Бюджетна система України - Пасічник Ю.В. - 8.1. Історична довідка

8.1. Історична довідка

Входження України до складу Радянського Союзу має свій повчальний зміст. Розглянемо коротко основні віхи цього процесу. 20 листопада 1918 р. після тривалих вагань Москва санкціонувала утворення нового українського радянського уряду. Його очолив Г. П'ятаков, згодом — X. Раковський. Спочатку більшовицькі військові сили на чолі з В. Антоновим-Овсієнком складалися з кількох загонів Червоної Армії та розрізнених військових формувань, але коли до них приєдналися найбільші на Україні загони Григор'єва і Н. Махно, їх чисельність подвоїлась. Уряд X. Раковського, проводячи політику, спрямовану проти приватної власності на землю, відштовхнув від себе селянство, а впроваджуючи російську мову, — українську інтелігенцію. Наслідки виявилися дуже швидко — партизани на чолі з Григор'євим та Н. Махно залишили більшовицькі війська, в селах мали місце повстання проти продрозкладок. У серпні 1919 р. український радянський уряд було розпущено і більшість його членів повернулася в Москву. Цю невдачу так охарактеризував член колишнього уряду Д. Мануїльський: "Кожної весни ми виряджаємо на Україну чергову театральну трупу, яка, зробивши своє турне, повертається до Москви".

Створення третього українського уряду 21 грудня 1919 р. супроводжувала патріотична риторика на зразок: "Знову постає з мертвих вільна і незалежна Українська соціалістична радянська республіка". Кілька українських членів партії було призначено на високі, хоча і неключові посади в уряді, партійні діячі отримали вказівки при нагоді користуватись українською мовою і виявляти повагу до української культури. Тимчасово більшовики припинили колективізацію, а відбираючи зерно, пояснювали, що воно призначається для української радянської армії, а не для Росії. Але все ж таки перемогу радянської влади на Україні забезпечили війська. Так, якщо восени 1919 р. у Червоній Армії було 1,5 млн солдатів, то весною 1920 р. — майже 3,5 млн. Тому, коли більшовики знову в грудні 1919 р. повернулися в Україну, перемога була за ними.

28 грудня 1920 р. представники України та Росії підписали договір про військовий та господарський союз, де обумовлювалась незалежність і суверенність обох держав. Україна не мала права випускати свої гроші, тому фінансова залежність від Росії була цілковитою. До жовтня 1922 р. питання про утворення єдиної багатонаціональної держави розглядалось лише у високих ешелонах влади. Страшним випробуванням для України був голод 1921—1922 pp. Особливо від нього постраждали діти. В Україні в 1921 р. налічувалось 500 тис. напівсиріт і не менше 250 тис. сиріт, а дітей, які голодували, було майже 1,8 млн. Велика кількість дітей загинула у віці п'яти-шести років1. Взимку 1921—1922 pp. становище на Півдні України стало катастрофічним. Були випадки канібалізму.

У січні 1922 р. був укладений договір з неурядовою організацією Американська адміністрація допомоги (АРА). Вона була створена в США для надання допомоги державам, які зазнали втрат у Першій світовій війні. Допомога АРА врятувала життя сотням тисяч людей.

Політика воєнного комунізму, запропонована Леніним, хоча і принесла певні результати, але викликала масові заворушення й розорення селян, тому 21 березня 1921 р. на X з'їзді партії Ленін запропонував нову економічну політику — НЕП, що дозволяла приватну власність під контролем держави і сприяла стабілізації економічної ситуації в Росії, а також в Україні. Розглянемо основні події політичного, економічного та демографічного напряму.