Організація готельного обслуговування - Мальська М.П. - 2.3.1. Основні принципи типології

2.3.1. Основні принципи типології

Для сучасного світового готельного господарства притаманна значна кількість підприємств, що пропонують клієнтам згідно з попитом широкий обсяг готельного сервісу. Урізноманітнення попиту клієнтів спричинило появу на ринку сфери гостинності нових послуг та форм обслуговування, функціональних характеристик підприємств, диференціацію якості послуг, тому будь-яка систематизація типів і характеристик підприємств розміщення умовна.

Оскільки в готельному підприємстві послуги розміщення, харчування, додаткові послуги доповнюють одне одного і здебільшого взаємозалежні й сприймаються клієнтами єдиним цілим, то, з огляду на це, формується певний тип готельного підприємства.

Типологія важлива як фаховий принцип для керівників у дослідженні особливостей діяльності готельних підприємств, управління кожним типом підприємства, вивченні вибору клієнтами готелів, менеджменту служб готелів у плануванні витрат їхнього функціонування й визначенні оптимального рівня комфорту під час відпочинку, лікування, виконання професійних обов'язків клієнтами.

Засоби розміщення туристів, згідно з типологією Всесвітньої туристичної організації (ВТО), поділяють на дві категорії — колективні та приватні (рис. 2.4). Колективні охоплюють готелі й аналогічні засоби розміщення, комерційні та соціальні, спеціалізовані засоби розміщення.

Рис. 2.4. Типологія засобів розміщення

Відповідно до "Правил користування готелями та аналогічними засобами розміщення і пропозиції готельних послуг", затверджених

Наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 р. № 19, до готелів і аналогічних закладів розміщення належать майнові комплекси, котрі складаються зі 7 та більше номерів, підпорядковані єдиному керівництву й згруповані в категорії згідно з переліком пропонованих послуг, і мають необхідне обладнання [7].

Готель — це підприємство будь-якої організаційно-правової форми власності, що складається з номерів і пропонує комплекс готельних послуг, не обмежених застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів.

Аналогічні засоби розміщення — підприємства будь-якої організаційно-правової форми власності, що складаються з номерів і пропонують обмежені готельні послуги включно зі застелянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів (пансіонати, клуби з номерами, гостьові будинки та ін.).

Комерційні й соціальні засоби розміщення охоплюють підприємства, котрі функціонують на комерційній основі (туристські бази, бунгало і под.), мають соціальне значення і здебільшого субсидуються (гуртожитки для молоді, туристичні гуртожитки, будинки відпочинку для осіб похилого віку, готелі для робітників, студентські та школярські гуртожитки тощо).

До категорії спеціалізованих засобів розміщення належать підприємства, які можуть бути безприбутковими, надають мінімальний перелік готельних послуг, не обов'язково складаються з номерів; основним помешканням може бути житлова кімната або колективне спальне приміщення. Окрім надання послуг із розміщення, вони виконують інші — основні функції: забезпечують лікування, оздоровлення, профілактику, соціальну допомогу, проживання під час певної трудової діяльності. Разом з основними ці заклади організовують додаткові послуги — харчування, відпочинок, спортивні послуги.

До оздоровчих спеціалізованих закладів належать санаторії, будинки реабілітації, оздоровниці. Заклади оздоровлення, що надають готельні послуги водночас із щоденним заправленням ліжок, прибиранням номерів та санвузлів, класифікуються як готелі.

Засоби розміщення, що забезпечують проживання під час певної трудової діяльності або поєднання трудової діяльності з відпочинком, — це табори праці й відпочинку, наприклад сільськогосподарські, археологічні, екологічні, табори пластунів (скаутів), гірські притулки, дитячі табори, хатини та ін.

Категорія спеціалізованих громадських транспортних засобів охоплює засоби розміщення зі спальними приміщеннями, які належать до колективного громадського транспорту і не відокремлені від нього в оплаті. До такої категорії зачислюють головно потяги, судна, яхти.

Приватні засоби розміщення — це приватне житло, в якому за платню або безоплатно надають обмежену кількість місць. Туристи і власники житла використовують їх упродовж обмеженого терміну з метою відпочинку (дача) чи як додаткове житло. З-поміж приватних засобів розміщення виокремлюють орендовані кімнати у сімейних квартирах, будинках, а також квартири, особняки, будинки, котеджі, що на умовах тимчасової домовленості здають в оренду як повністю обладнані житлові приміщення. До неосновного приватного житла належать засоби розміщення — квартири, особняки, котеджі й інші. їх використовують туристи — члени родини власника — під час мандрівки. Серед інших категорій індивідуального житла, які використовують туристи, — безоплатне житло, а також житло, що неповністю відповідає категорії індивідуального й складається з наметів на неорганізованих майданчиках, суднах, стоянках.

У типології сучасних готельних підприємств найчастіше враховують такі ознаки:

— розташування;

— місткість номерного фонду;

— рівень цін;

— режим роботи;

— мета перебування клієнтів;

— надання послуг харчування;

— форма власності;

— архітектурно-планувальні особливості.

