Сучасні різновиди туризму - Кляп М.П. - 4.3. Класифікація туристичної діяльності

Класифікація туристичної діяльності передбачає диференціацію її за певними ознаками і методологічними засадами.

Найбільш загальним методологічним підходом до класифікації туристичної діяльності доцільно вибрати підхід до морфологічного аналізу діяльності, здійснений М.С. Каганом. На його думку, теоретично можливими в силовому полі суб'єктно-об'єктних відносин є три види діяльності: перетворююча, пізнавальна та ціннісно-орієнтаційна.

Перетворююча діяльність захоплює всі форми людської діяльності, які ведуть до зміни, реальної або ідеальної, існуючого та до створення, знову ж таки реальної або ідеальної, того, чого раніше не існувало. Для перетворюючої діяльності як такої байдуже, хто саме є діючим суб'єктом, що саме є перетворюваним об'єктом, в якій конкретно формі та на якому рівні здійснюється саме це перетворення, як співвідносяться в ньому деструктивна та конструктивна енергія, міра руйнування та міра творення.

Як бачимо, всеохоплюючий характер (обсяг) поняття "перетворююча діяльність" поширюється і на туристичну діяльність. Адже їй також притаманний перетворюючий характер, спрямований на зміну масштабів і характеру, територіальних пріоритетів в обміні речовиною між людиною і природою.

Пізнавальна діяльність суб'єкта не зачіпає реального буття об'єкта, а якщо і змінює його ідеально, то тільки для того, щоб фіксувати його справжнє буття, проникнути в його глибини, пізнати його суть. Така пізнавальна діяльність, в якій активність суб'єкта направлена на об'єкт, не модифікує його, не руйнує і не реконструює, а відображається ним і повертається до суб'єкта у вигляді знання про цей об'єкт.

Об'єкти пізнавальної діяльності, як і перетворюючої - суспільство, людина або сама особистість, яка пізнає.

У перших трьох випадках пізнання виступає на двох рівнях. Перший - рівень практичного пізнання, на якому воно невідривно від практичної діяльності та зберігає свої результати в побутовій свідомості людей у вигляді їх життєвої мудрості або практичного досвіду. На другому рівні пізнавальна діяльність виростає в наукове пізнання, яке відділилося від практики в історичному процесі суспільного поділу праці та стало самостійною професіоналізованою конкретною формою діяльності.

Таким чином ознаки пізнавальної діяльності також повною мірою притаманні туристичній діяльності. Адже в процесі її здійснення відбувається пізнання змісту і методів цієї діяльності як професійної і набуття її суб'єктами професійного досвіду. Крім того, в структурі туристичної діяльності є наукові і освітні заклади і організації, в яких реалізуються науково-дослідні аспекти туристичної діяльності, результати якої поширюються у вигляді наукових знань і рекомендацій щодо ефективної організації туризму та його розвитку.

Ціннісно-орієнтаційна діяльність полягає у визначенні цінності об'єкта, яка, на відміну від його об'єктивного значення, що визначається "збоку", в акті пізнання, - встановлюється безпосередньою реакцією суб'єкта, індивідуального або колективного, відповідно до того, як входить цей об'єкт в життєвий досвід даного суб'єкта, яке ставлення до себе викликає, як він емоційно засвоюється. Якщо буття об'єкта пізнається людиною як істина, то його цінність переживається і усвідомлюється як добро, як краса, як велич.

Ціннісно-орієнтаційна діяльність, як і пізнавальна, розвивається на двох рівнях - на рівні побутової свідомості, де вона тісно переплетена з практичним пізнанням, та на рівні спеціалізованої теоретичної діяльності, де вона виступає у формі ідеології. Хоча ідеологія і наука не тільки активно взаємодіють, але і безпосередньо змикаються у сфері суспільних наук, природа їх різна: природа науки гносеологічна, оскільки мета і зміст її існування полягають в пізнанні, тоді як природа ідеології аксиологічна, оскільки її призначення та покликання - вироблення систем цінностей, обумовлення того, що має бути та чого не має бути в соціальному світі. Ця різниця виражається в най дрібніших "одиницях" наукової та ідеологічної форм діяльності - в понятті та ідеї.

Таким чином, в туристичній діяльності також присутній цін-нісно-орієнтаційний контекст. Він проявляється, з одного боку, у формуванні ціннісних орієнтацій працівників туристичної галузі, а з іншого - у виробленні ідеологічних цінностей і орієнтирів розвитку туристичної галузі та її елементів, принципів здійснення туристичної діяльності на рівні окремих підприємств і організацій.

І, нарешті, комунікативна діяльність, яка відіграє важливу роль у всіх трьох виявлених видах діяльності, оскільки соціальна природа людини робить спілкування людей умовою праці, умовою пізнання, умовою вироблення систем цінностей.

Важко переоцінити місце і значення комунікативної складової в туристичній діяльності. Завдяки їй є можливим функціонування туристичної галузі, здійснення всіх видів і форм туристичної діяльності на всіх рівнях її організації.

Отже, виходячи з сутності основних видів людської діяльності, доречно виділити перший, найбільш узагальнений рівень класифікації туристичної діяльності, який обіймає основні чотири її види:

1) пізнавальна туристична діяльність;

2) перетворювальна;

3) ціннісно-орієнтаційна;

4) комунікативна туристична діяльність.

Зазначимо, що всі ці найбільш узагальнені види взаємодіють між собою в межах трудової туристичної діяльності, яка має свою типологізацію. Для розробки типологізації туристичної діяльності доречно використати типологізацію за формами трудової поведінки (діяльності), здійсненою В.І. Верховіним. Це такі форми: цільові; інноваційні; адаптивно-пристосувальні; церемоніаль-но-субординаційні; характерологічні, невмотивовані і спонтанні; деструктивні. Розглянемо коротко кожну із цих форм.

Цільові форми пов'язані з реалізацією цілей, що:

o безпосередньо стосуються виконання конкретних трудових функцій на робочому місці (функціональна діяльність);

o спрямовані на досягнення певного рівня добробуту і якості життя (економічна діяльність);

o здійснюються в процесі організаційно-управлінської взаємодії (організаційна діяльність);

o забезпечують чи спрямовані на досягнення зміни професійних кваліфікаційних та адміністративних статусів (стратифікаційна діяльність).

Функціональна діяльність - це конкретна форма реалізації професійної активності, зумовлена технологічним алгоритмом робочого місця. Вона може розглядатися як фіксований ряд циклічно відтворюваних операцій, виконавських дій і поведінкових стереотипів, а також як когітивно-понятійний образ професійних дій, що фіксує логічну і значеннєву структуру трудового процесу. Залежно від домінуючого елемента види професійної діяльності розрізняються за переважанням у них фізичних чи розумових навантажень. В одному випадку превалюють інтелектуальні функції (інші компоненти виконують допоміжну роль), в іншому

- матеріально-практичні операції з перетворенням речовин природи.

Функціональна туристична діяльність обумовлена сукупністю професійних дій у відповідності з колом службових обов'язків працівників, які обіймають певні посади в туристичній організації.