Рекреаційна географія - Масляк П.О. - Розділ 17 АНТАРКТИЧНИЙ МАКРОРАЙОН

Розвиток антарктичного туризму відбувається у доволі складних природних і правових умовах, а також в умовах значної просторової віддаленості Антарктики, її відносної ізольованості від основних регіонів світу.

На південь від 60° південної широти діє Договір про Антарктику. У 1959 р. укладено міжнародний договір, за яким материк Антарктида не належить жодній державі. Будь-яка країна може проводити у ній наукові дослідження. Заборонені тут будівництво військових баз і розроблення родовищ корисних копалин.

Фактично рекреація і туризм у наш час стають основним видом, крім наукових досліджень, господарської діяльності в Антарктиді. Учасники Договору про Антарктику ухвалили Правила поведінки для 14 визначених туристичних стоянок, території яких чітко окреслені та межі яких не можна перетинати. У1991 р. створена Міжнародна асоціація антарктичних туроператорів, яка налічує понад 80 компаній. Дії цих туроператорів постійно і жорстко контролюються з метою повного виконання процедур висадження на берег і суворого дотримання кодексу поведінки під час перебування в Антарктиді. Порушники втрачають ліцензію і вже більше ніколи не допускаються на цей екологічно дуже вразливий материк.

Туристів з усього світу, які хотіли б відвідати Антарктиду, спочатку доставляють до базових міст — портів Південної півкулі. До них належать Хобарт (Австралія), Ушуайа (Аргентина), Пунта-Аренас (Чилі). Тут туристи з усієї планети чекають відправлення до Антарктиди.

Понад 90 % усіх туристів прибуває до цього макро-регіону суднами в режимі морських круїзів. Щороку спостерігається приблизно на 10—15 % зростання кількості бажаючих таким чином потрапити в Антарктику. Більшість туристів відвідує Антарктичний півострів і субантарктичні острови у літній час. Специфічний антарктичний тваринний світ поєднується з температурами вище 0 °С у цей період і розміщенням регіону північніше за смугою постійної плавучої криги. Саме тут можна милуватися незрівнянними айсбергами, які плавають в океані, відколовшись від материкового льодовика. Деякі з них досягають колосальних розмірів.

У Східній Антарктиці постійно зростає обсяг перевезення туристів авіаційним транспортом. Авіаційний туризм має багато переваг над морським. Нижчі ціни від круїзних, менша тривалість подорожі, можливість із повітря оглянути внутрішні райони крижаного материка все більше роблять авіатуризм конкурентоспроможним у цьому макрорегіоні.

Кількість туристів, які відвідують Антарктику, постійно зростає. Час зародження антарктичного туризму припадає на середину 50-х років XX ст. Початковий етап тривав до 1969 р. З 1970 по 1991 р. відбувалися становлення, швидкий розвиток і відпрацювання міжнародних механізмів регулювання туристичних потоків і контролю за рекреаційно-туристичною діяльністю. З 1991 р. почався сучасний етап розроблення і реалізації екологічно орієнтованої стратегії розвитку антарктичного туризму.

Нині визначено і нанесено на карту сотні туристичних об'єктів Антарктики, які вже реально використовуються або можуть бути використані в майбутньому з рекреаційною метою. До них належать нинішні або законсервовані науково-дослідні станції різних країн, аварійні бази, пам'ятні хрести, меморіальні дошки, кам'яні піраміди з надписами, моноліти, місця поховань, уламки суден, залишки споряджень китобійних експедицій тощо.

Основними регіонами світу, звідки спрямовуються більшість туристів, є Північна Америка, Західна Європа, Австралія. Серед країн світу лідерами антарктичного туризму є найрозвинутіші, з високим рівнем доходів на одну особу держави, такі як США, Німеччина, Велика Британія та Австралія. Ця четвірка забезпечує понад 75 % туристичного потоку до макрорегіону. Інші багаті держави, такі як Японія, Канада, Нідерланди, Швейцарія і Швеція, генерують близько 14 % туристів. Решта, припадає ще на 53 країни, з яких хоча б один турист потрапив до Антарктики. За сезон 2006—2007 рр. цей макрорегіон відвідало близько 40 тис. туристів.

