Історія філософської думки в Україні - Огородник І.В. - Логвин Мирон Онисимович

Народився в с. Бреусовці на Полтавщині в сім'ї робітника. Досить рано розпочав трудову діяльність, працював учителем, вів профспілкову роботу. З 1922 р. почав працювати у навчальних закладах (Полтава, Харків). Саме на цей час припадає його захоплення філософією. М. Логвин бере активну участь у філософських дискусіях, виступає за утвердження діалектичного матеріалізму в природознавстві. В 1933 р. закінчив Інститут червоної професури. В 1935 р. М. Логвину було присвоєно звання професора. Наприкінці 30-х років філософ був звинувачений в українському націонал-фашизмі, звання було зняте, а його самого вислано в Самару. Учасник Великої Вітчизняної війни. В 1948 р. закінчив ВПШ при ЦК КПРС. Переїхавши до Києва, працював доцентом, завідуючим кафедрою філософії і наукового комунізму Української сільськогосподарської академії. В 1965 р. захистив докторську дисертацію на тему "Метод условных рефлексов И. П. Павлова и методологические проблемы современной физиологии высшей нервной деятельности". В останні роки свого життя працював професором кафедри філософії Української сільськогосподарської академії. Помер 1977 р., похований у Києві.

Основний напрям наукових досліджень М. Логвина — філософські проблеми природознавства, працювати над якими розпочав ще у 20-х роках, підготувавши книгу "Діалектичний матеріалізм і сучасне природознавство" (К., 1929). Цікавився питаннями теорії пізнання, виникнення свідомості, історією філософії. Автор більш як 50 праць (монографій, статей, рецензій). До наукового доробку М. Логвина належать філософський аналіз і методологічне осмислення принципів теорії й методу умовних рефлексів І. Павлова відповідно до нових досягнень сучасного природознавства, зокрема біології та фізіології вищої нервової системи, проблеми походження та функціонування свідомості, взаємозв'язку фізіологічного й психічного (Сучасна наука про свідомість. — К., 1955; Проблема сознания и мозга. — К., 1963). Прибічник діалектико-матеріалістичного напряму у філософії, М. Логвин у своїх працях був усе-таки досить обережним у судженнях, обминаючи ідеологічні ярлики і штампи. Зазнавши на собі дію сталінської репресивної машини, М. Логвин вимагав від своїх учнів більше займатися наукою, а не виконанням громадських та партійних доручень.