Історія філософської думки в Україні - Огородник І.В. - Дмитриченко Володимир Савелійович

Народився 15 березня 1925 р. в с. Білозір'я (нині Черкаська обл.). По закінченні сільської середньої школи в грудні 1941 р. вступив до Сталінградського ФЗУ № 21. З вересня 1942 р. — в діючій армії на фронтах Великої Вітчизняної війни. Після важкого поранення в лютому 1945 р. за інвалідністю був демобілізований з армії, вступив на педагогічні курси Черкаського учительського інституту. У вересні 1945 р. В. Дмитриченко став студентом цього інституту, а через рік перевівся на філософський факультет Київського університету. Після закінчення університету (1951) став слухачем курсів підготовки викладачів суспільних наук при КДУ. В 1952— 1956 рр. — асистент, старший викладач кафедри історії філософії Київського університету. Після захисту кандидатської дисертації (1956) — доцент цієї кафедри, на якій працював до кінця свого життя, за винятком науково-педагогічних відряджень до В'єтнаму (1964) та НДР (1970). Основний свій курс з історії античної філософії В. Дмитриченко читав українською мовою, орієнтував слухачів на вивчення першоджерел. Доктор філософських наук з 1981 р. Автор більш як 50 наукових праць з історії філософії, основні з яких: Суспільно-політичні погляди Я. П. Козельського (К. 1957); Розвиток філософської думки в стародавньому Китаї (у співавторстві з В. І. Шинкарук) (К., 1959); Соціалістична думка на Україні в 70 — на початку 80-х років ХІХст. (К., 1974).

В. С. Дмитриченко належав до покоління філософів-шестидесятників. Свою увагу він спрямував на дослідження наукових передумов історичного місця революціонерів-демократів, революційного демократизму та утопічного соціалізму в Україні. Він грунтовно проаналізував соціальні погляди М, П. Драгоманова, С. А. Подолинського, Ф. П. Вовка. В дослідженні названих проблем виявив ряд цікавих деталей, що стосувалися "білих плям" історії вітчизняної суспільної думки, характеру формування соціал-демократичних партій. Результати досліджень В. Дмитриченка, його прагнення до об'єктивного висвітлення вітчизняної філософської і соціально-політичної думки не вкладалися в рамки офіційної історіографії того часу, викликаючи негативну реакцію з боку ідеологічних офіозів. Це несприятливо позначилося на його науковій діяльності, на сім років відсунуло захист докторської дисертації, що й фактично обірвало його життя 23 грудня 1981 р.