спадщини володіють музейними колекціями або музеями просто неба.

Масштабність і різноманітність музеїв по всій країні вражає. Музеї-садиби, які розповідають про місцеву історію, легко можна знайти по всій території Фінляндії.