Відповідно до розташування готелі класифікують на категорії: розташовані в місті, курортних центрах, сільській місцевості, на транспортних засобах. За місцем розташування у поселенні готелі поділяють на такі, що розміщені:

— у центрі міста (насамперед класу "люкс", категорії п'яти- і чотиризіркові, які належать до малих і середніх підприємств, обслуговують високооплачуваних клієнтів — учасників конференцій, ділових зустрічей, бізнесменів, а також готелі середнього класу);

— в міській зоні, близькій до центра, заклади розміщення середнього класу, що обслуговують клієнтів середнього та вищого матеріального достатку;

— на околицях міста — підприємства середнього й низького класу зі спрощеним стандартом обслуговування; найчастіше вони розташовані неподалік важливих транспортних комунікацій, пунктів — вокзалів автомобільного, залізничного, водного транспорту, аеропортів, розраховані на туристів, котрі подорожують транзитом, низькооплачувані й категорії соціального забезпечення туристів — студентсько-учнівську молодь, робітників.

Готелі, розташовані у курортних зонах, умовно можна класифікувати за їхнім розташуванням щодо привабливих туристських атракцій — морського узбережжя, бальнеологічних, спортивно-оздоровчих об'єктів та ін. Із наближенням до найпрезентабельніших об'єктів категорія закладу розміщення найчастіше підвищується.

Заклади розміщення на транспортних засобах класифікуються відповідно до виду транспортного засобу та способу його пересування: аероготель, флотель, ротель, ботель тощо.

Класифікацію готелів за місткістю здійснюють згідно з кількістю постійних спальних місць (номерів) і визначають національними стандартами в кожній державі. Наприклад, у США готелі до 100 номерів вважають малими, 100—500 — середніми, понад 500 — великими; Австрії та Швейцарії готелі до 100 місць — малі, 100—200 — середні, понад 200 місць — великі. В Україні, відповідно до офіційної класифікації готелів за місткістю, до 150 місць (не більше 100 номерів) — малі, 150—400 місць (до 300 номерів) — середні, понад 400 місць (300 номерів) — великі. Світовий готельний номерний фонд переважно зосереджений у середніх і малих готелях.

За рівнем цін на основні платні послуги готелі класифікують на: бюджетні — 25—35 доларів США, економічні — 35—55, середні — 55—95, апарт-готелі — 65—125, першокласні 95—195, фешенебельні 125—425 доларів США.

У світовій готельній сфері, згідно з режимом роботи, виокремлюють дві групи готелів — для постійного і тимчасового (сезонного — влітку, взимку) обслуговування туристів.

За метою перебування клієнтів готелі класифікують для:

— ділових клієнтів (загального типу, відомчі, конференц-готелі та ін.);

— відпочинку (туристичні, курортні, мотелі, кемпінги тощо);

— транзитних клієнтів (готелі при важливих транспортних об'єктах — вокзалах, для молоді, спортсменів і под.).

За критерієм надання клієнтам послуг харчування готелі поділяють на такі, що:

— не надають послуг харчування, заклади без категорії чи низької категорії, в яких відсутні власні гастрономічні підприємства — ресторани, кафе, бари;

— пропонують сніданок;

— забезпечують повний пансіон. За формою власності готелі є:

— приватні (орендовані);

— державні;

— муніципальні.

Приватні готелі — автономні, найгнучкіші в управлінні й пристосовані до змін цільового ринку. Форма приватної власності може бути у вигляді акціонерного товариства (найпоширеніша), сімейного готелю, одноособового володіння.

У світовій готельній індустрії державна форма власності менш типова. Вона пов'язана зі закладами розміщення відомчого підпорядкування. В Україні, країнах колишнього Радянського Союзу частка державних готелів залишається значною.

Муніципальна (комунальна) форма власності пов'язана з підпорядкуванням закладів гостинності органам міського самоврядування. Частка муніципальних готелів у світовому готельному господарстві незначна — 2—5 %. Управління муніципальними готелями здійснюють за дорученням на договірній основі особою чи групою фахівців, уповноважених муніципальними органами влади. Подібно до державної форми, муніципальна влада несе фінансову та законодавчу відповідальність, контролює управління.

У зв'язку з бюрократичною формою управління актуальна проблема державної та муніципальної форми власності закладів розміщення стосується необхідності диверсифікації й спеціалізації послуг гостинності. Централізація, монополізм в управлінні не сприяє поліпшенню якості обслуговування та розширенню асортименту послуг.

Архітектурно-планувальні особливості готелів виражені у структурі й зв'язках між приміщеннями, які забезпечують виконання основних функцій. Розрізняють такі типи планування:

— блочне (основні функціональні приміщення розміщені в різних об'ємно-просторових блоках);

— централізоване (воно характерне для одноповерхових або багатоповерхових готелів, розміщення основних функціональних приміщень забезпечують спільно на одному чи різних рівнях);

— подіумне (громадська частина будівлі розвинута горизонтально і становить основу для житлової частини будівлі, розвинуту по вертикалі).

У плануванні основних діючих приміщень міських готелів найпоширеніший централізований і блочний типи. У готельному комплексі "Ялта" з типовим блочним плануванням функціонально важливі житловий корпус, корпус громадського харчування мають окреме розташування. В одному з найбільших світових готельних комплексів "Ізмайлово" в Москві блочне планування характерне для житлових корпусів.

У міських районах зі щільною забудовою використовують централізоване планування. Такий підхід типовий для готелю "Дніпро" у Києві, "Holiday Inri" в Аусбурзі (Німеччина) тощо. У 36-поверховому готелі-башті "Holiday Inn" номери розташовані з першого до одинадцятого поверху, а громадські приміщення — на останніх і підвальних цокольних поверхах.

Подіумний принцип у плануванні основних функціональних приміщень найхарактерніший для готелів середнього та високого класу, які розташовані на значній території і мають декілька під'їздів. Цей тип планування, зокрема, властивий для готелів "Русь" у Києві, "Europa" в Будапешті, "Sokos Viru" в Таллінні та ін.