Міжнародні фінанси - Рогач О.І - ГОЛОВНІ ЧИННИКИ ЗАСНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ БАНКІВ РОЗВИТКУ

Банк міжнародних розрахунків (БМР) є найстарішою міжнародною фінансовою інституцією, яка й донині залишається провідним центром співпраці центральних банків світу. У 2001 р. членами БМР були 49 центральних банків різних країн.

Основним завданням Банку є сприяння міжнародній монетарній та фінансовій кооперації між центральними банками та надання агентських послуг при проведенні міжнародних фінансових операцій своїх членів. Виходячи з цього БМР виконує такі основні функції:

— є банком для центральних банків;

— ? форумом для міжнародного валютного та фінансового слівробіт ництва;

— виступає як агент чи довірена особа при здійсненні міжнародних кредит них угод та інших фінансових операцій;

— проводить та поширює численні наукові дослідження, передусім економічного та монетарного характеру.

БМР є акціонерною компанією та має статус міжнародної організації. Його основні органи управління — Загальні збори акціонерів та Рада директорів. Серед різноманітних комітетів БМР найвідомішим є Базельський комітет з банківського нагляду.

Основні терміни і поняття

банк центральних, банків фонд-менеджер, "Група 10", золотий франк

Контрольні запитання та завдання

1. Чому був створений Банк міжнародних розрахунків та яку роль він відіграє в міжнародній фінансовій системі?

2. Який статус має БМР та як формується його капітал?

3. В чому полягають особливості функціонування банку міжнародних розрахунків?

4. Назвіть основні органи управління БМР та дайте Тх характеристику.

5. Які основні функції та напрями діяльності БМР?

6. Які основні операції БМР виконує як банк центральних банків?

7. Яким чином БМР сприяє обговоренню міжнародних валютно-фінансових та банківських проблем центральними банками різних країн світу?

8. Поясніть, що таке Трупа 10", та дайте характеристику основних постійних комітетів, які діють у її межах.

9. У чому полягає діяльність Базельського комітету з банківського нагляду?

10. Поясніть роль БМР як агента чи довіреної особи центральних банків.

11. Яким чином БМР виступає центром економічних та монетарних досліджень?

12. До яких висновків можна дійти, аналізуючи фінансову звітність БМР?

ЛІТЕРАТУРА

Международные валютно-кредитные и финансовые отношения / Под реД-Л.Н.Красавиной. М., 2001.

Міжнародні валютно-кредитні відносини / За ред. A.C. Філіпенка. К., 1997. Bank for International Settlements 71st Annual Report. Basel, 2001. Bank for International Settlements Profile. Basel, 2002.

Statutes of the Bank for International Settlements. Basel, 1930 (text as amended in 2001).

http://www.bis.org — web-site Bank for International Settlements http://www.fsforum.org — web-site Financial Stability Forum

Розділ 30. РЕГІОНАЛЬНІ БАНКИ РОЗВИТКУ

• Головні чинники заснування регіональних банків розвитку

• Спільні риси регіональних банків і Міжнародного банку реконструкції й розвитку

• Міжамериканський банк розвитку

• Азійський банк розвитку

• Африканський банк розвитку

• Субрегіональні банки розвитку

ГОЛОВНІ ЧИННИКИ ЗАСНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ БАНКІВ РОЗВИТКУ

Уміру масової появи на повоєнній мапі на місці колишніх колоній нових незалежних держав набувало актуальності питання про перспективи їхнього подальшого розвитку. Всупереч намаганням колишніх метрополій і надалі зберігати вікові традиції використання ринків колоній для збуту власної продукції лідери новостворюваних суверенних держав почали настійно вимагати негайного переходу до рівноправних економічних відносин, наголошуючи на необхідності забезпечення вільного доступу власних промислових виробів (а не сировини) на ринки розвинутих країн. Спростовуючи твердження ідеологів вільного ринку про плідність традиційного "партнерства" і "взаємозалежності" Півночі і Півдня, керівники нових незалежних азійських та африканських держав висунули вимоги радикальної перебудови економічних відносин і щонайскорішого встановлення "нового міжнародного економічного порядку". Поглибленню протистояння між "заможною Північчю" і "бідним Півднем" сприяла й активна пропагандистська діяльність Радянського Союзу, посилення впливу якого на країни Азії, Африки та Латинської Америки промислово розвинуті країни вважали вкрай небажаним.

На тлі реалій, що характеризували світогосподарські зв'язки кінця 50-х — першої половини 60-х років XX ст., розбудову нової інституційної структури регіональних валютно-кредитних і фінансових відносин можна розглядати як своєрідний компроміс між інтересами колишніх колоній та метрополій. Заснування банків, призначених для фінансової та технічної підтримки регіональних програм розвитку, віддзеркалювало, з одного боку, прагнення колишніх метрополій за допомогою фінансових важелів зберегти свою присутність на регіональних фінансових і товарних ринках та можливість визначати бажаний для них напрям використання інвестицій у нових суверенних державах, а з іншого — потребу останніх у концентрації власних і залучених ресурсів для вирішення найнагальніших проблем прискореної розбудови національних конкурентоспроможних економік.

Серйозним стимулом до фінансової співпраці з промислово розвинутими країнами стало масове усвідомлення лідерами країн Азії, Африки та Латинської Америки не тільки недостатності наявних ресурсів для захисту власних ринків та успішної експансії на зовнішні, а й необхідності використання досвіду західних фінансистів для підготовки національних фахівців у банківській сфері. При ухваленні рішень про створення нових банків ураховувалася також потреба в наданні надійних гарантій приватному капіталові, котрий, як сподівалися, мав прийти в промисловість і сільське господарство країн, що розвиваються.

Не останнім за значенням чинником, що спонукав керівництво країн "третього світу" до заснування регіональних банків, було і їх небажання виконувати всі вимоги, пов'язані з отриманням пільгових кредитів МВФ і МАР, — ставка робилася на власні сили. Втім, нестача власних наявних ресурсів рано (в Латинській Америці) чи пізно (в Африці) примусила керівництво нових суверенних держав звернутися за фінансовою підтримкою операцій банків до колишніх метрополій.

Чільне місце в новій інституційній структурі валютно-кредитних відносин посіли Міжамериканський (МаБР), Азійський (АзБР) та Африканський (АфБР) банки розвитку.

Досить значна нерівномірність економічного розвитку і відмінності в культурно-історичних та політичних реаліях країн Азії, Африки та Латинської Америки, в тому числі і в ступені толерантності їхніх владних структур до " імперіалісті в-експлуата-торів", зумовлюють своєрідність структури, масштабів та характеру операцій кожного з регіональних банків, а також і неоднакову міру відкритості регіональних економік для іноземного капіталу. Водночас регіональні банки мають чимало спільних рис.