Антарктида все більше приваблює як місце, де можна займатися альпінізмом, здійснювати пошуки метеоритів, відвідувати незрівнянні антарктичні бази.

У 1996 р. Велика Британія передала Україні антарктичну станцію Фарадей. Ця станція вже з літнього сезону 1967—1968 рр. почала приймати туристів. Особливо зросла їх кількість із часу передачі станції Україні. Нині станція називається Академік Вернадський і підпорядковується Національному антарктичному науковому центру. Він проводить політику заохочення міжнародного туризму з метою отримання прибутків для здійснення наукових досліджень, а також популяризації досягнень України як "антарктичної держави".

За десять років (1996—2006 рр.) відбулося 336 відвідувань станції Академік Вернадський з туристичною метою. За цей час станцію відвідало майже 17 тис. туристів з усього світу на 121 яхті та на 176 круїзних суднах. Зниження кількості відвідувань у 2001—2002 і 2004—2005 рр. пов'язане зі складною льодовою ситуацією, яка виникла в цей час.

На станції Академік Вернадський туристів цікавить комплекс життєзабезпечення з унікальним науковим обладнанням, а також навколишні історичні пам'ятки. Тут же продаються сувеніри, поштові марки, надаються послуги поштового зв'язку, прогноз погоди, льодової ситуації, техніки пересування по льодовику та ін.

Запитання та завдання

1. В яких умовах відбувається розвиток антарктичного туризму?

2. Коли було створено Міжнародну асоціацію антарктичних туроператорів?

3. Знайдіть на карті базові міста — порти антарктичних подорожей.

4. Яким видом транспорту переважно прибувають туристи до Антарктики?

5. Які переваги авіаційного транспорту в мандрівках по макрорегіону?

6. Які етапи розвитку антарктичного туризму вам відомі?

7. Які туристичні об'єкти в Антарктиді вам відомі?

8. З яких регіонів і країн світу приїжджає найбільше туристів до Антарктики?

9. Охарактеризуйте українську антарктичну станцію як туристичний об'єкт.

Висновки

Розвиток антарктичного туризму відбувається у доволі складних природних і правових умовах, за просторової віддаленості і відносної ізольованості макро-регіону.

Швидкому прогресу туризму в Антарктиці сприяло створення у 1991 р. Міжнародної асоціації антарктичних туроператорів. Нині вона налічує понад 80 компаній, їхні дії постійно і жорстко контролюються з метою повного виконання процедур висадження на берег і суворого дотримання кодексу поведінки під час перебування в Антарктиді.

На важливий об'єкт антарктичного туризму перетворилася українська наукова станція Академік Вернадський. За десять років (1996—2006 рр.) її відвідало майже 17 тис. туристів.

Тестовий контроль

1. Договір про Антарктику діє:

а) лише на материку Антарктида;

б) лише на антарктичних островах;

в) на південь від 60° пд. широти.

2. Міжнародна асоціація антарктичних туроператорів створена у:

а) 1966 р.;

б) 1991 р.;

в) 1996 р.

3. Яка частка туристів прибуває до регіону в режимі морських круїзів:

а) понад 90 %;

б) до 10%;

в) до 50%?

4. Сучасний етап розвитку антарктичного туризму почався у:

а) 1969 р.;

б) середині 50-х років XX ст.;

в) 1991 р.

5. Найбільше туристів до Антарктики прибуває з:

а) Східної Європи;

б) Північної Америки;

в) Південної Азії.

6. Яка частка туристів припадає на США, Німеччину, Велику Британію та Австралію:

а) 11%;

б) 14%;

в) 75%?

7. Велика Британія передала Україні наукову антарктичну станцію у:

а) 1991 р.;

б) 2004 р.;

в) 1996 р.

8. Яка кількість туристів відвідала за десять років (1996—2006 рр.) українську антарктичну станцію Академік Вернадський:

а) 1 тис;

б) 5 тис;

в) 17 тис?