Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. - Збутові території

Збутовою називають територію, на якій туристична фірма чи інше туристичне підприємство розраховують мати достатній попит на створювані ними туристичні продукти. Залежно від спеціалізації фірми її збутова територія може розташовуватися як усередині країни місцезнаходження самої фірми, так і за її кордонами.

Обираючи збутову територію, потрібно враховувати такі фактори:

— загальну чисельність і компактність проживання населення;

— ступінь соціально-економічного розвитку території;

— рівень освітнього та культурного розвитку населення;

— наявність попиту на закордонні туристичні поїздки;

— зручні та доступні міжнародні транспортні зв'язки;

— відсутність адміністративних бар'єрів;

— доступність території для організації просування і продажу турпродукту;

— наявність конкурентного середовища.

Наприклад, основними збутовими територіями для німецьких фірм, які приймають туристів, е сусідні країни: Австрія, Чехія, Нідерланди, Франція, а також Японія. А для німецьких туроператорів за напрямками основними збутовими територіями служать німецькі міста Берлін, Лейпциг, Дрезден, які мають найбільшу кількість визначних пам'яток, а також земля Баварія з її перлиною Нюрнбергом і "пивною столицею" Мюнхеном.

Сегментація туристичного попиту

Ринок міжнародного туризму неоднорідний. Навіть у межах конкретної збутової території він формується на основі попиту, який розвивається. А цей попит характеризується найрізноманітнішими потребами, бажаннями, інтересами, перевагами окремих індивідуумів. Такий розподіл ринку відповідно до особливостей і специфіки попиту називається сегментацією. Ринковий сегмент — це більша чи менша сукупність дійсних і потенційних споживачів, які однаково реагують на особливий набір спонукальних стимулів туристичної подорожі. Сегментація попиту сприяє формуванню в межах загального ринку декількох цільових ринків, які розрізняються за реакцією туристів на турпродукт, його ціною, способами просування і реалізації* Аналіз ринкових сегментів є необхідною умовою планування маркетингової політики турфірми, тому що тільки таким способом можна підібрати потрібні характеристики проектованого турпродукту.

Єдиного стандарту сегментації попиту немає, вона здійснюється на підставі різних критеріїв.

Соціально-економічні критерії — відмінності в попиті, які випливають із рівня доходів, купівельної спроможності, наявності вільного часу, про-фесійного складу, культурного рівня споживачів туристичних послуг. На практиці попит сегментів, окреслених на підставі цих критеріїв, реалізується у формах групового (масового) чи індивідуального (елітарного) туризму, а також клубного, сімейного, соціального (за рахунок соціальних фондів), заохочувального (інсентив) туризму.

Демографічні критерії поділяють туристичний ринок на кілька сегментів, які розрізняються за віковими, статевими, національними ознаками. Залежно від віку споживачів міжнародного туризму розрізняють такі групи:

— молодіжний туризм (до ЗО років) — ця група надає перевагу дешевим подорожам із використанням менш комфортабельних засобів розміщення і транспорту, екскурсійні програми, які обіцяють активне спілкування з місцевою молоддю, веселе й активне вечірнє дозвілля;

— туризм середнього віку (від 31 до 51 року) — висока якість турпослуг, змістовні екскурсійні програми, які включають ознайомлення з культурно-історичними пам'ятниками й об'єктами професійного чи аматорського інтересу, широка географія подорожей;

— туризм третього віку (старші 51 року) — такі люди вимагають не тільки комфорту, а й персональної уваги з боку обслуговуючого персоналу, можливості одержати необхідну медичну допомогу, 'тихих готелів із гарною екологією, але за помірними цінами, змістовних екскурсійних програм, дієтичного харчування.